Постанова № 28288992, 27.12.2012, Вищий господарський суд України

Дата ухвалення
27.12.2012
Номер справи
5015/2117/12
Номер документу
28288992
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" грудня 2012 р. Справа № 5015/2117/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. -головуючого (доповідача), Грека Б.М., Палія В.В.,

за участю повноважних представників сторін:

позивача -Горбунової О.Л.

відповідача -

третьої особи -

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного українсько-німецько-польського підприємства "Хосен" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2012 року у справі Господарського суду Львівської області №5015/2117/12 за позовом Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного українсько-німецько-польського підприємства "Хосен" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 про стягнення 189 762,48 грн.,

ВСТАНОВИВ:

В травні 2012 року позивач звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 189 762,48 грн. недоврахованої електричної енергії, посилаючись на порушення останнім Правил користування електричною енергією.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26 липня 2012 року залучено до участі у справі у якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фізичну особу - підприємця ОСОБА_5.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 10 серпня 2012 року (суддя Морозюк А.Я.) в позові відмовлено повністю.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2012 року рішення суду скасовано. Прийнято нове рішення про задоволення позову.

Не погоджуючись з прийнятою постановою суду апеляційної інстанції, скаржник просить її скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова апеляційного господарського суду підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Згідно з ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із вимогами ч. 1, 2 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Як було встановлено апеляційним господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 10 вересня 2007 року між позивачем та відповідачем укладено договір на постачання електричної енергії № 20011 з додатками.

Апеляційною інстанцією встановлено, що призначення об'єкта є готельний комплекс та, відповідно до додатку № 9 до договору, електрична енергія постачається на дві точки обліку -готель, розташований на земельній ділянці площею 3,33 га (державний акт на право постійного користування землею серії ЛВ № 52 від 14 вересня 1994 року), що забезпечений двома приладами обліку.

Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ України № 28 від 31 липня 1996 року (надалі ПКЕЕ), а саме п. 5.1 передбачено, що договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Відповідно до п. 10.2 ПКЕЕ споживач електричної енергії зобов'язаний користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів).

Поруч з тим, ч. 2 ст. 275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 19 грудня 2011 року в результаті проведеної службою енергоінспекції ПАТ "Львівобленерго" перевірки, виявлено порушення п. 5.1 ПКЕЕ, а саме самовільне підключення відповідача до електричної мережі енергопостачальника. За наслідками проведеної перевірки складено Акт про порушення № 025636 (надалі Акт), в якому зазначено, що відомості про прилади обліку електричної енергії споживача на дату складання акта відсутні, об'єкт від електропостачання відключений повністю, виявлено самовільне підключення алюмінієвого кабелю, переріз якого становить 16 мм, порушення усунуто в день перевірки шляхом відключення на опорі № 31 Л1, СКТП-137.

При розгляді справи апеляційним господарським судом також встановлено, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце засідання комісії по розгляду Акта про порушення ПКЕЕ № 025636.

3 січня 2012 року відбулося засідання комісії виконавчої дирекції ПАТ "Львівобленерго" по розгляду актів про порушення ПКЕЕ, рішення якої оформлено Протоколом № 3392 та проведено нарахування по Акту на суму 189 762,48 грн.

Згідно з ч. 4 п. 6.42 ПКЕЕ рішення комісії оформляється протоколом і набирає чинності з дня вручення протоколу споживачу. Разом з протоколом споживачу надаються розрахунок величини вартості та розрахункові документи для оплати недоврахованої електричної енергії та/або збитків.

Зважаючи на те, що споживач участі уповноваженого представника на засідання комісії не забезпечив, 4 січня 2012 року позивачем надіслано на адресу відповідача претензійний лист № 134-0028 від 4 січня 2012 року з долученими до нього додатками, який був отриманий відповідачем 12 січня 2012 року, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія повідомлення про вручення поштового відправлення.

Споживач має право оскаржити рішення комісії в суді. У разі звернення до суду впродовж 10 робочих днів з дня вручення протоколу споживачу останній має право не оплачувати виставлені рахунки до вирішення спірних питань у судовому порядку (ч. 5 п. 6.42 ПКЕЕ).

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційної інстанції стосовного того, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що позивачем, в порушення вимог п. 4.2 ПКЕЕ, не було належним чином повідомлено відповідача про можливість оскарження рішення комісії в суді, чим порушено його право на захист охоронюваних законом інтересів. Даний Протокол № 3392 споживачем в судовому порядку оскаржено не було, хоча позивачем було повідомлено відповідача про можливість такого оскарження пп. 3 п. 3 Протоколу № 3392, який був надісланий та отриманий останнім.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про електроенергетику" правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність. Згідно з ч. 2 зазначеної статті відповідними правопорушеннями, зокрема, є крадіжка електричної і теплової енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку.

Розглядаючи справу та оцінюючи надані сторонами докази в їх сукупності, апеляційний господарський суд, дійшов правильного висновку про наявність самовільного підключення до об'єктів електроенергетики та споживання енергії без приладів обліку з огляду на наступне.

Відповідно до однолінійної схеми, розрахунку втрат електричної енергії в мережах та акту розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін встановлено схему електропостачання та постачання електричної енергії лише до двох точок обліку відповідача -готелю з зазначенням ланцюга живлення. Поряд з цим, згідно з додатком до договору про постачання електричної енергії № 6, опора 31 Л1, на якій було зафіксовано факт самовільного підключення, відсутня на однолінійній схемі.

Апеляційною інстанцією також встановлено, що готель (точка обліку по договору № 20011 від 10 вересня 2007 року) та складські приміщення, в яких виявлене порушення, знаходяться на різних земельних ділянках, розділених автомобільною дорогою. Вказані земельні ділянки належать відповідачу на права постійного користування, зокрема право користування земельною ділянкою, на якій розташовані складські приміщення, підтверджується державним актом на право постійного користування серії ЛВ 43 від 12 квітня 1994 року.

В договорі на постачання електричної енергії та електричних схемах до нього відсутні покликання на встановлення електромережі та законність споживання відповідачем електроенергії від опори 31 Л1, територія зі складськими приміщеннями не охоплена договором на постачання електричної енергії, однолінійна схема та технічні додатки, встановлені в законному порядку прилади обліку по цій точці -відсутні, а в договорі про постачання електроенергії № 20011 відсутні будь-які покликання про наявність у відповідача складських приміщень.

Разом з тим, електроустановки готелю відповідача були вимкнуті від електромережі від 23 червня 2011 року, у зв'зку із наявною заборгованістю за спожиту активну електроенергію.

Підпунктами 5,6 п. 2.1 Методики встановлено, що методика застосовується на підставі акта про порушення, складеного в порядку, установленому цією Методикою, з урахуванням вимог ПКЕЕ та в разі виявлення самовільного підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі енергопостачальника та підключення до електричної мережі, що не є власністю енергопостачальника, електроустановок, струмоприймачів або електропроводки поза розрахунковими приладами обліку електричної енергії з порушенням схеми обліку.

Відповідно до п. 2.6 Методики у разі виявлення у споживача порушень, зазначених у підпункті 5 пункту 2.1 цієї Методики, та за умови відсутності Договору, розрахунок недоврахованої електроенергії здійснюється за формулою 2.7.

Зважаючи на вище викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного господарського суду про те, що при розрахунку обсягу недоврахованої електричної енергії та її вартості позивачем правомірно було застосовано саме п. 2.6 Методики, умовою якого є відсутність договору на постачання електричної енергії, а не п. 2.7 Методики, який застосовується при наявності такого договору, оскільки договір на постачання електричної енергії на складські приміщення, де виявлено самовільне підключення у відповідача відсутній.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приймаючи оскаржувану постанову суд апеляційної інстанції, проаналізувавши всі наявні в матеріалах справи документи та оцінивши їх в сукупності, правильно встановив той факт, що нарахування до сплати здійснювалося відповідно до вимог чинного законодавства, що регулює дані правовідносини, зокрема, Правил.

Суд вважає, що при прийнятті оскаржуваної постанови апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку що електропостачальна організація правомірно виставила відповідачу до сплати рахунок за понаднормативну (самовільно) спожиту електроенергію.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та задовольняючи вимоги позивача в стягненні з відповідача 189 762,48 грн. недоврахованої електричної енергії, повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам і прийняв законне судове рішення, яке необхідно залишити без змін.

Доводи касаційної скарги про необґрунтованість оскаржуваної постанови помилкові і не відповідають матеріалам справи.

З урахуванням викладеного, підстав для задоволення касаційної скарги немає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2012 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий, суддя Дерепа В.І.

Судді Грек Б.М.

Палій В.В.

Попередній документ : 28288990
Наступний документ : 28288995