Ухвала суду № 28288477, 19.12.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2012 р.Справа № 1570/3012/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Соколенко О. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Кравець О.О.судді -Домусчі С.Д.судді -Шевчук О.А.за участю секретарів Гречаного В.С. та Тутової Л.С.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Дорсервіс»до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «БК Дорсервіс» звернулося до суду із позовом до ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби та після уточнення позовних вимог просило скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС від 04.05.2012 року №0002762301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року позов був задоволений у повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою суду представник відповідача подав апеляційну скаргу, в яких вважає вказану постанову прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.34 -39 КАС України.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування зобов'язані діяти тільки на підставі ,в межах повноважень та у спосіб ,що передбачені Конституцією й законами України

Судом 1-ої інстанції було встановлено, що правовідносини щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість до 01.01.2011 року були врегульовані Законом України «Про податок на додану вартість», а починаючи з 01.01.2011 року такі відносини регулюються Податковим кодексом України, ведення бухгалтерського обліку по податкових операціях встановлено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(далі - Закон Про бухгалтерський облік).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Дорсервіс»зареєстровано Комінтернівською районною державною адміністрацією Одеської області 22.09.1994 року, знаходилось на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Комінтернівському районі Одеської області ДПС, та у період, за який проводилась перевірка, було зареєстровано платником податку на додану вартість .

На підставі направлень від 16.03.2012 року №35/22, №36/17, №37/19, №38/22, №39/35, №40/22, виданих ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС (т.8,а.с.182-183,186), наказів ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області від 27.02.2012 року №103, від 03.04.2012 року №76 (т.8, а.с.184-185), згідно із п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.77.1, п.77.4 ст.77 Податкового кодексу України посадовими особами ДПС в Одеській області та ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області у період з 21.03.2012 року по 10.04.2012 року проведено планову виїзну перевірку ТОВ «БК Дорсервіс»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року.

За результатами вказаної перевірки ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС складено акт від 18.04.2012 року №207/22/22507018 (т.1,а.с.60-99), яким встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог п.п.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1616195,00 грн., в тому числі: за жовтень 2010 року на суму 431993грн., за грудень 2010 року на суму 964100 грн., за лютий 2011 року на суму 14291 грн., за березень 2010 року на суму 94868 грн., за травень 2010 року на суму 110943 грн.; вимог ст.203, 215, 228, 837 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

В акті зазначено, що проведеною перевіркою було встановлено, що постачальник ПП «Дана Маркет ЮГ»має стан «8»(до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням); постачальник - ПП «Одеська будівельна компанія»має стан «7»(до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей); постачальник ПП «Агроресурс-Південь»має стан «8»(до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням); постачальник ПП «Дана Даблъю»має стан «9»(направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням). За результатами опрацювання відхилень, виявлених Системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість суб'єкта господарювання та його контрагентів встановлено, що по зазначеним контрагентам - ПП «Дана Маркет Юг», ПП «Одеська будівельна компанія», ПП «Агроресурс-Південь», ПП «Дана Даблъю», ПП «Байкара»значаться розбіжності.

При цьому, під час перевірки відповідачем взято до уваги:

- акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 06.04.2011 року № 495/23-5 «Про неможливість проведення документальної перевірки ПП «Дана Маркет ЮГ»з питань правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість за період березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року»(т.4, а.с.27-36), в якому встановлено, що враховуючи те, що у ПП «Дана Маркет ЮГ»відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за місцезнаходженням, згідно з ч.1, 5 ст. 203, пунктами 1, 2 ст. 215, ст..228 Цивільного кодексу України угоди з контрагентами за період жовтень 2010 року є нікчемними: податкові зобов'язання в сумі 12370956 грн. податковий кредит в сумі 12363832 грн.;

- акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 07.04.2011 року № 580/23-5/34319643 «Про неможливість проведення документальної перевірки суб'єкта господарювання ПП «Одеська будівельна компанія»щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами у період березень-листопад 2010 року», в якому встановлено, що враховуючи те, що у ПП «Одеська будівельна компанія»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, згідно з ч.1, 5 ст. 203, пунктами 1, 2 ст. 215, ст.228 Цивільного кодексу України зазначена угода має ознаки нікчемності на суму податкового зобов'язання 36551845 грн. А також, взято до уваги акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 15.03.2011 року №296/23-513/34319643 «Про неможливість проведення документальної перевірки суб'єкта господарювання ПП «Одеська будівельна компанія»з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, якими сформовано податковий кредит у грудні 2010 року»(т.4, а.с.14-26), яким встановлено, що враховуючи те, що у ПП «Одеська будівельна компанія»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, згідно з ч.1, 5 ст. 203, пунктами 1, 2 ст. 215, ст.228 Цивільного кодексу України угоди з контрагентами за період грудень 2010 року є нікчемними на суму податкового зобов'язання 10186773 грн., податкового кредиту -10175560 грн.;

- акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 06.04.2011 року №499/23-513/37170557 «Про неможливість проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Агроресурс-Південь»щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року (т.3, а.с.245-250, т.4,а.с.1-13), відповідно до якого встановлено, що враховуючи те, що у ПП «Агроресурс-Південь»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, згідно з ч.1, 5 ст. 203, пунктами 1, 2 ст. 215, ст.228 Цивільного кодексу України зазначені угоди з контрагентами мають ознаки нікчемності на суму податкового зобов'язання за вересень 2010 р. -570462,39 грн. та податкового кредиту на суму 0 грн., за жовтень 2010 р. -4167374,08 грн. та податкового кредиту на суму 425059,00 грн., за листопад 2010 р. -1648043,33 грн. та податкового кредиту на суму 913421,66 грн., за грудень 2010 р. -6062177,11 грн. та податкового кредиту на суму 993541,47 грн. Крім того, під час перевірки відповідачем було використано акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 24.02.2012 року № 530/23-5/37222505 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Агроресурс Південь»щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, відповідно до якого встановлено, що за результатами проведених заходів, основних засобів ведення фінансово-господарської діяльності, а саме складських, виробничих приміщень, наявності транспортних засобів, фактичних трудових ресурсів за підприємством не встановлено, і зроблено висновок про відсутність фактів реального здійснення господарської діяльності підприємства з контрагентами за період січень-грудень 2011 року;

- акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 08.06.2011 року №1678/23-5/37351889 «Про неможливість проведення документальної перевірки ПП «Дана Даблъю»щодо правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2011 року»(т.4,а.с.37-58), в якому встановлено, що враховуючи те, що у ПП «Дана Даблъю»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за місцезнаходженням, згідно з ч.1, 5 ст. 203, пунктами 1, 2 ст. 215, ст.228 ЦК України угоди з контрагентами за період березень 2011 року мають ознаки нікчемності: податкові зобов'язання в сумі 24003666 грн., податковий кредит в сумі 4560700 грн.;

- акт Кременчуцької ОДПІ Полтавської області від 01.03.2012 року №8/23-209/37154069 «Про результати невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Байкара»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, у зв'язку з надходженням постанови старшого слідчого ОВС СУ УМВС України в Полтавській області майора міліції Хвостенко О.П. від 04.01.2012 року»(т.4, а.с.88-97), відповідно до якого встановлено завищення ТОВ «Байкара»податкових зобов'язань, податкового кредиту за січень, лютий, квітень, травень 2011 року.

- акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 16.03.2012 року №298/22-3-/37242411 «Про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента ТОВ «Забудова світу»з питань підтвердження отриманих даних від платників податків за період з 01.09.2010 року по 30.09.2011 року»(т.4, а.с.59-87). В ході здійснення перевірки не підтверджено виконання робіт між ТОВ «БК Дорсервіс»та ТОВ «Забудова світу»у періоді за грудень 2010 року, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «БК Дорсервіс»та ТОВ «Забудова світу»здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до ч.1,2 ст.215, ч.5 ст.203 ЦК України є нікчемним, і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

У зв'язку з зазначеним, податковий орган дійшов висновку про заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 1616195,00 грн., в тому числі: за жовтень 2010 року на суму 431993 грн., за грудень 2010 року на суму 964100 грн., за лютий 2011 року на суму 14291 грн., за березень 2010 року на суму 94868 грн., за травень 2010 року на суму 110943 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято, зокрема, податкове повідомлення-рішення від 04.05.2012 року №0002762301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1616195 грн. -за основним платежем та на 349024 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) за порушення ст.203,215,228,837 ЦК України,п.п.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України (т.1, а.с.100).

Відповідно із підпунктом 7.7.1. пункту 7.7 статті 7 Закону України, від 03.04.1997, № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість"( в редакції на момент виникнення правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно із підпунктом 7.7.2 вказаного Закону ,якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 7.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно з пп. 7.2.1. п. 7.2. вказаного Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Положеннями пп. 7.2.3. п.7.2. ст. 7 Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з пп.7.2.4. п.7.2. ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Підпунктом 7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп.7.4.5. п.7.4 ст.7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6. цього пункту).

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції (оскільки податковий кредит складається з сум податку, сплачених у зв'язку з придбанням або виготовленням товару, умова придбання або виготовлення товару є обов'язковою та підлягає доказуванню); 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Згідно із п. 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Підпунктом 7.2.6. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що податкова накладна видасться платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Законом України «Про податок на додану вартість»передбачено лише єдиний випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість - відсутність податкової накладної або митної декларації (пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону). Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.

Згідно п.п.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності

Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з абз. 1 п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Порядок формування податкового кредиту з 01.01.2011 року визначений ст. 198 Податкового кодексу України (надалі - ПК України).

Відповідно до п.п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Пунктом 198.2. ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів(основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтвердженімитними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, податковий кредит відповідно до закону України «Про податок на додану вартість»та Податкового кодексу України для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно п. 201.1. ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору;

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору.

Податковий кодекс України не передбачає відповідальності платника податків за дії інших платників, в тому числі підприємств, установ, організацій, СПД -фізичних осіб.

Судом 1-ої інстанції встановлено, що формування податкового зобов'язання здійснювалось ТОВ «Будівельна компанія Дорсервіс»по розрахункам з: ПП «Дана Маркет Юг», ПП «Одеська будівельна компанія», ПП «Агроресурс-Південь», ПП «Дана Даблъю», ПП «Байкара», ТОВ «Забудова світу», за поставленими товарно -матеріальними цінностями та виконаними субпідрядними роботами.

На виконання взятих ТОВ «БК Дорсервіс»на себе договірних зобов'язань за договором підряду №130 пр/149 від 27.09.2010 року, укладеним із ДП «Український державний центр транспортного сервісу «Ліски»на реконструкцію та відновлення дорожнього асфальтного покриття на ст. Одеса-Ліски та за договором підряду №01/10/10/167 від 01.11.2010 року, укладеним із ТОВ «Технології сучасного будівництва»і додатковими угодами до нього №1,2 від 01.12.2010 року та від 17.12.2010 року на виконання робіт по влаштуванню під'їзної дороги до стадіону «Чорноморець»та протоколом узгодження розбіжностей до нього , сторонами договору субпідряду з ПП «Одеська будівельна компанія»(субпідрядник) №31 від 06.04.2010 р. були укладені додаткові угоди до нього, зокрема додаткові угоди №5 та № 6.

На виконання умов договірних відносин між позивачем та ДП «Український державний центр транспортного сервісу «Ліски», враховуючи наявність можливості позивачем залучати інші організації для виконання робіт з реконструкції та відновлення дорожнього асфальтного покриття на ст. Одеса-Ліски, на виконання укладеного раніше між ТОВ «БК Дорсервіс»та ПП «Дана Маркет-ЮГ»договору субпідряду №85 від 14.06.2010 р., ТОВ «БК Дорсервіс»(Генпідрядник) та ПП «Дана Маркет Юг»(Субпідрядник) уклали додаткову угоду №3 від 01.10.2010 року до договору субпідряду №85 від 14.06.2010 року , згідно якого відповідно до умов п.1.2 Договору підряду, субпідрядник зобов'язується виконати роботи по реконструкції та відновленню дорожнього асфальтного покриття на станції Одеса-Ліски. Об'єм роботи узгоджується сторонами відповідно до кошторисної документації (п.1 Додаткової угоди). Згідно з п.2 Додаткової угоди, роботи повинні бути виконані в строк до 15.10.2010 року. Відповідно до умов п.3.1 Договору вартість робіт складає 1210673,26 грн., в тому числі ПДВ, що також зафіксовано у відповідному кошторисі (кошторисах) і договірній ціні, яка є невід'ємною частиною даної додаткової угоди до договору субпідряду. Згідно п. 4 Додаткової угоди, розрахунки за виконані роботи здійснюються в загальному порядку, передбаченому розділом 3 «Ціна договору, Фінансування і порядок розрахунку»Договору субпідряду. Відповідно до п.5 Додаткової угоди, вона є невід'ємною частиною договору субпідряду №85 від 14.06.2010 року і набирає чинності з моменту її підписання уповноваженими представниками сторін.

ТОВ «БК Дорсервіс»02.04.2010 року уклало із ПП «Одеська будівельна компанія»договір поставки №30 , згідно умов якого Постачальник - ПП «Одеська будівельна компанія»зобов'язується поставити, а Покупець - ТОВ «БК Дорсервіс»прийняти та оплатити продукцію: інертні матеріали, будівельні матеріали, оздоблювальні матеріали (п.1.1 Договору). Оплата за доставлену продукцію проводиться на протязі п'яти днів після передачі її постачальником покупцеві (п.2.2 Договору). Товар вважається переданий постачальником покупцеві при відповідності кількості поставленої продукції, вказаній в накладній (п.3.1 Договору). Право власності на поставлений товар переходить від постачальника до покупця з дати, вказаній на штемпелі отримувача вантажу на накладній (п.3.2 Договору). Даний договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє до 31.12.2010 року.

Передача товару за договором (щебеню) від ПП «Одеська будівельна компанія»до TOB «БК Дорсервіс»підтверджується податковою та видатковою накладною ,довіреністю на отримання від ПП «Одеська будівельна компанія»щебеню 20*40 за договором № 30 від 02.04.2010 року ; поставка товару підтверджується товарно-транспортними накладними, які підписані уповноваженими представниками сторін.

01.10.2010 року між ТОВ «БК Дорсервіс»(покупець) та ПП «Агроресурс-Південь»(постачальник) укладений договір поставки №158 , згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати покупцеві продукцію: паливо-мастильні матеріали, нафтопродукти (в тому числі, мазут, бітум) відповідно до заявки покупця, найменування яких у подальшому «товар», в кількості, в асортименті і за цінами, вказаними у рахунках-фактурах і накладних, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплати товар у порядку і на умовах даного договору (п.1.1 Договору). Поставка товару здійснюється транспортом поставщика (п.2.2 Договору). Транспортні витрати сплачує покупець (п.2.3 Договору). Поставщик разом з товаром передає покупцеві документи на вантаж: рахунки, видаткові накладні та рахунки-фактури (п.3.3 Договору). Оплата проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок поставщика (п.3.4 Договору).

04.01.2011 року між ТОВ «БК Дорсервіс»(покупець) та ПП «Агроресурс-Південь»(постачальник) укладений договір поставки №40, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати покупцеві продукцію по охороні праці та техніці безпеки проведення робіт відповідно до заявки покупця, найменування яких у подальшому «товар», в кількості, в асортименті і за цінами, вказаними в рахунках-фактурах і накладних, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплати товар у порядку і на умовах даного договору (п.1.1 Договору). Поставка товару здійснюється самовивозом зі складу постачальника (п.2.2 Договору). Поставщик разом з товаром передає покупцеві документи на вантаж: рахунки, видаткові накладні та рахунки-фактури (п.3.3 Договору). Оплата проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок поставщика (п.3.4 Договору).

Передача товару від ПП «Агроресурс-Південь»до TOB «БК Дорсервіс»за вказаними договорами підтверджується відповідними видатковими накладними ,довіреностями на отримання від ПП «Агроресурс-Південь»мазуту та продукції по безпеці проведення будівельних робіт за договорами № 158 та №40 , товарно-транспортними накладними: від 01.10.2010 року, від 15.10.2010 року .

Оприбуткування придбаного у ПП «Агроресурс-Південь»товару на підприємстві підтверджується: витягом із журналу-ордеру і відомостями по рахунку 203 «Паливо за жовтень 2010 року» відомостями по рахунку 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети за лютий 2011 року».

02.03.2011 року між ТОВ «БК Дорсервіс»(покупець) та ПП «Дана Даблъю»(постачальник) укладений договір поставки №46 , згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплати продукцію: інертні матеріали, будівельні матеріали, оздоблювальні матеріали, паливно-мастильні матеріали відповідно до заявки покупця (п.1.1 Договору). Продукція вважається переданою постачальником та прийнятою покупцем при відповідності кількості поставленої продукції, зазначеній в накладній (п.3.1 Договору). Право власності на поставлену продукцію переходить від поставщика до покупця з дати, вказаній на штемпелі вантажоотримувача на накладній (п.3.2 Договору). Даний договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2011 року (п.9.1 Договору).

Передача товару (щебеню, відсіву гранітного, мазуту та іншої продукції) від ПП «Дана Даблъю»до TOB «БК Дорсервіс»підтверджується відповідними видатковими та податковими накладними,довіреностямина отримання від ПП «Дана Даблъю»щебеню, відсіву гранітного, мазуту та іншої продукції ;поставка товару підтверджується товарно-транспортними накладними ,витягом з книги наказів по співробітникам, які перебувають у трудових відносинах з TOB «БК Дорсервіс» , копіями свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів , видатковими накладними .

Оприбуткування придбаного у ПП «Дана Даблъю»товару на підприємстві підтверджується: журналом-ордером і відомостями по рахунку 201 «Сировина й матеріали за березень 2011 року» .

16.05.2011 року між ТОВ «БК Дорсервіс»(покупець) та ТОВ «Байкара»(постачальник) укладений договір поставки №245-16/05/11/85 (т.2, а.с.226-230), згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплати товар (бітум нафтовий дорожній в'язкий 60/90, 90/130), якість якого повинна відповідати діючим на території України стандартам якості, відповідно з умовами договору і за необхідності додатковим договорам до нього (п.1.1 Договору).

Факт здійснення вищевказаних господарських операцій між ТОВ «Байкара»та TOB «БК Дорсервіс»підтверджується відповідними видатковими та податковими накладними, довіреностями на отримання товару, товарно-транспортними накладними, паспортами №749 та №742 на бітум БНД 60/90, видані ПАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія», витягом із журналу-ордеру і відомостями по рахунку 201 «Сировина й матеріали за травень 2011 року»та платіжними дорученнями .

На виконання умов договору субпідряду №514/11-10/170 від 10.11.2010 року, укладеного між ТОВ «БК Дорсервіс»та ТОВ «Шляхове будівництво «Альтком»на виконання капітального ремонту автомобільних доріг комунальної власності Одеської області, Миколаївський район , ТОВ «БК Дорсервіс»(замовник) уклало із ТОВ «Забудова світу»(генпідрядник) договір підряду №183 від 29.11.2010 р., згідно умов якого замовник доручає, а генпідрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов Договору виконання робіт: капітальний ремонт автомобільних доріг Одеської області, Миколаївський район (п.1 Договору).

Факт здійснення вищевказаних господарських операцій між ТОВ «БК Дорсервіс» та ТОВ «Забудова світу», підтверджено : актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за грудень 2010 року ,копіями : довідок про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року, договірної ціни , локального кошторису форми №4 , підсумкової відомості ресурсів; аків прийомання виконаних робіт та акти огляду прихованих робіт із відповідними схемами , банківськими виписками та платіжними дорученнями , податковими накладними , отриманих від постачальника робіт -ТОВ «Забудова світу».

Таким чином, ТОВ «БК Дорсервіс»: у жовтні 2010 року придбало у ПП «Дана Маркет Юг»виконані субпідрядні роботи на загальну суму 1210673,28 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 201778,88 грн; у жовтні та грудні 2010 року придбало у ПП «Одеська будівельна компанія»виконані субпідрядні роботи та матеріали на загальну суму 1699237,80 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 283206,30 грн.; у жовтні 2010 року та у лютому 2011 року придбало у ПП «Агроресурс-Південь»мазут, спецодяг на загальну суму 381623,04 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 63603,84 грн.; у березні 2011 року придбало у ПП «Дана Даблъю»щебінь на загальну суму 569207,46 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 94867,91 грн.; у травні 2011 року придбало у ПП «Байкара»бітум на загальну суму 719464,02 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 119910,67 грн.; у грудні 2010 року придбало у ТОВ «Забудова світу»виконані субпідрядні роботи на загальну суму 5170764,00 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 861794 грн.

Суми ПДВ відображені у складі податкового кредиту на підставі податкових накладних, отриманих від ПП «Дана Маркет Юг», ПП «Одеська будівельна компанія», ПП «Агроресурс-Південь», ПП «Дана Даблъю», ПП «Байкара», ТОВ «Забудова світу», внесені до книги обліку придбання товарів (робіт, послуг), та відображені по р.17 податкової декларації по податку на додану вартість.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результаті та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва підприємцями.

Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Отже в результаті виконання сторонами нікчемної угоди не можуть виникати право на податковий кредит.

Відповідно до п.п. 14.1.191 ст. 14 ПК України, постачання товарів - будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до п.п. 14.1.185 ст. 14 ПК України постачання послуг - операція, зокрема, з надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами -в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (частина 1 статті 208 Господарського кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин)).

Відповідно до вимог ст.18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців " від 15.05.2003р. №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Статтею 104 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. №435-IV (із змінами і доповненнями) визначено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам -правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

До того ж, згідно ст.59 Господарського кодексу України від 16.01.2003р. №436-IV (із змінами і доповненнями) припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням владника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб -засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим кодексом, - за рішенням суду. Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності.

Згідно частини 2 статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Згідно з висновком експертного дослідження №182-12 від 27.08.2012 року, проведеним експертами науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Головного управління МВС України в Одеській області та додатками до нього, у висновках якого, зокрема зазначено, що зроблений в акті ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС від 18.04.2012 року №207/22/22507018 висновок про завищення задекларованих сум податкового кредиту у рядку 17 Декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року на суму 431993 грн., за грудень 2010 року на суму 964100 грн., за лютий 2011 року на суму 14291 грн., за березень 2011 року на суму 94868грн., за травень 2011 року на суму 110943 грн. та у зв'язку з цим заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1616195 грн., в тому числі за жовтень 2010 року на суму 431993 грн., за грудень 2010 року на суму 964100 грн., за лютий 2011 року на суму 14291 грн., за березень 2011 року на суму 94868 грн., за травень 2011 року на суму 110943 грн. документально та нормативно не підтверджується.

Отже, судом першої інстанції було обґрунтовано встановлено, що на час укладання та виконання господарських зобов'язань контрагенти ПП «Дана Маркет Юг», ПП «Одеська будівельна компанія», ПП «Агроресурс-Південь», ПП «Дана Даблъю», ПП «Байкара», ТОВ «Забудова світу», були належним чином зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності та мали свідоцтва платників податків . Та встановлена реальність господарських операції щодо отримання позивачем від його контрагентів-постачальників ПП «Агроресурс-Південь», ПП «Дана Даблью», ТОВ «Байкара», ПП «Одеська будівельна компанія»будівельних та інших матеріалів та отримання будівельних робіт від контрагентів ПП «Дана Маркет ЮГ», ПП «Одеська будівельна компанія», ТОВ «Забудова світу», а також про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті.

Крім того, згідно п.9.8 ст.9 Закону України №168/97-ВР реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання. А відповідно до п.25 „Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість", затвердженого наказом ДПА України від 01.03.2000р. №79 (із змінами і доповненнями), реєстрація платників податку на додану вартість діє до дати анулювання, яке відбувається у випадках, визначених п.9.8 ст.9 Закону України „Про податок на додану вартість". Анулювання реєстрації здійснюється шляхом анулювання Свідоцтва та виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Відповідно до п.184.1 ст.184 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку. Згідно п.1 розділу V "Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість", затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №978 (далі -Положення №978), реєстрація діє до дати анулювання, яке відбувається у випадках, визначених пунктом 184.1 ст.184 розділу V Податкового кодексу України.

А пунктом 2 розділу V Положення №978 встановлено, що анулювання реєстрації здійснюється шляхом виключення платника ПДВ з реєстру платників ПДВ. Свідоцтво про реєстрацію платника податку вважається анульованим з дати анулювання реєстрації платника податку.

Так, санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Однак зазначені санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину.

Але на момент розгляду судом 1-ої інстанції вказаної адміністративної справи відсутній вирок суду , який набув законної сили, та встановлював факт фіктивності створення жодного з контрагентів позивача .

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить до висновку, що позивачем відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, такою, так як вказані обставини щодо «фіктивності»господарських операцій не підтверджені допустимими та достатніми доказами , є тільки припущеннями податкового органу,вказаними в актах перевірки контрагентів , яких взагалі не знайдено за останнім місцем знаходження , що унеможливлює подальші вищевказані висновки , та не є свідченнями нікчемності правочину, та, крім того, вважає, що фактичне звинувачення у створенні фіктивного підприємства, що є злочином, відповідальність за який встановлена ст.205 КК України, та факт скоєння якого в порядку ст.72 КАС України може бути підтверджений тільки вироком суду, який набув законної сили, а ні актом перевірки податкового органу чи на підставі пояснень осіб, допитаних по кримінальній справі чи обвинувальним висновком .

Відповідно до частин 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції, що виникнення у позивача податкового зобов'язання є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктами оподаткування, за наявності первинних документів бухгалтерського та податкового обліку по розрахункам між позивачем та його контрагентами, які на момент укладання договорів, додатків до них та їх виконання були зареєстровані, не припинені та не виключені з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб -підприємців та мали свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ.

Фактично податковий орган у порушення статті 71 КАС України як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій по збільшенню грошового зобов'язання , оскільки у позивача наявні належним чином оформлені податкові накладні, постачальниками сплачено у повному обсязі податок на додану вартість у складі вартості поставлених товарів, належним чином оформлені та здані до ДПІ податкові декларації, укладені угоди між позивачем та підприємствами-постачальниками до теперішнього ніким не оскаржені та не визнавалися недійсними у судовому порядку, «товарність»операцій щодо виконання робіт , переміщення товарів від постачальників к ТОВ „БК Дорсервіс " також підтверджено видатковими накладними, банківськими платіжними дорученнями в яких зафіксовані всі відомості, необхідність засвідчення яких передбачена Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та містять інформацію що дає змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції ; позивачем правомірно визначений податковий кредит за період з 01.01. 2010 року по 31.12.2011 р.,тобто виконані всі вимоги Закону України «Про ПДВ» та Податкового Кодексу України,які діяли у відповідні періоди..

Постановою Комінтернівського районного суду Одеської області від 18.05.2012 року було закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.163-1 КУ про АП відносно ОСОБА_8 -головного бухгалтера ТОВ «БК Дорсервіс».

Таким чином, апеляційний суд вважає ,що відповідно до ч.4 ст.72 КАС України вищенаведена постанова Комінтернівського районного суду Одеської області від 18.05.2012 року не є належним доказом неправомірності дій позивача, так як постанова суду у справі про адміністративний проступок, яка набрала законної сили, є обов'язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалена постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою , крім того, постанова суду не містить відомостей про встановлення факів конкретних порушеннь законодавства з боку ТОВ «БК Дорсервіс».

Відповідно до п.п. 4.1.4. п.4.1. ст. 4 ПК України (в редакції, діючої на момент прийняття рішення податковим органом), основним принципом податкового законодавства є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також враховуючи приписи ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», є джерелом права та є обов'язковим для виконання Україною.

Європейський суд з прав людини (п'ята секція) у своєму рішенні від 22.01.2009 р. (заява №3991/03) у справі «Булвес»АД проти Болгарії зазначив наступне: «Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються, до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Слід зазначити, що Закон України „Про систему оподаткування" від 25.06.1991р. №1251-XII (в редакції, діючої на момент укладання угод з контрагентами) для платників податків не передбачає обов'язку (стаття 9) та не надає права (стаття 10) вимагати від інших платників податків будь - які відомості щодо здійснення господарської діяльності (в тому числі відносно реєстрації в якості платника податків, ведення регістрів податкового та бухгалтерського обліку та інше).

Апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції, що повідомлення-рішення від 04.05.2012 року №0002762301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1616195 грн. -за основним платежем та на 349024 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями є протиправним, та підлягає скасуванню, оскільки позивач виконав вимоги приписів Закону України «Про ПДВ» та Податкового Кодексу України,які діяли у відповідні періоди, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»щодо документального оформлення операцій та податкового обліку та на підтвердження правомірності формування податкового зобов'язання надав документи, а виявлені за результатами перевірки порушення з боку контрагентів позивача є припущеннями та не є доказом фіктивності діяльності, крім того позивач не несе відповідальності за облікову політику контрагентів, через те що, закон не ставить у залежність сплату податків, ведення податкового та бухгалтерського обліку, складання звітності контрагентами-продавцями із правом на одержання податкового кредиту безпосередньо покупцем, також сама по собі несплата податку контрагентом (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, а висновки відповідача, викладені у акті перевірки щодо нікчемності укладених договорів, є помилковими та обґрунтованими припущеннями стосовно заниження податкового зобов'язання та не підтвердженими належними та достатніми доказами, укладені між позивачем та його контрагентами договори не віднесено законом до нікчемних, а судові рішення, із врахуванням вимог ст. 204 ЦК України, про визнання їх недійсними відсутні.

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка, постановлене рішення суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми законів України та відповідає чинному законодавству.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні позивачем фактичних обставин і норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

Виходячи з цього, апеляційний суд доходить до висновку, що не має підстав для скасування чи зміни постанови суду .

Керуючись ч.1 ст. 195, ст.196, п.1 ч.1. ст.198, 200, п.1 ч.1 ст. 205,ст. 206,210, 211, 212 , ч. 5 ст. 254 КАС України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року - без змін.

Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України шляхом подання касаційної скарги протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 20.12.2012 року.

Головуючий суддя пис/

Судді: