Постанова № 28281322, 27.12.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" грудня 2012 р. Справа№ 7/070-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Пашкіної С.А.

за участю представників сторін:

від позивача - Перфененко О.Ю., представник за довіреністю № 196-ю від 11.06.2012; Гуденко В.Є., представник за довіреністю № 209 від 01.11.2012;

від відповідача - Соколов А.О., представник за довіреністю № б/н від 20.11.2012; Пархомчук Р.І., представник за довіреністю № б/н від 20.11.2012,

розглянувши апеляційну скаргу Приватно-орендної агрофірми „Україна" на рішення господарського суду Київської області від 20.11.2012 у справі № 7/070-12 (суддя Антонова В.М.) за позовом Державного сільськогосподарського підприємства „Головний селекційний центр України" до Приватно-орендної агрофірми „Україна" про стягнення 474 976 грн. 56 коп.

ВСТАНОВИВ:

Державне сільськогосподарське підприємство "Головний селекційний центр України" звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою про стягнення з приватно-орендної агрофірми "Україна" боргу в сумі 467 841,72 грн., 3% річних у сумі 7 134,84 грн. за договором № 56/2010 від 24.11.2010 року, розірвання даного договору, у зв'язку невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за ним та зобов'язання відповідача звільнити приміщення та територію підприємства позивача.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем грошового зобов'язання з оплати наданих йому послуг по договору № 56/2010 від 24.11.2010 року про надання послуг по утриманню великої рогатої худоби.

Рішенням господарського суду Київської області від 20.11.2012 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з приватно-орендної агрофірми "Україна" на користь державного сільськогосподарського підприємства "Головний селекційний центр України" 241 186 грн. 13 коп. основного боргу, 490 грн. 18 коп. 3% річних. Розірвано договір № 56/2010 від 24.11.2010 року про надання послуг по утриманню ВРХ та зобов'язано відповідача звільнити приміщення та територію державного сільськогосподарського підприємства "Головний селекційний центр України".

Ухвалюючи таке рішення суд виходив з того, що відповідачем не виконано грошове зобов'язання з оплати наданих йому послуг в сумі 241 186 грн. 13 коп.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга, з урахуванням пояснень від 19.12.2012, мотивована, зокрема, наступним.

- Починаючи з вересня 2011 року позивач перестав надавати відповідачу послуги по технологічному обслуговуванню поголів'я великої рогатої худоби (далі - ВРХ) за договором, залишивши лише постачання електроенергії, водопостачання та водовідведення приміщень де утримується ВРХ, що оплачено відповідачем. При цьому, відповідач зазначає що поголів'я обслуговується його працівниками і технікою та годується заготовленими ним кормами.

- Акти приймання-передачі послуг, за якими заявлено до стягнення борг, сторонами (відповідачем) не підписані. Стягнення за таких обставин суперечить умовами договору. Також, висновок суду про надання послуг суперечить фактичним обставинам справи. Позивачем не надано доказів понесення ним дійсних витрат.

В судовому засіданні оголошувалася перерва до 27.12.2012 об 11 год. 15 хв.

Представники апелянта - відповідача у справі в судовому засіданні надали пояснення, якими підтримали апеляційну скаргу.

Представники позивача у справі надали пояснення, якими проти апеляційної скарги заперечили з підстав наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід скасувати, ухваливши нове рішення про повну відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

Між державним сільськогосподарським підприємством "Головний селекційний центр України", як виконавцем та приватно-орендною агрофірмою "Україна", як замовником 24.11.2010 року було укладено договір №56 про надання послуг по утриманню ВРХ (далі - договір).

Предметом даного договору (п. 1.1) є правовідносини, за якими виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги, перелічені в п. 2.1 цього договору, що іменуються надалі "послуги", в порядку та на умовах, визначених цим договором, а замовник зобов'язується провести розрахунок за надані послуги в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Так, за положеннями п. 2.1 договору виконавець зобов'язується надати послуги по утриманню та технологічному обслуговуванню поголів'я ВРХ.

При цьому, у п. 2.2 договору визначено, що за результатами фактичних робіт виконавця складається Акт прийому-передачі наданих послуг, у якому вказується об'єм, якість та сума виконаних робіт, за цінами погодженими з замовником. Акт підписується обома сторонами і є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно п. 3.2 договору Акт про надані послуги підписується сторонами до 15 числа місяця, наступного за календарним місяцем, в якому фактично надані послуги.

Відповідно до п. 3.3 договору замовник зобов'язується перераховувати суму, зазначену в Акті про надані послуги протягом трьох банківських днів з моменту підписання такого акту.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що розрахунок за надані послуги проводиться в грошовій або натуральних формах. Розрахунок у натуральній формі здійснюється продукцією рослинництва або тваринництва.

Обов'язком замовника, згідно п. 4.2.3 договору, є оплата послуг на умовах та в порядку, зазначеному в п. 3 цього договору.

У п. 6.1. договору сторони передбачили, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Отже, договір є чинним у період за який заявлено до стягнення заборгованість.

Також, між державним сільськогосподарським підприємством "Головний селекційний центр України" та приватно-орендною агрофірмою "Україна" 26.11.2010 було укладено додаткову угоду №1 до договору №56 про надання послуг по утриманню ВРХ від 24.11.2010 року, в якій, зокрема, перелічено поголів'я ВРХ (в кількості 183 голови), яке передається на утримання та технологічне обслуговування.

Згідно п. 11 вказаної додаткової угоди договір може бути розірваний тільки за взаємною згодою сторін.

Відповідач здійснив оплату наданих позивачем послуг на суму 572 109,61 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи та зазначеними в рішенні суду першої інстанції платіжними документами та банківськими виписками.

Крім того, 25.05.2011 року приватно-орендною агрофірмою "Україна" на підставі накладної №47 від 25.05.2011 року (т. 2, а.с. 54) поставлено державному сільськогосподарському підприємству "Головний селекційний центр України" силос в кількості 540 254 кг. вартістю 0,392 грн./кг, на загальну суму 253 919,38 грн.

При цьому, відповідач звернувся до позивача з листом б/н від 14.06.2011 року (а.с. 52, т. 2) за яким просив провести залік зустрічних однорідних вимог на суму 86 467 грн. 42 коп. Залишок вартості отриманого силосу в розмірі 167 451,96 грн. відповідач просив зарахувати в рахунок оплати послуг державного сільськогосподарського підприємства "Головний селекційний центр України" за утримання ВРХ по договору №56 від 24.11.2010 року в майбутньому.

Відповідно до ч. 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Отже, заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язань.

Також, слід зазначити, що положеннями п. 3.4 договору передбачено, що розрахунок за надані послуги проводиться в грошовій або натуральних формах. Розрахунок у натуральній формі здійснюється продукцією рослинництва або тваринництва.

При цьому, судом першої інстанції зроблено правильний висновок про те, що зарахування вищевказаних сум в рахунок оплати за послуги з утримання ВРХ по договору №56 від 24.11.2010 року, не суперечить чинному законодавству та умовам договору.

Крім того, між державним сільськогосподарським підприємством "Головний селекційний центр України" (первісний боржник за договором), приватно-орендною агрофірмою "Україна" (новий боржник за договором) та ЗАТ "А.Е.С. Київобленерго" Переяслав-Хмельницьким ПР (кредитор за договором) були укладені наступні договори про переведення боргу:

- Договір № 1/26/04/11 від 26.04.2011 року (а.с.11-13, т.1), згідно п. 1.1 якого первісний боржник переводить часткове поточне боргове зобов'язання за квітень місяць 2011 року, за спожиту електричну енергію, за договором №64 від 17.03.2006 р. про постачання електричної енергії на суму 12 500, 00 грн., укладений між первісним боржником та кредитором, а новий боржник приймає на себе зобов'язання на суму 12 500, 00 грн., за названим у цьому пункті договором. Пунктом 1.2 визначено, що новий боржник має поточний борг за квітень 2011 р. перед первісним боржником за договором №56 про надання послуг по утриманню ВРХ від 15.11.2010 р. на суму 12 500,00 грн. за утримання великої рогатої худоби.

- Договір № 25/05/11 від 25.05.2011 року (а.с.14-16, т.1), згідно п. 1.1 якого первісний боржник переводить часткове поточне боргове зобов'язання за травень місяць 2011 року, за спожиту електричну енергію, за договором №64 від 17.03.2006 р. про постачання електричної енергії на суму 10 700,00 грн., укладений між первісним боржником та кредитором, а новий боржник приймає на себе зобов'язання на суму 10 700, 00 грн., за названим у цьому пункті договором. Пунктом 1.2 визначено, що новий боржник має поточний борг за травень 2011 р. перед первісним боржником за договором №56 про надання послуг по утриманню ВРХ від 15.11.2010 р. на суму 10 700,00 грн. за утримання великої рогатої худоби.

- Договір № 30/06/2011 від 30.06.2011 року (а.с.17-19, т.1), згідно п. 1.1 якого первісний боржник переводить часткове поточне боргове зобов'язання за червень місяць 2011 року, за спожиту електричну енергію, за договором №64 від 17.03.2006 р. про постачання електричної енергії на суму 10 000,00 грн., укладений між первісним боржником та кредитором, а новий боржник приймає на себе зобов'язання на суму 10 000, 00 грн., за названим у цьому пункті договором. Пунктом 1.2 визначено, що новий боржник має поточний борг за квітень 2011 р. перед первісним боржником за договором №56 про надання послуг по утриманню ВРХ від 15.11.2010 р. на суму 10 000,00 грн. за утримання великої рогатої худоби.

За наведеними договорами про переведення боргу відповідачем було здійснено оплату за електроенергію, на загальну суму 33 200,00 грн., що підтверджується банківськими виписками.

Враховуючи викладене, місцевим господарським судом правильно встановлено, що відповідач сплатив позивачу згідно договору №56 про надання послуг по утриманню ВРХ від 24.11.2010 року кошти у сумі 859 228,99 грн.

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про наявність правових передумов стягнення боргу у сумі 241 186 грн. 13 коп. та як наслідок про наявність підстав розірвання договору, а також звільнення відповідачем приміщень і території позивача.

Предметом правовідносин сторін у даній справі є надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Укладеним між сторонами договором передбачений строк оплати послуг.

Так, у п. 3.3. договору зазначено, що замовник зобов'язується перераховувати суму, зазначену в Акті про надані послуги протягом трьох банківських днів з моменту підписання такого акту.

Отже, з наведеного положення договору та з урахуванням змісту пунктів 2.2 та 3.2 договору слідує, що початком відліку строку виконання боржником (замовником) свого грошового зобов'язання є день, наступний за днем підписання акту наданих послуг.

Проте, стягнута за рішення суду першої інстанції заборгованість утворилася за актами, які не підписано сторонами обопільно.

Таким чином, позивачем не доведено настання строку виконання відповідачем грошового зобов'язання у спірній сумі.

Направлення позивачем актів відповідачу, на що послався суд першої інстанції, не змінює вказаний висновок.

Умовами договору передбачено відлік строку оплати починаючи від дня підписання обома сторонами акту наданих послуг, а не від дня направлення чи отримання замовником підписаних в односторонньому порядку позивачем актів.

На обґрунтування висновку про настання строку оплати, судом першої інстанції не наведено посилання на норми законодавства, які б передбачали, що у разі ненадання письмових заперечень на направлені акти, вони вважаються підписаними, а послуги наданими, та відповідно, що замовник має здійснити оплату за такими актами.

Не містить відповідних положень і договір на підставі якого заявлено до стягнення борг.

Отже, настання строку виконання замовником грошового зобов'язання з оплати послуг не доведено належними засобами доказування відповідно до умов договору та положень законодавства, що регламентує правовідносини з надання послуг.

Також, не впливає на правовий висновок зі спірної ситуації і зазначення судом першої інстанції того, що матеріалами справи не підтверджується здійснення відповідачем заходів спрямованих на спонукання відповідача (мабуть суд допустив описку мавши на увазі позивача).

Колегія апеляційного суду вважає, що у тому випадку коли виконавець підписавши акти наданих послуг направив їх замовнику, а останній їх не підписав, то саме виконавець, з огляду на положення договору щодо оплати у строк після підписання актів обома сторонами, та з метою відновлення свого права на отримання коштів, мав би вжити заходів на спонукання відповідача до виконання ним свого обов'язку з прийняття послуг та їх оформлення.

Проте, таких доказів позивачем не надано.

На підставі викладеного колегія суду апеляційної інстанції вважає, що вимога про стягнення основного боргу у сумі 241 186 грн. 13 коп. є необґрунтованою на даний час (передчасною).

Крім того, слід зазначити і те, що позивачем не надано інших доказів, які могли б свідчити про фактичне надання ним послуг відповідачу за даним договором у спірний період та у заявленому ним розмірі.

Заяви працівників підприємства позивача (т. 3, а.с. 73-80) не лише не впливають на настання строку виконання відповідачем свого грошового зобов'язання виходячи з умов договору, про що було зазначено вище, а і не є належними доказами факту надання позивачем відповідачу певних послуг у певному обсязі на підставі договору, у заявленому розмірі та у спірний період.

Відповідно до ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Укладеним між сторонами договором не встановлено можливість покладення обов'язку з надання послуг на іншу особу. Отже, такі послуги має надати саме позивач, підтвердивши це належними доказами.

Положеннями статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип змагальності при здійсненні судочинства у господарських судах.

Відповідно до ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не надано належних доказів як щодо настання строку виконання відповідачем свого грошового зобов'язання так і щодо самого факту надання послуг відповідачу у заявленому розмірі та у спірний період.

Виходячи з наведеного, висновок місцевого господарського суду про наявність боргу (настання строку виконання боржником свого грошового зобов'язання) є неправильним, не відповідає обставинам справи та зроблений з порушенням норм матеріального права - ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України.

Таким чином, у задоволенні позовної вимоги про стягнення боргу слід відмовити повністю.

Як наслідок не підлягають задоволенню і похідні позовні вимоги про розірвання договору та про звільнення відповідачем приміщень і території підприємства позивача.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання позовної зави та апеляційної скарги покладаються на позивача.

Відповідно до положень п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" позивачу підлягає поверненню зайво сплачена ним сума судового збору за подачу позовної заяви у розмірі 1 780 грн. 48 коп.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватно-орендної агрофірми "Україна" на рішення господарського суду Київської області від 20.11.2012 у справі № 7/070-12 за позовом державного сільськогосподарського підприємства "Головний селекційний центр України" до приватно-орендної агрофірми "Україна" про стягнення 474 976 грн. 56 коп., розірвання договору та звільнення приміщення задовольнити.

2. Рішення господарського суду Київської області від 20.11.2012 у справі № 7/070-12 скасувати.

3. Прийняти нове рішення по справі про відмову у задоволенні позову повністю.

4. Стягнути з державного сільськогосподарського підприємства "Головний селекційний центр України" (Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Новокиївське шосе, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 00699945) на користь приватно-орендної агрофірми "Україна" (Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, с. Велика Каратуль, вул. Перемоги, буд. 2А, код ЄДРПОУ 03756327) судовий збір за подачу апеляційної скарги у сумі 5 286 грн. 27 коп.

5. Доручити господарському суду Київської області видати відповідний наказ.

6. Повернути Державному сільськогосподарському підприємству "Головний селекційний центр України" (Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Новокиївське шосе, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 00699945) з Державного бюджету України переплачену платіжним дорученням №340 від 23.07.2012 року суму судового збору за подачу позовної заяви у розмірі 1 780 грн. 48 коп.

7. Матеріали справи № 7/070-12 повернути до господарського суду Київської області.

8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.

Судді Дідиченко М.А.

Пашкіна С.А.