ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" грудня 2012 р. Справа № 5009/2047/12
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Дерепи В.І.суддівГрека Б.М., Палія В.В. (доповідач)розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерторг-Експо" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 30.10.2012у справі№ 5009/2047/12за позовомПрокурора м. Енергодара Запорізької області в інтересах держави в особі Управління комунальної власності Енергодарської міської ради Запорізької області доТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтерторг-Експо"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Енергодарська міська рада Запорізької областіпростягнення 136 172, 23 грн. заборгованості з орендної плати за договором оренди комунального майна від 13.01.2009 №16-08
за участю представників:
позивача: Леп'явка В.С.-предст. (дов. від 02.04.2012р.)
відповідача: не з'явився
третьої особи: не з'явився
від прокуратури: Рудак О.В.- прокурор відділу
ВСТАНОВИВ:
Прокурор м. Енергодара Запорізької області звернувся до Господарського суду Запорізької області в інтересах держави в особі Управління комунальної власності Енергодарської міської ради Запорізької області з позовом про стягнення 136 172, 23 грн. заборгованості з орендної плати за договором оренди комунального майна від 13.01.2009 №16-08.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.09.2012 року (судді Зінченко Н.Г., Колодій Н.А., Попова І.А.), провадження у справі № 5009/2047/12 припинено за відсутності предмету спору, а саме, у зв'язку із зарахуванням зустрічної однорідної вимоги.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.10.2012 року апеляційну скаргу Прокурора м. Енергодара Запорізької області в інтересах держави в особі Управління комунальної власності Енергодарської міської ради Запорізької області задоволено. Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 03.09.2012 року у справі №5009/2047/12 скасовано, справу направлено до Господарського суду Запорізької області для розгляду по суті.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерторг-Експо", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.10.2012 року скасувати та залишити в силі ухвалу Господарського суду Запорізької області від 03.09.2012 про припинення провадження у справі.
У відзиві на касаційну скаргу Управління комунальної власності Енергодарської міської ради Запорізької області просить суд залишити постанову апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Представник прокуратури в усних поясненнях, наданих у судовому засіданні, просив суд у задоволенні касаційної скарги відмовити.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 13.01.2009 року між Управлінням комунальної власності Енергодарської міської ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерторг-Експо" (орендар) укладено договір №16/08 про оренду майна, яка перебуває у комунальній власності, згідно із п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: Запорізька обл., м. Енергодар, пр-т. Будівельників, прим. 227, загальною площею 687,4 кв.м., яке належить орендодавцю на підставі свідоцтва про право власності б/н від 08.05.2008 року, що видане Виконавчим комітетом енергодарської міської ради Запорізької області.
Відповідно до п. 1.4 договору, вступ орендаря у володіння та користування майном настає одночасно з підписанням сторонами договору та Акта прийому-передачі орендованого майна.
Згідно Акту приймання-передачі нежитлового приміщення від 13.01.2009 року Управлінням комунальної власності Енергодарської міської ради здано, а відповідачем прийнято зазначене вище нежитлове приміщення в оренду.
Пунктом 3.2 договору визначено, що орендар зобов'язався сплачувати орендну плату не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок орендодавця.
Згідно пп. а) п. 5.2 договору сторони передбачили, що орендар має право з письмового дозволу орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переозброєння, що зумовлює підвищення його вартості. Для погодження орендар надає: перелік поліпшень, обсяг запланованих робіт, кошторис витрат на проведення будівельних та інших робіт, пов'язаних з поліпшенням орендованого майна. Дозвіл на виконання таких робіт оформлюється листом орендодавця, в якому зазначається про надання дозволу.
За приписом пп. е) п. 5.2 договору орендар має право на відшкодування чи зарахування в рахунок орендної плати вартості необхідних витрат на покращення орендованого майна, яке здійснене за згодою орендодавця. Вартість виконаних орендарем без згоди орендодавця покращень орендованого майна, які неможливо відокремити від нього без пошкоджень цього майна, компенсації не підлягає.
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що загальна вартість здійснених орендарем за погодженням з орендодавцем невід'ємних поліпшень нерухомого майна, орендованого за договором №16-08 від 13.01.2009 року складає 285 105,60грн., що підтверджується листами №8а від 06.03.2009 року та №12 від 11.09.2009 року, а також актами виконаних робіт.
19.07.2012 року орендарем було направлено на адресу орендодавця заяву про зарахування вартості частини витрат на покращення орендованого майна в рахунок орендної плати та припинення взаємних зобов'язань за договором оренди майна №16-08 від 13.01.2009 року на суму 147 401,82грн., яка була одержана позивачем 27.07.2012 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
Припиняючи провадження у справі №5009/2047/12 за відсутності предмету спору, суд першої інстанції посилався на те, що в момент одержання орендодавцем заяви від 19.07.2012 року відбулось зарахування в рахунок заборгованості з орендної плати у розмірі 136 172,33грн. частини понесених орендарем витрат на поліпшення орендованого майна.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з позицією суду апеляційної інстанції щодо передчасності такого висновку суду першої інстанції, з огляду на таке.
Припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування у процесі розгляду справи.
Статтею 202 ГК України однією із підстав для припинення господарського зобов'язання передбачено зарахування зустрічної однорідної вимоги.
Як унормовано ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
За змістом наведеної норми згоди іншої сторони у зобов'язанні із зарахуванням вимог не вимагається.
Згідно ст. 602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог:
1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю;
2) про стягнення аліментів;
3) щодо довічного утримання (догляду);
4) у разі спливу позовної давності;
5) в інших випадках, встановлених договором або законом.
Закон не виключає можливості здійснення відповідного зарахування зустрічних однорідних вимог і в процесі судового розгляду.
Припинення зобов'язання зарахуванням означає відсутність предмета спору за умови, якщо між сторонами не залишилось спірних (неврегульованих) питань. Наприклад, якщо позивач заперечує існування своєї заборгованості перед відповідачем, у господарського суду немає підстав для висновку про відсутність предмета спору.
Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар вправі залишити за собою проведені ним поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок власних коштів, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без заподіяння йому шкоди. Якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди.
Вартість поліпшень орендованого майна, зроблених орендарем без згоди орендодавця, які не можна відокремити без шкоди для майна, компенсації не підлягає.
Встановивши, що питання щодо зарахування в рахунок орендної плати за договором оренди комунального майна №16-08 від 13.01.2009 року вартості необхідних витрат на покращення орендованого майна є спірним, суд апеляційної інстанції обґрунтовано скасував ухвалу Господарського суду Запорізької області від 03.09.2012 року, якою було припинено провадження у справі № 5009/2047/12 та направив справу до Господарського суду Запорізької області для розгляду по суті.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог статті 43 ГПК України постанова апеляційного господарського суду відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків попередньої судової інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови відсутні.
Керуючись ст.ст. 1115 -1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерторг-Експо" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.10.2012 у справі № 5009/2047/12 залишити без змін.
Головуючий суддя В.І. Дерепа
Судді Б.М. Грек
В.В. Палій
Судове рішення № 28289001, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України) було прийнято 27.12.2012. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 5009/2047/12. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: