Ухвала суду № 28284737, 03.12.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2012 р.Справа № 2а-7155/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної МДПІ м.Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2012р. по справі № 2а-7155/12/2070

за позовом ПНВФ "Анкор-Теплоенерго"

до Західної МДПІ м.Харкова Харківської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2012року адміністративний позов Приватної науково-виробничої фірми "Анкор-Теплоенерго" задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова Харківської області від 17.02.2012 р. №0000902330. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватної науково-виробничої фірми "Анкор-Теплоенерго"судовий збір у розмірі 2146,00 грн.

Західна МДПІ м. Харкова Харківської області Державної податкової служби , не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, вважає, що суд при винесенні цього судового рішення порушив норми матеріального і процесуального права та просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2012р. скасувати, прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова , суд першої інстанції виходив з того , що відповідачем не доведений факт порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, отже висновки про заниження позивачем суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у розмірі 143082,0грн., необґрунтовані.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що фахівцем податкової інспекції проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з придбання товарів, робіт, послуг у ПП "Інтер-Буд-комфорт"у жовтні 2011 року, за результатами якої 30.01.2012 р. складено акт перевірки №118/23-304/32762338.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України, а саме встановлено, що у зв'язку з відсутністю факту реального здійснення позивачем фінансово-господарських операцій з постачальником ПП "Інтер-Буд-комфорт"у жовтні 2011 року, підприємством занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 143082,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки податковою інспекцією 17.02.2012 р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0000902330, яким визначено позивачу суму податкових зобов'язань у розмірі 214623,00 грн. (143082,00 грн. - за основним платежем та 71541,00 -штрафних (фінансових) санкцій).

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку, за результатами якого спірне податкове повідомлення-рішення було залишено без змін.

Підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість стало безпідставне, на думку контролюючого органу, віднесення підприємством до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми коштів у розмірі 143.082,00 грн. у жовтні 2011 року на підставі отриманих від контрагента - ПП "Інтер-Буд-комфорт", податкових накладних. Зокрема, податковою інспекцією в обґрунтування своїх доводів вказано про відсутність факту реального здійснення фінансово-господарських операцій позивачем та його контрагентом з огляду на відсутність у останнього достатніх трудових ресурсів, виробничих потужностей, власних основних та транспортних засобів, найманих працівників, та зважаючи на те, що господарська діяльність постачальника позивача пов'язана із сумнівними платниками по ланцюгу товарно-грошових потоків, має ознаки нереальності.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до вимог стаття 185.1 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно статті 187.1. Податкового Кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, від'ємне значення як категорія Кодексу - це також математична (об'єктивна) категорія; різниця між зменшуваним (податкове зобов'язання) та від'ємником (податковим кредитом). Від'ємне (позитивне) значення є результатом математичної дії -"віднімання", и в силу дії об'єктивних законів не може бути змінено будь-чиєю волею.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Колегією суддів встановлено та з матеріалів справи вбачається, що жовтні 2011 року, позивач мав взаємовідносини з ПП "Інтер-Буд-комфорт".

Між позивачем та його контрагентом - ПП "Інтер-Буд-комфорт" у жовтні 2011 року укладено ряд договорів від 03.10.2011 р. від 04.10.2011 р., від 06.10.2011 р., від 10.10.2011 р., від 11.10.2011 р., від 12.10.2011 р., від 13.10.2011 р. поставки товарів (теплообмінного обладнання), за якими здійснені поставки товару ПНВФ «АНКОР-ТЕПЛОЕНЕРГО» ПП «ІНТЕР-БУД-КОМФОРТ» на загальну суму 858494,18 грн.

В підтвердження виконання зазначених договорів надані видаткові накладні, податкові накладні, рахунки- фактури тощо.

Приймання товару позивачем здійснювалося уповноваженою ПНВФ АНКОР- ТЕПЛОЕНЕРГО» особою - ОСОБА_2, якому довірено отримувати товарно-матеріальні цінності від ПП «ІНТЕР-БУД-КОМФОРТ», у відповідності з видатковими накладними, на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, котрі відображені позивачем в журналі реєстрації довіреностей, що підтверджується витягом з даного журналу та довіреністю № 1199 від 03 жовтня 2011 року.

ОСОБА_2 перебуває у позивача на посаді менеджера з постачання, що підтверджується Наказом № 3008-К від ЗО серпня 2010 року.

Розрахунки за товар, поставлений Приватним підприємством «ІНТЕР-БУД- КОМФОРТ» позивачу, проводилися останнім у безготівковій формі та здійснені ним у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Товарно-матеріальні цінності, придбані позивачем у ПП «ІНТЕР-БУД- КОМФОРТ» за усними договорами поставки від 03 жовтня 2011 року, 04 жовтня 2011 року, 06 жовтня 2011 року, 10 жовтня 2011 року, 11 жовтня 2011 року, 12 жовтня 2011 року, 13 жовтня 2011 року перевезені позивачем та поставлені ним на склад ПНВФ «АНКОР-ТЕПЛОЕНЕРГО», який знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Киргизька, 19, що підтверджується товарно-транспортними накладними та подорожніми листами.

Склад ПНВФ АНКОР-ТЕПЛОЕНЕРГО», який знаходиться за адресою: м. Харків, м. Харків, вул. Киргизька, 19, належить позивачу на праві приватної власності, що підтверджується Договором купівлі-продажу нежитлової будівлі, посвідченого 14 жовтня 2004 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим номером 5855.

Автотранспортний засіб (ЗИЛ 4331), яким позивач користувався для перевезення товару, придбаного ним у вищезазначеного контрагента на підставі вказаних усних договорів поставки, знаходиться у позивача в оренді, що підтверджується Договором оренди автомобіля № 0404-АР від 04 квітня 2009 року .

Товарно-матеріальні цінності, придбані позивачем у ПП «ІНТЕР-БУД-КОМФОРТ» за зазначеними усними договорами поставки завантажені на металобазі, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Плиточна, 12. Завантаження вказаного товару здійснювалося автоматизовано, за допомогою крану-балки, в автотранспортні засоби ПНВФ «АНКОР-ТЕПЛОЕНЕРГО».

Розвантаження товару, придбаного позивачем у ПП «ІНТЕР-БУД-КОМФОРТ» здійснене на складі ПНВФ АНКОР-ТЕПЛОЕНЕРГО» автоматизовано за допомогою крану- балки, який належить ПНВФ «АНКОР-ТЕПЛОЕНЕРГО» на праві приватної власності, що підтверджується Договором купівлі-продажу № 242-ХЗТД-БК від 02 вересня 2005 року.

Стосовно не зазначення ПНВФ «АНКОР-ТЕПЛОЕНЕРГО» в графі вказаних товарно- транспортних накладних «пункт навантаження» та «пункт розвантаження» вищезазначених адрес, де відбувалося завантаження та розвантаження товару, придбаного позивачем у ПП «ІНТЕР-БУД-КОМФОРТ», а зазначено лише - «м. Харків», слід зазначити наступне.

У відповідності до роз'яснень Інформаційного листа від 01 листопада 2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Беручи до уваги зазначений Інформаційний лист Вищого адміністративного суду України, окремі неточності у заповненні товарно-транспортних накладних не спростовують факту транспортування ПНВФ «АНКОР-ТЕПЛОЕНЕРГО» вказаного товару, за умови повного підтвердження даних господарських операцій іншими первинними документами, та не впливають на формування позивачем податкового кредиту, оскільки, підставою для формування останнього, у відповідності до вимог чинного законодавства України, є податкова накладна, а не товарно-транспортна накладна.

В підтвердження інформації щодо ведення позивачем на його складі обліку товарно-матеріальних цінностей, придбаних ПНВФ АНКОР-ТЕПЛОЕНЕРГО» у ПП «ІНТЕР- БУД-КОМФОРТ» є наступні документи, а саме журнал-ордер і відомість по рахунку 201: сировина й матеріали за жовтень 2011 року та журнал-ордер і відомість по рахунку 631 за жовтень 2011 року.

ПП «ІНТЕР-БУД-КОМФОРТ» знаходилося та знаходиться по теперішній час в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, установчі документи зазначеного підприємства були і залишаються чинними, зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, має індивідуальний податковий номер, що підтверджується Свідоцтвом № 100105801 про реєстрацію платника податку на додану вартість від 30 березня 2008 року .

ПНВФ «АНКОР-ТЕПЛОЕНЕРГО» в період, що перевірявся відповідачем (жовтень 2011 року), мало договірні відносини з різними контрагентами щодо поставок ними товару ПНВФ «АНКОР-ТЕПЛОЕНЕРГО», постійно використовувало отримані від ПП «ІНТЕР-БУД- КОМФОРТ» товари, здійснюючи діяльність, передбачену Статутом позивача. Тобто, саме на виконання статутної діяльності ПНВФ «АНКОР-ТЕПЛОЕНЕРГО» укладені з ПП «ІНТЕР-БУД-КОМФОРТ» вищезазначені усні договори поставки товару.

В підтвердження обґрунтованості економічної доцільності укладення позивачем з ПП «ІНТЕР-БУД-КОМФОРТ» вказаних усних договорів поставки надані наступні документи, а саме опитувальний лист для замовлення пластинчатого теплообмінника на об'єктах ПАТ «Укртатнафта» № 9/10 від 29 листопада 2010 року; технічна пропозиція ТП 11-27-3 на виготовлення і поставку пластинчатого теплообмінника; потреба в матеріалах за замовленням 11-624; Договір № 4АТ від 01 квітня 2011 року; видаткова накладна № РН-0710.2 від 07 жовтня 2011 року; акт списання матеріалів № 000242 від 31 жовтня 2011 року, опитувальний лист для замовлення теплообмінника ТП 11 -49; технічна пропозиція ТП 11-49 на виготовлення і поставку пластинчатого теплообмінника; потреба в матеріалах за замовленням 11-249; рахунок-фактура № СФ-11-263 від 07 вересня 2011 року; видаткова накладна № РН-2812.2 від 28 грудня 2011 року; акт списання матеріалів № 000276 від 31 грудня 2011 року, опитувальний лист для замовлення теплообмінника 11-1321;технічна пропозиція ТП 11-1321-1 на виготовлення і поставку пластинчатого теплообмінника; потреба в матеріалах за замовленням 11 -220; рахунок-фактура № СФ-11 -362 від 02 грудня 2011 року; видаткова накладна № РН-0212 від 02 грудня 2011 року; акт списання матеріалів № 000295 від 31 грудня 2011 року, опитувальний лист для замовлення теплообмінника ТП 11-481; технічна пропозиція ТП 11-481-2 на виготовлення і поставку пластинчатого теплообмінника; потреба в матеріалах за замовленням 11-112; рахунок-фактура № СФ-11-235 від 12 серпня 2011 року; видаткова накладна № РН-2510 від 25 жовтня 2011 року; акт списання матеріалів № 000228 від 31 жовтня 2011 року, опитувальний лист для замовлення теплообмінника ТП 10-1249; технічна пропозиція ТП 10-1249 на виготовлення і поставку пластинчатого теплообмінника; потреба в матеріалах за замовленням 11-111; рахунок-фактура № СФ-11-214 від 28 липня 2011 року; видаткова накладна № РН-0812 від 08 грудня 2011 року; акт списання матеріалів № 000293 від 31 грудня 2011 року, опитувальний лист для замовлення пластинчатого теплообмінника на об'єктах ПАТ «Укртатнафта» № 29/11 від 12 травня 2011 року; опитувальний лист для замовлення пластинчатого теплообмінника на об'єктах ПАТ «Укртатнафта» № 30/11 від 12 травня 2011 року; технічна пропозиція ТП 11-625-1 на виготовлення і поставку пластинчатого теплообмінника; потреба в матеріалах за замовленням 11-141; Договір № 4АТ від 01 квітня 2011 року; видаткова накладна № РН-0503 від 05 березня 2012 року; акт списання матеріалів № 000051 від 31 березня 2012 року.

Беручи до уваги вищевикладене, товар, придбаний ПНВФ «АНКОР- ТЕПЛОЕНЕРГО» у ПП «ІНТЕР-БУД-КОМФОРТ» на підставі зазначених усних договорів поставки використаний позивачем для виготовлення вищезазначеного теплообмінного обладнання, що свідчить про використання даного товару у власній господарській діяльності ПНВФ «АНКОР-ТЕПЛОЕНЕРГО» та обумовлює економічну обґрунтованість укладення вищезазначених усних договорів поставки з вказаним контрагентом.

Зазначені обставини підтверджуються також актами списання матеріалів, які містяться в матеріалах справи, та які складаються позивачем для ведення обліку матеріалів, використаних в процесі виробництва зазначеного теплообмінного обладнання.

Виходячи з вищевикладеного, ПНВФ «АНКОР-ТЕПЛОЕНЕРГО» мало всі правові підстави для включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість в розмірі 143082,0грн., в тому числі за жовтень 2011 року в сумі 143082,0 грн., оскільки суми сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів у ПП «ІНТЕР- БУД-КОМФОРТ» підтверджені належним чином оформленими податковими накладними, придбаний ПНВФ «АНКОР-ТЕПЛОЕНЕРГО» у зазначеного контрагента товар призначається для його використання в господарській діяльності позивача.

Посилання відповідача на висновки актів від податкових органів щодо перевірок контрагента позивача ПП «ІНТЕР- БУД-КОМФОРТ», яким встановлена неможливість здійснення фінансово-господарських операцій, суд не бере до уваги, оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону № 168/97 -ВР платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону № 168/97 -ВР).

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10.

Згідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст.. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Однак факт порушення контрагентом-постачальником позивача своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди -відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань.

Правовідносини між позивачем та ПП «ІНТЕР- БУД-КОМФОРТ» не були безтоварними, а укладались з метою реального настання позитивних наслідків для обох сторін, за ними реально було отримано матеріальні цінності та перераховано грошові кошти.

З матеріалів справи вбачається та не спростовано сторонами , що суми сплаченого податку з придбання послуг позивачем підтверджено податковими накладними, а тому підлягають включенню до складу податкового кредиту відповідного періоду.

У зв'язку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту, застосування до нього штрафних санкцій є неправомірним.

Норми Податкового кодексу України не пов'язують виникнення права на податковий кредит з особливостями оподаткування постачальників 2-го чи іншого ланцюга.

Діючим законодавством не передбачений і не визначений обов'язок підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.

Сукупний аналіз вищезазначених норм Податкового кодексу України свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Тобто, колегія суддів зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту та в його діях не має порушень вимог Податкового кодексу України , відповідно позивачем правомірно віднесено ці суми до від'ємного значення та сформовано податковий кредит.

Крім того , 02 березня 2012 року Харківським окружним адміністративним по справі № 2а-1664/12/2070 прийняте рішення, яким позов ПНВФ «АНКОР- ТЕПЛОЕНЕРГО» задоволений в повному обсязі - скасований наказ № 35 від 12 січня 2012 року «Про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки ПНВФ «АНКОР-ТЕПЛОЕНЕРГО, визнано протиправними дії Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПНВФ «АНКОР-ТЕПЛОЕНЕРГО» в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з придбання товарів, робіт, послуг у ПП «Інтер-Буд-комфорт», код: 35702465 у жовтні 2011 року, та складання акту перевірки № 118/23-304/32762338 від 30 січня 2012 року. Зазначене рішення залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2012 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність винесеного податкового повідомлення - рішення належним чином в суді не довів , у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова Харківської області від 17.02.2012 р. №0000902330 не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Західної МДПІ м.Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2012р. по справі № 2а-7155/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.Судді(підпис) (підпис) Мельнікова Л.В. Григоров А.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г.