Постанова № 28282501, 20.12.2012, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2012 року Справа № 2а/0370/3872/12

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Андрусенко О. О.,

при секретарі судового засідання Брудовській Н. В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Мельника С. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом підприємця ОСОБА_3 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

підприємець ОСОБА_3 звернулася з адміністративним позовом, у якому просила суд визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 14.06.2012 року № 0002381701 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 120063,00 грн., в тому числі 80042,00 грн. основного платежу та 40021,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та № 0002391701 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 60031,18 грн.

В обґрунтування позовних вимог підприємець посилається на хибність висновків, викладених у акті виїзної позапланової документальної перевірки СПД ОСОБА_3 з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ «Медео - Захід» за жовтень року, вважає, що нею правомірно сформовано валові витрати та віднесено до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені в ціні придбаних товарів у ТзОВ «Медео - Захід», оскільки факт придбання товарно-матеріальних цінностей та подальша їх реалізація підтверджується первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

У судових засіданнях представник позивача заявлені вимоги підтримала із підстав, викладених у позовній заяві та доповненні до позовної заяви від 10.12.2012 року. В засіданні суду 10.12.2012 року та 20.12.2012 року представник позивача надала копії первинних документів податкового та бухгалтерського обліку щодо реалізації та транспортування отриманого товару від ТзОВ «Медео - Захід».

Відповідач - Луцька ОДПІ у запереченні позовних вимог не визнав, посилаючись на правомірність висновків податкового органу, зроблених при проведенні перевірки, вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки господарська операція між підприємцем ОСОБА_3 та ТзОВ «Медео - Захід» не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення операції, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Також зазначає, що підприємцем не було надано при перевірці документів, які підтверджували транспортування придбаного у ТзОВ «Медео-Захід» товару.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, наведені у запереченні, у задоволенні позову просив відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, суд вважає, що позов до задоволення не підлягає.

Судом встановлено, що у період з 22.05.2012 року по 25.05.2012 року Луцькою ОДПІ було проведено виїзну позапланову документальну перевірку підприємця ОСОБА_3 з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ «Медео - Захід» за жовтень 2010 року.

За результатами перевірки Луцькою ОДПІ було складено акт від 01.06.2012 року № 1591/17-2/НОМЕР_3, яким встановлено порушення підприємцем ч. 1 ст. 201, ч.1-6 ст. 203, ст.ст. 215, 216, 228, 662, 655, 656, 628, 638, 664 Цивільного кодексу України (ЦК україни) в частині недотримання в момент вчинення правочину вимог, які спрямовані на реальне настання правових наслідків. У акті перевірки зазначено, що правочини, здійснені підприємцем з ТзОВ «Медео - Захід», мають ознаки нікчемності і є нікчемними в силу закону. Перевіркою встановлено порушення підприємцем п. 1.4 ст. 1, п.п. 7.2.6. п. 7.2, п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підлягає донарахуванню ПДВ в сумі 80042,00 грн.; п.п. 5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок громадян», у результаті чого підлягає донарахуванню податок з доходів фізичних осіб за 2010 рік у сумі 60031,18 грн.; п.19.1 а ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме: неналежне ведення обліку доходів, внаслідок перекручення даних декларації про доходи за 2010 рік.

На підставі акту перевірки Луцькою ОДПІ було винесено податкові повідомлення-рішення від 14.06.2012 року № 0002381701 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 120063,00 грн., в тому числі 80042,00 грн. основного платежу та 40021,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та № 0002391701 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 60031,18 грн.

З акту перевірки вбачається, що підставою для збільшення позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб стали висновки Луцької ОДПІ про те, що правочин, укладений між підприємцем ОСОБА_3 та ТзОВ «Медео - Захід» від 20.10.2010 за № 20/10, не спричинив жодних реальних наслідків його укладення, а отже є недійсним та відповідно не може бути підставою для формування підприємством сум валових витрат підприємства та податкового кредиту.

Судом встановлено, що 20.10.2010 року між підприємцем ОСОБА_3 (покупець) та ТзОВ «Медео - Захід» (продавець) укладено договір на поставку товару - цукру-піску, відповідно до умов якого, продавець зобов'язується передати товар цукор-пісок у власність покупця, а останній прийняти та оплатити товар на його умовах, визначених цим договором. Постачання товару здійснюється транспортом покупця або продавця за усною домовленістю. При передачі товару продавець зобов'язаний передати покупцеві такі документи: видаткову, податкову накладу, товарно-транспортну накладну, документи, які підтверджують якість товару (сертифікати, посвідчення якості, висновки СЕС, тощо)

У період із 21.10.2010 року по 28.10.2010 року підприємець ОСОБА_3 на підставі вказаного договору придбала товар на суму 480249,40 грн., в тому числі ПДВ 80041,51 грн. На виконання умов договору ТзОВ «Медео - Захід» було видано видаткові та податкові накладні. Дані накладні включені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних №10.

09.08.2010 року між підприємцем ОСОБА_3 (продавець) та ВАТ «Луцьк Фудз»(покупець) укладено договір купівлі-продажу № 09/08, на підставі якого позивач поставила товариству цукор-пісок на загальну суму 533000,00 грн., в т. ч. ПДВ у розмірі 88833,33 грн., про що видано податкові та видаткові накладні.

17.09.2010 року між підприємцем ОСОБА_3 (продавець) та ПП «Ажур» (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 3, на підставі якого позивач поставила товариству цукор-пісок на загальну суму 30812,50 грн., в т. ч. ПДВ у розмірі 5135,42 грн., про що видано податкову та видаткову накладну.

12.10.2010 року між підприємцем ОСОБА_3 (продавець) та ПП Фірма «Гамбіт» (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 5, на підставі якого позивач поставила товариству цукор-пісок на загальну суму 452600,00 грн., в т. ч. ПДВ у розмірі 75433,33 грн., про що видано податкову та видаткову накладну.

У акті перевірки від 01.06.2012 року № 1591/17-2/НОМЕР_3 (стор. 8 акту, а. с. 11, зворот) зазначено, що підприємцем в ході проведення перевірки не пред'явлено актів приймання-передачі товару отриманого від ТзОВ «Медео - Захід», довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, платіжних документів або факт їх знаходження на залишку. На день закінчення перевірки витребуваних документів підприємцем Луцькій ОДПІ не надано.

У судовому засіданні 10.12.2012 року представник позивача надала суду документи, а саме: виписки банку, договір суборенди приміщення від 01.08.2010 року № 3, акт приймання-передачі приміщення від 01.08.2010 року, товарно-транспортні накладні та генеральне доручення, виписане ПАТ «Луцьк Фудз», відповідно до яких, як пояснила представник, було здійснено реалізацію придбаного товару - цукру-піску у ТзОВ «Медео - Захід» контрагентам -покупцям.

З пояснень представника позивача було встановлено, що заперечень на акт перевірки підприємець не надавала, фактів, констатованих у акті перевірки до прийняття податкового повідомлення-рішення не спростовувала, документів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій Луцькій ОДПІ ні під час перевірки, ні після підписання акту перевірки і до винесення рішення не надала.

До матеріалів позовної заяви при поданні позову позивачем були долучені лише податкові, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та виписки банку. Копія договору суборенди приміщення та банківські виписки були надані лише у судовому засіданні. При перевірці зазначені документи підприємцем не подавались.

Згідно з пунктом 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Однак, ні в ході перевірки, ні в судовому засіданні позивач не надала актів приймання-передачі товару, отриманого від ТзОВ «Медео - Захід» та довіреностей на отримання товару.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з підпунктом 11.2.1. пункту 11.2. статті 11 цього Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Статтею 13 Декрету Кабінету Міністрів «Про прибутковий податок з громадян» визначено, що оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Як встановлено судом, для визначення Луцькою ОДПІ податкових зобов'язань позивачу є те, що під час проведення перевірки неможливо було встановити факт поставки товару позивачу ТзОВ «Медео - Захід» у зв'язку з відсутністю актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, платіжних документів або факт їх знаходження на залишку.

Згідно вимог Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість» правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Тобто, наявність у підприємця видаткових і податкових накладних, платіжних документів сама по собі не свідчить про фактичне здійснення та реальність вчинення господарських операцій.

Разом з тим, актом позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Медео - Захід» від 18.04.2012 року № 753/23-3/35594018 встановлено порушення ТзОВ «Медео - Захід» ч. 5 ст. 203, ч.1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах при придбанні та продажу товарів, робіт, послуг. Товар, послуги по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.с.662, 655, 656 ЦК України. ТзОВ «Медео - Захід» не підтверджено податкові зобов'язання з податку на додану вартість квітня 2010 року в сумі 166020,00 грн., травня 2010 року в сумі 438673,00 грн., червня 2010 року в сумі 1211039,00 грн., жовтня 2010 року в сумі 2364627,00 грн., лютого 2011 року в сумі 507025,00 грн., серпня 2011 року в сумі 2036749,00 грн., листопада 2011 року в сумі 1385658,00 грн., грудня 2011 року в сумі 762652,00 грн. та не підтверджено податковий кредит з податку на додану вартість квітня 2010 року в сумі 149129,00 грн., травня 2010 року в сумі 331727,00 грн., червня 2010 року в сумі 1125400,00 грн., жовтня 2010 року в сумі 2374430,00 грн., лютого 2011 року в сумі 505732,00 грн., серпня 2011 року в сумі 1446918,00 грн., листопада 2011 року в сумі 1493875,00 грн., грудня 2011 року в сумі 831404,00 грн.

Господарські операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Наведені обставини підтверджують той факт, що договір від 20.10.2010 року № 20/10, укладений між підприємцем ОСОБА_3 та ТзОВ «Медео - Захід», суперечить ст. ст. 628, 638, 655, 662, 664 ЦК України.

У судовому засіданні представник позивача ствердила, що у 2010 році підприємець ОСОБА_3 придбавала цукор як в ТзОВ «Медео-Захід», так і у інших суб'єктів господарювання, а тому не заслуговують на увагу посилання позивача на документи щодо подальшої реалізації товару, так як з них неможливо ідентифікувати, що це саме ті товари які, були придбані у ТзОВ «Медео - Захід».

Відтак суд вважає, що позивачем не спростовано належними та допустимими доказами факти, викладені в акті перевірки, не підтверджено реальності здійснення господарських операцій щодо поставки товару від ТзОВ «Медео - Захід», а тому позовні вимоги до задоволення не підлягають.

Доводи позивача, наведені у позовній заяві, до уваги судом не приймаються, оскільки спростовані доказами, наявними у матеріалах справи, та встановленими обставинами.

Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 163 КАС України, та на підставі Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Декрету Кабінету Міністрів «Про прибутковий податок з громадян», суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 25 грудня 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий - суддя О. О. Андрусенко