Рішення № 28279627, 20.12.2012, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2012 року Справа № 02/5026/1693/2012

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Ковбою І.М.,

за участю представників: позивача: Сіндряков О.В. - за довіреністю, відповідача: Кучеренко С.П. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу

за позовом публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до відкритого акціонерного товариства "Черкасигаз"

про стягнення 17 862 грн. 85 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 17 862 грн. 85 коп., зокрема 773 грн. 70 коп. інфляційних втрат, 2 841грн. 87 коп. три проценти річних, 14 247 грн. 28 коп. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідно до укладеного між сторонами договору № 14/2024/11 від 30.09.2011 купівлі - продажу природного газу.

У письмовому відзиві на позов відповідач просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 5 155, 62 грн. пені та 612,59 грн. інфляційних втрат в зв'язку з неправильним нарахуванням позивачем вказаних сум.

У судовому засіданні:

- представник позивача підтримав позов у заявленій сумі з підстав, викладених у позовній заяві, та заперечив проти доводів відповідача і пояснив, що відповідач невірно трактує рекомендації Верховного суду у листі від 03.04.1997 щодо порядку нарахування втрат від інфляційних процесів, а в пункті 7.2. договору не вказано, за які саме 6 місяців необхідно нараховувати пеню;

- представник відповідача, заперечуючи частково проти позову, посилався на Інформаційний лист ВГС України від 17.07.2012 р. N 01-06/928/2012 та пояснив, що позивач неправомірно виключив із розрахунку ті місяці, в яких була де інфляція, а при нарахуванні пені невірно застосував умову пункту 7.2. договору.

У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення суду відповідно до статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін у судовому засіданні, суд встановив таке.

Між публічним акціонерним товариством Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (Продавець за договором, позивач у справі) та відкритим акціонерним товариством "Черкасигаз" (Покупець за договором, відповідач у справі) укладено договір на купівлю - продаж природного газу № 14/2024/11 від 30.09.2011 (далі - Договір), відповідно до умов якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році природний газ, а Покупець зобов'язався прийняти і оплатити газ на умовах цього Договору.

В пунктах 6.1 та 6.2 Договору вказано, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної сплати протягом місяця поставки.

Оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання Покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця відповідно до вимог Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з алгоритмом розподілу коштів, установленим відповідною постановою НКРЕ, та зараховується як оплата за газ, поставлений Продавцем Покупцю в тому ж місяці, у якому надійшли кошти.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10-го числа наступного за місяцем поставки газу з поточних рахунків Покупця.

За наявності заборгованості за попередні періоди Покупець перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця.

На виконання Договору та додаткових угод до нього, протягом жовтня 2011 року - березня 2012 року позивач передав відповідачу природний газ в обсязі на загальну суму 395 348,23 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, які підписані повноважними представниками сторін та скріплені їхніми печатками.

Відповідач повністю оплатив вказану суму коштів за отриманий газ, однак, кошти за жовтень 2011 - березень 2012 року відповідачем сплачені із порушеннями строків їх сплати, в зв'язку з чим позивач пред'явив до стягнення з відповідача пеню, три проценти річних та індекс інфляції за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання відповідно до доданого до позовної заяви розрахунку.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими до часткового задоволення, з огляду на наступне.

Договір на купівлю - продаж природного газу № 14/2024/11 від 30.09.2011, на підставі якого виникли зобов'язання сторін, підписаний повноважними представниками сторін, підписи яких скріплені печатками підприємств, він містить всі істотні умови для договорів даного виду.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України, статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписом частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із матеріалів справи вбачається і відповідачем підтверджено, що позивач поставив відповідачу, а останній отримав природний газ на загальну суму 395 348 грн. 23 коп., про що сторони підписали акти приймання-передачі природного газу від 31.10.2011, 30.11.2011, 31.12.2001, 31.01.2012, 29.02.2012, 31.03.2012, і вказана сума була перерахована відповідачем на рахунок позивача повністю.

Однак, із розрахунку (а.с. 23) вбачається, що не всі суми були перераховані із дотриманням строків, встановлених Договором. Зокрема,

- за жовтень 2011 року кошти повинні бути перераховані до 10.11.2011, однак, перерахунок здійснено відповідачем 22.12.2011;

- за листопад 2011 року при строку сплати коштів до 10.12.2011 фактично кошти перераховані 22.12.2011;

- за грудень 2011 року при строку сплати коштів до 10.01.2012 фактично кошти перераховані 13.02.2012;

- за січень 2012 року при строку сплати коштів до 10.02.2012 фактично кошти перераховані 24.02.2012;

за лютий 2012 року при строку сплати коштів до 10.03.2012 фактично кошти перераховані 23.03.2012;

за березень 2012 року при строку сплати коштів до 10.04.2012 фактично кошти перераховані 11.09.2012.

Згідно статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 ГК України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.

В пункті 7.2 Договору сторони встановили, що у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1 Договору Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Неустойка нараховується Продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Вказана умова договору відповідає припису частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, за якою сторони можуть встановити інший період нарахування штрафних санкцій.

Судом встановлено і представниками сторін не заперечено, що позивач не пред'являв відповідачу вимогу чи претензію, а позовна заява надіслана до суду 08.11.2012 (згідно поштового штемпеля на конверті).

Таким чином, виходячи із умови пункту 7.2. Договору, позивач має право пред'явити до стягнення пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання в період з 08.05.2011 по 08.11.2012.

Однак, як вбачається із розрахунку сум позову, позивач нарахував пеню, починаючи з 10.11.2011, на кожну із прострочених сум окремо.

Доводи відповідача в цій частині суд вважає обґрунтованими та такими, що відповідають умовам договору, оскільки в пункті 7.2. Договору чітко вказано про право позивача нарахувати пеню протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Тобто, Договором чітко визначено, які саме шість місяців прострочення необхідно брати для розрахунку пені.

В результаті перерахунку належної до стягнення пені суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 9 066 грн. 83 коп. (при цьому перевірено та враховано розрахунок, виконаний відповідачем, однак останній помилково виконував ділення на цифру 365, тоді як у 2012 році 366 днів і саме цю цифру необхідно застосовувати у розрахунку).

Три проценти річних позивачем нараховані вірно, тому вимога про стягнення трьох процентів річних підлягає задоволенню у заявленій позивачем сумі 2 841 грн. 87 коп.

Вимога позивача про стягнення з відповідача втрат від інфляційних процесів підлягає до часткового задоволення в перерахованій судом сумі 161 грн. 11 коп., з огляду на наступне.

Суд погодився із доводами відповідача в цій частині вимоги та вважає їх обґрунтованими, оскільки позивач, вказавши про нарахування втрат станом на 11.09.2012, дійсно безпідставно не врахував при розрахунку місяці (травень, червень, липень, серпень 2012 року), коли за офіційними даними показники були менше одиниці. Про необхідність врахування всіх місяців у заданому періоді роз'яснено в Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права".

Крім цього, позивач безпідставно не врахував того, що роз'яснення Верхового суду України в листі № 62-97 від 03.04.1997 необхідно розуміти так, що у разі прострочення сплати коштів в конкретному місяці на 15 днів і більше індекс інфляції за цей же місяць необхідно нараховувати, але у разі прострочення менше 15 днів, індекс за цей місяць нараховуватися не повинен (тобто, при розрахунку повинні враховуватися не дати місяця, а кількість днів прострочення у відповідному місяці, оскільки у договорах сторони можуть встановити будь-які дати сплати коштів - як на початку місяця, так і в кінці місяця).

З огляду на викладене, позов підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до статті 49 ГПК України з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, понесені останнім витрати на сплату судового збору в сумі 1 087 грн. 54 коп.

З огляду на викладене, керуючись статтями 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Черкасигаз" (18000, м. Черкаси, вул. Громова, 142, ідентифікаційний код 03361402) на користь публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) - 161 грн. 11 коп. (сто шістдесят одну гривню 11 копійок) втрат від інфляційних процесів, 2 841грн. 87 коп. (дві тисячі вісімсот сорок одну гривню 87 копійок) три проценти річних, 9 066 грн. 83 коп. (дев'ять тисяч шістдесят шість гривень 83 копійки) пені, 1 087 грн. 54 коп. (одну тисячу вісімдесят сім гривень 54 копійки) судового збору.

У решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 24.12.2012

Суддя А.Д. Пащенко