Постанова № 28279443, 27.12.2012, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.12.2012 року Справа № 5013/1156/12

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Бахмат Р. М. (доповідача),

суддів: Лотоцької Л.О., Євстигнеєва О.С.

при секретарі: Вовк Ю.В.

за участю представників сторін, які були присутні у судовому засіданні 18.12.2012 р.:

від позивача: Ренгевич А.В. (дов. № 02/12 від 03.01.12 р.);

від відповідача: Данільченко Ю.В. (дов. б/н від 21.08.12 р.); Голик О.В. (паспорт серія ЕА № 904258 від 13.02.12 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю " Агросила ЛТД" м. Кіровоград на рішення господарського суду Кіровоградської області від 24.10.2012 р. у справі № 5013/1156/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" м.Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю " Агросила ЛТД" м. Кіровоград

про стягнення 133 201 грн. 41 коп.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Кіровоградської обл. від 24.10.2012 р. у справі № 5013/1156/12, яке підписано 29.10.2012 р. і оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України (суддя Мохонько К.М.), частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю " Агросила ЛТД" м. Кіровоград про стягнення 133 201 грн. 41 коп., в тому числі 28 317 грн.91 коп. боргу за поставлений товар, 6 721 грн. 37 коп. пені, 16 990 грн. 75 коп. штрафу, 1 633 грн. інфляційних витрат, 79 538 грн. 38 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами.

З відповідача на користь позивача стягнуто 28 317 грн. 91 коп. боргу, 1 633 грн. інфляційних витрат, 6 721 грн. 37 коп. пені, 16 990 грн. 75 коп. штрафу, 1 609 грн. 50 коп. судового збору.

В решті позову відмовлено.

ТОВ "Агросила ЛТД" частково не погодилося з вказаним рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій просить відмовити позивачу в задоволенні позову в частині стягнення 1 633 грн. інфляційних витрат, пені в сумі 6 721 грн. 37 коп. і штрафу в сумі 16990 грн. 75 коп.

В апеляційній скарзі скаржник вказує, що не погоджується з тим, що суд приймаючи рішення прийняв до уваги, що між сторонами укладено договір поставки на умовах товарного кредиту № ТК 260410/7 від 26.04.2010 р., який нібито укладений сторонами (тобто підписаний, погоджений та виконаний).

Відповідач не погоджується з цим, так як ним в судових засіданнях надавались оригінали договору (не підписані) з боку апелянта і факсограми договору з боку позивача, які мають суттєві розбіжності та протиріччя як по тексту так і по пунктах договору.

На думку відповідача до виниклих між сторонами у справі договірних відносин, слід застосувати положення ст. 656 ЦК України.

Також скаржник зауважує, що стягнення штрафу, пені, інфляційних втрат та процентів з урахуванням норм ст. 536 ЦК України є безпідставними та таким, що не ґрунтуються на вимогах Закону і крім того, строк позовної давності для їх стягнення закінчився 05.05.2011 р.

Приватне підприємство "Агросинтез-плюс" подало заяву про заміну сторони у справі, в порядку ст. 25 ГПК України.

Вказана заява не підлягає задоволенню, так як ПП "Агросинтез-плюс" не був стороною у справі і, відповідно до вимог ст. 25 ГПК України, не є процесуальним правонаступником позивача у справі.

В судовому засідання оголошено перерву до 27.12.2012 р. до 10 год. 50 хвилн.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агросила ЛТД" (покупець) укладено договір поставки на умовах товарного кредиту № ТК 260410/7 від 26.04.2010 р.

Згідно з пунктом 1.1 договору , у строки, зумовлені договором, постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупцю насіннєвий матеріал та хімічні засоби захисту рослин, а покупець зобов'язався прийняти товар для власних та виробничих потреб, сплатити проценти за користування товарним кредитом та ціну товару відповідно до умов договору (додаткових угод та Специфікацій до нього).

Найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна за одиницю та ціна всього товару наведені у Специфікаціях до договору, які є невід'ємними його частинами. Ціна товару, що вказана у Специфікаціях, визначена на дату укладання договору (п.2.1)

Відповідно до п.6.1 договору покупець зобов'язався оплатити продавцю товар у строки та в розмірах, що вказані у Специфікаціях.

Пунктом 8.2.3. договору встановлено, що за прострочення (порушення) строків виконання грошових зобов'язань покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,05 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми грошового зобов'язання за кожен день прострочення, а у разі, якщо прострочення складає понад 30 календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30 % від вартості договору за кожен факт порушення терміну платежу.

Умовами пункту 8.5 договору сторони встановили, що згідно ч. 3 ст. 692, 694, 536 ЦК України у разі прострочення сплати будь-якого платежу покупець сплачує постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами від простроченої суми за весь час прострочення, сума яких розраховується таким чином: СП= (СППх0,5хД):100, де СП -сума процентів, що підлягає сплаті покупцем постачальнику; СПП - сума простроченого платежу, Д -кількість календарних днів прострочення платежу.

У пункті 8.6 договору сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим договором здійснюється до моменту їх виконання, а строк позовної давності по цим вимогам складає три роки.

Згідно до умов вказаного договору та Специфікації № 1 від 26.04.2010 р. представник відповідача Голик Олександр Васильович по довіреності № 20 від 26.04.2010 р. , по видатковій накладній № А-00001943 від 26.04.2010 р. отримав від позивача товар на загальну суму 2 995 грн. 02 коп.

Специфікацією № 1 від 26.04.2010 р. встановлено строк оплати отриманого товару.

Перший платіж у сумі 2 995 грн. 02 коп. покупець зобов'язаний був перерахувати постачальнику не пізніше 01.12.2010 р.

Сума платежу підлягає індексації, згідно з договором. Проценти по товарному кредиту оплачуються покупцем в порядку, вказаному у договорі.

Згідно зі Специфікацією № 2 від 05.05.2010 р. до договору по видатковій накладній № А-00002099 від 05.2010 р. відповідач отримав від позивача товар на загальну суму 25160 грн. 16 коп. Строк оплати платежу не пізніше 01.12.2010 р. За отриманий товар відповідач зобов'язаний був сплатити позивачу 28 318 грн. з урахуванням процентів по товарному кредиту, згідно з умовами договору.

У зв'язку з тим, що відповідач прострочив оплату за отриманий товар, позивач, керуючись п.8.2.3 договору, нарахував відповідачу пеню в сумі 6 721 грн. 37 коп. за період прострочення з 02.12.2010 р. по 22.03.12 р. - 5703 грн. 16 коп., та за період з 23.03.2012 р. по 18.06.2012 р. -1 018 грн.21 коп., а всього 6 721 грн. 37 коп.

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 28317 грн. 91 коп., пені 6 721 грн. 37 коп., інфляційних втрат, згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, за період : за грудень 2010 р., за 2011 р., та за січень -травень 2012 р. та просив стягнути на підставі п.8.5 договору та ст. 536, ч. 3 ст. 692, ст. 694 ЦК України 79 538 грн.38 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 28 317 грн.91 коп. боргу, 1 633 грн. інфляційних втрат, 6 721 грн.37 коп. пені, 16 990 грн. 75 коп. штрафу та 1 609 грн. судового збору.

Колегія суддів вважає, що господарський суд цілком законно відмовив позивачу у стягненні 79 538 грн. 38 коп. процентів за користування чужими грошовим коштами, враховуючи те, що пунктом 8.3 договору передбачено, що згідно ч. 3 ст. 692, 694, 536 ЦК України сторони домовилися, що уразі прострочення сплати будь-якого платежу, покупець сплачує постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами від простроченої суми за весь час прострочення.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку (а.с. 25) проценти нараховані за 565 днів в період з 02.12.10 р. по 18.06.2012 р. в сумі 79 538 грн.38 коп. по 0,5 % від суми основного боргу за кожен календарний день.

Як визначено в ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

В постанові від 12.12.11р. по справі № 07/238-10 Верховний Суд України прийшов до таких висновків.

"Разом із тим суд касаційної інстанції, визначивши проценти, передбачені оспорюваним пунктом 6.2 договору, як плату за користування чужими грошовими коштами, не звернув уваги на те, що за своєю правовою природою ці проценти підпадають під визначення неустойки, а саме пені, згідно статті 549 ЦК України частина третя якої встановлює, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У свою чергу пунктом 7.2 договору сторони поставки сторони вже передбачили нарахування пені у розмірі двох облікових ставок Національного банку України від несплаченої покупцем суми за кожний день прострочення.

Зазначене дає можливість дійти висновку про те, що умовами договору передбачене подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України відповідно до якої, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення ".

Як зазначалось вище, пунктом 8.2.3 договору сторони також передбачили можливість стягнення пені в розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України. Позивач скористався своїм правом, заявив в позові 6721 грн. 37 коп. пені і суд задовольнив таку вимогу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заперечення відповідача, викладені у відзиві і доводи, викладені в апеляційній сказі, не є підставою для відмови у стягненні інфляційних втрат, пені та штрафу, так як повторне (подвійне) стягнення цієї ж пені, але тільки у вигляді процентів визначених в пункті 8.5 договору є невірним і задоволенню не підлягає.

Посилання позивача в листі від 19.10.12р. на те, що ст. 61 Конституції України міститься у розділі "Права, свободи та обов'язки людини і громадянина " і тому не може бути застосована при розгляді даної справи, на думку суду є неправильними, так як суд в порядку ст. 111-28 ГПК України керується постановою Верховного Суду України якою врегульоване застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних відносинах (неможливість одночасного стягнення пені і процентів нарахованих за кожен день).

В тексті витратних накладних від 26.04.10р, від 05.05.10р. є посилання на спірний договір № ТК260410/7 від 26.04.10 та специфікації № 1 і № 2. Назва, кількість, ціна і загальна вартість товару по накладним повністю співпадають зі специфікаціями № 1 і № 2. В судовому засіданні були оглянуті надані позивачем оригінали накладних і довіреностей відповідача.

Крім того, позивач наддав в судове засідання апеляційного суду копію договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК 260410/7 від 26.04.2010 р., яка надіслана відповідачем позивачу по факсу, підписана та скріплена печаткою відповідача.

В ухвалах суду від 12 і 27 вересня 2012 року суд просив відповідача надати докази звернення до правоохоронних органів з приводу дій позивача. Відповідач таких документів не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Аналогічне правило міститься в ч. 1 ст. 181 ГК України.

В порядку визначеному ст. ст. 32-34 ГПК України відповідач не довів належними та допустимими доказами факт не укладення спірного договору з позивачем. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Заяви про призначення та проведення експертизи відповідач не подавав.

Застосувати до вимог позивача про стягнення 6721 грн. 37 коп. пені та 16990 грн. 75 коп. штрафу правила позовної давності неможливо, так як в пункті 8.6 договору сторони збільшили строк позовної давності по нарахованим штрафним санкціям до трьох років, що відповідає ч. 1 ст. 259 ЦК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 103-105, 121 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю " Агросила ЛТД" м.Кіровоград залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 24.10.2012 р. у справі № 5013/1156/12 залишити без змін.

Головуючий Р.М. Бахмат

Судді: Л.О. Лотоцька

О.С. Євстигнеєв

З оригіналом згідно:

Пом. судді І.Г.Логвиненко

27.12.2012 р.