Постанова № 28282190, 12.12.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 грудня 2012 року № 2а-15298/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., суддів Келеберди В.І., Данилишина В.М., при секретарі за Хрімлі К.О., за участю представників сторін:

від позивача: Городецька А.Д. (дов. від 31.10.2012р.)

від відповідача1: Флюр Є.П.(дов. від 12.07.2012р. №28393/9/10-008)

від відповідача2: Флюр Є.П.(дов. від 20.04.2012р. №10-1417/1714)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями «Макдональдз Юкрейн ЛТД»до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області ДПС, Державної податкової служби України про скасування податкового повідомлення -рішення №0005931502/40961 від 05.09.2012р. та рішення від 26.10.2012р. №4303/0/61-12/10-2215 про результати розгляду скарги.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 12.12.2012 року в 12год. 08хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Підприємство з іноземними інвестиціями «Макдональдз Юкрейн ЛТД»(далі по тексту також -Позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області ДПС (надалі -Відповідач1), Державної податкової служби України (далі також по тексту -Відповідач2) про скасування податкового повідомлення -рішення №0005931502/40961 від 05.09.2012р. та рішення від 26.10.2012р. №4303/0/61-12/10-2215 про результати розгляду скарги.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що висновки, викладені у акті перевірки будуються на припущеннях посадових осіб податкового органу та неправильному трактуванні чинного законодавства, не відображають фактичних обставин справи, а відтак оспорювань податкове повідомлення рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідачі проти задоволення позову заперечували з мотивів його необґрунтованості.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з огляду про наступне.

Державною податковою інспекцією у м. Сумах Сумської області ДПС проведено камеральну перевірку даних, задекларованих Позивачем в податковій декларації з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2012 рік.

За результатами проведеної перевірки складено Акт про результати №2382/132/23744453 від 20 серпня 2012 року.

На підставі висновків Акту, Відповідачем1 винесено податкове повідомлення -рішення від 05 вересня 2012 року № 0005931502/40961, яким визначив Позивачу грошове зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності з юридичних осіб в розмірі 5 585,94 гривень за основним платежем, та 2 792,97 гривень за штрафними санкціями.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, сума спірного податкового зобов'язання була донарахована Позивачеві у зв'язку з тим, що Позивач в червні 2012 року сплачував орендну плату за земельну ділянку комунальної власності в розмірі, що вказаний у договорі оренди такої ділянки, укладеному між Позивачем та Сумською міською радою 15 лютого 2001 року , а не у вищому розмірі. З огляду на вищевикладене, Відповідач 1, прийшов до висновку про порушення Позивачем підпункту 288.5.1. пункту 288.5 Податкового кодексу України.

Не погодившись із вищезазначеним податковим повідомленням рішенням, Позивач оскаржив його у адміністративному порядку. За наслідками розгляду скарги Позивача, 26 жовтня 2012 року рішенням Державної податкової служби України про результати розгляду повторної скарги від 26 жовтня 2012 року за № 4303/0/61-12/10-2215 рішення про розгляд первинної скарги залишено без змін, а Повторну скаргу Позивача - без задоволення.

При вирішення питання щодо правомірності оспорюваних рішень, Суд виходив із наступного.

Відповідно до п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно із ст.274 Податкового кодексу України, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 і 278 цього Кодексу.

Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Відповідно до п.288.1 ст.288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Пунктом 288.2 ст.288 Податкового кодексу України передбачено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Згідно із п.288.3 ст.288 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються, зокрема, Законом України «Про оренду землі»від 06.10.98 р. № 161 -XIV (ст. 2 Закону).

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі», істотною умовою договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру.

При цьому, згідно ст. 2.1 вказаного Закону, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Подібне положення міститься і в п. 288.4 ст.288 Податкового кодексу України, відповідно до якого розмір та умови внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Таким чином, згідно із законодавством України питання щодо встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності вирішується за згодою сторін договору оренди земельної ділянки із закріпленням розміру орендної плати в такому договорі оренди.

В ході судового розгляду справи встановлено, що між Позивачем та Сумською міською радою 15 лютого 2001 року було укладено договір оренди земельної ділянки. Орендна плата була визначена сторонами в розмірі, передбаченому нормативними актами на час його укладання, а саме: 1,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Відповідно до пункту 2.2 договору оренди він є чинним до 25 квітня 2024 року.

Відповідно до п. 5.1 Договору оренди земельної ділянки від 15.02.2001р., зміни умов договору можливі за взаємною згодою сторін.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В даному випадку недійсність договору на право тимчасового користування земельною ділянки (в тому числі на умовах оренди) законом прямо не встановлена, рішення суду про визнання їх недійсними відсутнє, а тому спірний договір оренди землі є правомірним.

При цьому, згідно із ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, умови договору (включаючи і умову щодо розміру орендної плати) є обов'язковими для виконання сторонами. Таким чином, Позивач зобов'язаний сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою, що є предметом вказаного договору, у визначеному договором розмірі, а саме 1, 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Водночас, закріплення в Податковому кодексі України мінімального та максимального значення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності означає те, що орендна плата за такі земельні ділянки є регульованою законодавством ціною.

Поряд з цим, ні Податковий кодекс України, ні інші нормативно-правові акти не закріплюють обов'язок орендаря перераховувати орендну плату (сплачувати її в більшому розмірі) в разі законодавчої зміни граничного розміру цієї плати.

Таким чином, Позивач буде зобов'язаний сплачувати більший розмір орендної плати лише у випадку внесення відповідних змін до договору.

При цьому, положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 03.06.2008 № 309-VI щодо внесення змін до ч. ч. 4 та 5 ст. 21 Закону України «Про оренду землі»можуть і повинні бути застосовані до орендних правовідносин, які виникають після набрання ним чинності, тобто до договорів (і, відповідно, розмірів орендної плати), які укладаються після набрання чинності зазначеним законом.

Водночас, відповідно до ст. 30 Закону України «Про оренду землі», зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Щодо договорів, укладених до внесення у законодавство відповідних змін, то така зміна можлива лише на умовах та з підстав, передбачених договором, або якщо законом встановлена відповідна умова, при настанні якої орендна плата підлягає перегляду.

Отже, підприємство зобов'язане буде сплачувати більший розмір орендної плати з настанням дати: - набрання чинності додатковою угодою про внесення змін до договору (в разі досягнення сторонами взаємної згоди щодо збільшення розміру орендної плати); - набрання законної сили рішенням суду про зміну договору (в разі вирішення спору щодо зміни розміру орендної плати в судовому порядку).

Матеріали справи не містять доказів існування додаткових угод про внесенні відповідних змін до істотних умов договорів оренди землі, зокрема в частині збільшення розміру орендної плати.

Виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства України, колегія суду дійшла до висновку про неправомірності застосування Відповідачем1 нарахування Підприємству з іноземними інвестиціями «Макдональдз Юкрейн ЛТД»податкового зобов'язання з орендної плати оскільки в силу вимог ст. 58 Конституції України норма ч. ч. 4, 5 ст. 21 Закону України «Про оренду землі»не має зворотної дії до спірних орендних правовідносин, відтак спірне податкове повідомлення рішення підлягає скасуванню.

Водночас, колегія суддів прийшла до висновку про те, що рішення від 26.10.2012р. №4303/0/61-12/10-2215 про результати розгляду скарги прийнято необґрунтовано, в порушення норм чинного законодавства.

Так, пунктом 56.2. статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Пунктом 56.20. статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що вимоги до оформлення скарги, порядок подання та розгляду скарг встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

На реалізацію вказаних положень статей 55 і 56 глави 4 розділу II Податкового кодексу України та статті 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»наказом Державної податкової адміністрації України від 23.12.2010 року № 1001 затверджене Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби.

Проаналізувавши приписи Положення, колегія суддів вважає, що єдиною правовою підставою прийняття рішення про залишення скарги платника податків без задоволення є відповідність оскаржуваного податкового повідомлення рішення вимогам законодавства.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч.4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.69, 70, 71, 128, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області державної податкової служби від 05 вересня 2012 року № 0005931502/40961.

Скасувати рішення Державної податкової служби України від 26 жовтня 2012 року № 4303/0/61-12/10-2215 про результати розгляду скарги.

Зобов'язати управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва стягнути судові витрати в сумі 150 грн. 00 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Макдональдз Юкрейн ЛТД»за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області ДПС.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.А.Качур

Судді В.І. Келеберда

В.М. Данилишин