Постанова № 28282698, 27.12.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0470/10594/12

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Павловського Д.П., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Марганецький рудоремонтний завод»до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

04 вересня 2012р. до суду надійшов даний адміністративний позов, у якому позивач просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 21 серпня 2012 року №0000052210 і №0000062210 Нікопольської об'єднаної державної податкової ін спекції Дніпропетровської області Державної податкової служби.

Позовні вимоги обґрунтовано адміністративним позовом від 04.09.2012р.

Представники сторін не заперечували проти розгляду даної справи у порядку письмового провадження.

У матеріалах справи наявне заперечення на позовну заяву, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог та яким обґрунтована така позиція.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вищевказане, суд ухвалив розглянути справу у письмовому провадженні.

Також, у судовому засіданні були досліджені письмові докази, а саме: копії податкових повідомлень-рішень №0000052210 та №0000062210 від 21 серпня 2012р., договору №030311 від 03.03.2011р., додаткової угоди №1 від 02.06.2011р., додаткової угоди №2 від 01.12.2011р., платіжного доручення №1186 від 28.07.2011р., прибуткового ордеру №62 від 20.05.2011р., рахунку №25 від 20.05.2011р., накладної №РН-0520/01 від 20.05.2011р., товаро-транспортної накладної №161 від 20.05.2011р., податкової накладної №25, прибуткового ордеру №58 від 16.05.2011р., рахунку №24 від 16.05.2011р., накладної №РН-0515/02 від 16.05.2011р., товаро-транспортної накладної №159 від 16.05.2011р., податкової накладної №24, договору купівлі-продажу №040411 від 04.04.2011р., специфікації №2 від 05.04.2011р., специфікації №1 від 04.04.2011р., додаткової угоди №1 від 02.06.2011р., додаткової угоди №2 від 01.12.2011р., прибуткового ордеру №97 від 04.04.2011р., рахунку №44 від 04.04.2011р., накладної №РН-0404/01 від 04.04.2011р., товаро-транспортної накладної №137 від 04.04.2011р., податкової накладної №44, прибуткового ордеру №98 від 05.04.2011р., рахунку №45 від 04.04.2011р., накладної №РН-0404/02 від 04.04.2011р., товаро-транспортної накладної №138 від 04.04.2011р., податкової накладної №45, прибуткового ордеру №98 від 05.04.2011р., рахунку №46 від 05.04.2011р., накладної №РН-0405/05 від 05.04.2011р., товаро-транспортної накладної №139 від 05.04.2011р., податкової накладної №46, платіжних доручень №834 від 31.05.2011р., №1130 від 20.07.2011р., №1792 від 25.10.2011р., №1838 від 07.11.2011р., №1847 від 10.11.2011р., податкових накладних №28, 31, акту №985/221 від 16.08.2012р.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ «МАРГАНЕЦЬКИЙ РУДОРЕМОНТНИИ ЗАВОД»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.11. р. по 31.03.12 p., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.11р. по 31.03.12 р. Перевірка проводилася на підставі наказу № 426 від 22.06.12 р. начальника Нікопольської ОДПІ.

За результатами перевірки складено акт перевірки № 985/221 від 16.08.2012 р. У ак ті стверджується про виявлення заниження податкового зобов'язання з податку на при буток на загальну суму 350 658 грн. та заниження податкових зобов 'язань з податку на додану вартість на загальну суму 150 585,07 грн.

З посиланням на акт перевірки від 16.08.2012 р., відповідачем були винесені наступні податкові повідомлення-рішення від 21 серпня 2012 року:

№0000062210, яким відповідач збільшив позивачу суму грошового зобов'язання за податком на прибуток на 350 658 грн.;

№0000052210, яким відповідач збільшив позивачу суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість 153 582,25 грн. (в т. ч.: основний платіж 150 585 грн., фі нансова санкція 2 997,25 грн.). У акті (стор. 20 - 24, 33-37) відповідач стверджує, що:

- ПАТ «Марганецькийрудоремонтний завод»у зв'язку з непідтвердженням витрат первинними документами, складеними відповідно до вимог чинного законодавства, зави щено собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) в загальній сумі 593 000 грн.

- надані для проведення документальної перевірки паперові носії з написом «Видат кова накладна»про придбання феромарганцю не відповідають ознакам первинних докуме нтів, тому що не зазначено посаду особи ТОВ «Істок-Трейд», яка відповідала за здійснен ня господарської операції і правильність її оформлення, а також дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції від ТОВ «Іс ток-Трейд»;

- ПАТ «Марганецький рудоремонтний завод»не надано документів, які б свідчили про придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Істок-Трейд», податковий кре дит ПАТ «Марганецький рудоремонтний завод», пов'язаний із здійсненням операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою, виявився за вищеним на 118 600 грн.

ПАТ «Марганецький рудоремонтний завод»є багатопрофільним підприємством із замкнутим циклом виробництва: від виплавки сталі до збирання готового обладнання. Ос новною продукцією ПАТ «Марганецький рудоремонтний завод»є виготовлення та ремонт легких металевих конструкцій та ремонт промислового обладнання, що використовується гірничодобувними та гірничозбагачувальними підприємствами. Станом на 01.04.11 загаль на чисельність працюючих на ПАТ «Марганецький рудоремонтний завод»склала 223 осо би.

На підставі договору №040411 від 04.04.11 позивач отримав від ТОВ «Істок-Трейд»феросплави на загальну суму 711 600 грн. (в тому числі ПДВ - 118 600 грн.), за насту пними накладними: РН-0404/01 від 04.04.11р., РН-0404/02 від 04.04.11р., РН-0405/05 від 05.04.11р.

У зв'язку з цим, ТОВ «Істок-Трейд»видав позивачеві наступні податкові накладні: №45 від 04.04.2011р., №44 від 04.04.2011р., №46 від 05.04.2011р.

Транспортування вищезазначених товарно-матеріальних цінностей відбувалося вла сним транспортом ПАТ «Марганецький рудоремонтний завод»згідно товарно-транспортних накладних з наступними реквізитами: №137 від 04.04.2011р., №138 від 04.04.2011р, №139 від 05.04.2011р.

У періоді, що перевірявся, за придбані товари позивачем було проведено оплату грошовими коштами на адресу ТОВ «Істок-Трейд», згідно платіжних доручень №834 від 31.05.2011р., №1130 від 20.07.2011р., №1792 від 25.10.2011р., №1838 від 07.11.2011р., №1847 від 10.11.2011р.

Таким чином, усі первинні документи сторонами були складені. Як свідчить акт пе ревірки, ці документи надавалися податковому органу.

Посада особи ТОВ «Істок-Трейд», яка відповідала за здійснення господарської опе рації і правильність її оформлення (директор ОСОБА_1), а також дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської опера ції від ТОВ «Істок-Трейд», наведені у договорі №040411 від 04.04.11, який є первинним документом. А тому висновки відповідача про відсутність таких даних у первинних доку ментах є помилковими.

В бухгалтерському обліку ПАТ «Марганецький рудоремонтний завод»операції з отримання від ТОВ «Істок-Трейд»товарно-матеріальних цінностей відображено кореспон денцією з кредиту рахунку №631 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками»в дебет рахунку №201 «Сировина і матеріали»на вартість товарно-матеріальних цінностей без ПДВ та №64 «Розрахунки по податках»(в частині ПДВ у складі вартості товарно-матеріальних цінностей).

Державна реєстрація ТОВ «Істок-Трейд»відбулася 15.07.2010 р. У Єдиному держа вному реєстрі підприємств і організацій України ТОВ «Істок-Трейд»було зареєстровано за кодом 37160381.

05.09.2011р. до Єдиного державного реєстру було внесено запис про підтвердження відомостей про юридичну особу. Таким чином, навіть після проведення позивачем госпо дарських операцій з ТОВ «Істок-Трейд», це підприємство знаходилося за своєю адресою (оскільки 05.09.2011 до Єдиного державного реєстру було внесено запис про підтверджен ня відомостей про юридичну особу).

На час проведення господарських операцій з позивачем ТОВ «Істок-Трейд»перебу вало на податковому обліку в ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, мало сві доцтво платника ПДВ. У грудні 2011 року ТОВ "Агенція Абріс" подало до ТОВ "Істок-Трейд" заяву про ви знання банкрутом.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2012 р. затвер джено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідовано банкрута, як юриди чну особу, припинено провадження у справі та інше.

У зв'язку з цим, у державний реєстр 12.03.2012 було внесено запис про державну ре єстрацію припинення ТОВ "Істок-Трейд" у зв'язку з визнанням її банкрутом.

09.04.2012 p. задоволено апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, вказану ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2012 р. скасовано, справу передано на розгляд до суду першої інстанції.

Таким чином, 09.04.2012 р. ухвала про ліквідацію ТОВ "Істок-Трейд" була скасова на. Тому на сьогоднішній час, відповідно до постанови Дніпропетровського апеляційно го господарського суду від 09.04.2012 р., ТОВ "Істок-Трейд" не є таким, що ліквідовано.

З вироку від 26.03.12 Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської облас ті по кримінальній справі №410/271/12, порушеної у відношенні головного бухгалтера ТОВ «Істок-Трейд», слідує, що він невірно вказав операції з придбання ТМЦ від МПП «Промтехресурс»та помилково відніс до складу податкового кредиту витрати ТОВ «Істок-Трейд»з придбання товарно-матеріальних цінностей від МПП «Промтехресурс». Ця кримінальна справа жодним чином не пов'язана з господарськими операціями позивача. Таким чином, доводи відповідача, наведені у акті, не знаходять свого підтверджен ня. У акті (стор. 24-27, 37-42) відповідач стверджує, що:

- ПАТ «Марганецький рудоремонтний завод»у зв'язку з не підтвердженням витрат первинними документами, складеними відповідно до вимог чинного законодавства, зави щено собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) в загальній сумі 100 000 грн.;

- надані для проведення документальної перевірки паперові носії з написом «Видат кова накладна»№РН-0516/02 від 16.05.11 про придбання труб чавунних б/в на суму 59 940,00 грн. та №РН-0520/01 від 20.05.11 про придбання труб чавунних б/в на суму 60 060,00 грн. не відповідають ознакам первинних документів, тому що не зазначено посаду особи ТОВ «Комінвест-Центр», яка відповідала за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, а також дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції від ТОВ «Комінвест-Центр»;

- ПАТ «Марганецький рудоремонтний завод»не надано документів, які б свідчили про придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Комінвест-Центр», податковий кредит ПАТ «Марганецький рудоремонтний завод», пов'язаний із здійсненням операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою, виявився завищеним на 20 000,07 грн.

На підставі договору №030311 від 03.03.11 позивач отримав від ТОВ «Комінвест-Центр»чавунні труби на загальну суму 120 000,40 грн. (в тому числі ПДВ - 72 333,57 грн.), за наступними накладними: РН-0516/02 від 16.05.11р., РН-0520/01 від 20.05.11р.

У зв'язку з цим ТОВ «Комінвест-Центр»видав позивачеві податкову накла дну №24 від 16.05.11р.

Транспортування вищезазначених товарно-матеріальних цінностей відбувалося власним транспортом ПАТ «Марганецький рудоремонтний завод»згідно товарно-транспортних накладних з наступними реквізитами: №159 від 16.05.11р., №161 від 20.05.11р.

Таким чином, усі первинні документи сторонами були складені. Як свідчить акт перевірки, ці документи надавалися податковому органу.

Податок на додану вартість в сумі 20 000,07 грн. на підставі зазначених вище податкових накладних було включено до складу податкового кредиту з ПДВ податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2011 року.

Оплату за отримані у травні 2011 року товарно-матеріальні цінності ПАТ «Марганецький рудоремонтний завод»здійснило на банківський рахунок ТОВ «Комінвест-Центр»платіжним дорученням від 28.07.11 № 1186.

У Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України ТОВ «КОМІН ВЕСТ-ЦЕНТР»було зареєстровано за кодом 37459366.

На час проведення господарських операцій з позивачем ТОВ «КОМІНВЕСТ-ЦЕНТР»перебувало на податковому обліку в Дніпропетровській МДПІ, мало свідоцтво платника ПДВ.

За заявою ПП "Пластпромбізнес" про визнання банкрутом ТОВ "Комінвест-Центр" ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.12р. по справі № 24/5005/2226/2012 було порушено провадження у справі про банкрутство.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2012 року по справі №24/5005/2226/2012 ліквідовано юридичну особу - ТОВ "Комінвест-Центр".

12.06.2012 у державний реєстр було внесено запис про державну реєстрацію припинення ТОВ «КОМІНВЕСТ-ЦЕНТР» у зв'язку з визнанням його банкрутом.

Не погодившись із вказаною ухвалою, до суду з апеляційною скаргою звернулась Дніпропетровська МДПІ Дніпропетровської області, яка просила ухвалу скасувати. Апеляційна скарга Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області була залишена без задоволення постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду 19.07.2012 року по справі № 24/5005/2226/2012.

Таким чином, ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2012 р. по справі №24/5005/2226/2012 про ліквідацію ТОВ "Комінвест-Центр" набула юридичної сили лише 19.07.2012 р.

Тому внесення у державний реєстр 12.06.2012 запису про державну реєстрацію припинення ТОВ «КОМІНВЕСТ-ЦЕНТР», у зв'язку з визнанням його банкрутом було незаконним (оскільки судове рішення не отримало законної сили у зв'язку з апеляційним оскарженням).

Відповідно до акту перевірки, директор ТОВ «КОМІНВЕСТ-ЦЕНТР»не передав ліквідатору у справі про банкрутство документи, печатки та штампи ТОВ «КОМІНВЕСТ-ЦЕНТР». Це він пояснив тим, що нібито втратив до 22.12.11 установчі та первинні документи і печатки.

До того ж, заява директора ТОВ «КОМІНВЕСТ-ЦЕНТР»про втрату документів і печатки підприємства відповідними органами не перевірялася. Тому така заява не може бути належним доказом підроблення документів ТОВ «КОМІНВЕСТ-ЦЕНТР». Оскільки підроблення документів ТОВ «КОМІНВЕСТ-ЦЕНТР»є кримінальним злочином. А факт скоєння злочину, відповідно Конституції України, може підтверджуватися лише вироком у кримінальній справі, який набрав чинності.

Відносно недостовірності документів ТОВ «КОМІНВЕСТ-ЦЕНТР», які були складені після 22.12.11р., - про їх підробку цих документів не проводилося навіть судової експертизи.

До того ж, документи, що підтверджують придбання позивачем товарів у ТОВ «КОМІНВЕСТ-ЦЕНТР»та формування витрат та податкового кредиту, а саме: накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, були складені до порушення справи про банкрутство та втрати директором документів та печатки.

Таким чином, доводи відповідача, наведені у акті, не знаходять свого підтвердження, і базуються лише на припущеннях, що є незаконним.

Також, суд вважає, що відповідач безпідставно називає отримані позивачем від ТОВ «КОМІНВЕСТ-ЦЕНТР»труби чавунні металобрухтом.

Згідно ст.1 Закону України «Про металобрухт», металобрухт - це непридатні для прямого використання вироби або частини виробів, які за рішенням власника втратили експлуатаційну цінність внаслідок фізичного або морального зносу і містять у собі чорні або кольорові метали чи їх сплави, а також вироби з металу, що мають непоправний брак, залишки чорних і кольорових металів і їх сплавів.

Таким чином, немає жодних підстав вважати, що отримані позивачем труби чавунні є непридатними для прямого використання або мають непоправний брак тобто висновки відповідача про те, що труби чавунні є металобрухтом - є безпідставним припущенням.

Згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи повинні мати, зокрема, такі обов'язкові реквізити, як зміст та обсяг господарської операції.

Згідно п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

З 1 травня 2011р. вступив у законну силу розділ III «Податок на прибуток підприємств»Податкового кодексу України. Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пп.139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України, не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

На момент виникнення спірних правовідносин питання переліку, змісту та форми відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку не унормовано законодавцем у спосіб прийняття відповідного акту законодавства з даного приводу.

Стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та податкову звітність в Україні»; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Отже, для підтвердження включення витрат товар, отриманий від контрагентів, до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні".

Слід зазначити, що за приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Видаткові накладні містять усі відомості про господарську операцію по поставці товарів, підтверджують її здійснення.

У акті (стор. 5 - 11, 11-16) відповідач стверджує, що:

- у зв'язку з отриманням ПАТ «Марганецький рудоремонтний завод»товарно-матеріальних цінностей, перелічених у паперових носіях з написом «Видаткова накладна»№РН-0404/01 від 04.04.11. № РН-0404/02 та МРН-0405/05 від 05.04.11, від невстановле-них осіб без укладання будь-яких угод за відсутності документального підтвердження оплати за нього, на порушення пп. 135.5.4 п. 135.5 ст.135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування ПАТ «Марганецький рудо-ремонтний завод»виявилися заниженими на вартість безоплатно отриманих товарно-матеріальних цінностей від невстановлених осіб на суму 711 600 грн.. в тому числі: за II квартал 2011 року - на суму 711 600 грн.. за ІІ-ІІІ квартали 2011 року - на суму 711 600 грн.. за II-IVквартали 2011 року - на суму 711 600 грн.;

- у зв'язку з отриманням ПАТ «Марганецький рудоремонтний завод»товарно-матеріальних цінностей, перелічених у паперових носіях з написом «Видаткова накладна»№РН-0516/02 від 16.05.11 та№РН- 0520/01 від 20.05.11, від невстановлених осіб без укладання будь-яких угод за відсутності документального підтвердження оплати за нього, на порушення пп.135.5.4 п. 135.5 ст.135 Податкового кодексу України доходи, що враховувиявилися заниженими на вартість безоплатно отриманих товарно-матеріальних цінностей від невстановлених осіб на суму 120 000 грн.. в тому числі: за II квартал 2011 року -на суму 120 000 грн., за ІІ-ІІІ квартали 2011 року - на суму 120 000 грн., за ІІ-ІУ квартали 2011 року - на суму 120 000 грн.

Відповідно до пп.14.1.13 ст.14 Податкового кодексу України, безоплатно надані то вари, роботи, послуги:

а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;

б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;

в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Необхідно відзначити, що відповідачем під час перевірки не встановлено жодного договору дарування; іншого договору, за яким не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення; договору про відповідальне зберігання товарів за підприємствами ТОВ «КОМІНВЕСТ-ЦЕНТР»та ТОВ «Істок-Трейд». Навпаки, відповідач дослідив та описав у акті перевірки:

- договір №040411 від 04.04.11 з ТОВ «Істок-Трейд»на придбання феросплавів, п'ятим розділом якого передбачена грошова компенсація вартості товару. Більш за те відповідач встановив, що у періоді, що перевірявся, за придбані товари позивачем було проведено оплату грошовими коштами на адресу ТОВ «Істок-Трейд»платіжними дорученнями: №834 від 31.05.2011 на суму 42 696,0; №1130 від 20.07.2011 на суму 47 364,05; №1792 від 25.10.2011 на суму 100 000,0; №1838 від 07.11.2011 на суму 50 000,0; №1847 від 10.11.2011 на суму 30 000,0.

- договір №030311 від 03.03.11 з ТОВ «Комінвест-Центр»на придбання чавунних труб, четвертим розділом якого передбачена грошова компенсація вартості товару. Більш за те відповідач встановив, що у періоді, що перевірявся, за придбані товари позивачем було проведено оплату грошовими коштами на адресу ТОВ «Комінвест-Центр»платіжним дорученням від 28.07.11 № 1186.

Таким чином, твердження відповідача про отриманням ПАТ «Марганецький рудо-ремонтний завод»товарно-матеріальних цінностей, перелічених у відповідних видаткових накладних, від невстановлених осіб без укладання будь-яких угод за відсутності документального підтвердження оплати за нього не відповідають дійсності та первинним документам позивача.

Тобто висновки відповідача про порушення позивачем пп. 135.5.4 ст. 135 Податкового кодексу України, наведені у акті, не знаходять свого підтвердження, і базуються лише на припущеннях, що є незаконним.

Формування податкового кредиту платником ПДВ здійснюється відповідно до п.198.3 Податкового кодексу України, згідно якого податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 Податкового кодексу України до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами).

Дані обставини свідчать, що позивач мав достатні і передбачені Податковим кодексом України підстави для віднесення суми сплаченого на користь постачальників ПДВ до складу податкового кредиту. У зв'язку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства в частині формування валових витрат та податкового кредиту, застосування до нього штрафних санкцій є неправомірним.

Позивач вважає необгрунтованим твердження відповідача про те, що незнаходження за місцем реєстрації та відсутність власних основних засобів у постачальників товарів через декілька місяців після здійснення господарських операцій з позивачем тягне наслідком позбавлення покупця товару права на податковий кредит. Такої умови для виникнення права на податковий кредит не містить Податковий кодекс України, а крім того, законами України не передбачена відповідальність платника податків за порушення його контрагентами податкового законодавства, у тому числі за несплату контрагентами ПДВ до бюджету.

Також, податковими органами не досліджувалась - саме на час здійснення господарських операцій з позивачем - наявність у постачальників позивача орендованих основних засобів, укладення ними цивільно-правових угод. Тобто висновки про відсутність трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень є необгрунтованими.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом - Порядок №985), позивач доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень-рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухва лення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях-рішеннях.

Але, в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Документи, що досліджувались під час перевірки, не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентами позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Вказаних доказів у акті ДПІ не наведено.

Згідно зі змістом суджень ДПІ, котрі викладені в акті, висновок суб'єкта владних повноважень про відсутність факту реального вчинення господарських операцій спірних правочинів вмотивований виключно посиланням на припущення та акти інших податкових інспекцій.

Контрагенти позивача, щодо яких відповідачем оспорюється право позивача на податковий кредит та витрати на момент здійснення господарської операції, на час здійснення господарських операцій з позивачем - були зареєстровані в податковому органі, мали статус платника ПДВ, свідоцтво платника ПДВ не було анульовано. Докази що спростовують ці обставини ДПІ у акті не зазначено.

На момент укладення угод та виконання, позивач та його контрагенти були наділені належною господарською компетенцією, знаходилися в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України. Доказів, які б свідчили про відсутність у них відповідної правоздатності, відповідачем не наведено.

Первинні документи та податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно ст. 201 Податкового кодексу України та ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняли втрату означеними накладними юридичного статусу первинних документів відповідачем не виявлено.

Достовірність поданих позивачем документів про оприбуткування товару ДПІ не спростував. При цьому придбаний товар використовувалися виключно у межах господарської діяльності позивача у розумінні вимог п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 14.1.36 ст. 14 Податкового кодексу України.

Позивач мав усі фізичні, технічні та технологічні можливості для вчинення зазначених господарських операціїб.

Наявність первинних документів, відображення господарських операцій підтверджується і даними перевірки, про що зазначено у спірному акті перевірки.

Відповідач не зазначив у акті перевірки доказів, які б спростовували достовірність відомостей первинних документів щодо отримання товару.

Відповідач, також, не зазначив у акті перевірки жодних доказів відсутності товару по спірних правовідносинах, невикористання позивачем товару у власній господарській дія льності, відсутності у контрагента позивача прав та дієздатності суб'єкта господарювання і статусу платника ПДВ на дату вчинення зазначених господарських операцій, наявності у позивача наміру безпідставно одержати податкову вигоду у спірних правовідносинах, оформлення первинних документів з дефектами форми, змісту або походження.

Незначні недоліки в заповненні податкових накладних, одержаних від постачальника, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених покупцем витрат з ПДВ до податкового кредиту.

Наявність незначних недоліків в заповненні податкових накладних, як фамілія особи, що склала податкову накладну, носять малозначний характер і не можуть бути підставою для зменшення сум податкового кредиту з ПДВ та застосування штрафних санкцій до позивача.

Про малозначність зазначеного недоліку при заповненні основних даних податкової накладної свідчить відсутність згадки про фамілія особи, що склала податкову накладну, в ст. 201 Податкового кодексу України.

ДПІ у акті не наведено доказів вчинення позивачем та його контрагентом зловмисних взаємоузгоджених дій, спрямованих на безпідставне набуття податкової вигоди; доказів неможливості реального здійснення у спірних правовідносинах господарських операцій між позивачем та контрагентом позивача з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг; доказів відсутності необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; доказів обліку для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; доказів здійснення у спірних правовідносинах операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У взаємозв'язку з наведеним, слід зазначити, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ПК України в редакції на час здійснення операцій та оформлення податкової накладної).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4. Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 Податкового кодексу України). Органи державної податкової ронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

В цьому контексті у акті не зазначено доказів виявлення розбіжностей між даними позивача з його контрагентами та повідомлення платників податків про ці розбіжності.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 Податкового кодексу України).

Так, наведені вище норми законодавства у їх сукупності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/відсутність поставки (нездійснення оподатковуваної операції) та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів/податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ. При цьому, як зазначено вище, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарсь кої діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду,

Посилання відповідача на відсутність права на податковий кредит по податковим накладним у зв'язку з будь-яким порушеннями, вчиненими контрагентом постачальника підприємства, вважаємо необгрунтованими.

Відповідно до ст. 4, 15, 16, 35, 36 Податкового кодексу України, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Податкові накладні складено особою, яка зареєстрована податковим органом в установленому порядку платником ПДВ, а тому мала право видавати спірні податкові накладні.

Укладені між позивачем та контрагентами у спірних правовідносинах договори в судовому порядку не оспорювались, таких, що набули законної сили, рішень судів з приводу визнання перелічених договорів недійсними немає.

Законодавством не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах з підстав викладених ДПІ, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Таким чином, формування податкового кредиту платника ПДВ здійснено відповідно до ст.198 Податкового кодексу України та позивачем правомірно задекларовано податко вий кредит.

У акті відповідач стверджує, що:

- ПАТ «Марганецький рудоремонтний завод»у січні 2012р. включило до складу податкового кредиту суми ПДВ відповідно до податкових накладних № 28 від 16.01.12р. на загальну суму 18150,0 грн. (в т. ч. ПДВ 3025,0 грн.) виписану ТОВ «Базасофт»за отримані ТМЦ та № 31 від 16.01.12р. на загальну суму 53760,0 грн., в тому числі ПДВ 8960,0 грн., виписану ТОВ «Базасофт»за отримані ТМЦ.

Вказані суми податку на додану вартість по копіям податкових накладних включені до реєстру отриманих податкових накладних за січень 2012 року, обсяги по якому відповідають даним декларацій з ПДВ за січень 2012 року.

Позивач надавав відповідачеві на перевірку саме оригінали податкових накладних, тому не зрозуміло, чому у акті відповідач стверджує про відсутність оригіналів накладних.

Відповідач, при проведенні перевірки, був наділений правом надавати запити про надання документів та пояснень. Отже, якщо у документах позивача не було би оригіналів податкових накладних, то відповідач надав би такий запит. Але цього зроблено не було, що підтвер джує те, що на перевірку були надані саме оригінали зазначених накладних.

Необхідно зазначити, що на адміністративні справи про протиправність рішення суб'єкта владних повноважень розповсюджується дія спеціальної норми КАСУ, а саме, пункту 2 статті 71 КАСУ, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на від повідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення, винесені відповідачем, суперечать вимогам чинного законодавства України. Відповідачем не було належним чином доведено правомірність своєї позиції та не підкріплено її належними доказами.

Отже, за вищевикладених підстав, суд доходить висновку щодо доведеності і обґрунтованості позовних вимог та вважає за необхідне задовольнити їх у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21 серпня 2012 року №0000052210 і №0000062210 Нікопольської об'єднаної державної податкової ін спекції Дніпропетровської області Державної податкової служби.

Стягнути на користь публічного акціонерного товариства «Марганецький рудоремонтний завод» документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України у сумі 2146 (дві тисячі сорок шість) грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.П. Павловський