Рішення № 28287140, 19.12.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/211 19.12.12

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Державної установи «Національний науковий центр радіаційної медицини національної академії медичних наук України»

про стягнення 68 466,32 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Півень Д.О. -довіреність № 93/2012/025/13-20 від 13.02.2012;

від відповідача: не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго»звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Державної установи «Національний науковий центр радіаційної медицини національної академії медичних наук України» про стягнення 68 466,32 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності оплати вартості спожитої теплової енергії згідно умов Договору № 9793030 про постачання теплової енергії у гарячій воді від 06.11.2002 року.

З цих підстав, позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 54 731,76 грн. -основного боргу, 6 533,98 грн. -інфляційних втрат, 4 842,38 грн. -пені, 2 358,20 грн. -3% річних, 684,66 грн. -витрат із сплати державного мита, 188,00 грн. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.04.2007 порушено провадження у справі (суддя Кондратова І.Д.).

Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.10.2007 провадження у справі № 37/211 зупинено до проведення судово-бухгалтерської експертизи та отримання висновку експертів.

29.08.2012 Київський науково-дослідний інститут судових експертиз повернув матеріали справи №37/211 до Господарського суду м. Києва з повідомленням про те, що експертиза закінчена провадженням за результатами чого складено відповідний висновок, однак даний висновок буде надано суду після здійснення оплати вартості дослідження у повному обсязі.

Ухвалою від 28.09.2012 поновлено провадження у справі та призначено її розгляд на 24.10.2012.

24.10.2012 представник відповідача у судовому засіданні подав клопотання про відкладення розгляду справи.

24.10.2012 представник позивача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що нез'явлення представника позивача у судове засідання перешкоджає вирішенню спору по суті, а також враховуючи клопотання представника відповідача, суд вважав за доцільне відкласти розгляд справи на 14.11.2012.

В судовому засіданні 14.11.2012 оголошено перерву до 28.11.2012.

В судовому засіданні 28.11.2012 оголошено перерву до 19.12.2012.

19.12.2012 представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»від 18.09.97р. N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні 19.12.2012 зазначив про сплату основного боргу відповідачем та просив суд стягнути з відповідача на свою користь 6 533,98 грн. -інфляційних втрат, 4 842,38 грн. -пені, 2 358,20 грн. -3% річних, 684,66 грн. - витрат із сплати державного мита, 188,00 грн. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 18.12.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.11.2002 року між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(перейменовано в Публічне акціонерне товариство «Київенерго», далі по тексту -позивач, енергопостачальна організація) та Клінікою наукового центру радіаційної медицини академії медичних наук України (перейменовано в Державну установу «Національний науковий центр радіаційної медицини національної академії медичних наук України», далі по тексту -відповідач, абонент) було укладено Договір № 9793030 про постачання теплової енергії у гарячій воді (далі по тексту -Договір), за умовами якого (п. 1 Договору) предметом цього Договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим Договором.

Цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2003 року (п. 8.1. Договору), суду не надано жодних доказів припинення дії Договору.

Відповідно до п. 2.2.1. Договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з Додатком №1 до цього Договору.

Згідно з п. 2.3.1. Договору абонент зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку №1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Відповідно до п. 5.1. Договору облік споживання абонентом теплової енергії проводиться по приладах обліку.

Згідно з п. 2 Додатку № 4Б до Договору «Порядок розрахунків за теплову енергію»(далі по тексту -Додаток № 4Б) абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у Районному відділі теплозбуту № 8 за адресою: вул. Довженко, буд. № 2, розрахункова група, тел. 458-00-21, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Пунктом 3.1. Додатку № 4Б встановлено, що в разі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред' являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць (згідно Додатку №1 до Договору). У випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця. У випадку, якщо фактичне використання нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками.

Однак, як слідує з матеріалів справи, внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо сплати вартості спожитої теплової енергії відповідно до умов Договору у останнього за період з 01.01.2005 року по 01.12.2006 року (спірний період) перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 54 731,76 грн. за спожиту теплову енергію.

На підтвердження своїх позовних вимог позивач надав суду копії облікових карток (табуляграм) за спірний період (копії табуляграм містяться в матеріалах справи), за спожиту теплову енергію за Договором.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що договір, укладений між сторонами є договором енергопостачання.

Згідно ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 ст. 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, поставляв споживачу теплову енергію згідно умов Договору, а відповідач в супереч умовам Договору не сплатив вартість спожитої теплової енергії за період з 01.01.2005 року по 01.12.2006 року.

19.12.2012 року позивач подав клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 54 731,76 грн. в зв'язку з їх сплатою, на підтвердження чого позивачем була надана суду довідка про надходження коштів за спожиту теплоенергію.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, суд дійшов висновку що частину основний борг в розмірі 54 731,76 грн. було сплачено відповідачем, а тому провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 54 731,76 грн. підлягає припиненню у зв'язку з відсутню предмету спору.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, керуючись п. 3.5. Додатку № 4Б, просить суд стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 4 842,38 грн.

Пунктом 3.5. Додатку № 4Б встановлено, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п. 3 цього Додатку), енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 4 842,38 грн. є обґрунтованими, нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.

Також позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 2 358,20 грн. -3% річних та 6 533,98 грн. -інфляційних втрат.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 2 358,20 грн. та 6 533,98 грн. -інфляційних втрат, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідач.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85, ГПК України, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 54 731(п'ятдесят чотири тисячі сімсот тридцять одну) грн. 76 коп.

3. Стягнути з Державної установи «Національний науковий центр радіаційної медицини національної академії медичних наук України»(04050, м. Київ, Шевченківський район, ВУЛИЦЯ МЕЛЬНИКОВА, будинок 53, код ЄДРПОУ 04837835) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, Печерський район, ПЛОЩА ІВАНА ФРАНКА, будинок 5, код ЄДРПОУ 00131305) 6 533 (шість тисяч п'ятсот тридцять три) грн. 98 коп. - інфляційних втрат, 4 842 (чотири тисячі вісімсот сорок дві) грн. 38 коп. -пені, 2 358 (дві тисячі триста п'ятдесят вісім) грн. 20 коп. -3% річних, 684 (шістсот вісімдесят чотири) грн. 66 коп. -витрат із сплати державного мита, 188 (сто вісімдесят вісім) грн. 00 коп. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М. Якименко

Дата підписання рішення: 25.12.2012 року.