Рішення № 28287181, 19.12.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-7/13420-2012 19.12.12

За позовом Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пром-Техно Група»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики

про визнання договору недійсним та стягнення 2 600 000,00 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Горянін А. О. -довіреність б/н від 02.07.2012;

від відповідача: Горожанова В.А. -посвідчення № 4937/10 від 18.07.2012;

від третьої особи: Проноза Г.С. -довіреність б/н від 01.06.2012;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Черкасиобленерго»звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пром-Техно Група»про визнання договору недійсним та стягнення 2 600 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач вважає що Договір оренди № 43-02/21 від 31.10.2011 року укладений між позивачем та відповідачем з порушенням норм законодавства України.

З цих підстав, позивач просив задовольнити позов, визнавши Договір оренди № 43-02/21 від 31.10.2011 року укладений між позивачем та відповідачем недійсним, а також стягнути з відповідача на користь позивача 2 600 000,00 грн. - які було сплачено позивачем відповідачу в якості оренди обладнання, 53 102,00 грн. -судового збору.

Ухвалою від 02.10.2012 порушено провадження по справі, залучено до участі у справі Сектор Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики у Черкаській області (18007, м. Черкаси, вул. Ільїна, 289/1) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та призначено розгляд справи на 30.10.2012.

26.10.2012 через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

У судовому засіданні 30.10.2012 представник третьої особи подав письмові пояснення по справі.

Представник відповідача у судовому засіданні 30.10.2012 подав додаткові докази по справі та підтримав подане через канцелярію суду клопотання про зупинення провадження по справі, у задоволенні якого судом відмовлено у зв'язку з його необґрунтованістю.

Також представник відповідача у судовому засіданні 30.10.2012 подав клопотання про призначення судово-економічної експертизи по справі, у задоволенні якого судом відмовлено у зв'язку з його необґрунтованістю.

Представник позивача у судовому засіданні 30.10.2012 підтримав додану до позовної заяви заяву про забезпечення позову, вирішення якої відбудеться після розгляду справи по суті.

Також представник позивача у судовому засіданні 30.10.2012 підтримав подану через канцелярію суду заяву про залучення до участі у справі Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (НКРЕ) у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Ухвалою суду від 30.10.2012 здійснено заміну третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Сектор Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики у Черкаській області на Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

У відповідності до вимог ст. 77 ГПК України у судовому засіданні 30.10.2012 оголошено перерву до 14.11.2012.

14.11.2012 представник позивача у судовому засіданні підтримав подану через канцелярію суду заяву про забезпечення позову, яку просив вирішити після розгляду справи по суті.

Представник третьої особи у судовому засіданні 14.11.2012 подав додаткові письмові пояснення по справі та клопотання про долучення до матеріалів справи документів, яке судом задоволено.

У відповідності до вимог ст. 77 ГПК України у судовому засіданні 14.11.2012 оголошено перерву до 21.11.2012.

21.11.2012 через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

21.11.2012 представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача у судове засідання перешкоджає вирішенню спору по суті, а також враховуючи клопотання представника відповідача, суд вважав за доцільне відкласти розгляд справи на 28.11.2012.

В судовому засіданні 28.11.2012 оголошено перерву до 19.12.2012.

Представник позивача в судовому засіданні 19.12.2012 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 19.12.2012 позовні вимоги не визнав та просив суд в їх задоволенні відмовити.

Представник третьої особи в судовому засіданні 19.12.2012 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 19.12.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, та заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.10.2011 року між Публічним акціонерним товариством «Черкасиобленерго»(далі по тексту -орендар, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пром-Техно Група»(далі по тексту - орендодавець, відповідач) було укладено Договір оренди № 43-02/21 (далі по тексту - Договір).

Строк оренди майна складає 4 (чотири) місяці з моменту передачі орендарю за актом приймання-передачі закінчується 28 лютого 2012 року (п. 4.1. Договору, із врахування змін внесених Додатковою угодою від 27.11.2011 року).

Відповідно до п. 1.1. Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, орендодавець зобов'язується передати орендареві у строкове платне користування, а орендар зобов'язується прийняти у строкове платне користування електротехнічне обладнання ПС110/10кВ «СТО»22 найменування (надалі в тексті Договору «Майно»), та зобов'язується сплачувати орендодавцеві орендну плату.

Згідно з п. 2.1. Договору майно надається Орендарю для ведення ліцензованої діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом.

Відповідно до п. 5.1. Договору розмір місячної орендної плати з урахуванням її індексації, складає 650 000,00 (шістсот п'ятдесят тисяч) грн. в тому числі ПДВ 108 333,33 (сто вісім тисяч триста тридцять три) грн.

Пунктом 5.4. Договору встановлено, що орендар має право вносити орендну плату наперед за будь-який строк у розмірі, що визначається на момент оплати.

Згідно акту прийому-передачі обладнання від 28.02.2012 року орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування майно (електротехнічне обладнання яке використовується для постачання електричної енергії споживачам електричної енергії, найменування, кількість якого визначені в акті прийому-передачі обладнання від 28.02.2012 року, копія якого міститься в матеріалах справи).

01.03.2012 року на виконання умов Договору позивачем було сплачено 2 600 000,00 грн., на підтвердження чого позивач надав суду копію платіжного доручення № 1081 від 01.03.2012 року на суму 2 600 000,00 грн.

Спір виник в зв'язку з тим, що на думку позивача Договір оренди № 43-02/21 від 31.10.2011 року укладений з порушенням норм чинного законодавства.

На підтвердження своїх позовних вимог позивач надав суду Акт позапланової перевірки дотримання Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами від 06.07.2012 року № 12.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 1.1. Правил користування електричною енергією затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28 зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 2 серпня 1996 року за № 417/1442 (далі по тексту - Правила) дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Згідно з п. 1.2 Правил для цілей цих Правил наведені нижче терміни та визначення вживаються в такому значенні: 1) договір про спільне використання технологічних електричних мереж - домовленість двох сторін, що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між електропередавальною організацією (ліцензіатом з передачі електричної енергії місцевими (локальними) мережами) та основним споживачем під час передачі (транзиту) електричної енергії технологічними електричними мережами; 2) власник електричних мереж - юридична або фізична особа, якій на праві власності або користування належать електроустановки, призначені для передачі та/або розподілу електричної енергії; 3) електропередавальна організація - суб'єкт господарювання, який отримав ліцензію НКРЕ на право здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами або місцевими (локальними) електричними мережами, а також суб'єкт господарювання, який отримав ліцензію НКРЕ на право здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами та ліцензію НКРЕ на право здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території; 4) основний споживач - споживач електричної енергії або власник електричних мереж, який передає частину електроенергії своїми технологічними електричними мережами субспоживачам та/або електропередавальній організації;

Пунктом 1.10. Правил встановлено, що електропередавальна організація, що здійснює діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами в межах закріпленої території здійснення ліцензованої діяльності забезпечує передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та технологічними електричними мережами інших власників, які не мають ліцензій на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами. Для забезпечення передачі електричної енергії електричними мережами, що не належать електропередавальній організації, між електропередавальною організацією та відповідним власником мереж, який не має ліцензії на здійснення діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, укладається договір щодо спільного використання електричних мереж.

Відповідно до абзацу 3 п. 1.7. Правил у разі використання технологічних електричних мереж електропередавальною організацією відносини між власником цих мереж та електропередавальною організацією, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж, що укладається між ними на основі типового договору (додаток 2). Основний споживач не має права відмовити електропередавальній організації, яка здійснює ліцензовану діяльність на закріпленій території, в укладенні (переукладенні) договору про спільне використання технологічних електричних мереж.

Згідно з п. 6.29. Правил електропередавальні організації, які використовують технологічні електричні мережі інших власників електричних мереж, сплачують останнім плату за спільне використання технологічних електричних мереж, яка визначається відповідно до Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затвердженої постановою НКРЕ від 12.06.2008 N 691, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.08.2008 за N 732/15423.

Відповідно до п. 6.32. Правил фактичні обґрунтовані витрати на утримання технологічних електричних мереж відшкодовуються власнику електричних мереж відповідно до його кошторису витрат на здійснення цієї діяльності. Кошторис витрат на утримання технологічних електричних мереж складається на підставі бухгалтерських документів про фактичні витрати на здійснення цієї діяльності впродовж базового періоду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку що відповідно до норм чинного законодавства ПАТ «Черкасиобленерго»та Відповідач повинні були (зобов'язані) укласти Договір про спільне використання технологічних мереж та визначити фактичні витрати власника цих мереж на утримання технологічних електричних мереж.

Частиною 5 ст. 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються засади використання природних ресурсів, виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу, освоєння космічного простору, організації та експлуатації енергосистем, транспорту і зв'язку.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про природні монополії»встановлено державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій у сфері розподілу електричної енергії (передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами.

Абзацами 2, 3 ст. 11 Закону України «Про електроенергетику»встановлено, що органом державного регулювання діяльності в електроенергетиці є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, регулює діяльність суб'єктів природних монополій у сфері електроенергетики та господарюючих суб'єктів, які діють на суміжних ринках, а також виконує інші функції відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електроенергетику»основними завданнями національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, є: участь у формуванні та забезпеченні реалізації єдиної державної політики щодо розвитку та функціонування оптового ринку електроенергії України; розроблення та затвердження правил користування електричною енергією.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про електроенергетику»тарифи на передачу і постачання електричної енергії місцевими (локальними) електромережами регулюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Відповідно до п. 3.7.1. Правил здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 13 червня 1996 року № 15 зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 26 липня 1996 року за № 408/1433, тарифи на передачу підлягають регулюванню і затверджуються НКРЕ.

Актом позапланової перевірки дотримання Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами від 06.07.2012 року №12 встановлено: 1) порушення ПАТ «Черкасиобленерго»п/п 3.1.4 п.3.4. Ліцензійних умов постачання та п/п 3.5.1. п. 3.5. Ліцензійних умов з передачі електроенергії в частині дотримання законодавства України та інших нормативних документів, зокрема ПКЕЕ в частині виконання п.1.10 Правил стосовно укладання Договору про спільне використання електричних мереж; 2) порушення ПАТ «Черкасиобленерго»п.2.5. Ліцензійних умов з постачання та п.2.5. Ліцензійних умов з передачі електроенергії в частині здійснення ліцензованої діяльності за принципом економічної доцільності та з метою досягнення найнижчої вартості електроенергії для споживачів, а саме: оплати ТОВ «Пром-Техно Група»2 600 000 грн. за оренду обладнання підстанції 110/10 кВ «СТО»на строк 4 місяці згідно договору оренди №43-02/21 від 31.10.2011 року при граничному рівні витрат які можуть бути включені в тариф на передачу для оплати послуг зі спільного використання обладнання підстанції 110/1- кВ «СТО», власником якого є ТОВ «Пром-Техно Група»- 7 0445,4 грн. на рік.

Згідно з частинами 1, 3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частинами 1, 3 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

З наданих позивачем доказів вбачається, що Договір оренди № 43-02/21 від 31.10.2011 року який було укладено між позивачем та відповідачем, укладений з порушенням норм чинного законодавства України.

Відзив відповідача на позовну заяву не приймається судом в якості належного та допустимого доказу та спростовується наявними в матеріалах справи документами та чинним законодавством України.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним Договору оренди № 43-02/21 від 31.10.2011 року укладеного між позивачем та відповідачем нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 2 600 000,00 грн., які було сплачено відповідачем в якості орендної плати за Договором оренди № 43-02/21 від 31.10.2011 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Враховуючи те, що недійсність Договору оренди № 43-02/21 від 31.10.2011 року була визнана судом, а тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 600 000,00 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним Договір оренди № 43-02/21 від 31.10.2011 року укладений між Публічним акціонерним товариством «Черкасиобленерго»(18002, Черкаська обл., місто Черкаси, Придніпровський район, ВУЛИЦЯ ГОГОЛЯ, будинок 285, код ЄДРПОУ 22800735) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пром-Техно Група»(04071, м. Київ, Шевченківський район, ВУЛИЦЯ ЛУК'ЯНІВСЬКА, будинок 63, код ЄДРПОУ 36469368).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пром-Техно Група»(04071, м. Київ, Шевченківський район, ВУЛИЦЯ ЛУК'ЯНІВСЬКА, будинок 63, код ЄДРПОУ 36469368) на користь Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго»(18002, Черкаська обл., місто Черкаси, Придніпровський район, ВУЛИЦЯ ГОГОЛЯ, будинок 285, код ЄДРПОУ 22800735) 2 600 000 (два мільйони шістсот тисяч) грн. 00 коп. -сплачених Публічним акціонерним товариством «Черкасиобленерго»в якості орендного платежу по Договору оренди № 43-02/21 від 31.10.2011 року, 53 073 (п'ятдесят три тисяч сімдесят три) грн. 00 коп. - судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М. Якименко

Дата підписання рішення: 25.12.2012 року.