Постанова № 28279433, 19.12.2012, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2012 року Справа № 6/5005/8695/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Антонік С.Г. (доповідач)

суддів: Чоха Л.В., Чимбар Л.О.

при секретарі судового засідання: Ненарочкін І.О.

за участю представників сторін:.

від позивача: Заіменко Д.В., представник, дов. № 7 від 01.10.12

від відповідача: Стрижак Є.Ю., представник, дов. № б/н від 16.05.12

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2012р. у справі 6/5005/8695/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства матеріально-технічного постачання "ПРОМСНАБ", м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш", м. Дніпропетровськ

про стягнення 12 914,41 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2012р. ( суддя Коваленко О.О..) позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" на користь товариства з обмеженою відповідальністю підприємства матеріально-технічного постачання "Промснаб" 9 299,28грн. основного боргу, 1 906,35грн. інфляційних втрат, 982,16грн. 3 % річних, 1 519,05грн. судового збору, 1 462,89грн. витрат на оплату послуг адвоката.

В решті відмовлено.

Рішення суду мотивоване фактом заборгованості відповідача перед позивачем за умовами усного договору поставки у сумі 9 299,28грн., що підтверджується матеріалами справи, оригіналами документів наданих позивачем та не спростовано відповідачем, правильністю нарахування інфляційних втрат та 3% річних. В частині стягнення пені відмовлено у зв'язку з тим, що сторони у договорі не передбачили застосування пені.

Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення від 08.11.2012р., яким задовольнити вимоги позивача частково.

В апеляційній скарзі робляться посилання на пропуск позивачем строку позовної давності, в зв'язку з чим, суд мав би відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказав, що рішення суду відповідає обставинам справи та закону. Судом обґрунтовано відхилені доводи відповідача щодо пропуску строку позовної давності, оскільки позивач 03.09.2010р. здійснив часткову оплату, тобто здійснив дії, що свідчать про визнання зобов'язання, у зв'язку з чим строк позовної давності перервався. Заборгованість відповідача повністю підтверджується матеріалами справи. просить залишити рішення господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, за видатковими накладними № РН-0000724 від 25.06.2008р. на суму 1 994,70грн., № РН-0000725 від 25.06.2008р. на суму 2 905,86грн., № РН-0000748 від 02.07.2008р. на суму 97,68грн., № 0000743 від 02.07.2008р. на суму 4 488,24грн. позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 9 486,48грн., що підтверджується підписами на вказаних видаткових накладних, засвідчених печатками.

Позивачем також виставлена рахунок-фактура № СФ-0000876 від 03.06.2008р. на суму 2092,38 грн.

Листами № 1-15/10 від 15.10.2008р., №1-21/01 від 21.01.2009р., 1-24/02 від 24.02.2009р. позивач звертався до відповідача з вимогами про погашення заборгованості. Відповіді не отримав.

Позивач 17.03.2009р. направив вимогу про оплату продукції № 16/03-09 з вимогою сплатити суму боргу за поставлений товар у сумі 9 486,48грн. (а.с.18).

03.09.10р. відповідач здійснив часткову оплату отриманого товару на суму 187,20грн., що підтверджується банківською випискою за період з 01.09.2010р. по 30.09.2010р.

Заборгованість відповідача перед позивачем складає 9 299,28грн.

В зв'язку з неповною оплатою відповідачем поставленого товару у відповідності позивач просить суд стягнути заборгованість у сумі 9 299,28грн., 726,62грн. пені за період з 03.04.12р. по 03.10.2012р., 982,16грн. 3% за період з 30.03.09р. по 04.10.12р., інфляційні втрати в сумі 1 906,35грн. за період з 30.03.09р. по 04.10.12р.

Відповідно до ч.1, п.4 ч.2 ст.. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є інші юридичні факти.

Дії Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМСНАБ" щодо передачі товару та прийняття Публічним акціонерним товариством "Дніпроважмаш" товару є юридичним фактом, який породжує права і обов'язки аналогічні тим, що випливають із договорів купівлі-продажу, поставки.

Статтею 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Видаткові накладні № РН-0000724 від 25.06.2008р., № РН-0000725 від 25.06.2008р., № РН-0000748 від 02.07.2008р., № 0000743 від 02.07.2008р., визначають статус сторін у даному правовідношенні - Постачальника та Покупця, містять предмет, кількість та ціну товару, а також засвідчують факт передачі вказаного товару, що свідчить про укладання між сторонами договорів поставки у спрощений спосіб (ст. 181 Господарського кодексу України).

Згідно приписів ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України (ст.ст.525, 526 ЦК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Господарський суд безпідставно дійшов висновку про домовленість сторін щодо оплати товару протягом 7 днів з моменту поставки, оскільки даний строк випливає лише з пояснень позивача і позивачем на підтвердження своєї заяви не надано жодних належним доказів. Тому колегія суддів вважає, що строк оплати сторонам и не був обумовлений.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару.

З урахуванням наведеного, відповідач повинен був здійснювати оплату товару після його прийняття. Свої зобов'язання відповідач виконав частково, сплативши 03.09.2010р. 187,20 грн. по рахунку № СФ-0000876 від 03.06.2008р. заборгованість складає 9 299,28 грн.

Відповідно до ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України (ст..ст.525, 526 ЦК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом.

У зв'язку з цим позивачем обґрунтовано заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача 9 299,28 грн. боргу.

Під час розгляду справи господарським судом відповідач заявив письмове клопотання про застосування строків позовної давності.

Відповідно до ст..ст. 256, 257, 261 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, з урахуванням вимог ст..692 ЦК України, перебіг строку позовної давності розпочався за товар поставлений за видатковими накладними:

№ РН-0000724 від 25.06.2008р. з 26.06.2008р.

№ РН-0000725 від 25.06.2008р. з 26.06.2008р.

№ РН-0000748 від 02.07.2008р. з 03.07.2008р.

№ РН-0000743 від 02.07.2008р. з 03.07.2008р.

Згідно ч.1, 3 ст.. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як встановлено матеріалами справи рахунок-фактура № СФ-0000876 від 03.06.2008р. за видатковими накладними № РН-0000724 від 25.06.2008р. та № РН-0000748 від 02.07.2008р. на суму 2092,38 грн. оплачений позивачем частково 03.09.2010р. на суму 187,20 грн.

Тому по видатковим накладним № РН-0000724 від 25.06.2008р. та № РН-0000748 від 02.07.2008р. перебіг строку позовної давності перервався 03.09.2010р. і розпочався знову з 04.09.2010р. Заборгованість за даними накладними складає 1 905,18 грн. і підлягає стягненню.

За видатковими накладними № РН-0000725 від 25.06.2008р. на суму 2 905,85 грн. та № РН-0000743 від 02.07.2008р. на суму 4 488,24 грн. строк позовної давності сплив відповідно 26.06.2011р. та 03.07.2011р.

Відповідно до ч.3 - 5 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Оскільки відповідачем надана заява про застосування строку позовної давності, позивач не навів поважності причин пропуску строку позовної давності, то позовні вимоги в частині стягнення 7 394,09 грн. не підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, у зв'язку з тим, що розрахунок необхідно проводити із суми боргу, яка підлягає стягненню -1 905,18 грн.

Згідно розрахунку 3% річних з даної суми за період з 30.03.2009р. по 04.10.2012р.(період за який просив стягнути позивач) складають 201,06 грн., а інфляційні втрати -390,56 грн.

Що стосується стягнення пені, то колегія суддів погоджується в цій частині з рішенням суду, оскільки ні законом ні договором не передбачено стягнення пені у даному конкретному випадку, а Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»не встановлює розмір пені, а обмежує її граничний розмір.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду зміні у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до ст..49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача суд вважає за необхідне покласти на нього витрати з судового збору у сумі 1 550 грн. (за мінусом суми яка складає процент від судового збору безпідставно нарахованої пені). Оскільки за апеляційний перегляд з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 805 грн., то шляхом зарахування стягнути з відповідача 745 грн. Витрати на адвоката покласти на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2012р. у справі 6/5005/8695/2012 змінити.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" (м. Дніпропетровськ, вул.. Сухий острів, буд.3, ЄДРПОУ 00168076) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства матеріально-технічного постачання "ПРОМСНАБ" (м. Дніпропетровськ, вул. Усенка, 7. кв.27, ЄДРПОУ 31371255) 1 905 грн. 18 коп. заборгованості, 201 грн.06 коп. 3% річних, 390 грн. 56 коп. інфляційних втрат, 745 грн. судового збору та 317 грн. 75 коп. за послуги адвоката.

В іншій частині позову відмовити.

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Повний текст постанови складено 24.12.2012р.

Головуючий: ___ С.Г. Антонік

Судді: ___ Л.В.Чоха

___ Л.О.Чимбар