Постанова № 28285277, 06.11.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2012 р. Справа № 1670/2а-1355/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.05.2012р. по справі № 1670/2а-1355/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Агросправа"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Агросправа" (далі- ТОВ Агрофірма «Агросправа») звернулось до суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби (далі- Кременчуцька ОДПІ), третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс-Нафтогаз» (далі- ТОВ «Альянс-Нафтогаз»), в якому просило визнати повністю нечинним податкове повідомлення-рішення №0000442301/3307 від 02.11.2011р.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30 травня 2012 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з даною постановою суду, Кременчуцька ОДПІ подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що позивач неправомірно відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість в загальному розмірі 156559,89 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Альянс-Нафтогаз». Апелянт вказує, що надані для перевірки товарно-транспортні накладні не підтверджують фактичний рух товарів, оскільки на них не вказано відправника, немає печатки ТОВ «Альянс-Нафтогаз» (відправника). Крім того, перевіркою встановлено, що основним постачальником ТОВ «Альянс-Нафтогаз» є ТОВ "ГК "Газовий Альянс", який в свою чергу формував собі податковий кредит по податку на додану вартість з підприємствами, що мають ознаки фіктивності.

Сторони в судове засідання не з*явилися про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до положень п.2 ч.1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що факт здійснення між позивачем та його контрагентом фінансово-господарської операції підтверджується належно оформленими первинними бухгалтерськими документами, тому ТОВ Агрофірма «Агросправа» правомірно віднесено суму податку на додану вартість до податкового кредиту.

Колегія суддів з даними висновками суду не погоджується виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Кременчуцькою ОДПІ, у зв'язку із наданням неповного пояснення та документального підтвердження ТОВ Агрофірма "Агросправа" на запит Кременчуцької ОДПІ від 19.09.2011 №1347/10, в період з 05.10.2011р. по 11.10.2011р. проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ Агрофірма "Агросправа" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "Альянс-Нафтогаз" за липень 2011 року, за результатами якої складений акт №7273/23-209/33189962 від 18.10.2011 (а.с. 24-29).

На підставі висновків даного акта перевірки, відповідачем 02.11.2011 р. прийняте податкове повідомлення-рішення №0000442301/3307, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 195 699,86 грн, в тому числі 156 559,89 грн - основний платіж, 39 139,97 грн - штрафна (фінансова) санкція (а.с. 30).

Фактичною підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував викладений в акті перевірки висновок відповідача про нікчемність правочинів, укладених позивачем з ТОВ "Альянс-Нафтогаз".

Перевіряючи правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення колегія суддів зазначає.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України ( далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Під час судового розгляду встановлено, що 11.04.2011 між ТОВ Агрофірма "Агросправа" (покупець) та ТОВ "Альянс-Нафтогаз" (постачальник) укладено договір поставки №110401, згідно якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві паливно-мастильні матеріали та інші нафтопродукти, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його (а.с. 31-32).

В рамках виконання вказаного договору ТОВ Агрофірма "Агросправа" придбало у ТОВ "Альянс-Нафтогаз" нафтопродукти (компонент дизельного палива - 46,38 тн та конденсат газовий стабільний - 42,92 тн) на загальну суму 939 359,31 грн, в тому числі ПДВ 156 559,89 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, за результатами здійснення господарської операції між ТОВ Агрофірма "Агросправа" та ТОВ "Альянс-Нафтогаз" з придбання компоненту дизельного палива та конденсату газового стабільного, останнім виписані первинні бухгалтерські документи, а саме податкові накладні та видаткові накладні, товаро-транспортні накладні, подорожні листи (а.с. 33-42,49-52,53-56).

Враховуючи вищевикладене суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, дійшов висновку, що копії податкових накладних, на підставі яких сформовано податковий кредит за липень 2011 року, відповідають вимогам чинного законодавства, зареєстровані, на дату вчинення операцій, у встановленому законодавством порядку. Крім того, суд першої інстанції в своєму рішенні зазначив, що позивачем податковий кредит сформований за господарськими операціями, фактичне виконання яких підтверджено письмовими доказами, які оформлені у відповідності до вимог законодавства України.

Колегія суддів не погоджується з даними висновками суду першої інстанції оскільки суд першої інстанції помилково не врахував того, що надані позивачем докази щодо підтвердження реального вчинення господарської операції, а саме товарно-транспортні накладні, складені з порушенням Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155, (надалі Інструкція № 281/171/578/155).

Зазначений порядок є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

Пунктом 5.4.1 Інструкції № 281/171/578/155 встановлено, що перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року N 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования".

Типовою формою єдиної первинної транспортної документації є товарно-транспортна накладна, затверджена спільним наказом № 488/346 Міністерства транспорту України та Мінстату України від 29.12.1995 р. "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля". Відповідно до п.2 даного наказу ведення типових форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Згідно статті 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Підпунктом 11.5. Правил перевезення передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник 4 засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Підпунктом 11.7. Правил перевезення передбачено, що перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземплярі-засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом передається Перевізнику.

Крім того, підпунктом 10.5. Правил перевезення передбачено, що місце фактичної здачі приймання вантажу точно зазначається в договорі з наступним уточненням у заявці.

Надані позивачем товарно-транспортні накладні на перевезення нафтопродуктів не є належним доказом в підтвердження перевезення нафтопродуктів за договором №110401 укладеним між ТОВ «Агрофірма «Агросправа» та ТОВ «Альянс- Нафтогаз», оскільки вони складені не за формою встановленою чинним законодавством. Тобто під час судового розгляду не було встановлено факту реальної передачі товару від продавця до покупця.

Надані позивачем первинні бухгалтерські документи про використання в господарській діяльності нафтопродуктів, не підтверджують, що господарські операції з подальшої реалізації нафтопродуктів відбувалися саме з товаром, який був придбаний у ТОВ "Альянс-Нафтогаз ".

Наявність у покупця належним чином оформлених податкових накладних є обовязковою, але не вичерпною підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними. Відсутність доказів реального вчинення господарської операції виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства.

Таким чином, податковий орган дійшов вірного висновку стосовно того, що позивачем неправомірно сформований податковий кредит за липень 2011 року на суму 156559,89 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Альянс-Нафтогаз».

За таких обставин колегія суддів вважає, що відповідач при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення дійшов вірних юридичних висновків, а суд першої інстанції при прийнятті рішення не дотримався положення ст. 7 та ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України в частині прийняття рішення за наслідками всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що судового рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30 травня 2012 року по справі № 1670/2а-1355/12 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Агросправа" відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Любчич Л.В.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Спаскін О.А.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Любчич Л.В.