Ухвала суду № 28280071, 20.12.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-16808/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.;

Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"20" грудня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сорочко Є.О.

Суддів: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

при секретарі Грисюк Г.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 січня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕС МЕДІА" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕС МЕДІА" (далі - ТОВ "ВЕС МЕДІА") звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва (далі -ДПІ у Дарницькому районі) про скасування податкового повідомлення-рішення від 09.06.2011 №0001442301/24237 щодо збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 січня 2012 року позов було задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі від 09.06.2011 №0001442301/24237.

На вказану постанову ДПІ у Дарницькому районі подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, та згідно п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України підлягає розгляду в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, в період з 20.05.2011 по 26.05.2011 ДПІ у Дарницькому районі на підставі наказу від 19.05.2011 №854-П проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ "ВЕС МЕДІА" з питань фінансово-господарських відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Техноліріс" за період з 01.08.2010 по 31.08.2010, за результатами якої складено акт перевірки від 30.05.2011 №2839/2301/36342357.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого підприємством занижено суму податку на додану вартість (далі -ПДВ) за серпень 2010 року на суму 73 002,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.06.2011 №0001442301/24237, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на загальну суму 91 252,50 грн. , у тому числі штрафні (фінансові) санкції - 18 250,50 грн.

Не погоджуючись з таким рішення 17.06.2011 позивачем було подано скаргу до Державної податкової адміністрації у м. Києві на податкове повідомлення - рішення №0001442301/24237 від 09.06.2011, яку рішенням про результати розгляду скарги від 15.08.2011 №8293/10/25-114 залишено без задоволення, а податкове повідомлення - рішення без змін.

Скарга позивача до Державної податкової адміністрації України, рішенням від 27.10.2011 №4409/6/10-2115 залишено без задоволення, а податкове повідомлення - рішення без змін.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначеного згідно з цим Законом.

Згідно підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 зазначеного Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно із підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 цього Закону, встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону, встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до матеріалів справи, позивач у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини з ТОВ "Техноліріс", а саме, було укладено договір від 15.02.2010 №02/10-ВТ, предметом якого є надання послуг по наданню та обслуговуванню сервісних номерів телекомунікаційного зв'язку. До зазначеного договору сторонами були складені додаткові угоди від 01.05.2010 №1 та від 01.08.2010 №2.

На підтвердження факту виконання робіт за зазначеним договором позивачем надано акти прийму - передачі виконаних робіт від 25.07.2010 та від 25.08.2010, акт - розшифровку №1 приймання - здачі наданих послуг від 25.08.2010, акт - розшифровку приймання - здачі наданих послуг від 25.08.2010. За зазначеним договором ТОВ "Техноліріс" на ім'я позивача були виписані податкові накладні від 25.07.2010 №25073, від 25.08.2010 №250В1 та від 25.08.2010 № 250В2.

Як вбачається з акту перевірки податковим органом встановлено, що ТОВ "Е - Восток" здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, з огляду на що, операції по ланцюгу ТОВ "Е - Восток" - ТОВ "Техноліріс", не спричиняють реального настання правових наслідків, а також відсутній факт поставки товарів по ланцюгу ТОВ "Е - Восток" - ТОВ "Техноліріс", та у зв'язку з непідтвердженням податкового кредиту з ПДВ та валових витрат у ТОВ "Техноліріс" відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з продажу товарів (послуг).

Водночас у зв'язку з тим, що до зазначеної перевірки не було надано документи стосовно подальшої реалізації продукції, придбаної у ТОВ "Е - Восток" податковий орган дійшов висновку про те, що первинні документи виписані ТОВ "Техноліріс" на адресу ТОВ "ВЕС МЕДІА", не мають відношення до господарської діяльності та не можуть бути відображені у складі податкового кредиту ТОВ "ВЕС МЕДІА".

Колегія суддів звертає увагу на те, що в акті перевірки від 30.05.2011 №2839/2301/36342357 не наведено жодних доказів на обґрунтування того, що послуги надані позивачу відповідно договору від 15.02.2010 №02/10-ВТ були отримані "Техноліріс" від ТОВ "Е - Восток", як і на підтвердження того, що ТОВ "Е - Восток" має будь-яке відношення до фінансово-господарських відносин між позивачем та ТОВ "Техноліріс".

Крім того, на момент існування зазначених правовідносин ТОВ "Техноліріс" було платником податку на додану вартість, що підтверджувалось відповідним свідоцтвом.

Також, відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, прийнятого в порядку ст. 551 Господарського кодексу України щодо встановлення підробної реєстрації контрагентів, втрачених документів або реєстрацію на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, а також не наданого судового рішення в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентами.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі від 09.06.2011 №0001442301/24237 є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, а тому апеляційну скаргу ДПІ у Дарницькому районі необхідно залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 січня 2012 року - без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 січня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.