Ухвала суду № 28285987, 18.12.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2012 р.Справа № 1612/2а-556/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Комсомольської міської ради Полтавської області на Постанову Комсомольського міського суду Полтавської області від 05.03.2012р. по справі № 1612/2а-556/12

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Комсомольської міської ради Полтавської області , Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області

про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИЛА:

21.04.2011 року позивач, ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Комсомольської міської ради Полтавської області (далі по тексту - УПСЗН виконавчого комітету Комсомольської міської ради Полтавської області, перший відповідач), Центру по нарахуванню та здійснення соціальних виплат в Полтавській області (далі по тексту - Центр), в якому просив суд:

1. Визнати дії і бездіяльність управління праці та соціального захисту населення Комсомольської міської ради та Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо обчислення, нарахування і виплати мені щорічної допомоги на оздоровлення в розмірах менших, вх встановлено ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали і Чорнобильської катастрофи" (із змінами), неправомірними.

2. Визнати неправомірною відмову управління праці та соціального захисту населення Комсомольської міської ради та Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у здійсненні перерахунку та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення в розмірах, що передбачені ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали і Чорнобильської катастрофи" (зі змінами).

3. Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Комсомольської міської ради здійснити обчислення, нарахування та виплату позивачеві за 2007 - 2011 роки щорічної допомоги на оздоровлення на підставі ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи" (із змінами) у розмірі 5 (п'яти) мінімальних заробітних плат та з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати у відповідні періоди.

4. Зобов'язати Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити обчислення, нарахування та виплату мені за 2007 - 2011 роки щорічної допомоги на оздоровлення на підставі ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи" (із змінами) у розмірі 5 (п'яти) мінімальних заробітних плат та з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати у відповідні періоди.

Судом першої інстанції справу розглянуто в порядку скороченого провадження.

Постановою Комсомольського міського суду Полтавської області від 05.03.2012 р. по справі № 1612/2а-556/12 позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення в м. Комсомольську щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 як особі, що постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС у розмірі меншому, ніж встановлено ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення в м. Комсомольську, призначити та виплатити ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення з 2011 рік з розрахунку 5 мінімальних заробітних плат, виходячи із суми мінімальної заробітної плати на момент виникнення права на виплату за виключенням суми фактично проведених виплат.

В задоволенні іншої частин позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.

Судові витрати по справі компенсовано за рахунок Державного бюджету України.

Перший відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги наполягає на тому, що неправомірність в діях УПСЗН виконавчого комітету Комсомольської міської ради Полтавської області щодо нарахування та виплати позивачеві щорічної допомоги на оздоровлення відсутня. Вказує на неврахування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм ст..63 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та ст..87, п.8 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, якими надано право Кабінету Міністрів України встановлювати розмір соціальних виплат, передбачених Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зазначив, що наявність у Кабінету Міністрів України такого права підтверджена також Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 р. № 20-рп/2011. У зв'язку з викладеним, вважає, що у відповідача відсутній обов'язок виплати позивачеві щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, встановленому ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

З огляду на приписи ч.8 ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд даної адміністративної справи слід проводити в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга УПСЗН виконавчого комітету Комсомольської районної ради Полтавської області задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі, передбаченому ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а відповідач неправомірно відмовив у проведенні перерахунку даної допомоги за 2011 рік.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність захисту прав позивача на отримання щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік, а також зобов'язав відповідача здійснити такий перерахунок за 2011 рік та забезпечити виплату щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до вимог ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати станом на момент виплати, з урахуванням виплачених сум.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду, виходячи з наступного.

Колегією суддів встановлено, що позивач віднесений до 2 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується доданою до матеріалів справи копіями посвідчення НОМЕР_1 від 10.12.2010 року та має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції від 09.07.2007р. згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008).

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя та здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Згідно ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії виплачується в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46 Конституції України).

Як вбачається з матеріалів справи, при нарахуванні та виплаті позивачу грошової допомоги на оздоровлення відповідач в порушення вимог законодавства керувався постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (а.с.5).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні позивачу розміру грошової допомоги на оздоровлення застосуванню підлягають ч. 4 ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції від 09.07.2007р. згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008), а не наведена вище постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Крім того, колегія суддів зауважує, що норми підзаконних нормативних актів не можуть суперечити нормам законів, а тим більше змінювати їх при вирішенні питання щодо розміру щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позивач має право на одержання щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2011 рік у розмірі, передбаченому ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тобто, у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання дій незаконними, зобов`язання здійснити перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік згідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" підлягають задоволенню.

Колегією суддів не беруться до уваги доводи апеляційної скарги Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області щодо необхідності застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", яким Кабінету Міністрів України надається право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених бюджетними програмами, оскільки станом на час виплати позивачеві щорічної допомоги на оздоровлення у 2011 році останній таким правом не скористався.

Так, постанова Кабінету Міністрів України № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" прийнята 12 липня 2005 року, а тому застосування її положень до правовідносин щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення, що виникли у 2011 році, є безпідставним.

Виходячи з положень ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", вихідним критерієм для розрахунку щорічної допомоги на оздоровлення є мінімальна заробітна плата.

Оскільки чинним законодавством України не визначено окремого розміру мінімальної заробітної плати, який необхідно застосовувати при розрахунку соціальної допомоги та компенсацій, при нарахуванні та виплаті позивачеві щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік застосуванню підлягає розмір мінімальної заробітної плати, встановлений Законом України "Про Державний бюджет України на 2011 рік".

Колегією суддів не беруться до уваги посилання відповідача на ст.63 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та доводи апеляційної скарги відповідача щодо відсутності відповідних надходжень до бюджету УПСЗН виконавчого комітету Комсомольської районної ради Полтавської області для виплати особам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, та зазначає, що це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання щорічної допомоги на оздоровлення, нарахування та виплата якої прямо передбачені законом. Реалізація особою права, що в'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань не повинно прийматися до уваги. Так, справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Комсомольської міської ради Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Комсомольського міського суду Полтавської області від 05.03.2012р. по справі № 1612/2а-556/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Перцова Т.С.Судді Дюкарєва С.В. Жигилій С.П.