Постанова № 28282099, 20.12.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 грудня 2012 року № 2а-12595/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Качура І.А., при секретарі за Хрімлі К.О., за участю представників сторін:

від позивача: Синчанський С.О. (дов. від 01.09.2012р.)

від відповідача: Ріпак О.Д. (дов. від 06.12.2012р. №7467/9/10-005)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Літа»до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС про скасування податкових повідомлень -рішень №0000282260, 0000252260 від 06.03.2012р.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 20.12.2012 року в 10 год. 32хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Літа»(далі по тексту також -Позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС (надалі -Відповідач) про скасування податкових повідомлень -рішень №0000282260, 0000252260 від 06.03.2012р.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що спірні податкові повідомлення рішення прийняті з порушенням норм чинного податкового законодавства на підставі висновків перевірки, які не відповідають фактичним обставинам справи.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з мотивів його необґрунтованості.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов задоволенню підлягає, з огляду про наступне.

Матеріалами справи встановлено, в період з 24.01.2012р. по 30.01.2012р. Відповідачем проведено документальну позапланової перевірку Товариства обмеженою відповідальністю «Літа»(код ЄДРПОУ 21357692) з питань правильності обчислення та повноти сплати до бюджету податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Техно Концепт», ТОВ «Київ-Енерго», ТОВ «Айрос»за період з 01.01.2009 р. по 30.09.2011р.

За результатами перевірки складено Акт від 06.02.2012 р. № 72/23-404/2135769 результати проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Літа»з правильності обчислення та повноти сплати до бюджету податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Концепт», ТОВ «Київ-Енерго», ТОВ «Айрос»за період з 01.01.2009 р. по 30.09.2011р. (далі - Акт перевірки).

За висновками Відповідача, Позивач порушив п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 ст. 5. пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11, п. 16.4, п. 16.5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 7.2.3, пп. п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України від 04.03.1997р. №168/ 97-ВР «Про податок на додану вартість», пп. 49.1 49.18 ст. 49 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

Позивач не погодився із зазначеними в Акті перевірки порушеннями та подав заперечення на Акт перевірки.

За результатами розгляду поданих заперечень комісія Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва прийняла рішення про виключення з висновків акту перевірки порушення пп. 49.18 п. 49.18 ст. 49 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI. Інші порушення були залишені в Акті перевірки.

На підставі Акту перевірки, з урахуванням прийнятого рішення, податковим органом було прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

1. від 06.03.2012 р. № 0000282260, із змісту якого видно, що за порушення п. 5.1. пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11, п. 16.4, п. 16.5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»Позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 332 882,00 грн. (з яких 266 305,00 грн. - за основним платежем, 66 577,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

2. від 06.03.2012 р. № 0000252260, із змісту якого видно, що за порушення пп. 7.2.3 пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України від 04.03.1997 р № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»Позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість е розмірі 266 305,00 грн. (з яких 213 044,00 грн. - за основним платежем, 53 261,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

На вказані податкові повідомлення-рішення Позивачем подано первинну скаргу до ДПС у м. Києві. Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 28.05.2012 р. № 3126/10/12-114 ДПС у м. Києві залишило скаргу ТОВ «Літа»без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва без змін.

Не погодившись із вказаними в листі ДПС у м. Києві висновками Позивач подав повторну скаргу до ДПС України. Рішенням про результати розгляду повторної скарги від 08.08.2012 р. № 13852/6/10-2115 ДПС України залишило скаргу ТОВ «Літа»без задоволення. а оскаржувані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва без змін.

Вирішуючи питання щодо правомірності спірних податкових повідомлень -рішень, суд виходив із наступного.

Як слідує із акту перевірки, Відповідач прийшов до висновку про порушення Позивачем вимог п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення валових витрат за перевіряємий період на загальну у 1 065 221,0 грн. у тому числі по періодам: - 4 квартал 2009р. на суму 409 383,0 грн.; - 1 квартал 2010р. на суму 655 838,0 грн.

Такого висновку податковий орган дійшов через те, що Позивач не надав до перевірки первинних документів, які підтверджують взаємовідносини з ТОВ «Київ-Енерго»(код ЄДРПОУ 348755555) та у зв'язку із чим податковий орган визнав договір підряду № 0112/09-ПР від 01.12.2009 р., укладений між Позивачем та ТОВ «Київ-Енерго»недійсним та нікчемним.

Водночас, Відповідачем не взято до уваги, що первинні документи які підтверджують взаємовідносини Позивача з ТОВ «Київ-Енерго»вже були предметом дослідження Державної податкової інспекції у м. Черкаси в рамках проведення виїзної планової перевірки Позивача, про що складено Акт перевірки від 19.01.2011 р. № 136/23-2/21357692.

Так, у Акті перевірки від 19.01.2011 р. № 136/23-2/21357692 наводиться повний перелік первинних документів які підтверджують взаємовідносини Позивача з ТОВ «Київ-Енерго», а також не ставиться під сумнів відповідність цих первинних документів вимогам Закону України від 16.06.1999 p. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та вимогам Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704.

Крім того, після проведення планової виїзної перевірки Позивача Державною податковою інспекцією у м. Черкаси, первинні документи, які підтверджують взаємовідносини з ТОВ Київ-Енерго»(код ЄДРПОУ 348755555) були вилучені для знищення згідно з Актом № 1 від 30.03.2011 р. «Про вилучення для знищення документів не внесених до Національного архівного фонду», в рамках створеної експертної комісії для вилучення та знищення документів, що не мають науково-історичної цінності та не внесені до Національного архівного фонду, а також такі, що втратили практичне значення. Вказаний Акт надавався перевіряючим під час проведення перевірки, проте не був врахований при оформлені Акту.

Отже всі первинні документи Позивача по взаємовідносинам з ТОВ Київ-Енерго»були знищені після проведення виїзної планової документальної перевірки Державною податковою інспекцією у м. Черкаси.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Враховуючи вищевикладене, Суд вважає належним доказом наявності первинних документів по фінансово-господарським взаємовідносинам Позивача з ТОВ «Київ-Енерго»акт від 19.01.2011 р. № 136/23-2/21357692 та актом №1 від 30.03.2011р. «Про вилучення для знищення документів не внесених до Національного архівного фонду».

Відповідно до пп. 5.1. ст. 5 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі Закон - № 334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу -сума будь -яких витрат платника податку у грошовій, матеріальний або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону № 334/94 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3. - 5.7. цієї статті.

Отже, лише у разі, якщо у п. 5.3. - 5.7. зазначеного Закону № 334/94-ВР міститься пряма заборона щодо включення подібних витрат до валових, таке включення можна кваліфікувати як неправомірне.

Проте у п. 5.3. - 5.7. ст. 5 Закону № 334/94-ВР не зазначено про неправомірність віднесення до складу валових витрат суб'єктом господарювання витрат по договорам підряду.

Згідно з п. 5.11 ст. 5 Закону 334/94-ВР установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Положеннями пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону № 334/94-ВР визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Таким чином, норми Закону України № 334/94-ВР передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Проте, як вже встановлено Судом первинні бухгалтерські документи по взаємовідносинам з ТОВ «Київ-Енерго»були в наявності у Позивача, про що свідчить Акт № 1 від 30.03.2011р. «Про вилучення для знищення документів не внесених до Національного архівного фонду», а також Акт виїзної планової перевірки ТОВ «Літа»складений Державною податковою інспекцією у м. Черкаси, проте зазначені документи не були взяті перевіряючими до уваги.

Відтак, податковим органом під час перевірки фактично були запроваджені додаткові обмеження щодо віднесення до валових витрат Позивача, витрати пов'язані з виконанням договору підряду № 0112/09-ПР від 01.12.2009 р. укладеного з ТОВ «Київ-Енерго».

Враховуючи вищевикладене, Суд прийшов до висновку про те, що витрати по договору підряду № 0112/09-ПР від 01.12.2009 р. укладеного з ТОВ «Київ-Енерго»цілком правомірно віднесені до складу валових витрат Позивача.

Щодо висновку Відповідача про нікчемність та недійсність договору підряду № 0112/09-ПР від 01.12.2009 р. укладеного Позивачем з ТОВ «Київ-Енерго»Суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чатинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Проте Відповідачем не враховано ту обставину, що Цивільним Кодексом України визначено вичерпний перелік підстав нікчемності правочину.

Нікчемними, зокрема, є правочини: 1) укладені з недодержанням обов'язкової письмової форми, якщо недійсність прямо передбачена законом (ст. 547 ЦК України); 2) укладені з недодержанням обов'язкової нотаріальної форми (ч. 1 ст. 219 ЦК України); 3) укладені малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без належного схвалення (ст. 221 ЦК України); 4) укладені недієздатною фізичною особою (ст. 226 ЦК України); 5) вчинені без дозволу органу опіки і піклування (ч. 1 ст. 224 ЦК України); 6) які порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України).

Відповідно до ст. 204 Цивільного Кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Так, Судом встановлено, що договір підряду № 0112/09-ПР від 01.12.2009 р. укладений між Позивачем та ТОВ «Київ-Енерго»виконаний належним чином, сторони претензій одна до одної щодо виконання договору не мають. Всі податки та збори при виконанні зазначеного договору сторонами сплачено в повному обсязі.

Крім того недійсність зазначеного договору підряду № 0112/09-ПР від 01.12.2009 р. не встановлена судом та він не спрямований на порушення публічного порядку.

Водночас, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не мас права посилатися па відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину. а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можутьбути заявлені як однією із сторін правочину. так і іншою зацікавленою особою, праве і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби с здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснені законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачені право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. І ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальне правосуб'єктності) може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державне влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступною невідповідністю його змісту вимогам закону: наявністю мети, що за відомо суперечні інтересам держави і суспільства: укладенням учасниками господарських відносин порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін a інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Водночас, в Акті перевірки Відповідач зазначає, що на порушення пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України від 04.03.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» в результаті чого завищено податковий кредит у сумі 213 044,0 грн. в тому числі за: - грудень 2009р. на суму 81 877,0 грн.; - січень 2010р. на суму 105 726,0 грн.; - лютий 2010р. на суму 25 441,0 грн.

Такого висновку податковий орган дійшов через те, що Позивач не надав до перевірки первинних документів, які підтверджують взаємовідносини з ТОВ «Київ-Енерго»(код ЄДРПОУ 348755555) та у зв'язку із чим податковий орган визнав договір підряду № 0112/09-ПР від 01.12.2009 р. укладений між Позивачем та ТОВ «Київ-Енерго»недійсним та нікчемним. У зв'язку із чим податковим органом було знято з податкового кредиту Позивача суми податку на додану вартість по податковим накладним виданим ТОВ «Київ-Енерго».

Проте такі доводи Відповідача спростовуються Актом виїзної планової перевірки від 19.01.2011р. №136/23-2/21357692 Державної податкової інспекції у м. Черкаси, Актом № 1 від 30.03.2011 р. «Про вилучення для знищення документів не внесених до Національного архівного фонду».

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 04.03.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі -Закон № 168/97-ВР ) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР ) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається ватником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін. у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється

більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум

податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України від 04.03.1997 р. № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг); - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податків (робіт, послуг).

Так, як вбачається із матеріалів справи, на виконання зобов'язань по договору підряду № 0112/09-ПР від 12009 р. ТОВ «Київ-Енерго»видало Позивачу податкові накладні, з яких суми податку на додану вартість цілком правомірно були включені до складу податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірність спірних податкових повідомлень -рішень.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку, про наявність правових підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 69-71, 94, 97, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС від 06.03.2012 р. № 0000282260.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС від 06.03.2012 р. № 0000252260.

Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва стягнути судові витрати в сумі 2204 грн. 00 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Літа»за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А.Качур