Постанова № 28282126, 24.12.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 грудня 2012 року письмове провадження № 2а-15311/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. розглянувши адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Медвестнаб" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0011262209 від 29.10.2012

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 29.10.2012 №0011262209.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України, було прийняте протиправне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток і застосовані штрафні (фінансові) санкції, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим на підставі та на виконання вимог податкового законодавства України за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

06.12.2012 р. відповідач в судове засідання не з'явився, хоча й був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Відповідачем була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період 3 01.10.2010 року по 30.06.2012 року.

Проведеною перевіркою встановлено наступне.

У перевіряємому періоді позивачем укладались зовнішньоекономічні імпортні контракти щодо поставки медикаментів, лікарських засобів, де вартість товару визначалась в Євро, а валюта платежу, за умовами контракту могла змінюватись. Так, позивач отримував товар, вартість якого згідно ВМД визначалась у Євро, а оплачувало в доларах США по курсу НБУ на день ВМД.

Перевіркою встановлено заниження позивачем валових витрат за 4 квартал 2010 року в сумі 1 210 734,00 грн., з яких: сума 797761,00 грн., не підтверджена відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку; сума 412973 грн. не є витратами від перерахунку балансової вартості заборгованості (кредиторська заборгованість), яка виражена в іноземній валюті по придбаних імпортних товарах, проте, документів, що підтверджують правомірність віднесення цієї суми до складу валових витрат у 4 кварталі 2010 року, підприємством не надано.

Враховуючи вищенаведене, відповідачем було встановлено завищення валових витрат у 4 кварталі 2010 року на загальну суму 1 124 193 грн., яка не підтверджена документально.

За результатами перевірки відповідачем складено акт № 820/22-9/32158509 від 11.10.2012, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, зокрема: пп.5.3.9 п.5.3 ст.5. п.5.1. ст.5., пп.7.3.2., пп.7.3.3., пп.7.3.4., пп.7.3.6. п.7.3. ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.153.1.3. п.153.1. ст.153 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за перевіряємий період на суму 1 124 159 грн., в т.ч.: за 4 квартал 2010 року на суму 302 684 грн., за 2-4 квартали 2011 року в загальній сумі 821 475 грн., в тому числі: за 2 квартал 2011 року (-) 2353 грн., за 3 квартал 2011 року 720845 грн., за 4 квартал 2011 року 102983 грн.

Не погоджуючись з такими висновками акту перевірки, позивачем були подані відповідачу заперечення до акту, за результатами розгляду яких, висновки акту перевірки були викладені у наступній редакції: перевіркою встановлено порушення позивачем пп.5.3.9 п.5.3 ст.5. п.5.1. ст.5., пп.7.3.2., пп.7.3.3., пп.7.3.4., пп.7.3.6. п.7.3. ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.153.1.3. п.153.1. ст.153 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за перевіряємий період на суму 1102 523 грн., в т.ч.: за 4 квартал 2010 року на суму 281048 грн., за 2-4 квартали 2011 року в загальній сумі 821 475 грн., в тому числі: за 2 квартал 2011 року (-) 2353 грн., за 3 квартал 2011 року 720845 грн., за 4 квартал 2011 року 102983 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки, відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 29.10.2012 № 0011262209, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку прибуток на 1102523 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 70262 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем у періоді, що перевірявся, здійснювалось придбання малоцінних необоротних матеріальних активів, купівля товару (медикаментів) та коригування вартості товару, що вплинуло на формування валових витрат підприємства. Зазначені операції підтверджуються банківськими виписками, видатковими накладними, прибутковими накладними та вантажними митними деклараціями.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі -Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп.21.1.1. п.21.1. ст.21 Кодексу посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

У зв'язку з тим, що перевірка позивача проводилась з урахуванням періоду до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01.01.2011 р.), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31.12.2010 р.

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат підприємства включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до пп.5.2.10. п.5.2. ст.5 зазначеного закону, до складу валових витрат також включаються суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених пп.8.7.1 цього Закону, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому ст.8 цього Закону.

Згідно ч.4 пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Кодексу, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Оподаткування операцій із розрахунками в іноземній валюті врегульовано п.7.3. ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.153.1. ст.153 Кодексу.

Відповідно до пп.7.3.2. п.7.3. ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.153.1.2. п.153.1. ст.153 Кодексу, витрати, здійснені (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з придбанням у звітному податковому періоді товарів, робіт, послуг, у встановленому порядку включаються до витрат такого звітного податкового періоду шляхом перерахування в національну валюту тієї частини їх вартості, що не була раніше оплачена, за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату здійснення операції з такого придбання, а в частині раніше проведеної оплати - за таким курсом, що діяв на дату здійснення оплати.

Витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно із положеннями підпунктів 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї статті, і не підлягають перерахуванню у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Згідно з пп.153.1.3 п.153.1 ст.153 Кодексу визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) -у складі витрат платника податку.

Відповідно до пп.7.3.6. п.7.3.6. ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платник податку самостійно обирає метод оцінки балансової вартості іноземної валюти за середньозваженою вартістю або ідентифікованою вартістю. Зміна методу оцінки балансової вартості іноземної валюти протягом податкового року для цілей податкового обліку не дозволяється.

Згідно пп.11.2.3. п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з нерезидентами є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

З матеріалі справи судом встановлено, що позивачем було обрано метод оцінки балансової вартості іноземної валюти за ідентифікованою вартістю, що використовувався ним в тому числі протягом звітного періоду (4 квартал 2010 року), що підтверджується Наказом №1 від 31.01.2005, яким було затверджено Положення про облікову політику позивача, додатком № 1 до якого затверджено, що балансову вартість валюти підприємство обліковує за методом ідентифікованої вартості.

Оскільки балансову вартість на дату отримання товару (оприбуткування товару за ВМД) визначити неможливо, оскільки оплата здійснювалась пізніше, а на дату оприбуткування валюта у позивача була відсутня, то позивач при отриманні товару за ВМД збільшував свої валові витрати на суму, що дорівнює його валютній вартості, перерахованій у гривні за курсом НБУ на дату одержання такого товару, а після оплати товару (балансова валові витрати звітного періоду (4 квартал 2010 року) було належно відкореговано.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (далі-Закон).

Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст.2).

Частиною 2 ст.3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Як свідчать матеріали справи операції позивача, які вплинули на формування валових витрат та, відповідно, податку на прибуток, підтверджені відповідними первинними документами (банківськими виписками, видатковими накладними, прибутковими накладними та вантажними митними деклараціями).

В той же час, відповідачем під час здійснення перевірки позивача були опрацьовані не первинні документи, якими підтверджуються валові витрати позивача, а лише оборотно-сальдові відомості, картки окремих рахунків в електронному вигляді, а такі електронні документи містять тільки узагальнюючі числові показники, лише на їх підставі неможливо зробити висновок про наявність чи відсутність документів, що підтверджують відповідні числові показники.

Отже, висновки відповідача щодо не підтвердження відповідних валових витрат первинними документами є помилковим.

Відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновків про помилковість доводів відповідача щодо заниження позивачем податку на прибуток та, відповідно, про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Медвестнаб" задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.10.2012 №0011262209, винесене Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва ДПС.

Судові витрати присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Медвестнаб" за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Держаної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій