Постанова № 28282020, 24.12.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

24 грудня 2012 р. № 2а- 13032/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Севастьяненко К.О.,

при секретарі судового засідання -Романенко Т.С.,

за участю: представника позивача -Доценко Н.В.,

представника відповідача -Кириченко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби до Казенного підприємства "Зміївський ремонтний енергомеханічний завод" простягнення суми,-В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державна податкова інспекція у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Казенного підприємства "Зміївський ремонтний енергомеханічний завод" (далі - КП "Зміївський РЕМЗ"), в якому з урахуванням уточнень, просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 116 623,99 грн. в рахунок погашення його податкового боргу на користь державного бюджету з податку на прибуток у сумі 27401,00 грн. на бюджетний рахунок одержувача № 31115002700227, частину прибутку державних підприємств у сумі 85128,00 грн. на бюджетний рахунок одержувача № 31110074700227, екологічний податок у сумі 4094,99 грн. на бюджетний рахунок одержувача № 33118363700228 - одержувач УДК у Зміївському районі, банк одержувача ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011.

В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено наступне. Казенне підприємство "Зміївський ремонтний енергомеханійчний завод" має податковий борг перед бюджетом у загальному розмірі 116 623,99 грн., з яких:

- з податку на прибуток у сумі 27401,00 грн. за податковою декларацією з податку на прибуток підприємств №9066471632 від 17.10.2012 р. за 3 кв. 2012 р.,

- зі сплати екологічного податку у сумі 4094,99 грн. за податковою декларацією екологічного податку №9062179171 від 11.10.2012 р. за 3 кв. 2012 р.,

- частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, що виник внаслідок несплати узгодженої суми податкового зобов'язання у сумі 85128,00 грн., самостійно поданого платником податків розрахунку № 9066471587 від 17.10.2012 року. Загальний борг по підприємству виник 02.10.2001 року та до теперішнього часу не переривався. Рішення про опис майна у податкову заставу прийнято 05.04.2011року за № 7. Податкова застава активів підприємства зареєстрована в ДП "Інформаційний центр" -термін дії до 01.11.2017 року.

За таких підстав ДПІ у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби просить стягнути з КП "Зміївський РЕМЗ" заборгованість у сумі 116 623,99 грн. в рахунок погашення його податкового боргу на користь державного бюджету.

Представник відповідача заперечуючи проти позову, надав письмові заперечення, в яких послався на ту обставину, що позивач, здійснюючи заходи погашення податкового боргу, надіслав підприємству податкові вимоги: №1/19 від 26.10.2001 р. та №2/173 від 24.12.2001 р., але вказані податкові вимоги, на його думку, не стосуються податкового боргу, який позивач просить стягнути. На думку відповідача, суми податкового боргу за зазначеними податковими вимогами набули статусу безнадійного податкового боргу та повинні бути списані на підставі п. в) п.п. 18.2.1 п. 18.2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Податкові вимоги є відкликаними на підставі п. д) п.п. 6.4.1 п. 6.4 ст. 6 вказаного Закону. Крім того, зазначає, що реєстрація податкової застави провадиться при наявності податкового боргу, однак, оскільки вказана реєстрація проведена позивачем з 11.10.2007 року, то це, на думку позивача, свідчить про переривання загального податкового боргу КП "Зміївський РЕМЗ". Отже, вказані заходи, що вжиті відповідачем для стягнення податкової заборгованості, є неналежними доказами в обґрунтування заявлених вимог. Також посилається на те, що п. 96.2 ст. 96 Податкового кодексу України передбачено окремі заходи погашення податкового боргу державних підприємств, у тому числі казенних підприємств, проте ці заходи не були вжиті ДПІ у Зміївському районі Харківської області ДПС.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги з урахуванням уточнень підтримав та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог з підстав, викладених в запереченнях, просив суд відмовити в задоволенні позову. Додатково пояснив, що з огляду на положення п.п. 153.3.2 п. 153.3 ст. 153 Податкового кодексу України законодавством чітко не встановлені строки сплати суми авансового внеску при виплаті дивідендів. Зазначив, оскільки нарахування та виплата дивідендів проводиться за результатами календарного року, то на час судового розгляду строк сплати авансового внеску при виплаті дивідендів не настав, у зв'язку з чим, на думку представника відповідача, позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими. Щодо наявності податкового боргу із частини прибутку державних підприємств на суму 85 128 грн. пояснив, що зазначений платіж відсутній в переліку податків та зборів, визначених Податковим кодексом України, отже сума несплаченого платежу у сумі 85 128 грн. не відноситься до податкового боргу, тому відсутні підстави для його стягнення.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що казенне підприємство "Зміївський ремонтний енергомеханічний завод" зареєстровано в якості юридичної особи Зміївською районною державною адміністрацією Харківської області 15.10.2003 року (код ЄДРПОУ 08326540, місцезнаходження: 63404, Харківська обл., Зміївський район, м. Зміїв, вул. Зміївська, буд. 29), що підтверджується Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 5-6), перебуває на податковому обліку в ДПІ у Зміївському районі Харківської області ДПС, про що свідчить довідка наявна в матеріалах справи від 20.11.2012 року № 141 (а.с. 7).

Згідно з п.п. 16.1.4. ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 36.1. ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем були подані до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби із самостійно визначеними сумами податкового зобов'язання, які він у встановлені строки не сплатив, а саме:

- розрахунок частини чистого прибутку, що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями від 17.10.2012 р. № 9066471587 яким відповідач визначив свої грошові зобов'язання за 3 кв. 2012 року у розмірі 85 128,00 грн. (а.с. 13);

- податкова декларація з екологічного податку №9062179171 від 11.10.2012 р. якою відповідач визначив свої податкові зобов'язання за 3 кв. 2012 року у розмірі 4094,99 грн. (а.с. 16-17);

- податкова декларація з податку на прибуток підприємств №9066471632 від 17.10.2012 р., якою відповідач визначив свої податкові зобов'язання за 3 кв. 2012 року у розмірі 27401,00 грн., з яких податок на прибуток, нарахований за результатами останнього календарного кварталу (звітного) податкового періоду (рядок 16) складає - 6119 грн., сума авансового внеску при виплаті дивідендів, нарахована за результатами останнього календарного кварталу звітного (податкового) періоду, що має бути сплачена за місцезнаходженням юридичної особи (рядок 22) - 21 282 грн. (а.с. 14-15).

Щодо посилання позивача в позові про стягнення з відповідача суми авансового внеску при виплаті дивідендів, нарахованої за результатами останнього календарного кварталу звітного (податкового) періоду, що має бути сплачена за місцезнаходженням юридичної особи суд зазначає наступне.

Оподаткування операцій особливого виду, в тому числі оподаткування дивідендів визначає стаття 153 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 153.3.1. п. 153.3 ст. 153 ПК України у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 152 цього Кодексу, чи ні.

Виходячи зі змісту вимог пп.153.3.2. п.153.3. ст. 153 ПК України емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, є такий емітент або отримувач дивідендів платником податку чи має пільги зі сплати податку, надані цим Кодексом, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена в пункті 151.1 статті 151 цього Кодексу. Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку не поширюється на суб'єктів господарювання, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку згідно з розділом XIV цього Кодексу.

Відповідно до пп. 153.3.3. п. 153.3 ст. 153 ПК України платник податку - емітент корпоративних прав, державне некорпоратизоване, казенне чи комунальне підприємство зменшує суму нарахованого податку звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку з нарахуванням дивідендів згідно з підпунктом 153.3.2 цього пункту.

Відповідно до пп. 153.3.2, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту, нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Системно аналізуючи зазначені норми законодавства, суд приходить до висновку, що законодавчо не визначено обов'язок платника податків сплачувати суми авансового внеску при виплаті дивідендів самостійно задекларованої в декларації за кожний конкретний звітній період. Сплата можлива як до, так і одночасно з виплатою дивідендів. Суд зазначає, що представником позивача не надані суду докази, які б підтверджували факт сплати позивачем дивідендів станом на третій квартал 2012 року. Таким чином, суд приходить до висновку, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми авансового внеску при виплаті дивідендів, нарахованої за результатами останнього календарного кварталу звітного (податкового) періоду, що має бути сплачена за місцезнаходженням юридичної особи є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача частини чистого прибутку, що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями у розмірі 85 128,00 грн. суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 р. № 138 затверджено Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями (далі -Порядок № 138).

Відповідно до п. 2 зазначеного порядку частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств.

Частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства.

Розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до органів державної податкової служби у строк, передбачений для подання декларації з податку на прибуток підприємств (п. 3 Порядку № 138).

Пунктом 4 Порядку № 138 передбачено, що сплачена відповідно до цього Порядку частина чистого прибутку (доходу) зараховується на відповідні рахунки з обліку надходжень до загального фонду державного бюджету, відкриті в органах Державної казначейської служби.

Таким чином, розрахунок частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, є обов'язковим документом, на підставі якого здійснюється нарахування та сплата зазначеного платежу. Частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, та розміру відрахувань частини чистого прибутку (доходу), визначеного Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Платники цього платежу несуть відповідальність за правильність складання, своєчасність подання цього розрахунку, повноту та своєчасність сплати зобов'язань за таким платежем, передбачену відповідними нормами Податкового кодексу України.

Згідно розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями від 17.10.2012 р. № 9066471587 відповідач самостійно розрахував суму грошового зобов'язання за 3 кв. 2012 року у розмірі 85 128,00 грн. (а.с. 13).

Таким чином, у зв'язку з несплатою відповідачем самостійно узгодженої суми грошового зобов'язання у встановлений законодавством строк зазначена сума грошового зобов'язання є податковим боргом в розумінні пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

Крім того, у зв'язку з несплатою відповідачем, що представником відповідача в судовому засіданні не заперечувалось, самостійно узгоджених сум грошового зобов'язання у встановлений законодавством строк з екологічного податку (податкова декларація №9062179171 від 11.10.2012 р.) у розмірі 4094,99 грн. та з податку на прибуток підприємств (податкова декларація №9066471632 від 17.10.2012 р.) у розмірі 6119 грн., зазначені податкові зобов'язання також набули статусу податкового боргу в розумінні пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, згідно якого сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, є податковим боргом платника податків.

Таким чином, підприємством було порушено п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, згідно якого платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 56.11. ст. 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Згідно з п.п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, орган державної податкової служби надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. ( п.п. 59.4. ст. 59 Податкового кодексу України).

Аналізуючи приписи п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України, суд доходить висновку, що податковий орган має обов'язок скласти податкову вимогу і направити цей документ на адресу платника податків за фактом виникнення податкового боргу, тобто у випадку невиконання податкового обов'язку платником податків, котрий до цього не мав заборгованості перед Державним бюджетом України. В разі збільшення податкового боргу (тобто у випадку продовження існування податкового боргу після направлення податкової вимоги за правилами Податкового кодексу України і зростання розміру невиконаного податкового обов'язку) підстав для формування податковим органом нових податкових вимог на так звану "новоутворену суму податкового боргу " і направлення таких вимог на адресу платника податків не має, оскільки п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з непогашенням платником податків узгоджених сум податкових зобов'язань у законодавчо встановлені строки, податковою інспекцією було прийнято першу та другу податкові вимоги від 26 жовтня 2001 року №1/19 та від 24 грудня 2001 року №2/173 -відповідно (а.с. 10,11), які були отримані відповідачем. Відповідно до довідки ДПІ у Зміївському районі Харківської області ДПС та зворотнього боку облікової картки КП "Зміївський РЕМЗ" загальний податковий борг відповідача виник 02.10.2001 року та до теперішнього часу не переривався (а.с. 18-22, 50).

Відтак, зважаючи на положення п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України, зазначені податкові вимоги не втратили юридичної сили, а тому у контролюючого органу не виникло обов'язку повторного надіслання податкових вимог платнику податків.

Сторонами доказів щодо оскарження та скасування вказаних податкових вимог до суду не подано.

Таким чином, за відповідачем рахується податковий борг у загальному розмірі 95 341,99 грн., який складається з сум: податку на прибуток підприємства у сумі 6119,00 грн., частини прибутку державних підприємств у сумі 85128,00 грн., екологічного податку у сумі 4094,99 грн., самостійно визначених платником податку у деклараціях.

Пунктом 95.1 ст.95 Податкового кодексу України визначено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності -шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Наявність спірної суми заборгованості підтверджується долученою до справи обліковою карткою платника податків, яка за правилами ст.70 КАС України є належним та допустимим доказом невиконаного відповідачем свого податкового обов'язку.

ДПІ у Зміївському районі здійснювалися заходи щодо погашення відповідачем податкового боргу, а саме, як зазначено вище була надіслані перша та друга податкові вимоги (а.с. 10, 11). 05.04.2011 року було прийнято рішення про опис майна у податкову заставу № 7 (а.с. 12). Податкова застава активів зареєстрована в ДП "Інформаційний центр" 01.11.2012 року -термін дії до 01.11.2017 р., однак вказані дії не призвели до погашення податкової заборгованості (а.с. 9).

Щодо посилання відповідача на п. 96.2 ст. 96 Податкового кодексу України, яким передбачено окремі заходи погашення податкового боргу державних підприємств, у тому числі казенних підприємств, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 96.2 ст. 96 Податкового кодексу України у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про: надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків; досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету; ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; виключення платника податків із переліку об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України.

В даному випадку, матеріали справи не містять доказів наявності обставин, передбачених п. 96.2 ст. 96 Податкового кодексу України, на підставі яких податковий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з відповідним поданням.

Отже, суд не приймає до уваги посилання відповідача на п. 96.2 ст. 96 Податкового кодексу України, а саме на відсутність доказів вжиття податковим органом передбачених Податковим кодексом України заходів погашення податкового боргу.

Таким чином, з огляду на узгодженість податкового зобов'язання суд приходить до висновку про наявність у відповідача податкового боргу у загальному розмірі 95 341,99 грн., який складається з заборгованості з податку на прибуток у сумі 6 119,00 грн., частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами у сумі 85 128,00 грн., з екологічного податку у сумі 4094,99 грн.

Відповідно до приписів статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні; ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем -фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби до Казенного підприємства "Зміївський ремонтний енергомеханічний завод" про стягнення суми -задовольнити частково.

Стягнути з Казенного підприємства "Зміївський ремонтний енергомеханічний завод" кошти на погашення податкового боргу на користь державного бюджету у сумі 95 341,99 (дев'яносто п'ять тисяч триста сорок одна грн. 99 коп.), а саме:

з податку на прибуток у сумі 6 119,00 грн. (шість тисяч сто дев'ятнадцять грн. 00 коп.) на бюджетний рахунок одержувача №31115002700227;

частини чистого прибутку (доходу) державних підприємств у сумі 85 128,00 (вісімдесят п'ять тисяч сто двадцять вісім грн. 00 коп.) на бюджетний рахунок одержувача №31110074700227;

з екологічного податку у сумі 4094,99 грн. (чотири тисячі дев'яносто чотири грн. 99 коп.) на бюджетний рахунок одержувача № 33118363700228 -

одержувач УДК у Зміївському районі (код 24134337), банк одержувача ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 27 грудня 2012 року.

Суддя К.О. Севастьяненко