Постанова № 28281849, 17.12.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 грудня 2012 року 2а-5753/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Терлецької О.О., при секретарі судового засідання: Іванову Д.О.,

за участю представників сторін:

від позивача -ОСОБА_1,

від відповідача -Коваль О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся Фізична особа -підприємець ОСОБА_3 (далі -позивач) з адміністративним позовом до Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області (далі -відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Ухвалами суду від 26 листопада 2012 року було відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання з'явились представники сторін.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив визнати з моменту винесення податкові повідомлення-рішення відповідача від 16 листопада 2012 року №0008331700, №0008341700 та №0008351700 (далі -оскаржувані рішення). Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що висновки про фіктивність господарських операцій, у зв'язку з якими було винесено оскаржувані рішення, суперечать нормам чинного законодавства та дійсним обставинам справи.

Представник відповідача проти позову заперечив, обґрунтовуючи свої висновки неправильністю відображення позивачем в податковій звітності господарських операцій за договором з ТОВ «Респект-2000», який за висновком відповідача є нікчемним.

Дослідивши обставини справи та заслухавши пояснення сторін, суд встановив наступне.

2 листопада 2012 року відповідачем за результатами податкової перевірки було складено акт №141/170/НОМЕР_1 «Про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р.»(далі -Акт перевірки від 2 листопада 2012 року).

У висновках Акта перевірки від 2 листопада 2012 року відповідач вказав, що під час перевірки ним було встановлено порушення:

- п.п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 8 грудня 2010 року №2755-VI (далі -ПК України), в результаті чого встановлено заниження позивачем розміру податку на додану вартість (далі -ПДВ) за жовтень 2011 року на суму 42 030, 62 грн.

- п.177.2 статті 177 ПК України, в результаті чого позивачем було занижено податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за період, що перевірявся на суму 31 522,96 грн. за жовтень 2011 року.

З Акта перевірки від 2 листопада 2012 року та пояснень представника відповідача слідує, що зазначені вище висновки були зроблені у зв'язку з господарськими операціями позивача з ТОВ «Респект-2000»у підзвітний період та на підставі і з використанням висновків акта ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області від 13 лютого 2012 року № 70/23-3/34779041 «Про результати невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Респект-2000», код за ЄДРПОУ 34779041 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1.09.2011 по 31.10.2011 року»(далі -Акт ДПІ у Києво-Святошинському районі).

Так, Акт перевірки від 2 листопада 2012 року містить дослівний витяг з Акта ДПІ у Києво-Святошинському районі, який, в свою чергу містить висновки, що базуються на судженнях податкового органу про фіктивність господарської діяльності ТОВ «Респект»як такої, незалежно від контрагента ТОВ «Респект-2000».

В Акті ДПІ у Києво-Святошинському районі не аналізуються господарські операції між позивачем та ТОВ «Респект-2000».

Судження ДПІ у Києво-Святошинському районі про фіктивність господарської діяльності ТОВ «Респект-2000»пов'язані з інформацією про порушення кримінальних справ проти контрагентів ТОВ «Респект-2000»та у зв'язку неповнотою інформації про майнові та трудові ресурси ТОВ «Респект-2000»як господарюючого суб'єкта.

Тобто відповідач у цій справі побудував свої висновки про порушення позивачем норм податкового законодавства на припущеннях інших податкових органів щодо недобросовісності ТОВ «Респект-2000»як господарюючого суб'єкта. При цьому, відповідач ні в Акті перевірки від 2 листопада 2012 року, ні в поясненнях до позову не називає, якими саме діями безпосередньо позивачем було порушено податкове законодавство, відповідно -не називає і доказів вчинення таких дій.

На підставі висновків Акта перевірки від 2 листопада 2012 року, відповідачем було винесено 16 листопада 2012 року податкові повідомлення-рішення:

- №0008331700, яким позивачу було донараховано ПДВ у сумі 42 030 грн. та нараховано штрафні фінансові санкції у розмірі 10 508 грн.;

- №0008341700, яким позивачу було донараховано податок на доходи фізичних осіб у сумі 31 523 грн. та нараховано штрафні фінансові санкції у розмірі 7 880 грн.

5 листопада 2012 року відповідачем по справі за результатами податкової перевірки було складено акт №143/170/НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки СПД ОСОБА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, з питань правильності і правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість під час здійснення фінансово-господарських відносин з ТОВ «Респект-2000», код за ЄДРОПОУ 34779041, за період з 1.04.2012 по 30.06.2012 року»(далі -Акт перевірки від 5 листопада 2012 року).

З тексту Акта перевірки від 5 листопада 2012 року слідує, що відповідач, на підставі висновків акта ДПІ в Києво-Святошинському районі м. Вишневе №71/23-3-40-34779041 від 14 лютого 2011 року та протоколу допиту директора ТОВ «Респект-2000»від 11 вересня 2012 року, отриманих від ГВПМ Білоцерківської ОДПІ, встановив відсутність факту реального здійснення господарської діяльності та відсутність об'єктів оподаткування ТОВ «Респект-2000»при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг) у грудні 2011 року, які підпадають під визначення п.185.1 статті 185, п.198.6 статті 198 та п.200.1 статті 200 ПК України.

На підставі висновків Акта перевірки від 5 листопада 2012 року, відповідачем було винесено 16 листопада 2012 року податкове повідомлення-рішення:

- №0008351700, яким позивачу було донараховано ПДВ у сумі 117 149 грн. та нараховано штрафні фінансові санкції у розмірі 29 287 грн.

Дослідивши господарські операції між позивачем та ТОВ «Респект-2000», які стали предметом перевірки відповідача та висновки щодо яких були викладені у Актах перевірки від 2 та 5 листопада 2012 року, суд встановив наступне.

21 жовтня 2011 року між позивачем та ТОВ «Респект-2000»було укладено договір купівлі-продажу №7 (далі -Договір №7). За умовами цього договору ТОВ «Респект-2000»(продавець) зобов'язувався передати у власність, а позивач (покупець) - прийняти і оплати товар (котельне обладнання).

Для підтвердження дійсності проведення господарських операцій та оплати ціни за Договором №7 представник позивача подав до суду:

- видаткові накладні, з яких слідує зміст, кількість та ціна товару, який був поставлений від ТОВ «Респект-2000»позивачу;

- податкові накладні №52 від 21 жовтня 2011 року; № 70 від 23 грудня 2011 року, №59 від 20 грудня 2011 року, №89 від 30 грудня 2011 року, оформлені відповідно до вимог чинного законодавства ТОВ «Респект-2000»для позивача. Суми загальної вартості товару та суми ПДВ, визначені в податкових накладних відповідають сумам та датам, зазначеним у відповідних видаткових накладних;

- рахунки-фактури №38 від 21 жовтня 2011 року; №56 від 20 грудня 2011 року, №94 від 30 грудня 2011 року та №67 від 23 грудня 2011 року, за якими сплачена ціна за товар відповідає відомостям податкових накладних, виписаних відповідними датами.

З пояснень представника відповідача в судовому засіданні та його письмових заперечень слідує, що єдиною правовою підставою для винесення оскаржуваного рішення є висновок відповідача про нікчемність Договору №7 відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які складають предмет позову в даній справі, суд виходить з наступного.

Суд спростовує висновки відповідача щодо нікчемності Договору №7, як правової підстави винесення оскаржуваних рішень та пояснює це наступним.

Відповідно до частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Відповідно до частини 2 статті 228 Цивільного кодексу України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Аналізуючи вищезазначені норми статті 228 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку що порушення національного законодавства щодо укладення господарських договорів не може вважатись порушенням публічного порядку в розумінні частини 2 статті 228 Цивільного кодексу України.

Частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

З пояснень представника відповідача слідує, що позивач, вчиняючи діяльність по укладенню та виконанню Договору №7, діяв всупереч інтересам держави. Таким чином обставини вчинення позивачем дій, які суперечать інтересам держави не можуть бути самостійною підставою для визначення договору №7 як нікчемного. Такі можуть бути лише предметом позову про визнання цього Договору №7 недійсним.

В судовому засіданні не було встановлено, що судами України було визнано Договір №7 недійсним, або що в провадженні судів перебуває справа щодо визнання зазначеного договору недійсним.

У зв'язку з зазначеним, суд не може вважати Договір №7 недійсним у зв'язку з відсутністю відповідного судового рішення щодо визнання цього договору недійсним та зважаючи на те, що обставини, на які вказує відповідач в Актах перевірки від 2 та 5 листопада 2011 року, у разі їх доведеності в суді можуть бути підставою для визнання договору недійним, але не можуть зумовлювати наслідків нікчемного правочину (договору).

Окрім того, суд звертає увагу, що відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, застосував санкції податкового права без врахування правових підстав для такого застосування. Так, обставини у зв'язку з якими відповідач виніс оскаржувані рішення є цивільними правовідносинами, тому і санкція за умов настання таких обставин передбачена цивільним законодавством.

Так, статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Отже застосування до позивача наслідків порушень податкового законодавства та у зв'язку з податковими правовідносинами, як то донарахування сум податків та нарахування штрафних (фінансових) санкцій, - є неправомірним оскільки, воно мало місце за наслідками не податкових правовідносин, а цивільних (господарських), в яких відповідач не брав участі і не мав законодавчо визначеного права брати таку участь.

Ніяких доказів чи пояснень безтоварності господарської операції, вчиненої безпосередньо позивачем в порядку виконання Договору 7 представник відповідача до суду не надав.

Окрім того, суд вважає недопустимими висновки щодо порушень позивача у зв'язку з діяльністю інших осіб та за принципом «ланцюгу постачання», оскільки прийняття таких висновків відповідача судом означало б порушення принципів, передбачених статею 4 Податкового кодексу України, зокрема,

- принципу рівності усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації -оскільки відповідач притягує до податкової відповідальності особу, не називаючи при цьому ніяких порушень вчинених безпосередньо цією особою та винятково у зв'язку з діяльністю іншої особи;

- презумпції правомірності рішень платника податку -оскільки відповідач притягнув позивача до податкової відповідальності лише на підставі непідтверджених суджень, а не на підставі прямих доказів та фактів.

Досліджуючи подані сторонами докази у справі, суд не бере до уваги документи, зібрані в межах кримінальної справи, порушеної у зв'язку з діяльністю ТОВ «Респект-2000»(протокол допиту директора ТОВ «Респект-2000», висновок спеціаліста щодо дійсності підписів директора ТОВ «Респект-2000»та ін.), у зв'язку з наступним.

Відповідно до статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Враховуючи зазначену норму Конституції України, та відсутність відповідного вироку у кримінальній справі щодо господарської діяльності ТОВ «Респект-2000»(що підтвердив в судовому засіданні і представник відповідача), суд не бере до уваги обставини, щодо діяльності посадових осіб зазначеного товариства, та вважає ці обставини та документи, які вказують на ці обставини -недопустимими та такими, що суперечать статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Тому обставини, за які фізичні особи можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності можуть бути підтверджені виключно вироком суду, і, відповідно, суд не може на такі обставини, якщо вони не підтверджені вироком суду, посилатись як на встановлений факт.

Таким чином, дослідивши подані представниками сторін документи, суд не встановив обставин безтоварності господарських операцій за Договором №7, укладеного між позивачем та ТОВ «Респект-2000», а за умов не подачі відповідачем належних доказів правомірності оскаржуваного рішення та застосовуючи норми статті 71 КАС України, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті Тетіївською міжрайонною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби від 16.11.2012 № 0008331700, № 0008341700, № 0008351700.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Терлецька О.О.

Повний текст постанови складено та підписано - 22 грудня 2012 р.