Постанова № 28282172, 17.12.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 грудня 2012 року 16:30 № 2а-13134/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Розсошко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РВМ "Відродження" до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення-рішення №0001262060 від 28.04.2012

Позивач звернувся до суду з позовом (з урахуванням уточнення позовних вимог) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 28.04.2012 № 0001262060.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України, було прийняте протиправне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу неправомірно нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) і застосовані штрафні (фінансові) санкції, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, винесеним на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "АДВА Естейт" за період з 01.08.2011 p. по 31.08.2011 p.

Позивачем не надано до перевірки документів по взаємовідносинах з ТОВ "АДВА Естейт" за період з 01.08.2011 p. по 31.08.2011 p.

Аналізом податкової звітності з ПДВ (декларації та додатку №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»(розділ «податковий кредит»)), наданих позивачем до відповідача встановлено, що податковий кредит позивачем за серпень 2011 року сформовано на загальну суму 423 880,00 грн. за рахунок контрагентів-постачальників. Основним постачальником позивача за серпень 2011 року було ТОВ "АДВА Естейт".

Відповідачем від ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС отримано акт № 494/23-6/37703130 від 06.02.2012 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "АДВА Естейт" щодо підтвердження господарських відносин із платником податків за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року, яким зафіксовано наступне.

На порушення вимог Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 №41 та п.201.10. ст.201, п.200.1. ст.200, п.201.8. ст.201 Податкового кодексу України ТОВ "АДВА Естейт" не було подано до податкового органу Реєстру виданих та отриманих податкових накладних та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкові накладні виписані покупцям.

До ТОВ "АДВА Естейт" було направлено письмовий запит щодо відпрацювання ймовірної схеми ухилення від оподаткування з визначенням сумнівного податкового кредиту контрагента у схемі руху сум ПДВ за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року.

В зв'язку з ненаданням документального підтвердження на письмовий запит ДПІ у Печерському районі м. Києва було здійснено вихід за податковою (юридичною) адресою ТОВ "АДВА Естейт" з метою перевірки дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року. 3a результатами виходу за податковою (юридичною) адресою встановлено відсутність за місцезнаходженням ТОВ "АДВА Естейт" та його посадових осіб про, що складено акт №356/23-6/37703130 від 03.02.2012, акт про неможливість вручення копії наказу, направлення та проведення документальної позапланової виїзної перевірки №357/23-6/37703130 від 03.02.2012.

Намір перевірити реальність укладений угод не дозволив податковому органу підтвердити господарські операції між позивачем та ТОВ "АДВА Естейт" (з врахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засвоїв для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності).

Податковим орган зроблено висновок про те, що підприємством відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з вищевказаним суб'єктом господарювання без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, а тому, підприємством порушено ст.228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний прядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 13.04.2012 № 114/22-604/22957193, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: п.198.2., п.198.3., п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.08.2011р. по 31.08.2011р. на суму 140 919,00 грн. в тому числі по періодам: серпень 2011 -140 919,00 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки, відповідачем було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 28.04.2012 № 0001262060, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 140919,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 35230,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що взаємовідносини позивача з ТОВ "АДВА Естейт" ґрунтувалися на договірних взаємовідносинах, на підтвердження виконання яких, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за виконані контрагентами роботи, ним були виписані позивачу первинні документи, зокрема, податкові накладні, які, на думку позивача є документами, що дають йому право на податковий кредит.

Так, у спірних правовідносинах позивач виступав як субпідрядник ТОВ „Київське міжобласне спеціальне науково-реставраційне проектно-виробниче управління»для виконання будівельних робіт. На підтвердження виконання цих робіт до матеріалів справи надані відповідні документи. У той же час первинними документами та наданими договорами з ТОВ "АДВА Естейт" підтверджується виконання ідентичних робіт для позивача. Тобто позивач приймав та передавав одні й тіж самі роботи. Пояснень, щодо економічного сенсу здійснених операцій суду не надано.

У той же час акти приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в свідчать, що ТОВ "АДВА Естейт" не маючи штатних робітників закладав у акті витрати на заробітну плату з чим погоджувався під час приймання робіт позивач. Одночасно таку саму заробітну плату позивач закладав в акти приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в при здачі робіт підряднику - ТОВ „Київське міжобласне спеціальне науково-реставраційне проектно-виробниче управління»Таким чином до обліку були прийняті первинні документи, що містять явні порушення законодавства та не мали обліковуватися. Пояснення з цього приводу, не зважаючи на пропозицію суду, представником позивача не надані.

Оцінюючи зібрані по справі докази у їх сукупності, суд погоджується з висновками податкового органу про укладання договорів з ТОВ "АДВА Естейт" з метою штучного створення податкового кредиту та, як наслідок, визнання їх нікчемними.

Відповідно до ч.1 ст. 202, ч.1-3,5,6 ст. 203 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.1 ст.205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Згідно ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ч.1 ст.204 ЦКУ).

Згідно ч.1,2 ст.228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи в їх сукупності, відсутність обґрунтованих пояснень позивача та його контрагента про фактичне виконання угод, а також те, що податковим органом не встановлено будь-якої діяльності контрагента позивача, крім діяльності з формування податкового кредиту з ПДВ для інших суб'єктів господарської діяльності, суд погоджується з висновками відповідача щодо недійсності укладених між позивачем та контрагентом договорів (правочинів) в силу їх нікчемності.

Формування податкового кредиту за нікчемними правочинами не може відбуватись за правилами податкового законодавства.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі-Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. а п.198.1, п.198.2., п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (далі-Закон).

Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст.2).

Частиною 2 ст.3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства, не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та не можуть базуватися на недійсному правочині.

Враховуючи наведені правові норми, а також ті обставини, що первинні документи видані позивачу контрагентом на виконання нікчемних (недійсних) правочинів, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати такі документи первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", тобто документами, які підтверджують фактичне придбання позивачем робіт від зазначеного контрагента та дають йому право податковий кредит.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи свідчить про те, що відповідач, приймаючи оскаржуване податкове-повідомлення рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України.

Аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи свідчить про те, що відповідач, приймаючи оскаржуване податкове-повідомлення рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, повністю виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "РВМ "Відродження" відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій