Постанова № 28245711, 17.12.2012, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2012 року Справа № 2а/0370/3815/12

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

при секретарі Головатій І.В.,

за участю представників позивача Магіри О.Ф., Мачулки В.П., Кожевнікової Т.В.,

представників відповідача Гордійчук О.К., Мельника С.І., Янчук Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Луцький ремонтний завод «Мотор» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Луцький ремонтний завод «Мотор» (далі - позивач, ДП «ЛРЗ «Мотор», підприємство) звернулось з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції (далі - відповідач, Луцька ОДПІ), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 26 липня 2012 року №0000782201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1927753 грн. (в тому числі: за основним платежем - 1611769 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 315984 грн.); №0000792201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 267409 грн. (в тому числі: за основним платежем - 267409 грн.); №0000802201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з частини чистого прибутку (доходу) на 216623 грн. (в тому числі: за основним платежем - 212730 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 3893 грн.) та від 04 вересня 2012 року №0001272201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 292682 грн. (в тому числі: за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 292682 грн.).

Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що висновки податкового органу про нікчемність укладених із ТзОВ «Авіанормаль», ТзОВ «Авіа-Комплект», ТзОВ «Авіабласко» правочинів, зроблені в ході проведення планової виїзної перевірки позивача, не відповідають фактичним обставинам справи. Позивач вказує, що факт здійснення господарських операцій із придбання запчастин до авіадвигунів у вказаних контрагентів-постачальників підтверджується відповідними первинними документами, зокрема, податковими, видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, які були в повному обсязі надані податковому органу в ході проведення перевірки. В подальшому придбані ТМЦ оприбутковувались на складі та використовувались позивачем у власній господарській діяльності - ремонті авіадвигунів. З огляду на вказані обставини, позивач зазначає про реальність і дійсність господарських операцій, правомірність укладених договорів, які спрямовані на реальне настання правових наслідків, відтак відсутність підстав для визнання правочинів нікченими. За таких обставин вважає протиправним донарахування Луцькою ОДПІ грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість згідно податкових повідомлень-рішень, що прийняті за наслідками проведеної перевірки, а тому просить зазначені рішення скасувати.

У судовому засіданні представники позивача підтримали доводи, наведені у позовній заяві, просили позов задовольнити.

Відповідач у письмових запереченнях на адміністративний позов вимог позивача не визнав, посилаючись на правомірність висновків податкового органу, зроблених при проведенні перевірки, вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідно до вимог чинного законодавства, просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали наведені у запереченнях доводи та просили відмовити у задоволенні адміністративного позову ДП «ЛРЗ «Мотор».

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що у період з 23.04.2012 року по 02.07.2012 року Луцькою ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку ДП «ЛРЗ «Мотор» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року.

За результатами перевірки Луцькою ОДПІ було складено акт від 07.07.2012 року №2388/22-1/08029701 (Т.2, а.с.94-197), яким встановлено порушення підприємством ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.ст.216, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недотримання в момент вчинення правочину вимог, які спрямовані на реальне настання правових наслідків. У акті перевірки зазначено, що правочини, укладені позивачем із ТзОВ «Авіанормаль», ТзОВ «Авіа-Комплект», ТзОВ «Авіабласко», мають ознаки нікчемності і є нікчемними в силу закону.

Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні товарів з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року, які підпадають під визначення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1, п.135.2 ст.135, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за четвертий квартал 2011 року на суму 267409 грн.

Також перевіркою встановлено порушення підприємством ст.185, п.186.1 ст.186, п.198.1, п.198.6 ст.198, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 1611769 грн., в тому числі: за жовтень 2010 року в сумі 93199 грн., січень 2011 року в сумі 67888 грн., лютий 2011 року в сумі 77169 грн., березень 2011 року в сумі 13384 грн., травень 2011 року в сумі 83228 грн., червень 2011 року в сумі 183340 грн., липень 2011 року в сумі 94531 грн., вересень 2011 року в сумі 77007 грн., жовтень 2011 року в сумі 854685 грн., грудень 2011 року в сумі 144507 грн. та квітень 2011 року в сумі 77169 грн.

На підставі акту перевірки Луцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 26 липня 2012 року №0000782201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1927753 грн. (в тому числі: за основним платежем - 1611769 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 315984 грн.); №0000792201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 267409 грн. (в тому числі: за основним платежем - 267409 грн.); №0000802201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з частини чистого прибутку (доходу) на 216623 грн. (в тому числі: за основним платежем - 212730 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 3893 грн.) (Т.3, а.с.17-19).

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку. Рішенням ДПС у Волинській області про результати розгляду первинної скарги від 23.08.2012 року №3502/10/10-206 (Т.3, а.с.25-31) були залишені без змін оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення та збільшено розмір застосованої штрафної (фінансової) санкції по податку на додану вартість на 292682 грн.

За наслідками розгляду первинної скарги позивача Луцькою ОДПІ сформоване податкове повідомлення-рішення від 04 вересня 2012 року №0001272201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 292682 грн. (в тому числі: за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 292682 грн.) (Т.3, а.с.32).

Також за наслідками розгляду повторної скарги позивача ДПС України 08.11.2012 року прийняла рішення №4966/0/61-13/10-2115, яким скаргу ДП «ЛРЗ «Мотор» залишено без задоволення (Т.3, а.с.45-47).

Як свідчить акт перевірки ДП «ЛРЗ «Мотор» від 07.07.2012 року №2388/22-1/08029701, його висновки базуються на тому, що на думку Луцької ОДПІ, позивач уклав договори купівлі-продажу №382 від 22.12.2009 року із ТзОВ «Авіанормаль», №383 від 22.12.2009 року із ТзОВ «АвіаКомплект», №429 від 14.12.2011 року із ТзОВ «АвіаБласко» без наміру реального вчинення операцій з поставки товару (запасних частин до авіаційних двигунів), тобто укладено нікчемні правочини.

Однак, суд не погоджується з такими висновками Луцької ОДПІ з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивачем укладено договір №382 від 22.12.2009 року з ТзОВ «Авіанормаль», згідно з яким (з урахуванням додаткової угоди №1 від 29.04.2010 року) передбачалося, що ТзОВ «Авіанормаль» зобов'язується поставити і передати у власність позивача запасні частини для авіадвигунів та їх агрегатів. Орієнтовний перелік товару вказаний в Специфікації додаток №1 до даного Договору, який є його невід'ємною частиною, найменування, кількість, асортимент, ціна постачання товару визначаються згідно з рахунками та накладними, які є невід'ємною частиною договору (п.1.2 договору) (Т.1, а.с.40-47).

За вказаним договором ТзОВ «Авіанормаль» у жовтні 2011 року здійснило поставки авіазапчастин в адресу позивача, що підтверджується податковими та видатковими накладними, товарно-транспортними накладними. Розрахунки з постачальником позивач здійснив шляхом перерахування коштів із власного банківського рахунку, що в свою чергу підтверджується платіжними дорученнями (Т.1, а.с.48-139).

Крім того, 22.12.2009 року між ДП «ЛРЗ «Мотор» (покупець) та ТзОВ «Авіа-Комплект» (продавець) укладено договір №383 купівлі-продажу товару - запасних частин для авіадвигунів та їх агрегатів. Орієнтовний перелік товару вказаний в Специфікації додаток №1 до даного Договору, який є його невід'ємною частиною, найменування, кількість, асортимент, ціна постачання товару визначаються згідно з рахунками та накладними, які є невід'ємною частиною договору (п.1.2 договору) (Т.1, а.с.140-146).

На виконання умов вказаного договору ТзОВ «Авіа-Комплект» у жовтні, грудні 2010 року, березні, травні-жовтні та грудні 2011 року здійснило поставки запасних частин для авіадвигунів та їх агрегатів, що підтверджується такими первинними документами, як податкові та видаткові накладні, оплата за придбаний товар підтверджується платіжними дорученнями, а його транспортування підтверджується подорожніми листами службового легкового автомобіля. Актами приймання-передачі майна підтверджується факт отримання позивачем поставленого товару (Т.1, а.с.147-252, Т.2, а.с.1-7).

Також, 14.12.2011 року між ДП «ЛРЗ «Мотор» (замовник) та ТзОВ «Авіабласко» (учасник) укладено договір №429 про закупівлю запасних частин для авіаційних двигунів за державні кошти. ТзОВ «Авіабласко» зобов'язувалось поставити і передати у власність ДП «ЛРЗ «Мотор» запасні частини, агрегати (Товар). Перелік товару вказаний в Специфікації (Додаток №1) до даного договору, який є його невід'ємною частиною, а замовник зобов'язувався прийняти товар і оплатити його на умовах даного Договору. Учасник зобов'язувався передати замовнику в період з 12.12.2011 року по 31.12.2012 року товар згідно Специфікації. Пунктом 1.3 договору передбачено, що обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків та виробничої потреби. Найменування, кількість, асортимент товару визначаються згідно з письмовими заявками (Т.2, а.с.8-15).

Згідно вказаного договору ТзОВ «Авіабласко» в грудні 2011 року здійснило в адресу позивача дві поставки запчастин, про свідчать податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, а оплата за нього підтверджується платіжними дорученнями (Т.2, а.с.16-25).

Згідно п.1.31 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» продаж товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Відповідно до п.5.1 ст.5 цього Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Разом з тим, в силу пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 вищевказаного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Водночас, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» під поставкою товарів розуміють будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Згідно п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 цього Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 даного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг)

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Як передбачено підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 181 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2 статті 198 розділу V ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, яка призводить до руху активів (майна, коштів тощо) платників податків у процесі її здійснення.

Таким чином, беручи до уваги досліджені в судовому засіданні докази та наведені норми чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що позивач довів правомірність формування витрат та нарахування податкового кредиту у зв'язку із придбанням товарів (авіазапчастин) від ТзОВ «Авіанормаль», ТзОВ «Авіа-Комплект», ТзОВ «Авіабласко», наявні в матеріалах справи первинні документи спростовують висновки податкового органу про нікчемний характер договорів, укладених між позивачем та ТзОВ «Авіанормаль», ТзОВ «Авіа-Комплект», ТзОВ «Авіабласко». Крім того, вищевказані господарські операції були вчинені в межах господарської діяльності позивача, оскільки згідно зі Статутом ДП «ЛРЗ «Мотор» позивач здійснює, зокрема, такий вид діяльності, як ремонт і технічне обслуговування повітряних і космічних літальних апаратів.

В судовому засіданні представники відповідача, заперечуючи позовні вимоги ДП «ЛРЗ «Мотор», вказали, що контрагенти позивача не здійснювали поставку товарів, оскільки ТзОВ «Авіанормаль», ТзОВ «Авіа-Комплект», ТзОВ «Авіабласко» не мають ліцензії на торгівлю запчастинами до авіадвигунів. Крім того, зазначили, що в ході перевірки ланцюга постачання авіазапчастин встановлено, що останні мають походження з Російської Федерації та незаконним шляхом ввозились на територію України. Також звертали увагу суду на те, що у позивача відсутні документи про походження товару, зокрема, паспорти якості, сертифікати відповідності. Натомість не заперечували той факт, що придбані позивачем запчастини наявні в залишку на складі.

Однак, на думку суду, вказані обставини не спростовують реального характеру поставок запчастин до авіадвигунів. Сама по собі відсутність у контрагентів позивача ліцензій на торгівлю запчастинами до авіадвигунів не може свідчити про нереальність поставок ТМЦ за наявності усіх первинних документів на підтвердження такого постачання. Посилання представників відповідача на незаконне ввезення на територію України авіазапчастин є необгрунтованим та лежить у площині кримінальної чи адміністративної відповідальності конкретних осіб, що здійснюють таке ввезення. Натомість податковим органом не надано суду доказів того, що саме посадові особи ДП «ЛРЗ «Мотор» займались незаконною діяльністю по переміщенню товарів (авіазапчастин) через митний кордон України поза митним контролем чи з приховуванням від митного контролю, оскільки будь-які судові рішення про притягнення таких осіб до кримінальної чи адміністративної відповідальності (вироки, постанови суду тощо), що набрали законної сили, відсутні. Крім того, відсутність належним чином оформленого сертифікату якості на товар у відповідності до вимог чинного законодавства України є порушенням прав споживача та за наявності скарги останнього може бути підставою для накладення фінансових санкцій на продавця такої продукції. Водночас вказана обставина не може братись до уваги як підстава для донарахування покупцю такої продукції грошових зобов'язань, оскільки не спростовує самого факту поставки.

Крім того, представники відповідача в судовому засіданні звертали увагу суду на той факт, що транспортування товару від ТзОВ «Авіанормаль» здійснювалось одного дня згідно товарно-транспортних накладних від 26 жовтня 2011 року, легковим автомобілем, що, на думку податкового органу, унеможливлює перевезення такої кількості ТМЦ. Також вказали на ту обставину, що згідно матеріалів перевірки ТзОВ «Авіанормаль» поставка на ДП «ЛРЗ «Мотор» здійснювалась за рахунок продавця, а траснпортування товару виконував КСД «Південь».

Однак, представники позивача в судовому засіданні ствердили, що усі поставлені ТзОВ «Авіанормаль» авіазапчастини є невеликих розмірів, що дає можливість перевозити їх легковим автомобілем. Як встановлено судом, податкові ревізори-інспектори, здійснюючи перевірку на підприємстві, придбані позивачем деталі не досліджували і не встановлювали їх розміри, а тому вищезгадані заперечення відповідача не грунтуються на беззаперечних доказах. Водночас, наявна в матеріалах справи довідка ДПІ у Приморському р-ні м.Одеси від 09.09.2011 року №6282/23-5/34108381 про результати проведення зустрічної перевірки ТзОВ «Авіанормаль» свідчить про те, що перевіркою даного товариства був охоплений червень 2011 року, а досліджувані судом правовідносини позивача із даним контрагентом мали місце у жовтні 2011 року, тому зазначена довідка та викладені в ній обставини судом до уваги не беруться.

Приймаючи рішення у даній справі, суд враховує, що згідно наданих пояснень директора ТзОВ «Авіанормаль» та ТзОВ «Авіабласко» Ніколаєва С.М. від 20.07.2011 року (Т.3, а.с.157-158), останній підтвердив реальність здійснення господарських операцій із постачання авіазапчастин на ДП «ЛРЗ «Мотор», зазначивши при цьому, що транспортування товару здійснювалось або кур'єрською поштою, або його власним автомобілем, що в свою чергу підтверджується матеріалами справи. Крім того, судом встановлено, що позивач і надалі продовжує здійснювати господарські відносини із ТзОВ «Авіабласко», доказом чого є договір №3 від 05.01.2012 року про закупівлю запасних частин для авіаційних двигунів за державні кошти, укладений за результатами проведення конкурсних торгів (Т.3, а.с.120-132).

Матеріали справи свідчать, що на момент вчинення господарських операцій між ДП «ЛРЗ «Мотор» та ТзОВ «Авіанормаль», ТзОВ «Авіа-Комплект», ТзОВ «Авіабласко» останні були належним чином зареєстровані як господарюючі суб'єкти, мали свідоцтва платників податку на додану вартість, відтак були повноважні виписувати податкові накладні, на підставі яких позивачем правомірно сформовано податковий кредит. Понесені позивачем витрати по придбанню запчастин до авіадвигунів у вищезгаданих конрагентів належним чином підтверджені, отже такі витрати правомірно відображені в податковому обліку підприємства.

Таким чином, беручи до уваги досліджені в судовому засіданні обставини та письмові докази, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття податкових повідомлень-рішень від 26 липня 2012 року №0000782201, №0000792201, №0000802201 та від 04 вересня 2012 року №0001272201, а тому позовні вимоги ДП «ЛРЗ «Мотор» підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що на користь позивача слід стягнути з Державного бюджету України судовий збір в сумі 8604,23 грн., сплачений при подачі позовної заяви до суду згідно платіжного доручення №2 від 13.11.2012 року (а.с.2).

Керуючись ст.ст.11, 17, 158, 160, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 26 липня 2012 року №0000782201, №0000792201, №0000802201 та від 04 вересня 2012 року №0001272201.

Присудити з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Луцький ремонтний завод «Мотор» судовий збір в розмірі 8604,23 грн. (вісім тисяч шістсот чотири грн. 23 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 22 грудня 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій