Рішення № 28288692, 24.12.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.12.12 р. Справа № 5006/47/123/2012

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Коржевій Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі господарського суду справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» (49000, місто Дніпропетровськ, вулиця Набережна Перемоги, будинок № 32, офіс № 402; код ЄДРПОУ - 33248430)

до Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» (83053, місто Донецьк, вулиця Краснооктябрьска, будинок № 111; код ЄДРПОУ - 30244124)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

про відшкодування сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 25 719,94 гривень

за участю представників сторін:

від позивача: Власенко А.О., який діє на підставі довіреності № Э.37.7.0.0/Д-434 від 30.11.2011

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

С У Т Ь С П О Р У :

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інгосстрах» звернулося до господарського суду Донецької област?і з позовом, в якому просить стягнути з приватного акціонерн?ого товариства «Міська страхова компанія» сплачене страхове відшкодування в порядку регресу у розмірі 25 719,94 гривень.

В об?ґрунтування своїх позовних вимог позивач надав суду наступні копії документів: договір страхування наземного транспорту № DOH0AX90946966 від 09.11.2010; меморіальний ордер від 10.11.2010; довідку ВДАІ міста Донецька від 12.05.2011; заяву ОСОБА_3 про виплату страхового відшкодування від 12.05.2011; висновок автотоварознавчого дослідження спеціаліста № 670/11-05 від 23.05.2011; постанову Кіровського районного суду міста Донецька від 06.06.2011 відносно ОСОБА_1; страховий акт № И-2748 від 15.06.2011; платіжне доручення № 4024 від 17.06.2011; претензію на виплату страхового відшкодування на адресу відповідача № 7419 від 02.08.2012.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтею 27 Закону України «Про страхування», статями 993, 1166, 1166 Цивільного кодексу України, статями 3-5, 22, 35, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Ухвалою господарського суду Донецької області від 19 листопада 2012 року позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та її призначено до розгляду у судовому засіданні на 03 грудня 2012 року, та з метою забезпечення правильного, своєчасного і повного розгляду справи господарським судом:

- залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1;

- витребувано з Кіровського районного суду міста Донецька справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 03 грудня 2012 року розгляд справи відкладено до 24 грудня 2012 року у зв'язку з неявкою представників сторін, невиконанням учасниками судового процесу вимог ухвали суду від 19 листопада 2012 року.

Представник позивача Власенко А.О. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 ГПК України, і не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, однак явку уповноваженого представника не забезпечив.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали суду від 19 листопада 2012 року письмових пояснень щодо обставин справи суду не надав.

Відповідно до пункту 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.).

З огляду на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неодноразова неявка без поважних причин належним чином повідомленого відповідача, і ненадання ним певних документів, істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не може вважатися підставою для подальшого зволікання із вирішення спору.

Заслухавши уповноваженого представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши надані суду докази в порядку статті 43 ГПК України, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, яки є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд -

В С Т А Н О В И В :

09 листопада 2010 року між АТ «Страхова компанія «Іногосстрах» (далі - позивач) та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено договір страхування наземного транспорту № DOH0AX90946966 (далі - Договір страхування), згідно з яким позивачем застраховані майнові інтереси, пов'язані з володінням, експлуатацією та розпорядженням транспортним засобом «DAEWOO NEXIA» (далі - Деу або застрахований автомобіль), державний номерний знак НОМЕР_1, від страхових ризиків, зокрема і ДТП (а.с. 17-20).

11 травня 2011 року на вулиці Кірова у місті Донецьку сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля марки «КІА», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1 з автомобілем марки «Деу», державний номерний знак НОМЕР_1, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічних пошкоджень.

Строк дії Договору визначений на 12 місяців (один рік) з 09.11.2010 по 08.11.2011 включно, за умови сплати страхового платежу у розмірі 3 430,17 гривень.

На підставі меморіального ордеру від 10 листопада 2012 року, ОСОБА_3 сплачена грошова премія за Договором страхування у розмірі 3 430,17 гривень (а.с. 48).

З довідки б/н від 12.05.2011 вбачається, що внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди застрахований автомобіль отримав механічні пошкодження заднього бамперу, задніх крил, кришки багажника (а.с. 11).

Для визначення розміру матеріального збитку, заподіяного застрахованому автомобілю позивачем замовлено проведення автотоварознавчого дослідження.

Відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження № 670/11-05 від 23 травня 2011 року, проведеного Центром незалежним експертиз, загальна вартість збитків завданих власнику автомобіля Daewoo Nexia ЗНГ, державний номерний знак НОМЕР_1, без урахування ВТВ, складає 27 092,78 гривень (а.с. 26-45).

12 травня 2011 року до позивача звернувся - ОСОБА_3 із заявою про виплату страхового відшкодування (а.с. 15).

Постановою Кіровського районного суду міста Донецька від 06 червня 2011 року, ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та відносно нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 гривень (а.с. 13-14).

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплатити страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката.)

Відповідно до сформованого страхового акту № И-2748 від 15 червня 2011 року, сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті власнику застрахованого автомобіля, на виконання умов Договору страхування становить 26 719,94 гривень (а.с. 46-47).

Позивачем дорожньо-транспорту пригоду визнано страховою подією, з настанням якої виник обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування.

Таким чином, з огляду на викладене, в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 11 травня 2011 року, за умови вищевказаного договору, настав страховий випадок, та позивач за заявою страхувальника, на підставі страхового акту № И-2748 від 15 червня 2011 року, платіжним дорученням № 4024 від 17 червня 2011 року перерахував 26 719,94 гривень страхового відшкодування (а.с. 49).

Особа, якій завдано збитків, має право на їх відшкодування у розмірі витрат, які вона зробила чи мусить зробити для відновлення свого порушеного права (стаття 22 ЦК України).

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно частини першої статті 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплатити страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Аналіз положень статей 22, 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» дозволяє зробити висновок, що страхову виплату було здійснено позивачем правомірно.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Крім того, статтею 228 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб в порядку регресу.

З матеріалів витребуваної справи про адміністративне правопорушення, в тому числі з постанови Кіровського районного суду міста Донецька від 06 червня 2011 року вбачається, що дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 11 травня 2011 року сталася саме з вини ОСОБА_1, який керуючи автомобілем марки «КІА», державний номерний знак НОМЕР_2, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем марки «Деу», державний номерний знак НОМЕР_1, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

Отже, саме дії третьої особи - ОСОБА_1, залученого за ініціативою суду для всебічного та повного розгляду справи, знаходились у причинному зв'язку зі скоєнням дорожньо-транспортної пригоди та пошкодженням транспортних засобів.

Відповідно до інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ, цивільна відповідальність ОСОБА_1 - власника автомобіля марки «КІА», державний номерний знак НОМЕР_2, на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди (11.05.2011) була застрахована в ПрАТ «Міська страхова компанія», на підставі полісу серії АА № 0312521, згідно якого ліміт відшкодування за майнову шкоду складає 50 000,00 гривень, франшиза складає 1 000,00 гривень (а.с. 85).

Наведене свідчить про те, що на момент скоєння спірної дорожньо-транспортної пригоди відносно автомобіля марки «КІА», державний номерний знак НОМЕР_2, існував діючий поліс.

Позивач посилаючись на той факт, що автомобіль марки «КІА», державний номерний знак НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_1 був застрахований у відповідності до приписів Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в ПрАТ «Міська страхова компанія», надіслав відповідачу заяву (вимогу) від 02 серпня 2012 року про здійснення грошового відшкодування в порядку регресу, з повним пакетом документів, передбаченим статтею 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (а.с. 7-8). Відповідач отримав регресну вимогу з доданими документами, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 10).

Позивач стверджує, що вимогу відповідачем залишено без відповіді та виконання, і іншого суду не доведено, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що відповідач надіслав позивачу будь-які повідомлення про недотримання позивачем приписів законодавства щодо посвідчення наданого пакету документів та про інші недоліки і пропонував усунути їх для подальшого розгляду питання про виплату страхового відшкодування.

Посилаючись на невиплату суми страхового відшкодування, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача суму сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 25 719,94 гривень.

Статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З аналізу вищевказаного вбачається, що відшкодування шкоди у розмірі еквівалентної суми франшизи покладається на страхувальника за Договором страхування.

Позивач дотримав вимоги наведеної норми закону, та при зверненні до господарського суду з цим позовом, зменшив суму сплаченого страхового відшкодування на суму франшизи, яка передбачена полісом серії АА № 0312521 (1 000,00 гривень).

Згідно преамбули Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, що діяла у спірний період), при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Слід зазначити, що відповідно до пункту першого частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою. Тобто, у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскільки водія автомобіля марки «КІА», державний номерний знак НОМЕР_2, визнано винним у скоєнні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, а відповідач є відповідальною особою за завдані збитки, в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільної відповідальності, позивач набув право вимоги сплати відповідачем здійсненого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 25 719,94 гривень.

На час розгляду справи, матеріали справи не містять доказів відшкодування позивачу сплаченого страхового відшкодування з боку відповідача та/або інших осіб.

Відповідно до пунктів 2-4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Сукупність наведених обставин і приписів закону, дозволяє суду зробити висновок про те, що позовні вимоги обґрунтовані, документально доведені та не спростовані відповідачем, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до статті 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок саме його неправильних дій.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст. ст. 11, 22, 979, 990, 993, 1188, 1191, 1192 ЦК України, ст. 228 ГК України, ст. ст. 6, 12, 22, 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 16, 27 Закону України «Про страхування», керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» (83053, місто Донецьк, вулиця Краснооктябрьска, будинок № 111; код ЄДРПОУ - 30244124, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» (49000, місто Дніпропетровськ, вулиця Набережна Перемоги, будинок № 32, офіс № 402; код ЄДРПОУ - 33248430, відомості про рахунки в установах банків відсутні) сплачене страхове відшкодування в порядку регресу у розмірі 25 719,94 гривень, судовий збір у розмірі 1 609,50 гривень, а всього 27 329 (двадцять сім тисяч триста двадцять дев'ять) гривень 44 копійки.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення суду набирає законної сили через десять днів з дня складення та підписання повного його тексту та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення та підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 24.12.2012 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 26.12.2012.

Суддя Фурсова С.М.