Ухвала суду № 28284727, 06.12.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2012 р.Справа № 2а-7761/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.,

представника відповідача Зібрової О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2012р. по справі № 2а-7761/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Анграм Україна"

до Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби України

про скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

03 жовтня 2012 року постановою Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Анграм Україна" до Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Вовчанської МДПІ Харківської області №0000991501 від 09.04.2012р., яким ТОВ "Анграм Україна" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 4588,00 грн.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Вовчанської МДПІ Харківської області №0011181501 від 03.07.2012 р., яким ТОВ "Анграм Україна" визначено суму грошового зобов'язання у розмірі 153,14 грн.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати в частині задоволених позовних вимог, прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права. Обгрунтовуючи заявлені вимоги, відповідач вказує, що у відповідності до п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу України та з урахуванням вимог наказу ДПА України від 28.02.2011р. №114, позивачем безпідставно віднесені до складу інших витрат звичайної діяльності та інших операційних витрат у Декларації з податку на прибуток за ІІ-IV квартали витрати в сумі 19946 грн.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що 09.04.2012 року Вовчанською міжрайонною державною податковою інспекцією Харківської області Державної податкової служби було проведено камеральну перевірку ТОВ "Анграм Україна" з питань правильності визначення об'єкту оподаткування в податковій декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ-IV квартали 2011 року.

09.04.2012 року за результатом проведеної перевірки складено акт № 80/10-32212419 (а.с. 9-10), яким встановлено порушення п.п.138.5.1 п.138.5 ст. 138 Податкового кодексу України, платником віднесено до інших витрат витрати іншого звітного періоду, які не здійснені у звітному періоді. За рахунок вказаного завищено суми інших витрат на 19946 грн. (а.с.6-9).

09.04.2012 року на підставі Акту перевірки № 80/10-32212419 Вовчанською міжрайонною державною податковою інспекцією Харківської області Державної податкової служби було винесено податкове повідомлення-рішення №0000991501, яким ТОВ "Анграм Україна" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 4588,00 грн..

03.07.2012 року на підставі Акту перевірки № 80/10-32212419 Вовчанською міжрайонною державною податковою інспекцією Харківської області Державної податкової служби було винесено податкове повідомлення-рішення №0011181501, яким ТОВ "Анграм Україна" визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 153,14 грн. (а.с. 12, 35).

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 09.04.2012р. №0000991501, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно віднесено до складу витрат звітного податкового періоду суми витрат, не враховані в минулих податкових періодах, у зв'язку з допущенням помилок.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.5 ст. 138 Податкового кодекс України 138.5. інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського облік.

Разом з тим, відповідно до ч. 2, 3 п. 138.11 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що суми витрат, не враховані в минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлені у звітному податковому періоді в розрахунку податкового зобов'язання, здійснені в минулі звітні роки, відображаються у складі інших витрат, а ті, які здійснені у звітному податковому році, - у складі витрат відповідної групи (собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, загальновиробничих витрат, адміністративних витрат тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме - декларації з податку на прибуток підприємств за ІІ-IV квартали 2011 року, позивач в рядку 06.5 "інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати" зазначив суму 22246 грн. (а.с. 19). В додатку до вказаної декларації ІВ та Довідці -"Детальна розшифровка сум та назв доходів та витрат, зазначених у відповідних рядках додатків" позивачем зазначено, що до суми 22246 грн. п. 06.5 Декларації, включено, крім іншого, витрати на оренду приміщення за 2010 рік -15505 грн., витрати на розрахунково-касове обслуговування за 2010 рік -3802 грн., витрати на зв'язок за 2010 рік -639 грн. (а.с. 22).

Тобто, позивачем було реалізовано надане йому чинним податковим законодавством України право на декларування понесених у результаті господарської діяльності витрат, витрати 2010 року були відображені позивачем в рядку 06.5 декларації з податку на прибуток підприємств за ІІ-IV квартали 2011 року внаслідок неврахування вказаних витрат в минулих періодах у зв'язку з допущенням помилок, виявлених в звітному періоді.

Оскільки витрати 2010 року до складу витрат ІІ-IV квартали 2011 року віднесені правомірно та відображені у складі інших витрат в Декларації за вказаний звітній податковий період, у відповідності до вимог норм Податкового кодексу України, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо безпідставності встановленого в акті перевірки № 80/10-32212419 від 28.07.09 порушення норм п.п.138.5.1 п. 138.5 ст. 138 ПК України, та необґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0000991501 від 09.04.2012 р.

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 03.07.2012 року №0011181501, суд першої інстанції виходив з того, що встановлена у зазначеному податковому повідомленні-рішенні сума грошового зобов'язання позивача є пенею, та відповідно до ст. 14 Податкового кодексу України не має характер податкового зобов'язання або штрафної санкції, тому повідомлення про обов'язок сплати не може міститись в податковому повідомленні-рішенні.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції правомірними, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Згідно з пп. 14.1.32 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Виходячи з системного аналізу зазначених вище норм податкового кодексу України, колегія суддів приходить до висновку, що грошове зобов'язання може включати в себе виключно податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк);

Згідно з пп. 14.1.256 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Натомість, пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки (пп. 14.1.162 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

З наведеного вбачається, що пеня не є ні податковим зобов'язанням, ні штрафною (фінансовою) санкцією у розумінні п.п. 14.1.156, п.п.14.1.256 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, а тому не має характеру грошового зобов'язання, повідомлення про яке може міститися в податковому повідомленні-рішенні.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про відстуність у Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби України підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення №0011181501 від 03.07.2012 р.

Відповідно до вищевикладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення позивачем обов'язку заповнення додатку до податкової декларації з податку на прибуток підприємства "ВП" - "Розрахунок податкових зобов'язань за період, у якому виявлено помилку (ки)", висновків суду не спростовують, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики (п.46.5 ст. 46 ПК України).

Відповідно до положень пункту 46.5 статті 46 розділу II Податкового кодексу України прийнято наказ Міністерства фінансів України "Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства" від 28.09.2011р. №1213.

Колегія суддів зазначає, що позивачем не було заповнено додаток до Декларації з податку на прибуток підприємств за ІІ-IV квартали 2011 року ВП "Розрахунок податкових зобов'язань за період, у якому виявлено помилку", що не заперечувалось сторонами по справі.

Між тим, позивачем у відповідності до норм Податкового кодексу України було віднесено витрати 2010 року до складу витрат ІІ-IV квартали 2011 року та відображено у складі інших витрат в Декларації за вказаний звітній податковий період.

Суд апеляційної інстанції вважає, що платник податку не втрачає право на віднесення до складу витрат звітного податкового періоду сум витрат, не врахованих в минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді, шляхом відображення у складі інших витрат, у випадку своєчасного та правомірного подання податкової декларації з податку на прибуток підприємств з відображенням відповідних показників, але у зв'язку з не правильністю заповнення додатку ВП "Розрахунок податкових зобов'язань за період, у якому виявлено помилку".

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2012р. по справі № 2а-7761/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Сіренко О.І.Судді(підпис) (підпис) Любчич Л.В. Спаскін О.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: суддя Сіренко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 11.12.2012 р.