Рішення № 28288540, 13.12.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.12.12 р. Справа № 5006/11/180/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Соболєвої С.М.,

при секретарі судового засідання Макогон Я.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства «Донецький металургійний завод», м.Донецьк, ЄДРПОУ 00191164,

до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорський завод Станкомаш», м.Краматорськ Донецької області, ЄДРПОУ 35443422,

про стягнення 10 249,13 грн.,

за участю уповноважених представників:

від позивача: Астахов Д.О. - за довіреністю,

від відповідача: не з'явився, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Донецький металургійний завод», м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорський завод Станкомаш», м.Краматорськ Донецької області, про стягнення пені за прострочку поставки продукції за договором №5500008334 від 05.05.2011р. у розмірі 10 249,13 грн.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на не виконання Відповідачем зобов'язань за договором поставки №5500008334 від 05.05.2011р., внаслідок чого є наявним прострочення поставки обумовленої правочином продукції та підстави для нарахування штрафних санкцій відповідно до п.9 вказаного договору.

На підтвердження викладених обставин Позивач надав копії: претензії №17/3пр від 08.08.2012р.; договору поставки №5500008334 від 05.05.2011р. та додаткових угод до нього №2 від 30.05.2011р. та №6 від 18.11.2011р.; платіжних доручень №67 від 10.01.2012р., №7295 від 29.12.2011р., №31 від 06.01.2012р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 549,611,624 Цивільного кодексу України.

28.11.2012р. до матеріалів справи представником Позивача долучено копію рахунку на оплату №86 від 24.11.2011р. на суму 56 313,94 грн.

Також, 28.11.2012р. представником Відповідача разом із супровідним листом надано до матеріалів справи: відзив на позовну заяву №374 від 26.11.2012р.; бухгалтерську довідку №375 від 26.11.2012р.; лист №376 від 26.11.2012р. на підтвердження відсутності відносно підприємства Відповідача провадження по справі про банкрутство, а також надано копії документів що підтверджують правовий статус Відповідача.

Відповідно до відзиву на позовну заяву Відповідач посилається на поважність причин затримки поставки продукції за означеним правочином. Визначену позицію, Відповідач обґрунтовує тим, що продукція ним була виготовлена, але для передачі її Позивачу, металеві вироби за технологічним процесом повинні пройти хромування. Провести таку обробку підприємство Відповідача не мало можливості, тому вимушене було звернутись до фахівців по обробці хромом. Крім того, як зазначає Відповідач, отримані від Позивача кошти були використані в якості оплати за метал (сировину) для штоків та інше. Залишку коштів було не достатньо для обробки готових штоків (хромуванню). Для передачі продукції належної якості необхідно було залучити додаткові кошти, але протягом лютого - жовтня 2012 року вільних коштів підприємство Відповідача не мало. При цьому, зазначив, що нову дату поставки продукції керівництво Публічного акціонерного товариства «Донецький металургійний завод» не затвердило. Просив відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

03.12.2012р. представником Позивача через канцелярію суду надано уточнення від 29.11.2012р. №17/7иск по справі, відповідно до якого, у зв'язку із зміною банківських реквізитів, просить найменування, місцезнаходження та реквізити Позивача читати у наступній редакції: «Публічне акціонерне товариство «Донецький металургійний завод», 83062, м.Донецьк, вул.І.Ткаченко,122, р/р №2600314185 в Донецькій обласній дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 335076, ЄДРПОУ 00191164».

Також, представник Позивача звернувся до суду із клопотанням №17/7иск від 29.11.2012р. про долучення до матеріалів справи копії додаткової угоди №8 від 30.12.2011р. до договору №5500008334 від 05.05.2011р. Судом задоволене вказане клопотання.

У судовому засіданні 13.12.2012р. представник Позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, представник Відповідача у судове засідання не з'явився, поважності причин неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи обізнаний належним чином.

Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

05.05.2011 року між Позивачем (Покупець) і Відповідачем (Постачальник) укладено договір поставки №5500008334, відповідно до умов якого Відповідач зобов'язувався виготовити та поставити, а Позивач прийняти та оплатити продукцію (мовою оригіналу): «колесо зубчатое, черт.269122, поз.23» у кількості 2 штуки, за ціною 34 400,00 грн., у тому числі ПДВ, в строк до 31.05.2011р.

Продукція постачається на умовах СРТ (склад Покупця), згідно правил Інкотермс 2000. Місце поставки продукції - м.Донецьк, вул.І.Ткаченка,122, склад Покупця. Момент переходу права власності на продукцію визначається згідно з умовами поставки.

Постачальник відповідно до п.2 договору постачає продукцію по узгодженому графіку поставки. Відвантаження здійснюється автотранспортом.

За змістом п.3 договору, обов'язок Постачальника в частині виконання строків поставки вважається виконаним з моменту передачі продукції Покупця.

Сума означеного правочину визначена орієнтовно в розмірі 34 400,00 грн. (п.7 правочину).

Пунктом 8 договору визначено, що оплата за кожну узгоджену партію продукції, що постачається здійснюється по факту поставки продукції на підставі рахунку виставленого Постачальником в строк не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання Покупцем рахунку.

Відповідно до п.9 правочину сторони погодили, що за несвоєчасну поставку продукції Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1% від суми непоставленої у строк продукції за кожний день прострочення поставки продукції.

Договір №5500008334 від 05.05.2011р. підписаний сторонами та скріплений печатками.

Додатковою угодою №2 від 30.05.2011р. було внесено зміни до реквізитів Покупця та за текстом договору визначено його організаційно-правову форму як «Публічне».

18.11.2011р. між сторонами укладено додаткову угоду №6, відповідно до п.1 якої сторони погодили, обов'язок Постачальника поставити, а Покупця оплатити та прийняти продукцію, а саме (мовою оригіналу): «шток, черт.Л-1187А», у кількості 6 штук за ціню 56 313,94 грн., у тому числі ПДВ, у строк не пізніше 45-ти календарних днів з моменту сплати авансового платежу. Умови поставки залишені не змінними, а саме продукція постачається на умовах СРТ (склад Покупця, м.Донецьк, вул.І.Ткаченка,122), згідно правил Інкотермс 2000.

Пунктом 2 додаткової угоди змінено п.7 спірного правочину, а саме визначено суму договору - орієнтовно (з урахуванням ПДВ): 366 595,88 грн.

Також п.3 додаткової угоди доповнено п.8 договору поставки та визначено, що оплата за продукцію, яка постачається за цією угодою, здійснюється наступним чином: 40% - авансовий платіж, 60% - оплата по факту поставки продукції на підставі рахунку виставленого Постачальником в строк не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання Покупцем рахунку.

Пунктом 19 договору №5500008334 від 05.05.2011р. визначено строк його дії до 31.12.2011р., який продовжено до 31.05.2012р. додатковою угодою №8 від 30.12.2011р.

Оцінивши зміст зазначеного контракту, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як свідчать матеріали справи, Відповідачем виставлений рахунок №86 від 24.11.2011р. на оплату продукції визначеної сторонами у додатковій угоді №6 від 18.11.2011р. на суму 56 313,94 грн.

У період з 29.12.2011р. по 10.01.2012р. Позивачем на рахунок Відповідача сплачено аванс в сумі 22 525,58 грн. відповідно до п.8 договору, що підтверджується наданими до матеріалів справи платіжними дорученнями №7295 від 29.12.2011р., №31 від 06.01.2012р., №67 від 10.01.2012р.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Виходячи із зазначено вище, відповідно до п.1 укладеної між сторонами додаткової угоди №6 від 18.11.2011р., остаточною підставою виникнення обов'язку з поставки є момент авансування та він (обов'язок) повинен бути виконаний не пізніше 45 календарних днів з моменту його настання (сплати). Це є граничним визначенням передумови виникнення зобов'язання з поставки та строк якого полягає у вказаному проміжку часу, що погоджені за обопільною згодою сторін, та не мають відсильних підстав.

Таким чином, суд дійшов висновку, що передумовою початку перебігу строку виконання обов'язку з поставки у 45 календарних днів, є сплата Позивачем авансу без застережень.

Аванс, у розмірі 40% від вартості продукції, що складає у грошовому еквіваленті 22 525,58 грн., сплачений Позивачем у повному обсязі 10.01.2012р.

Так, моментом авансування, з якого починається відлік строку поставки у 45 календарних днів, є 10.01.2012р.

Приймаючи до уваги дане, поставка без прострочення її здійснення, всієї партії товару, обумовленого договором, вартістю 56 313,94 грн., включаючи ПДВ, повинна бути виконана не пізніше 23.02.2012р.

Доказів поставки означеної партії товару на час розгляду справи Позивачем не надано. Відповідачем факт затримки поставки продукції підтверджено.

З огляду на наведене вбачається не поставка продукції вартістю 56 313,94 у строк, обумовлений положеннями правочину.

Предметом позову є стягнення неустойки у вигляді пені в розмірі 10 249,13 грн. на підставі п.9 договору поставки №5500008334 від 05.05.2011р., із розрахунку 0,1% від суми непоставленої у строк продукції за кожний день прострочення, що застосовується та підлягає сплаті Постачальником за несвоєчасну поставку продукції.

При цьому, спростовуючи доводи Позивача щодо прострочення поставки, Відповідач вказує на неможливість належного виконання спірного зобов'язання за означеним правочином з поважних причин, а саме відсутність коштів необхідних для хромування товару, який є предметом поставки, з метою передачі Покупцю продукції належної якості.

Відповідно до статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає поняття порушення зобов'язання, ним є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 612 Цивільного кодексу України встановлює прострочення боржника, що полягає у тому, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Статтею 613 Цивільного кодексу України встановлено прострочення кредитора, який вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Боржник не має права на відшкодування збитків, завданих простроченням кредитора, якщо кредитор доведе, що прострочення не є наслідком його вини або осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання. Боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

Як вбачається, зі спірних господарських відносин, Позивач є кредитором у зобов'язанні з поставки товару, а Відповідач відповідно боржником.

Наведені норми права вказують на те, що боржник не буде вважатися таким, що прострочив, якщо він невчасно виконав свій обов'язок внаслідок прострочення кредитора. Так, якщо відповідно до змісту зобов'язання кредитор має здійснити певні дії, пов'язані із забезпеченням виконання або із прийняттям виконання (наприклад, надати транспорт для вивезення товару зі складу продавця або передати технічне завдання для початку конструкторських робіт), невиконання боржником своїх обов'язків в даному випадку не буде вважатися простроченням, а отже не будуть наставати загальні наслідки, передбачені цією статтею. Прострочення кредитора виражене у, зокрема, не вчиненні дій, що встановлені договором чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Тобто, у розумінні наведеного повинно бути наявним прострочення Позивача як наслідок його вини для звільнення від відповідальності Відповідача за несвоєчасну поставку товару.

За змістом ст.614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Втім, з огляду на положення договору поставки №5500008334 від 05.05.2011р. та приписи ст.ст.662, 663, 712 Цивільного кодексу України, 265 Господарського кодексу України, з урахуванням встановлених обставин справи та проаналізувавши їх у сукупності, встановивши факт прострочення поставки продукції на суму 56 313,94грн., суд не вбачає підстав для звільнення Відповідача від обумовленої вище відповідальності або наявності обставин, за яких особа у спірному випадку є невинуватою.

Доводи Відповідача не доводять вжиття всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання та, окрім того, за висновками суду, зважаючи на означене вище, не можуть вплинути на юридичну кваліфікацію спірних правовідносин, оскільки не є передумовою виникнення обов'язку поставки товару згідно положень наведеного договору.

Разом з цим, приймаючи до уваги зміст ст.ст.3, 42 Господарського кодексу України, за яким господарська діяльність суб'єктами господарювання (підприємцями) здійснюється самостійно та на власний ризик, посилання на відсутність власних коштів боржника не є переконливим та законним підґрунтям для невиконання господарських зобов'язань у повному обсязі одноразово.

Інших суттєвих причин та обґрунтованих доказів невиконання спірного зобов'язання Відповідачем не надано, з приводу чого заперечення останнього судом не прийнято.

На підставі ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. До таких наслідків, зокрема, належать: відшкодування збитків та сплата неустойки.

Згідно зі ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (за умовами, передбаченими договором). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За змістом п.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як було зазначено вище, відповідно до п.9 договору №5500008334 від 05.05.2011р. за несвоєчасну поставку продукції Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1% від суми непоставленої у строк продукції за кожний день прострочки.

З огляду на встановлений ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України принцип свободи договору, сторони вправі встановлювати міру відповідальності за порушення умов угоди на власний розсуд.

За змістом позовних вимог Позивачем визначено стягнення пені у загальному розмірі 10 249,13 грн. за період 182 дні ( з 26.02.2012р. по 26.08.2012р.).

Враховуючи встановлений факт порушення Відповідачем строків поставки за договором, перевіривши арифметичний розрахунок суми неустойки, порядок та період її нарахування, суд дійшов висновку про задоволення даних позовних вимог з врахуванням наступного.

Товар відповідно до договору №5500008334 від 05.05.2011р. на загальну суму 56 313,94 грн. не поставлений на час розгляду справи, коли граничним строком поставки товару є 23.02.2012р.

Отже, з урахуванням приписів ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, а саме у визначені періоду прострочення виконання зобов'язання, початком (першим днем) періоду прострочення поставки товару є 24.02.2012р., кінцевою датою - 24.08.2012р.

Кількість днів прострочення становить 183 дня. Проте, заявляючи позовні вимоги, Позивач визначив, що прострочення поставки склало 182 календарних дня.

Зважаючи на строк прострочення встановлений Позивачем у кількості 182 дня, у межах позовних вимог, суд дійшов висновку про прийняття за основу означеної кількості днів прострочення.

Пеня за період прострочення у кількості 182 дня на суму 56 313,94 грн. із розрахунку 1% від суми непоставленої продукції за кожен день прострочки становить 10 249,14 грн.

З огляду на що, позовні вимоги Позивача, підлягають задоволенню у межах їх розміру, в повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1. 1. Позов Публічного акціонерного товариства «Донецький металургійний завод», м.Донецьк, до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорський завод Станкомаш», м.Краматорськ Донецької області, про стягнення суми пені у розмірі 10 249,13 грн., задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорський завод Станкомаш» (84313, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Орджонікідзе, б.10а, ЄДРПОУ 35443422, р/р 26006060110475 в КФ «Приватбанк», МФО 335548) на користь Публічного акціонерного товариства «Донецький металургійний завод» (83062, м.Донецьк, вул.І.Ткаченко,122, ЄДРПОУ 00191164, р/р №2600314185 в Донецькій обласній дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 335076) грошову суму у розмірі 10 249,13 грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 1 609,50 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У судовому засіданні 13.12.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

5. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

6. Повний текст рішення підписано 18.12.2012р.

Суддя Соболєва С.М.