Постанова № 28288915, 25.12.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" грудня 2012 р. Справа № 5021/413/12 Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Львов Б.Ю. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, м.Конотоп, Сумська область

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.10.2012

зі справи № 5021/413/12

за позовом публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Сумської філії, м.Суми (далі -Товариство)

до фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, м.Конотоп, Сумська область (далі -Підприємець)

про стягнення 3 198,53 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - ОСОБА_3

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

У березні 2012 року позивач звернувся з позовом, згідно з яким, уточнивши свої вимоги, просив стягнути 2795,94грн. основного боргу, 245,75грн. інфляційних втрат, 3 % річних у сумі 95,49грн.

Рішенням господарського суду Сумської області від 19.07.2012 (суддя Лугова Н.П.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.10.2012 (колегія суддів у складі: суддя Слободін М.М. -головуючий, судді Гончар Т.В. і Істоміна О.А.) рішення суду першої інстанції частково скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача 1247,13грн. основного боргу, 139,52грн. інфляційних втрат, 3 % річних у сумі 62,61грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України відповідач просить скасувати частково постанову апеляційного суду від 22.10.2012 та стягнути 647,13грн. боргу, 3 % річних у сумі 33,39грн. та 62,85грн. інфляційних втрат. В обґрунтування своїх доводів скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції при постановлені рішення не була врахована часткова оплата заборгованості у сумі 600,00грн. за червень місяць 2010 року, що відповідно вплинуло на правильність розрахунку інфляційних та річних.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а скаргу -без задоволення.

Перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого.

Як встановлено апеляційним судом, 01.01.2008 сторонами зі справи було укладено договір № 741 про надання послуг електрозв'язку (далі - Договір), згідно з умовами якого Товариство надає послуги електрозв'язку визначені Договором, а Підприємець отримує послуги та оплачує їх у порядку, передбаченому Договором.

Згідно з Додатком 3 до Договору відповідачу, який знаходився за адресою: АДРЕСА_1, були встановлені два окремих номери телефонів, а саме: НОМЕР_1 та скорочений багатоканальний номер НОМЕР_2.

01.04.2007 Конотопською районною державною адміністрацією та Підприємцем було укладено договір № 4 оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, згідно з умовами якого відповідачу було надано приміщення площею 10,7 кв.м., що знаходиться на другому поверсі будинку АДРЕСА_1.

Згідно з актом приймання-передачі орендованого майна від 29.04.2010 відповідач передав орендоване приміщення Конотопській районній державній адміністрації, оскільки приміщення знаходилось в аварійному стані.

Апеляційним судом також встановлено, що Конотопською міжрайонною прокуратурою Сумської області було проведено перевірку за фактом укладення договору оренди приміщення Конотопською районною державною адміністрацією та Підприємцем, згідно з якою прокуратура у листі від 28.05.2012 № 118-111-12 вказала на те, що 29.06.2010 відповідач фактично звільнив орендоване приміщення і в період з 30.06.2010 по 01.10.2010 приміщення за вказаною адресою в оренду не здавалось.

Відповідно до п. 3.1.2 Договору у разі відсутності потреби в послугах електрозв'язку відповідач має право відмовитись від їх отримання та припинити дію Договору, повідомивши позивача письмовою заявою не пізніше ніж за 10 днів.

Пунктом 2.1.11 Договору передбачено, що позивач зобов'язаний розглядати скарги та заяви споживача у терміни, передбачені чинним законодавством, та інформувати його про результати розгляду.

У цьому зв'язку апеляційним судом встановлено, що 22.06.2010 Підприємець звернувся до Товариства із заявою про відключення телефонного номеру № НОМЕР_2, оскільки відсутня можливість фактично ним користуватись, але позивач не відреагував на це та продовжував надавати послуги зв'язку на порушення умов Договору.

Сукупності встановлених у справі обставин апеляційний суд дав належну оцінку і дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову про стягнення боргу у сумі 1247,13грн. за період з квітня по червень 2010 року.

При цьому суд правильно виходив з того, що Підприємець, подавши заяву до Товариства про відключення телефонного номеру та звільнивши орендоване приміщення 29.06.2010, мав заборгованість за надані послуги в період з квітня по червень 2010 року.

У цьому ж зв'язку апеляційний суд, врахувавши межі заявленого позову, дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового стягнення з відповідача за означений період, 3 % річних у сумі 62,61грн. та 139,52грн. інфляційних втрат.

Такі висновки суду апеляційної інстанції не суперечать вимогам чинного законодавства та відповідають фактичним обставинам самої справи.

Посилання відповідача на те, що у серпні 2010 року ним була сплачена грошова сума у розмірі 600,00грн. у погашення боргу за червень 2010 року апеляційний суд обґрунтовано не взяв до уваги, оскільки така обставина з урахуванням встановленого судом часу припинення договірних відносин сторін нездатна позначитись на правильності прийнятого ним рішення.

Враховуючи зазначене, а також з огляду на те, що наведені у касаційній скарзі доводи висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, суд не бере їх до уваги і вважає, що оскаржувана постанова відповідає вимогам чинного законодавства і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.10.2012 у справі № 5021/413/12 залишити без змін, а касаційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 - без задоволення.

Суддя Селіваненко В.П. Суддя Львов Б.Ю. Суддя Харченко В.М.