Рішення № 28282946, 19.12.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" грудня 2012 р.Справа № 5017/2904/2012

За позовом Сервісно-виробничої комерційної фірми "ДІЖЕРО" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю;

до відповідача Біляївської районної державної адміністрації Одеської області;

про визнання договору оренди укладеним

Суддя Власова С.Г.

Представники:

Від позивача: Суворова Ю.І. (на підставі довіреності);

Від відповідача: Гончаров В.М. (на підставі довіреності);

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Суворова Ю.І. (на підставі довіреності);

Від відповідача: Гончаров В.М. (на підставі довіреності);

Суть спору: 08.10.2012р. за вх.суду№4569/2012 Сервісно-виробнича комерційна фірма "ДІЖЕРО" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю звернулася до господарського суду Одеської області з позовом до Біляївської районної державної адміністрації Одеської області про визнання договору оренди укладеним.

30.11.2012р. за вх.суду№36401/2012 Позивач звернувся до суду з заявою про зміну позовних вимог та просить суд визнати дійсним з моменту укладення договір оренди від 27.10.2004р. укладений між Біляївською районною державною адміністрацією Одеської області та Сервісно-виробничою комерційною фірмою "ДІЖЕРО" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю земельної ділянки сільськогосподарського призначення розташованої на території Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області (за межами населеного пункту) загальною площею 9,976га строком на 49 років.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, про що зазначив у запереченнях на позовну заяву за вх.суду№36407/2012 від 30.11.2012р.

В судовому засіданні від 13.12.2012р. було оголошено перерву по 19.12.2012р. відповідно до ст.77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне:

27.10.2004р. Біляївська районна державна адміністрація Одеської області (Відповідач) та Сервісно-виробнича комерційна фірма "ДІЖЕРО" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (Позивач) уклали договір оренди землі, відповідно до умов якого, Відповідач надає Позивачу в дострокове, платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області(за межами населеного пункту) загальною площею 9,976га строком на 49 років. Земельна ділянка надається для ведення особистого селянського господарства та сільськогосподарських потреб.

Відповідно до п.18 договору передача земельної ділянки здійснюється у тижневий строк після державноїреєстрації договору за актом приймання-передачі.

Невід'ємними частинами договору є план меж земельної ділянки, акт приймання -передачі об'єкта оренди, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Позивач стверджує, що відповідно до умов договору він був зареєстрований в Біляївському районному відділі земельних ресурсів 29.10.2004р., про що у книзі записів реєстрації договорів оренди землі вчинено запис №.3

Позивач вказує, що на протязі восьми років ним виконувалися суттєві умови зазначеного договору належним чином, у тому числі і сплата оренди щомісячно, в доказ чого надав до суду платіжні документи, з моменту укладання договору та по день розгляду справи.

Також Позивач зауважує, що з моменту укладання договору по сьогоднішній день він користується зазначеною земельною ділянкою у зв'язку з чим просить суд визнати дійсним з моменту укладення договір оренди від 27.10.2004р. між Біляївською райдерж- адміністрацією Одеської області та СВКФ "ДІЖЕРО" у вигляді ТОВ, земельної ділянки сільськогосподарського призначення на території Холоднобалківської сільської ради (за межами населеного пункту) площею 9,976га строком на 49 років, зареєстрований в Біляєвському районному відділі земельних ресурсів 29.10.2004р., про що у книзі записів реєстрації договорів оренди землі вчинено запис №.3, разом з його невідємними частинами: акт приймання-передачі обєкта оренди переданого в натурі в довгострокову оренду терміном на 49 років СВКФ "ДІЖЕРО".

Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що реєстрація договору оренди земельної ділянки Біляївським районним відділом земельних ресурсів, від 29.10.2004р. у книзі записів реєстрації договорів оренди землі за № 3 не може бути прийнято судом до уваги, оскільки відповідно до п. 8, 8.1 Наказу Державного комітету України по земельних ресурсах № 174 від 02.07.2003р. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.07.2003р. за № 641/7962 "Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель" реєстраційний номер присвоюється державному акту на право власності на земельну ділянку, державному акту на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі в момент здійснення його державної реєстрації.

Пунктом 8.2 вищезазначеного Наказу реєстраційний номер складається: з дворозрядного числа, яке відповідає номеру розділу книги реєстрації; двохрозрядного числа, що відповідає двом останнім цифрам року; трирозрядного числа, яке є кодом оператора (реєстратора), що здійснює державну реєстрацію державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі; п'ятирозрядного числа, що починається з одиниці з початку нового року та збільшується на одиницю при внесенні відомостей про новий державний акт на право власності на земельну ділянку, державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, договір оренди землі.

Також відповідач посилається на те, що відповідно до листа головного управління Держкомзему в Одеській області №2-12-14/3087 від 28.05.2012р. у наявних у відділі Книгах записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди на території Біляївського району Одеської області - не зареєстровано.

Відповідач вказує, що проект землеустрою, що являється невід'ємною частиною договору оренди землі, щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 9,976 га із земель запасу Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області в довгострокову оренду терміном на 49 років СВКФ "Діжеро" у вигляді ТОВ для ведення особистого селянського господарства та сільськогосподарських потреб до відділу Держкомзему у Біляївському районі Одеської області на зберігання не надавався.

Відповідач також стверджує, що в підтвердження своїх доводів СВКФ "Діжеро" у вигляді ТОВ не надало відповідного розпорядження «Про передачу в оренду земельної ділянки у довгострокову оренду».

В свою чергу районною державною адміністрацією надано до Одеського Окружного адміністративного суду докази (листи архівного відділу № 10 від 27.02.2012 року, та № 21 від 03.05.2012 року про те що в період з 2002 року по 2006 рік включно Біляївською районною державною адміністрацією розпоряджень про передачу в оренду земельної ділянки СВКФ "Діжеро" у вигляді ТОВ - не приймалося.

Також районною державною адміністрацією листами № 01-12-1221 від 07.05.2012 року, та № 01-12-1201 від 04.05. 2012 року повідомлено, що з 2005 року по теперішній час СВКФ "Діжеро" у вигляді ТОВ до районної державної адміністрації з заявою про затвердження проекту відведення земельної ділянки для ведення підсобного сільського господарства на території Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області - не зверталося та відповідних розпоряджень районною державною адміністрацією не приймалося.

Відповідач вказує на те, те що у договорі оренди земельної ділянки наданий СВКФ "Діжеро" у вигляді ТОВ зазначена дата реєстрації договору 29 жовтня 2004 року № 3, а проект відведення земельної ділянки почато виготовлювати лише 15 листопада 2004 року тобто після укладання договору.

Відповідач зазначає, що 15.03.2011р. прийнято розпорядження № 194/2011 на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок іншим особам для ведення особистого селянського господарства на території Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області (за межами населеного пункту) розробленого на підставі розпоряджень № 1161/2010, № 1154/2010, №1161/2010, 1157/2010, 1153/2010 від 24.12.2010 року "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки". Та особами отримані державні акти на право власності на земельні ділянки.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Право на звернення до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Господарським процесуальним кодексом України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації).

Згідно ст.16 Цивільного кодексу України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів а саме:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування

майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно ст.20 Господарського кодексу України, Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Згідно ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Випадки визнання нікчемного правочину дійсним встановлені ст.ст. 219,220 ЦК України.

Також , стаття 218 ЦК України (частина2) регулює питання визнання судом дійсним правочину, при вчинені якого не додержано вимоги щодо письмової форми.

В заяві про зміну позовних вимог поданої до суду 30.12.2012 р., Позивачем взагалі не вказано законодавство на підставі якого подано позов про визнання дійсним з моменту укладення договір оренди від 27.10.2004р. між Біляївською райдержадміністрацією Одеської області та СВКФ "ДІЖЕРО" у вигляді ТОВ, земельної ділянки сільськогосподарського призначення на території Холоднобалківської сільської ради (за межами населеного пункту) площею 9,976га строком на 49 років, зареєстрований в Біляєвському районному відділі земельних ресурсів 29.10.2004р., про що у книзі записів реєстрації договорів оренди землі вчинено запис №.3, разом з його невід'ємними частинами: акт приймання-передачі об'єкта оренди переданого в натурі в довгострокову оренду терміном на 49 років СВКФ "ДІЖЕРО".

З огляду на викладене, заявлені Сервісно-виробничою комерційна фірмою "ДІЖЕРО" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю позовні вимоги не підлягають задоволенню оскільки такий спосіб захисту не передбачений нормами чинного законодавства ( ст.16 ЦК України, ст.20 ГК України).

Витрати по сплаті судового збору слід віднести за рахунок Позивача, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові -відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення підписано в порядку ст. 85 ГПК України 24.12.2012 р.

.

Суддя Власова С.Г.