Рішення № 28287152, 18.12.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-55/13038-2012 18.12.12

За позовом Фізичної особи-підприємця Чудінова Степана Валерійовича

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью текстиль лайн»

2. Фізичної особи-підприємця Занерської Лариси Анатоліївни

про стягнення 2 811,64 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Чудінов Степан Валерійович (далі -позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью текстиль лайн»(далі -відповідач-1), Фізичної особи-підприємця Занерської Лариси Анатоліївни (далі -відповідач-2) про стягнення 18 347,62 грн., в тому числі: 15 025,98 грн. основного боргу, 1 753,78 грн. штрафу, 1 057,86 грн. пені з відповідача-2; з відповідача-1 -500,00 грн. боргу за договором поруки. Також позивач просить суд витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача-2.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між ним та відповідачем-2 договору позивач поставив останньому товар, який в порушення взятих на себе зобов'язань відповідачем-2 не був оплачений, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів. При цьому, оскільки відповідач-1 поручився за виконання відповідачем-2 зобов'язань перед позивачем в межах суми 500, 00 грн., позивач заявляє про стягнення суми боргу в сумі 500, 00 грн. з відповідача-1.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.09.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-55/13038-2012 та призначено її до розгляду на 10.10.2012 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 10.10.2012 р., у зв'язку із перебуванням судді Ягічевої Н.І. на лікарняному, справу № 5011-55/13038-2012 передано для розгляду судді Ломаці В.С.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.10.2012 р. суддею Ломакою В.С. прийнято справу № 5011-55/13038-2012 до свого провадження, розгляд справи призначено на 30.10.2012 р.

Представник позивача в судовому засіданні 30.10.2012 р. позов підтримав в повному обсязі.

Представники відповідачів в судове засідання 30.10.2012 р. не з'явились, вимоги попередніх ухвал суду не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, заяв чи клопотань не подали і не надіслали.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.10.2012 р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 20.11.2012 р.

В судове засідання 20.11.2012 р. представники відповідачів не з'явились, вимоги попередніх ухвал суду не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, заяв чи клопотань не подали і не надіслали.

Представником позивача в судовому засіданні 20.11.2012 р. підтримано подану ним на підставі ст. 22 ГПК України через відділ діловодства господарського суду міста Києва заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої Фізична особа-підприємець Чудінов Степан Валерійович просить суд стягнути з відповідача-1 заборгованість у розмірі 300,00 грн., з відповідача-2 - 757,86 грн. пені, 1 753,78 грн. штрафу та покласти на нього витрати по сплаті судового збору.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи зазначене, судом було прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку з чим має місце нова ціна позову.

При цьому, представником позивача подано клопотання про продовження строку вирішення спору у справі № 5011-55/13038-2012 на п'ятнадцять днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.11.2012 р. задоволено клопотання представника позивача про продовження строку вирішення спору у справі № 5011-55/13038-2012, на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 18.12.2012 р.

28.11.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва позивачем подано клопотання про розгляд справи без участі його повноважного представника, при цьому, подано заяву, викладену у формі клопотання, про зменшення розміру позовних вимог, яка за своїм змістом є аналогічною поданій 20.11.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва на підставі ст. 22 ГПК України заяві.

В судове засідання 18.12.2012 р. представники сторін не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомленні належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це -складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 18.12.2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2012 р. між позивачем (постачальник) та відповідачем-2 (покупець) було укладено Договір поставки № 01/02-05, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити і передати покупцю текстильну продукцію, далі -товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах визначених у цьому Договорі. Право власності на товар у покупця виникає з моменту сплати його повної вартості постачальнику.

Ціна, загальна кількість, асортимент та розгорнута номенклатура товару, що поставляється за цим Договором, визначається у відповідних накладних та/або в рахунках-фактурах постачальника, які є невід'ємними частинами даного договору. Загальна вартість отриманого товару за договором визначається на підставі підписаних відповідних накладних та/або рахунків-фактур. (п. 3.1. Договору).

Відповідно до п. 4.2. Договору моментом (час) прийому-передачі товару за Договором вважається підписання відповідної видаткової накладної представниками сторін.

За змістом п. 3.2. Договору розрахунки за ним здійснюються на умовах відстрочення платежу, який складає 30 календарних днів з дати підписання відповідної накладної та/або виставлення рахунку-фактури.

Згідно з п. 10.1. Договору він набирає сили з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2012 р.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу-2 товар на загальну суму 24 071,06 грн. на підставі наступних видаткових накладних: № ОДч00000013/7 від 08.02.2012 р., № ОДч00000167/7 від 12.04.2012 р., № ОДч00000207/7 від 04.05.2012 р., з якої відповідач повернув товару на суму 2 126,59 грн. на підставі накладних на повернення № ОДч0000005 від 28.04.2012 р. та № ОДч0000004 від 28.04.2012 р. та оплатив його на суму 6 918,49 грн., що підтверджується прибутковими касовими ордерами № ОДч0000159 від 14.04.2012 р., № ОДч0000196 від 28.04.2012 р. та № ОДч0000325 від 27.06.2012 р., у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 15 025,98 грн.

В забезпечення зобов'язань відповідача-2 перед позивачем останнім 01.06.2012 р. було укладено Договір поруки № 01/06/12-01Ю з відповідачем-1 (поручителем), відповідно до п. 1.1. якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за своєчасне виконання зобов'язань відповідачем-2 (боржником), за договором поставки №01/02-05 від 01.02.2012 р. (далі - основний договір), укладеного між кредитором і боржником в розмірі передбаченому п. 3.2 Договору.

Згідно з п. 3.2 Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за невиконання боржником зобов'язань за основним договором згідно з ч. 2 ст. 554 Цивільного кодексу України в визначеній сторонами сумі 300,00 грн.

Вимогою № 26/07/12-01 від 26.07.2012 р. (отриманою 26.07.2012 р.) позивач звернувся до відповідача-1 з претензією про оплату боргу в розмірі 500,00 грн. за невиконання боржником (відповідачем-2) своїх зобов'язань за основним договором, однак такі вимоги були залишенні без задоволення.

З огляду на зазначене, позивачем також заявлено позовні вимоги до відповідача-1.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем-2 Договір є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначалось вище, пунктом 3.2. Договору розрахунки за ним здійснюються на умовах відстрочення платежу, який складає 30 календарних днів з дати підписання відповідної накладної та/або виставлення рахунку-фактури.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач-2 прийняв замовлені ним товари, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві їх вартості, позовні вимоги в цій частині є законними та обґрунтованими.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Поняттям "штраф" та "пеня" дано визначення ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

При цьому, пунктом п. 6.3. Договору сторони визначили, що у випадку порушення покупцем п. 3.2 а/або п. 8.1 Договору покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 25 % від загальної суми заборгованості, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, від вартості неоплаченого товару за кожен календарний день прострочення платежу.

Позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 757,86 грн. ( з урахуванням прийнятої судом заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог) та 1 753,78 грн. штрафу, розрахунок яких є невірним в силу арифметичних помилок.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Суд самостійно перерахував пеню та штраф і встановив, що розмір пені має становити 1 029,12 грн., розмір штрафу 3 681,50 грн.

При цьому, оскільки сума пені та штрафу, розрахована судом, є більшою від заявленої до стягнення, враховуючи відсутність клопотання позивача про вихід за межі позовних вимог, задоволенню підлягає пеня в розмірі, розрахованому позивачем в сумі 757,86 грн. та штраф у сумі 1 753,78 грн.

Разом з тим, суд враховує, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Зазначена правова позиція відображена у постанові Верховного Суду України № 3-88гс11 від 09.04.2012 р. та є обов'язковою відповідно до приписів ст. 111-28 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

У свою чергу, як зазначалось вище, відповідач-1 виступив поручителем за зобов'язаннями відповідача-2 перед позивачем.

Згідно зі статтею 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель зобов'язується перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (стаття 554 ЦК України).

До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, у тому числі й ті, що забезпечували його виконання (стаття 556 ЦК України).

Таким чином, зі змісту зазначених норм випливає, що договір поруки не покладає на боржника якогось нового обов'язку, крім того, який він вже має перед кредитором по основному зобов'язанню, а лише створює ймовірність переходу прав та обов'язків останнього до поручителя у разі виконання ним зобов'язання, забезпеченого порукою.

Наслідком виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, може бути зміна кредитора, а не заміна боржника у зобов'язанні.

Враховуючи наведене, однією із сторін договору поруки не обов'язково має бути боржник і такий договір не потребує волевиявлення останнього.

При цьому, зі змісту статей 555 та 557 ЦК України випливає, що боржник повинен знати про наявність поручителя (поручителів) за його зобов'язанням перед кредитором.

Однак, неповідомлення боржника про укладення договору поруки не є підставою для його недійсності, оскільки такі наслідки законом не передбачені.

Враховуючи обмеження відповідальності поручителя за Договором поруки сумою в розмірі 300,00 грн. та відсутність положень про додаткову відповідальність поручителя, відповідачі мають перед позивачем відповідати солідарно в межах ліміту відповідальності поручителя в розмірі 300,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Користуючись зазначеним правом, позивач заявив вимогу про стягнення 300,00 грн. основного боргу з відповідача-1 та про стягнення решти з відповідача-2.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач-2 неналежним чином виконував взяті на себе за договором обов'язки щодо оплати вартості поставленого йому товару, позовні вимоги, заявлені до відповідачів, як солідарних боржників, підлягають задоволенню з урахуванням вищезазначеного.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених до них позовних вимог.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" є підставою для повернення відповідної суми судового збору; що ж до інших судових витрат, то в такому разі вони у відповідній частині покладаються на позивача. Якщо ж таке зменшення пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судові витрати у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК покладаються на відповідача.

Оскільки позивач зменшив позовні вимоги, в тому числі, у зв'язку зі здійсненням відповідачем-2 оплати основного боргу у розмірі 13 025, 98 грн. після порушення провадження у даній справі, судовий збір в цій частині також покладається на нього.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Заневської Лариси Анатоліївни (67513, Одеська область, Комінтернівський район, село Олександрівка, вулиця Садова, будинок 9, ідентифікаційний номер 2170422187) на користь Фізичної особи-підприємця Чудінова Степана Валерійовича (07400, Київська область, місто Бровари, вулиця Шалом-Алейхема, будинок 93, квартира 39, ідентифікаційний номер 3249104971) 757 (сімсот п'ятдесят сім) грн. 86 коп. пені, 1 753 (одну тисячу сімсот п'ятдесят три) грн. 78 коп. штрафу, 1 437 (одну тисячу чотириста тридцять сім) грн. 77 коп. судового збору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью текстиль лайн»(03039, місто Київ, вулиця Кіровоградська, будинок 4, офіс 3, код ЄДРПОУ 35756306) на користь Фізичної особи-підприємця Чудінова Степана Валерійовича (07400, Київська область, місто Бровари, вулиця Шалом-Алейхема, будинок 93, квартира 39, ідентифікаційний номер 3249104971) 300 (триста) грн. 00 коп. основного боргу та 171 (сто сімдесят одну) грн. 73 коп. судового збору.

4. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.12.2012 р.

Суддя В.С. Ломака