Ухвала суду № 28292061, 17.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2012 року м. Київ К-18500/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя

на постанову Господарського суду Запорізької області від 22.11.2007 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2010 р.

у справі №9/578/07-АП

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Завод малогабаритних трансформаторів»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Запорізької області від 22.11.2007 р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2010 р. задоволено адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Завод малогабаритних трансформаторів»(далі -позивач) до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя (далі -відповідач). Скасовано податкові повідомлення-рішення від 29.05.2007 р. №0000142303/0/7221та №0000152303/0/7222; присуджено з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 3, 40 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій з підстав порушення судовими інстанціями норм матеріального права просить їх скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до ч.1 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі.

Представниками податкового органу було проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період лютий 2007 р.

За результатами перевірки складено акт від 16.05.2007 р. №729/2303/13604900, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягали у завищенні суми бюджетного відшкодування за лютий 2007 р. на 282 267, 00 грн. та пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6, пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого занижено податкове зобов'язання за лютий 2007 р. на 9 817, 00 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 29.05.2007 р. №0000142303/0/7221, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 282 267, 00 грн. та від 29.05.2007 р. №0000152303/0/72222, яким позивачу нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 9 817, 00 грн. та 2 945, 10 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість», на думку податкового органу, полягали у включення до складу податкового кредиту січня 2007 р. податкових накладних, неякісно оформлених, а саме -без заповнення рядка "умова поставки" всього на суму 1 694 184,92 грн., ПДВ -282 364,20 грн.

Крім того, податковий орган вказує на відсутність згідно АРМ «Митниця»ВМД від 02.02.2007 р. №112000002/7/000921, що, на його думку, свідчить про заниження податкового зобов'язання позивачем на 72 010,50 грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем та SLO EESTI AS (Естонія) укладено контракт від 27.11.2006 р. №120. На виконання умов вказаного контракту позивачем було виписано рахунок від 18.01.2007 р. №35 на поставку трансформаторів на загальну суму 54760 Євро, або 360 052,48 грн.

Відвантаження продукції відображено у ВМД від 02.02.2007 р. №112000002/7/000921 на суму 360 052,48 грн., яка включена позивачем в графу 2.1 «експортні операції»декларації з ПДВ за лютий 2006 р.

У ході розгляду справи судовими інстанціями було встановлено неправомірне виключення із обсягів експортних операцій позивача за лютий 2007 р. ВМД на суму 360 052,48 грн.

Так, з матеріалів справи вбачається, що в податковій декларації за лютий 2007 р. позивач заявив обсяг експортних операцій у сумі 775 070,38 грн., підтверджені оригіналами трьох примірників ВМД:

ВМД від 02.02.2007 р. №112000002/7/000826 на суму 360 052,48 грн.

ВМД від 26.01.2007 р. №112000002/7/000604 на суму 299 514,30 грн.

ВМД від 06.02.2007 р. №112000002/7/000921 на суму 115 503,60 грн.

Крім того, факт перетину товаром митного кордону України за ВМД від 02.02.2007 р. №112000002/7/000826 на суму 360 052,48 грн. підтверджено листом Запорізької митниці від 11.06.2007 р. №07-04-13-24/3143.

Відтак, товари, експортовані позивачем, засвідчені належно оформленою митною вантажною декларацією, що спростовує наявність у діях позивача порушень вимог пп. 6.2.1 п.6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість».

Слід також зазначити, що відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено обов'язковий перелік реквізитів, що має містити податкова накладна, а саме порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку

Враховуючи те, що податковою інспекцією не заперечується факт здійснення позивачем господарських операцій, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що наявні у позивача податкові накладні у повній мірі виконують функції, покладені на них Законом України «Про податок на додану вартість», оскільки з їх змісту можливо ідентифікувати учасників господарської операції та визначити їх податкові номери, можливо з'ясувати ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні, а також загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Тобто, ці податкові накладні підтверджують фактичність здійснення господарських операцій, сплати податку на додану вартість (у складі вартості товару, послуг), а також суми цього податку.

Судова колегія вважає, що ті недоліки в заповненні податкових накладних, на які посилається відповідач, не роблять вказані звітні документи недійсними та не можуть свідчити про їх неналежність та недопустимість як підстави для формування податкового кредиту, а відтак їх оцінка судами відповідає правильному застосуванню пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до ч.3 ст.220№ КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення -залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Запорізької області від 22.11.2007 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2010 р. у справі №9/578/07-АП залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М.СуддіЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.