Постанова № 28282386, 11.12.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2012 р. Справа № 5019/1263/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Тимошенко О.М.

судді Огороднік К.М. ,

судді Коломис В.В.

при секретарі Саган І.О.

за участю представників сторін:

від позивача - Процик В.І.

від відповідача - Дворак Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача ПП "Айслаг" на рішення господарського суду Рівненської області від 18.10.12 р. у справі № 5019/1263/12

за позовом Приватне підприємство "Айслаг"

до Дочірнє підприємство "Рівненський облавтодор" публічного акціонерного товариства Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

про стягнення в сумі 1 255 718 грн. 17 коп.

за зустрічним позовом Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" публічного акціонерного товариства Державна компанія "Автомобільні дороги України"

до Приватного підприємства "Айслаг"

про визнання недійсним договору поставки № 10/10-07 від 10 жовтня 2008 року

В судовому засіданні 03.12.2012 року оголошувалась перерва до 11.12.2012 року.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 18.10.2012 року у справі № 5019/1263/12 (суддя Войтюк В.Р.) первісний позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" на користь приватного підприємства "Айслаг" 380 887,88 грн. боргу, 7617,75 грн. судового збору. В решті вимог первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір № 10/10-7 від 10.10.2008 р. укладений між філією "Доркомплект" ДП "Рівненський облавтодор" та ПП "Айслаг". Присуджено до стягнення з приватного підприємства "Айслаг" на користь дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" 1073,00 грн. судового збору.

Мотивуючи прийняте рішення місцевий господарський суд зазначив, що спірний договір в порушення статті 241 Цивільного кодексу України вчинено з перевищенням повноважень і відповідно, останній створює, змінює цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які докази про прийняття товару, оплати товару тощо юридичною особою - ДП "Рівненський облавтодор", що свідчить про те, що особа, яку представляє з перевищенням повноважень філія, не вчиняла жодних дій зі схвалення спірного договору. Відтак, на думку суду, поставка товару відбулась в позадоговірному порядку, оскільки установлені обставини свідчать про недійсність спірного договору. Разом з тим, суд прийшов до висновку, що поставка товару відбулася, товар прийнятий відповідачем, претензії щодо якості не заявлені, кількість підтверджена видатковими документами та довіреностями у яких визначена ціна, а тому первісний відповідач повинен оплатити прийняте пальне.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить останнє скасувати з підстав порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким первісний позов задоволити повністю, а в задоволенні зустрічного відмовити. В обгрунтування скарги зазначає, що твердження суду про те, що в матеріалах справи відсутні докази про схвалення відповідачем за первісним позовом факту укладення оскаржуваного правочину, оскільки всі дії по виконанню договору здійснювалися третьою особою - філією, є безпідставним, оскільки по всіх господарських операціях, здійснених на підставі оскаржуваного договору, виписувалися податкові накладні, в яких вказувався номер договору та які своєчасно направлялися ДП "Рівненський облавтодор" і зараховувалися ним до податкових декларацій. Звертає увагу, що підтвердженням вчинення конклюдентних дій з прийняття спірного договору до виконання є: відображення поставок паливо-мастильних матеріалів у деклараціях з ПДВ; відсутність будь-яких заперечень стосовно виконання договору протягом 2008-2012 року (в період дії договору); передача спірного договору для виконання з ліквідованої філії "Доркомплект" її правонаступнику - філії "Рівненський райавтодор"; відсутність заперечень щодо прийняття товару та його вартості. Таким чином, підстави для визнання договору недійсним відсутні.

В судовому засіданні представник позивача підтримала доводи апеляційної скарги та просить її задоволити.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів апелянта заперечує, мотивуючи тим, що суд першої інстанції в повній мірі дослідив обставини справи та дійшов правомірного висновку про недійсність договору. Зокрема, всі докази у справі свідчать, що накладні, довіреності та інші первинні бухгалтерські документи оформлювались лише філією. Вказує, що податкова звітність яка подається головному підприємству за встановленою формою не передбачає зазначення найменування контрагентів, чи підстав виникнення зобов'язань (договорів, тощо), а тим більше не перебачає зазначення умов договору про відповідальність чи наявність так званого товарного кредиту. Відтак, документи податкової звітності не можуть бути доказом схвалення правочину юридичною особою.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала викладені у відзиві заперечення та просить відмовити в задоволенні скарги.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 10 жовтня 2008 року між Приватним підприємством "Айслаг" та ДП "Рівненський облавтодор" ПАТ ДАК "Автомобільні дороги України" в особі філії "Доркомплект", правонаступником якої є Філія "Рівненський райавтодор" укладений договір поставки №10/10-7 на суму поставки 50 000 000 грн. Відповідно до договору приватне підприємство "Айслаг" зобов'язується поставити та передати або передати зі свого складу у власність відповідачеві товар - нафтопродукти в асортименті, а відповідач має право здійснити повну або часткову оплату вартості отриманого товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів (п.5.1. договору), або , у випадку не оплати відвантаженої партії товару в строки передбачені п.5.1. договору, Покупець дає згоду на те, щоб неоплачений товар, рахувався поставленим на умовах товарного кредиту, терміном на 50 днів, починаючи з дня після відвантаження товару з нарахуванням Покупцю 1% за кожен день використання товарного кредиту.

Приватне підприємство "Айслаг" поставило та передало відповідачу в 2012 році нафтопродукти на загальну суму 829280,08 грн., що підтверджується накладними на відвантаження товару:

№144 від 16.01.2012 р. - 27971,44 грн.

№145 від 16.01.2012 р. - 27971,44 грн.

№146 від 16.01.2012 р.- 49447,00 грн.

№179 від 17.01.2012 р.- 27971,44 грн.

№180 від 17.01.2012 р. - 27971,44 грн.

№181 від 17.01.2012 р. -21826,96 грн.

№182 від 17.01.2012 р.-21826,96 грн.

№202 від 18.01.2012 р.- 27971,44 грн.

№203 від 18.01.2012 р. - 21826,96 грн.

№204 від 18.01.2012 р.-27776,42 грн.

№205 від 18.01.2012 р. -21674,78 грн.

№238 від 20.01.2012 р. - 26378,90 грн.

№239 від 20.01.2012 р. - 26378,90 грн.

№240 від 20.01.2012 р.-21912,00 грн.

№241 від 20.01.2012 р.-21912,00 грн.

№270 від 23.01.2012 р. - 24547,80 грн.

№271 від 23.01.2012 р. - 27971,44 грн.

№272 від 23.01.2012 р. -21826,96 грн.

№455 від 03.02.2012 р. -21957,40 грн.

№456 від 03.02.2012 р. -28138,60 грн.

№457 від 03.02.2012 р. - 28138,60 грн.

№557 від 14.02.2012 р. - 21957,40 грн.

№558 від 14.02.2012 р. - 28138,60 грн.

№683 від 22.02.2012 р. - 21913,92 грн.

№684 від 22.02.2012 р. - 28082,88 грн.

№685 від 22.02.2012 р. - 28082,88 грн.

№986 від 14.03.2012 р. - 46559,52 грн.

№1390 від 10.04.2012 р.-28528,64 грн.

№1391 від 10.04.2012 р.-28528,64 грн.

№1392 від 10.04.2012 р. - 22261,76 грн.

Факт отримання товару відповідачем також підтверджується виданими довіреностями.

Відповідач прийняв поставлений товар, не заявивши претензій ні до кількості, ні до якості товару.

Відповідач оплатив товар, частково, що підтверджується платіжними дорученнями на оплату:

Платіжне доручення від 23.02.2012 р. - 200000,00 грн. ( з яких 101607,80 грн. оплата за поставлений товар в 2011 році);

Платіжне доручення від 06.03.2012 р. - 150000,00 грн.;

Платіжне доручення від 06.04.2012 р. - 50000,00 грн.;

Платіжне доручення від 24.04.2012 р. - 150000,00 грн.;

Всього проведена оплата на суму 448392,20 грн.

Сплата коштів за користування товарним кредитом відповідачем не проводилась.

На момент подання позову заборгованість відповідача за поставлений товар становить 380887,88 грн. (829280,08-448392,00=380887,88). Заборгованість по оплаті за користування товарним кредитом за період часу з 16.01.2012 року по 27.07.2012 року становить 287830,29 грн.

01 червня 2012 року позивачем надіслано відповідачу лист-вимогу про сплату боргу, який залишено відповідачем без відповіді та виконання.

Розглядаючи вимоги за первісним позовом суд зазначає наступне.

За умовами ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги викладено в ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Пунктом 7.1 договору визначено, що даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 березня 2014 року. Зазначене свідчить, що договір поставки № 10/10-7 від 10.10.2008 р. є довгостроковим.

Відповідач за первісним позовом вказує, що в силу положень ч. 3 ст. 267 ГК України оспорюваний договір є укладеним лише на один рік, оскільки сторонами не узгоджено строків поставок товару (періодичності поставок), а тому передані позивачем у 2012 році товари слід розцінювати як позадоговірну поставку.

З даного приводу судом відзначається слідуюче.

За умовами частини 3 статті 267 Господарського кодексу України, якщо в довгостроковому договорі кількість поставки визначено лише на один рік або менший строк, у договорі повинен бути передбачений порядок погодження сторонами строків поставки на наступні періоди до закінчення строку дії договору. Якщо такий порядок не передбачений, договір вважається укладеним на один рік.

Суд констатує, що імперативні норми вищевказаної частини статті застосовуються у тому випадку, коли сторонами у довгостроковому договорі визначено кількість поставки лише на один рік або менший строк. Однак, розділ 4 договору № 10/10-7 (строки та порядок постачання) не містить визначення кількості поставок ні на один рік, ні на менший строк, а тому частина вказаної статті в даному випадку не підлягає застосуванню.

Поряд з цим, частиною 4 ст. 267 ГК України визначено, що у разі якщо сторонами передбачено поставку товарів окремими партіями, строком (періодом) поставки продукції виробничо-технічного призначення є, як правило, квартал, а виробів народного споживання, як правило - місяць. Сторони можуть погодити в договорі також графік поставки (місяць, декада, доба тощо).

Оскільки спірний договір визначає поставку товару по-частково (товарними партіями), то в даному випадку слід орієнтуватися на диспозитивні норми ч. 4 вищевказаної статті, відповідно до яких сторони можуть встановлювати певні графіки поставок, а можуть і визначити будь-які інші умови. Пунктом 4.3 оспорюваного договору сторони погодили такі строки та порядок постачання: поставка кожної партії товару здійснюється на підставі накладної згідно замовлення покупця. Замовлення передається покупцем усно або шляхом заповнення бланку замовлення електронною поштою, факсом, тощо. Зміни в замовлення вносяться за згодою сторін. Поставка замовленого товару здійснюється в межах наявного на момент поставки асортименту і кількості товару у покупця. Після підписання представниками обох сторін накладної про здачу-приймання товару замовлення втрачає цінність, а накладна свідчить про погодження сторонами асортименту, кількості та ціни кожного найменування, загальної вартості відповідної партії товару, стає невід'ємною частиною цього договору. Поставка товару здійснюється протягом десяти днів з моменту прийняття заявки в строки, погоджені сторонами при прийнятті заявки.

Таким чином, визначення сторонами в оспорюваному договорі поставки інших строків та порядку постачання товару (за замовленням покупця та відповідно до домовленості сторін) жодним чином не суперечить вимогам ст. 267 ГК України та є вільним волевиявленням сторін при укладенні договору, що регламентовано ст. 627 ЦК України, ст. 179 ГК України.

Слід зазначити також, що оспорюваний договір діє з жовтня 2008 року та в червні 2011 року до останнього укладено додаткову угоду № 1, якою змінено лише особу покупця. Всі інші умови договору протягом 2008-2011 років виконувались і заперечень сторін договору відносно строків та порядку поставки товару не виникало, що також підтверджує укладення договору згідно волевиявлення сторін та його належне виконання.

Відтак, посилання відповідача за первісним позовом на невідповідність договору вимогам чинного законодавства є безпідставним.

Зважаючи на наведене та приймаючи до уваги, що факт отримання товару відповідачем підтверджується первинними бухгалтерськими документами (накладними, довіреностями), претензії по якості та кількості відсутні, і відповідачем здійснена часткова оплата прийнятого товару, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення основної суми заборгованості в розмірі 380887,88 грн. грунтуються на договорі та законі, підтверджені належними доказами, а тому підлягають задоволенню.

В частині вимог про стягнення заборгованості по оплаті за користування товарним кредитом за період часу з 16.01.2012 року по 27.02.2012 року в сумі 874830,29 грн. судом враховується наступне.

Розділом 5 договору визначено порядок розрахунків за отриманий покупцем товар. Зокрема, покупець має право здійснити повну або часткову оплату отриманого товару на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня відвантаження, зазначеного в накладних (п. 5.1). У випадку не оплати покупцем відвантаженої партії товару в строки вказані в п. 5.1 даного договору, покупець дає згоду на те, щоб неоплачений товар рахувався поставленим на умовах товарного кредиту, терміном на 50 днів, починаючи з дня після відвантаження товару з нарахуванням покупцю 1 відсотка за кожен день використання товарного кредиту. Покупець зобов'язується оплатити товар, поставлений на умовах товарного кредиту і сплатити відсотки за його використання в терміни вказані в п. 5.3 даного договору. Під наданням покупцем згоди на те, щоб неоплачений товар рахувався поставленим на умовах товарного кредиту розуміється підписання даного договору (п. 5.2). Покупець зобов'язаний оплатити суму товарного кредиту і відсотків за його використання на 51 день від дати відвантаження вказаної в накладній. Покупець має право на дострокове погашення товарного кредиту і відсотків за його використання. Відсотки нараховуються на залишок заборгованості (п. 5.3). Якщо після закінчення 50 днів користування товарним кредитом, покупець не внесе передбачених договором платежів - він продовжує сплачувати відсотки за користування товарним кредитом до повного погашення заборгованості, а також сплачувати пеню в розмірі, передбаченому в п. 8.1 даного договору (п. 5.4).

Судом відзначається, що відповідно до ст. 1057 ЦК України комерційний кредит - це правовідносини, які передбачають надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг. При комерційному кредитуванні можуть сплачуватися відсотки за користування кредитом.

Під товарним кредитом розуміють товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк під процент. Товарний кредит передбачає передання права власності на товари покупцю у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів таким покупцем, незалежно від часу погашення заборгованості.

Право господарюючого суб'єкта кредитувати інших за рахунок власного майна випливає з його повноважень власника, які встановлені ст.ст. 5-6, ст. 67 Господарського кодексу України .

В укладенні окремої угоди щодо комерційного кредитування шляхом передачі товару на умовах товарного кредиту не має необхідності, оскільки відповідно до ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Вбачається, що відповідач за первісним позовом, підписавши договір, погодився на отримання товару на умовах товарного кредиту.

Зважаючи, що відповідач не розрахувався у визначені договором строки за отриманий товар, що в свою чергу стверджується наявними в матерілах справи доказами, у позивача виникло право на нарахування відсотків за користування товарним кредитом. Наданий позивачем розрахунок заборгованості за користування товарним кредитом судом перевірено та визнано правильним. Враховуючи наведене, позовні вимоги про стягнення заборгованості по оплаті за користування товарним кредитом за період часу з 16.01.2012 року по 27.02.2012 року в сумі 874830,29 грн. обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Розглядаючи вимоги за зустрічним позовом судом враховується наступне.

Суд першої інстанції зазначив, що спірний договір в порушення статті 241 Цивільного кодексу України вчинено з перевищенням повноважень і відповідно, останній створює, змінює цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які докази про прийняття товару, оплати товару тощо юридичною особою - ДП "Рівненський облавтодор", що свідчить про те, що особа, яку представляє з перевищенням повноважень філія, не вчиняла жодних дій зі схвалення спірного договору.

Колегія суддів вважає висновки місцевого господарського суду безпідставними з огляду на таке.

Статтею 92 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до п. 3.3, п. 5.8 та п. 6.1 Положення філії "Доркомплект" дочірнього підприємства "Ріваненський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", філія може від імені і за дорученням директора підприємства, зокрема, укладати договори відповідно до предмета діяльності філії. Відносини філії з іншими субєктами підприємницької діяльності будуються на підставі договорів, що укладаються підприємством, і доручень підприємства. Управління філією здійснює начальник, призначений на посаду директором підприємства.

Договір поставки № 10/10-7 від 10.10.2008 р., з боку позивача за зустрічним позовом був підписаний начальником філії "Доркомплект" Луцишиним В.А., який діяв на підставі Положення про філію.

Посилання на довіреність № 6/07-08 від 03.01.2008 р., яка обмежує повноваження начальника філії "Доркомплект" Луцишина В.А. в підписанні господарських договорів на суму понад 50 тис. грн., в договорі відсутнє.

За умовами ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює , припиняє цивільні права і обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Про прийняття до виконання позивачем за зустрічним позовом договору поставки № 10/10-7 від 10.10.2008 р. свідчать дані довідки Луцької ОДПІ № 382/22-708/13369787 від 25.04.2012 р. «Про результати проведення зустрічної звірки ПП "Айслаг" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ДП "Рівненський облавтодор", їх реальності та повноти відображення в обліку за період червень-грудень 2011 р." За її результатами встановлено повне відображення господарських операцій в податковому обліку.

Зазначена звірка є зустрічною, що свідчить про проведення аналогічної звірки по ДП "Рівненський облавтодор". Відтак, ДП "Рівненський облавтодор" було достеменно відомо про наявність господарських відносин з ПП "Айслаг" на підставі договору поставки № 10/10-7 від 10.10.2008 р. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що вищевказана довідка не є належним і допустимим доказом у справі, оскільки проводилась за період червень-грудень 2011 року, а стягнення заборгованості по спірним відносинам здійснюється за січень-квітень 2012 року. Спірний договір діє з 2008 року і є діючим на даний час, відповідно перевірка здійснювалась в період дії даного договору.

Поряд з цим суд відзначає, що 30.03.2011 року відповідно до наказу ДП "Рівненський облавтодор" було припинено філію "Доркомплект" шляхом приєднання її до філії "Рівненський райавтодор". На виконання даного наказу ДП "Рівненським облавтодором" було створено комісію для вирішення організаційно-правових питань та контролю за дотриманням правил, пов'язаних з припиненням філії, а також проведено інвентаризацію та передачу основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів та документів, бланків суворої звітності, архівних документів тощо. В період роботи комісії здійснювалась оплата за отримані нафтопродукти від ПП "Айслаг", що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, а також здійснено заміну покупця у договорі поставки № 10/10-7 його правонаступником, про що свідчить додаткова угода № 1 від 01.06.2011 року.

Таким чином суд дійшов висновку, що договір поставки № 10/10-7 від 10.10.2008 року виконувався сторонами протягом 2008-2011 років, юридична особа - ДП "Рівненський облавтодор" була обізнана щодо укладення і виконання договору, що засвідчується належним відображенням господарських операцій з ПП "Айслаг" у податковій звітності, а також проведенням заміни покупця у договорі його правонаступником - філією "Рівненський райавтодор".

Отже, договір поставки, який виступає підставою даного спору, вважається схваленим. За таких обставин вимоги позивача за зустрічним позовом є безпідставними та задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Рівненської області від 18.10.2012 року у справі № 5019/1263/12 підлягає скасуванню з підстав неповного з'ясування обставин справи та неправильного застосування норм матеріального права, з прийняттям нового рішення про задоволення первісного позову та відмови в зустрічному. Відповідно до ст. 49 ГПК України суд здійснює новий розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст.105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "Айслаг" від 02.11.2012 р. № 01-03/416 задовлити.

2. Рішення господарського суду Рівненської області від 18.10.2012 року у справі № 5019/1263/12 скасувати. Прийняти нове рішення.

Первісний позов задоволити.

Стягнути з дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" (33028, м. Рівне, вул. Остафова, 7, код ЄДРПОУ 31994540) на користь приватного підприємства "Айслаг" (43021, Волинська область, м. Луцьк, вул. Стрілецька, 4, код ЄДРПОУ 13369787) - 380887,88 грн. боргу за поставлений товар, 874830,29 грн. боргу по сплаті відсотків за користування товарним кредитом, 38208,06 грн. витрат по сплаті судового збору (в т.ч. за розгляд апеляційної скарги).

В зустрічному позові відмовити.

3. Господарському суду Рівненської області на виконання постанови видати наказ.

4. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Коломис В.В.