Рішення № 28286958, 17.12.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-58/10027-2012 17.12.12

За позовомТовариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант"ДоПублічного акціонерного товариства " Українська страхова компанія "Гарант-Авто"Провідшкодування збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу 16483, 53 грн. Суддя Блажівська О.Є.

Представники сторін:

Від позивача -Сукорянський Є.О., дов. № 01/226-158 від 05.04.2012р. до 31.12.2012р.

Від відповідача -не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант"звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто"про відшкодування збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу 16483, 53 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2012 року порушено провадження у справі № 5011-58/10027-2012, розгляд справи призначено на 27.08.2012 року.

06.08.2012 року через канцелярію Господарського суду міста Києва з Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла відповідь на запит.

27.08.2012 року представник позивача у судове засідання з'явився.

27.08.2012 року представник відповідача у судове засідання не з'явився, на виконання вимог ухвали суду витребувані документи по справі не надав, про причини неявки належним чином суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

27.08.2012 року представник позивача у судовому засіданні надав документи по справі.

Судом оголошено про перехід до розгляду справи по суті.

Представник позивача надав усні пояснення по суті справи. В усних поясненнях заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

В зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю витребування документів по справі, розгляд справи підлягає відкладенню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2012 року розгляд справи відкладено на 24.09.2012 року.

24.09.2012 року розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва Джарти В.В., у зв'язку з перебуванням судді Блажівської О.Є. на лікарняному, з метою дотримання процесуальних строків, керуючись п.2.6. рішення зборів суддів Господарського суду міста Києва від 03.02.2011р. (протокол № 1 від 03.02.2011р.) та ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України, справу № 5011-58/10027-2012 передано для розгляду судді Ониськів О.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2012 року справу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 29.10.2012 року.

01.10.2012 року розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва Джарти В.В., у зв'язку з виходом судді Блажівської О.Є. з лікарняного, справу № 5011-58/10027-2012 передано для розгляду судді Блажівській О.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2012 року справу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 29.10.2012 року.

29.10.2012 року представники позивача та відповідача у судове засідання не з'явились.

В зв'язку з неявкою позивача, відповідача та необхідністю витребування документів по справі, розгляд справи підлягає відкладенню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2012 року розгляд справи відкладено на 14.11.2012 року.

Розпорядженням від 14.11.2012 року, заступника Голови Господарського суду міста Києва Джарти В.В., у зв'язку з перебуванням судді Блажівської О.Є. у відрядженні, справу № 5011-58/10027-2012 передано на розгляд судді Гумезі О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2012 року, справу № 5011-58/10027-2012 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 17.12.2012 року.

Розпорядженням від 15.11.2012 року, заступника Голови Господарського суду міста Києва Джарти В.В., справу № 5011-58/10027-2012 передано на розгляд судді Блажівській О.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2012 року справу прийнято до провадження розгляд справи призначено на 17.12.2012 року.

17.12.2012 року представник позивача у судове засідання з'явився.

17.12.2012 року представник відповідача у судове засідання не з'явився, на виконання вимог ухвали суду витребувані документи по справі не надав, про причини неявки належним чином суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтвержується зворотнім повідомленням про вручення № 01042 17001862.

Представник позивача надав усні пояснення по суті справи. В усних поясненнях заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 17.12.2012 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

В судовому засіданні суд повідомив сторони про порядок отримання повного тексту рішення відповідно до вимог ст. 87 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

В С Т А Н О В И В :

14.04.2009 р. між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»(надалі -Позивач, Страховик) та Ломакіною Наталією Сергіївною (надалі -Страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 06-USB/01-040-01857 (надалі -Договір страхування), предметом якого є страхування транспортного засобу «Сузукі», державний номер АА 8189 ЕХ.

Згідно довідки ВДАІ, 02.12.2009 р. в м. Києві по вул. Березняківська, 1, сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу «Сузукі», державний номер АА 8189 ЕХ під керуванням Ломакіна І.В. та транспортний засіб «Пежо -605», державний номер АА 7038 ІВ під керуванням Аксенюка І.Г.

Відповідно додатку №1 до договору № 06-USB/01-040-01857 від 14.04.2009 року, в переліку осіб яких допущено до керування транспортного засобу «Сузукі», державний номер АА 8189 ЕХ зазначено Ломакіна І.В.

Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 09.12.2009 р. у справі № 3-739/09 р. визнано Аксенюка Ігоря Григоровича винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований Позивачем автомобіль «Сузукі», державний номер АА 8189 ЕХ.

Відповідно до звіту № 00129 від 13.12.2009 р. про визначення вартості матеріального збитку в результаті пошкодження транспортного засобу «Сузукі», державний номер АА 8189 ЕХ, матеріальний збиток складає 19 022,15 грн.

На підставі звіту № 00129 від 13.12.2009 р. про визначення вартості матеріального збитку в результаті пошкодження транспортного засобу «Сузукі», державний номер АА 8189 ЕХ, було складено страховий акт № СТ/09/3502 від 18.05.2010 р. відповідно до якого вартість матеріального збитку складає 14 846,00 грн.

Платіжним дорученням № 1365 від 20.05.2010 р. позивачем перераховано страхувальнику суму збитків в розмірі 14 846,00 грн.

Цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «Пежо -605», державний номер АА 7038 ІВ, застраховано Публічним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Гарант -авто»(надалі -відповідач) за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів поліс № ВС/1087941.

З моменту виплати страхового відшкодування у позивача виникло право вимоги до відповідача по відшкодуванню спричиненого збитку.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 09.12.2009 р. у справі № 3-739/09 р. визнано Аксенюка Ігоря Григоровича винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП.

Як свідчать матеріали справи, цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «Пежо -605», державний номер АА 7038 ІВ, застраховано Публічним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Гарант -авто»за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів поліс № ВС/1087941.

У відповідності до ст. 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Таким чином, на підставі зазначених вище норм та у зв'язку з укладенням відповідачем, полісу № ВС/1087941 страхування цивільно-правової відповідальності останнього, відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати завдану шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним транспортного засобу «Пежо - 605», державний номер АА 7038 ІВ.

У відповідності до вищевказаних норм, ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до позивача перейшло право вимоги, яке Страхувальник мав до відповідача, як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації транспортного засобу «Пежо -605», державний номер АА 7038 ІВ.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Статтею 1166 ЦК України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір оренди, підряду тощо) володіє транспортним засобом.

На підставі звіту № 00129 від 13.12.2009 р. про визначення вартості матеріального збитку в результаті пошкодження транспортного засобу «Сузукі», державний номер АА 8189 ЕХ, було складено страховий акт № СТ/09/3502 від 18.05.2010 р. відповідно до якого вартість матеріального збитку складає 14 846,00 грн.

Платіжним дорученням № 1365 від 20.05.2010 р. позивачем перераховано страхувальнику суму збитків в розмірі 14 846,00 грн.

На підставі статті 993 ЦК України, статті 27 Закону України "Про страхування" до Страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке Страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Згідно частини першої статті 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого страхового відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

З моменту виплати страхового відшкодування у позивача виникло право вимоги до відповідача по відшкодуванню спричиненого збитку в межах фактичних затрат в сумі 14 846,00 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

16.06.2011 р. відповідачем було отримано регресну вимогу вих. № 03/1269, про виплату страхового відшкодування в порядку регресу на загальну суму 14 846,00 грн. Проте, відповідач грошові кошти не перерахував.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно положень ч. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до полісу № ВС/1087941 розмір франшизи складає 510,00 грн.

Позивачем вимоги положень ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не враховані.

За таких обставин, позовні вимоги, що відшкодування шкоди в порядку регресу підлягають частковому задоволенню на суму 14 336,00 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 143,75 грн., 3 % річних у розмірі 345,32 грн. та інфляційні втрати у розмірі 148,46 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним з видів забезпечення виконання зобов'язань є неустойка (ч. 1 ст. 546, ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).

Однак, ані Цивільним кодексом України, ані Законами України «Про страхування»та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»не встановлено, що виконання регресного зобов'язання відповідальної особи перед страховиком забезпечується неустойкою (пенею).

Вимоги позивача щодо стягнення пені відповідно до пункту 37.2 статті 37 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яким встановлено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня, є не обґрунтованими, оскільки вказана норма регулює відносини страховика і страхувальника за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а позивач не є суб'єктом цього договору.

За таких обставин, для позадоговірних (регресних) зобов'язань у сфері страхування чинне цивільне законодавство не передбачає можливість забезпечення виконання таких зобов'язань шляхом встановлення неустойки, а договірні відносини між сторонами з цього приводу відсутні.

З матеріалів справи не вбачається укладення між сторонами у справі письмового правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання у вигляді неустойки (пені), а розмір пені договором або актом цивільного законодавства у спірних регресних правовідносинах сторін також не встановлено, що виключає правові підстави для стягнення пені.

З огляду на вказані обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 143,75 грн., нарахованої на суму страхового відшкодування, задоволенню не підлягають.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 345,32 грн. та інфляційних втрат у розмірі 148,46 грн., то:

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки зобов'язання страховика у регресних відносинах зводиться до відшкодування страхової виплати іншому страховику і таке зобов'язання є грошовим, то в разі прострочення його виконання настає відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК, зокрема, сплата боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Проценти річних, так само як і інфляційні втрати на суму боргу, входять до складу грошового зобов'язання і на відміну від пені не є санкцією за порушення грошового зобов'язання, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних відсотків і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Таким чином, 3 % річних та інфляційні втрати нараховані на суму боргу є наслідком невиконання грошового зобов'язання.

Перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат наданий позивачем суд визнає його арифметично вірним, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 345,32 грн. та інфляційних втрат у розмірі 148,46 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже , позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: відшкодування шкоди в порядку регресу на суму 14 336,00 грн., 3 % річних у розмірі 345,32 грн. та інфляційні втрати у розмірі 148,46 грн.

У зв'язку із частковим задоволенням позову судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО "(01042, м. Київ, провулок Новопечерський, буд.19/3, ідентифікаційний код 25965081) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська Страхова компанія "Альфа-Гарант" (01133, м. Київ, Печерський район, бульвар Лесі Українки, будинок, 26, ідентифікаційний код 32382598) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення суму страхового відшкодування в розмірі 14336, 00 грн. (чотирнадцять тисяч триста тридцять шість гривень 00 копійок), 148, 46 (сто сорок вісім грн. 46 коп.) інфляційних втрат, 345, 32 грн. (триста сорок п'ять грн. 32 коп.) 3% річних, 1448, 02 грн. (одну тисячу чотириста сорок вісім гривень 02 копійок) судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити повністю.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено : 24.12.2012 року.

Суддя О.Є. Блажівська