Постанова № 28288859, 26.12.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2012 р. Справа № 5005/4276/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.,

суддів: Мачульського Г.М., Полянського А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Покровської селищної радина постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.08.2012 р.у справі господарського суду№ 5005/4276/2011 Дніпропетровської областіза позовомпрокурора Покровського району в інтересах держави в особі Покровської селищної радидоТовариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольська будівельна компанія "БЕСТ"третя особаКонтрольно-ревізійний відділ в Покровському районі КРУ в Дніпропетровській областіпро стягнення надлишково отриманих коштів у сумі 14 398,80 грн.в судовому засіданні взяли участь представники:

прокурор позивача:не з'явився; не з'явились;відповідача:не з'явились;третьої особи:не з'явились;

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2011 р. прокурор Покровського району в інтересах держави в особі Покровської селищної ради (далі - Рада) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просив стягнути на користь Ради з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольська будівельна компанія "БЕСТ" (далі - Товариство) надлишоково отримані за договором підряду № 367 від 31.08.2009 р. на проведення реконструкції системи опалення кошти у розмірі 14 398,80 грн.

Позовні вимоги прокурор Покровського району, посилаючись на норми Конституції України, Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, обґрунтовував тим, що відповідно до акту № 440-19/7 від 09.06.2010 р. Контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровській області Товариством завищено вартість фактично виконаних будівельних робіт, у зв'язку з чим Раді спричинені збитки у розмірі 14 398,80 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2012 р. (суддя Боділовська М.М.) у задоволенні позовних вимог прокурора Покровського району відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.08.2012 р. (колегія суддів: Парусніков Ю.Б., Джихур О.В., Широбокова Л.П.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2012 р. залишено без змін.

Рішення та постанова мотивовані тим, що акт Контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровській області не є належним і допустимим доказом порушення відповідачем зобов'язань за договором підряду і завданні Раді збитків.

Рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.08.2012 р. і рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2012 р. скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, яким прийняти нове рішення, задовольнити позовні вимоги позивача та стягнути з Товариства на користь Ради надлишково отримані кошти у розмірі 14 398,80 грн. Викладені у касаційній скарзі вимоги Рада обґрунтовує тим, що господарські суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових актів порушили ст. ст. 526, 853, 1212 Цивільного кодексу України, ст. 224 Господарського кодексу України.

Товариство скористалося правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та надіслало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Ради, у якому просить залишити її без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.08.2012 р. -без змін. Викладені у відзиві вимоги Товариство обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова прийнята з урахуванням фактичних обставин справи та у відповідності до законодавства України.

Інші особи, які беруть участь у справі, не скористались правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та відзиви на касаційну скаргу Ради до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

За розпорядженням секретаря другої судової палати від 24.12.2012 р. розгляд справи у касаційному порядку здійснюється Вищим господарським судом України у складі колегії суддів: Кравчука Г.А. (головуючого), Мачульського Г.М. та Полянського А.Г.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Ради не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що 31.08.2009 р. між Радою (замовник) та Товариством (генпідрядник) укладено договір підряду № 367 (далі -Договір № 367 від 31.08.2009 р.) на проведення реконструкції системи опалення дошкільного навчального закладу № 2 "Казка" Покровської селищної ради.

Пунктом 3.1. Договору № 367 від 31.08.2009 р., визначено вартість та витрати по виконанню робіт згідно з договірною ціною у розмірі 185 939,00 грн., у тому числі ПДВ 30 988,00 грн. Договірна ціна формується генпідрядником у відповідності до вимог ДБН Д.1.1.-1-2000.

На виконання п. 2.1. Договору № 367 від 31.08.2009 р. Радою, згідно рахунку від 07.09.2009 р. № 108, платіжним дорученням від 10.09.2009 р. № 1594 проведено оплату Товариству авансу у розмірі 30 % вартості обсягу робіт у сумі 55 700,00 грн.

Остаточний розрахунок за виконані обсяги підрядних робіт згідно договору здійснено у розмірі 130 229,00 грн., у тому числі:

- на підставі рахунку № 125 від 01.10.2009 р. за актом приймання виконаних робіт № 1 від 30.09.2009 р. за формою № КБ-2в на суму 33 899,20 грн. (а. с. 25, т. 1);

- на підставі рахунку № 214 від 26.10.2009 р. за актом приймання виконаних робіт № 2 від 26.10.2009 р. за формою № КБ-2в на суму 96 329,80 грн. (а. с. 26, т. 1).

Частина перша ст. 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в якості доказів завищення вартості виконаних Товариством підрядних робіт за Договором № 367 від 31.08.2009 р. Рада посилається на висновок позапланової ревізії дотримання законодавства при використанні бюджетних коштів на ремонтно-будівельні роботи Радою в період з 01.01.2009 р. по 30.04.2010 р. За результатами ревізії контрольно-ревізійного відділу у Покровському районі Дніпропетровської області складено акт, відповідно до якого Товариством завищено вартість виконаних підрядних (будівельних) робіт на суму 14 398,80 грн., в зв'язку з чим завдано Раді збитки на вказану суму.

Відповідно до приписів статей 837, 843 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. У договорі підряду визначається ціна роботи.

Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Із встановлених судами обставин справи вбачається, що у даному випадку правовідносини між Радою та Товариством виникли на підставі Договору № 367 від 31.08.2009 р., в якому сторони вільно на власний розсуд визначили об'єм робіт, що підлягають виконанню та їх вартість.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Судами попередніх інстанцій надано належну правову оцінку тій обставині, що зобов'язання за договором сторонами виконані повністю, приймання-передачу робіт оформлено без будь-яких зауважень і претензій відповідним актом, який підписаний та скріплений печатками сторін, позивач повністю оплатив вартість виконаних відповідачем робіт, яка була визначена сторонами у договорі підряду.

При цьому, з матеріалів справи не вбачається, що Договір № 367 від 31.08.2009 р в частині визначення ціни було визнано в установленому порядку недійсним повністю або частково з підстав її завищення, чи до нього були внесені відповідні зміни.

Відповідно до приписів частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Таким чином збитки за своєю правовою природою є наслідком порушеного права.

Однак, відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.

Матеріали справи свідчать про те, що господарським судом двічі було призначено та не виконано судову будівельно-технічну експертизу, в зв'язку з незабезпеченням сторонами попередньої оплати на її проведення.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.08.2012 р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Ради не спростовують висновків господарського суду другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Покровської селищної ради залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.08.2012 р. у справі № 5005/4276/2011 господарського суду Дніпропетровської області -без змін.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Суддя Г.М. Мачульський

Суддя А.Г. Полянський