Постанова № 28279109, 12.12.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2012 р. № 2а-7862/12/1370

14 год. 35 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий -суддя Кравців О.Р.,

секретар судового засідання Гавірко О.О.,

від позивача Хрящевський Р.Й.,

від відповідача Хомик К.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Мегалюкс»до ДПІ у м. Червонограді Львівської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Суть спору.

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області Державної податкової служби від 17.08.2012 року № 0000202200 на загальну суму 647406,00 грн., та № 0000212200 на загальну суму 686943,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю прийняття відповідачем вказаного податкового повідомлення-рішення, оскільки перевірка проведена на підставі постанови слідчого. Відтак, відповідач в силу положень Податкового кодексу України не мав права приймати податкове повідомлення-рішення. Також, позивач заперечує висновки відповідача про фіктивність угод ПП «Мегалюкс»з контрагентами щодо купівлі, продажу, реалізації, відвантаження вугільної продукції, зокрема, вказує на те, що товарно-транспортні накладні не є бланками строгої звітності, а тому їх відсутність не є підставою для визнання безтоварними господарських операцій. На думку позивача відсутність якісних посвідчень товару теж жодним чином не впливає на відображення отриманого товару у бухгалтерському та податковому обліку підприємства.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив повністю з підстав викладених у письмовому запереченні, вважає що позивачем порушено вимоги чинного податкового законодавства, просить у задоволенні позову відмовити.

Суд заслухав пояснення представників сторін, повно, всебічно і об'єктивно оцінив подані докази у їх сукупності та, -

в с т а н о в и в :

ДПІ у м. Червонограді Львівської області ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Мегалюкс»(ЄДРПОУ 36153546) щодо питань висвітлених у постанові Шевченківського районного суду м. Львова від 28.05.2012 року в справі № 1328/4562/124/1328/306/12 за період з 01.01.2011 року по 01.05.2012 року, про що складено акт № 1000/2200/36153546 від 06.08.2012 року /Т.1 а.с.9-18/.

Дану перевірку проведено на підставі наказу начальника Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області Державної податкової служби від 23.07.2012 року № 303 та на виконання постанови Шевченківського районного суду м. Львова від 28.05.2012 року в справі № 1328/4562/124/1328/306/12 /а.с.175/, скерованої начальником Управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУ МВС України у Львівській області /Т.1 а.с.165/.

На підставі складеного за результатами перевірки акта, відповідачем 17.08.2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000202200, згідно якого ПП «Мегалюкс»визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємства на загальну суму 647406,00 грн., в т.ч. 622498,00 грн. -основний платіж, 24908,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції, та податкове повідомлення-рішення № 0000212200 на загальну суму 686943,00 грн., в т.ч. 549554,00 грн. -основний платіж, 137389,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції /Т.1 а.с.7-8/.

Підставою прийняття спірних податкових повідомлень-рішень є викладені у акті перевірки висновки про порушення позивачем:

- п. 44.3 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, п. 138.2 ст. 138, п. 149.1 ст. 149 Податкового кодексу України, а саме: підприємством безпідставно віднесено до складу витрат, що враховуються при визначенні бази оподаткування всього в сумі 2747767,00 грн, внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток всього в сумі 622497,56 грн.

- п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: ПП «Мегалюкс зайво віднесено до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 549553,54 грн.

Встановлені актом перевірки порушення полягають у непідтвердженні позивачем факту здійснення господарських операцій з ТОВ «Будівельна компанія АРТ Груп», ТОВ «Будівельно-торгова компанія «Євробуд», ПП «Ром-транзит», ПП «Трасат». Відтак, відповідач вважає їх безтоварними, а правочини укладені між ПП «Мегалюкс»і названими контрагентами -нікчемними.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч. 2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого:

1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України (далі -ПК України), відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Органи державної податкової служби відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Результати перевірок (крім камеральних) згідно з п. 86.1 ст. 86 ПК України оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Згідно зі ст. 83.1 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Нормою п. 85.1 ст. 85 ПК України встановлено заборону витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби у випадках, не передбачених цим Кодексом. В той же час п. 85.2 цієї ж статі встановлено обов'язок платника податків надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Пунктом 85.4 цієї ж статті визначено, що при проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа, у порядку передбаченому п. 85.6 ст. 85 ПК України, складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Суд не вважає за необхідне досліджувати факт здійснення господарських операцій ПП «Мегалюкс»з закладами освіти щодо поставок вугілля, так як такі підтверджуються первинними документами наданими позивачем: накладними /Т.1 а.с.70-155/, актами відбору зразків продукції /Т.1 а.с.188-250, Т.2 а.с.1-12/, товарно-транспортними накладними /Т.2 а.с.13-90/, інформаційним листом начальника відділу освіти Сокальської райдержадміністрації Львівської області /Т.1 а.с.29/ та відгуком керівника відділу освіти Яворівської райдержадміністрації Львівської області про поставку вугілля у повному обсязі /Т.1 а.с.32/. Крім того, відповідач у поданому письмовому запереченні на позов повідомляє, що не заперечує сам факт наявності у ПП «Мегалюкс»вугілля, яке згодом поставлялося відділам освіти.

Однак, відповідач заперечує придбання ПП «Мегалюкс»вугілля у контрагентів ТОВ «Будівельна компанія АРТ Груп», ТОВ «Будівельно-торгова компанія «Євробуд», ПП «Ром-транзит», ПП «Трасат», оскільки вважає ці операції безтоварними, а правочини укладені між ними -нікчемними з наступних підстав.

Під час перевірки не встановлено факту передачі товару від продався до покупця на виконання укладених ПП «Мегалюкс»з контрагентами договорів у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, навантаження, розвантаження, зберігання товару, посвідчення якості товару (вугілля) від виробника. Надані для перевірки видаткові накладні не можуть свідчити про факт переміщення товару, оскільки складені з порушенням вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»без зазначення посад і прізвищ осіб, які відвантажувати та отримували товар, інформації про місце складання документів (а отже місце проведення операції). Незважаючи на те, що в видаткових накладних, податкових накладних вказано місце складання первинного документа -м. Львів, м. Київ, не представлено жодного первинного документа який би засвідчував факт відрядження працівників ПП «Мегалюкс»до вказаних міст для заключення угод та оформлення документів щодо отримання товару (вугілля). Відсутні будь-які реєстраційні журнали на видачу довіреностей матеріально-відповідальним особам, які б отримували вугілля від постачальника. На видаткових накладних відсутні будь-які записи щодо отримання товару за довіреностями від ПП «Мегалюкс». Не представлено жодного первинного документа щодо виконання вантажо-розвантажувальних робіт.

У судовому засіданні представник відповідача звернув увагу на те, що сторонами не виконано низку обов'язкових умов встановлених у договорах, що теж стало причиною вважати відповідні операції безтоварними, а договори -фіктивними.

Представник відповідача зауважує, що під час перевірки податковий орган звертався до ПП «Мегалюкс»з вимогою про надання первинних документів, які б підтверджували факт поставки товару до ПП «Мегалюкс»від контрагентів -постачальників вугілля, але підприємством жодних документів надано не було, і таким чином не виконано обов'язок передбачений п. 85.2 ст. 85 ПК України.

В судове засідання представник позивача теж не надав доказів (крім договорів та видаткових і податкових накладних /Т.1 а.с.33-69/), які б підтверджували фактичну реалізацію договорів з контрагентами щодо купівлі-продажу та поставки вугілля та, відповідно, спростовували висновки державної податкової інспекції щодо безтоварності операцій та нікчемності правочинів. Також, представник позивача не пояснив, чому сторонами не виконано низку умов прописаних у договорах з контрагентами, зокрема щодо обов'язкової наявності товарно-транспортних накладних, посвідчень якості товару від постачальників на кожну партію, актів прийому-передачі товару.

В той же час, відповідно до складеного відповідачем акту перевірки /т.1 а.с.9-18/, таку проведено з підстав передбачених п.п. 78.1.11 ст. 78 ПК України на виконання постанови Шевченківського районного суду м. Львова від 28.05.2012 року у справі № 1328/4562/124/1328/306/12.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначений ст. 78 Податкового кодексу України. Відповідно до п. 78.1.11 ст. 78 ПК України однією з обставин, що зумовлює проведення документальної позапланової виїзної перевірки є отримання постанови суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесеної ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Наведене положення не містить вказівки на конкретно визначені статті КК України за якими має бути порушено кримінальну справу та доручено провести перевірку для цілей її виконання податковими органами.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Посадові особи органів державної податкової служби відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»зобов'язані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Згідно ст. 21 ПК України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій. Шкода, завдана неправомірними діями посадових осіб контролюючих органів, підлягає відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету, передбачених таким контролюючим органам.

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності).

Податкове повідомлення-рішення відповідно до п. 86.8 ПК України приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки -протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Водночас п. 86.9 цієї ж статті передбачено, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Виходячи із змісту, суті і призначення цієї норми, такі приписи щодо не надіслання податкових повідомлень-рішень застосовуються у разі, якщо перевірка призначена відповідно до вимог КПК України або закону про оперативно-розшукову діяльність. Ця норма не містить застережень, що призначення такої перевірки повинно бути пов'язано із вчиненням злочинів за конкретно визначеними статтями КК України або з конкретно визначеним предметом вчиненого злочину. Ця норма не містить також вказівки на те, що певна кримінальна справа повинна бути порушена відносно конкретного платника податків, що перевіряється, або посадових осіб підприємства, щодо якого призначена податкова перевірка.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 19 Конституції України та того, що положення п. 86.9 ПК України не містять іншого, дана норма не підлягає розширеному тлумаченню. На переконання суду зазначена норма є спеціальною щодо обставин, з якими пов'язано її застосування та дій податкового органу, що вчиняються за наявності таких обставин у зв'язку з проведенням перевірки.

Основні засади податкового законодавства України визначені у ст. 4 ПК України, відповідно до п. 4.1.4. якої податкове законодавство України ґрунтується, серед інших, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Із вказаним принципом кореспондується норма закріплена у п. 56.21 ст. 56 ПК України про те, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Водночас із нормою п. 86.9 пов'язана норма закріплена у п. 58.4 ст. 58 ПК України відповідно до якої, у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Таким чином, податковий орган загалом не позбавлений права приймати податкове повідомлення-рішення за результатами перевірки проведеної на підставі пп. 78.1.11 ст. 78 ПК України, проте таке право виникає при дотриманні вищевказаних норм цього Кодексу.

Так як судом встановлено проведення позапланової перевірки позивача у рамках кримінальної справи у відповідності з пп. 78.1.11 ст. 78 ПК України, тобто призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону, а відповідачем не надано доказів ухвалення вироку суду та набрання ним законної сили як на час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень так і під час розгляду справи по суті, суд дійшов висновку, що відповідач відповідно до п. 86.9 ст. 89 ПК України не мав права приймати податкові повідомлення-рішення за результатами такої перевірки до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Отже, на підставі системного тлумачення норм законодавства, дослідження та оцінки доказів у справі, суд дійшов висновку про недостатнє обґрунтування позивачем своєї позиції щодо фактичності проведення господарських операцій з контрагентами на предмет купівлі-продажу та поставки вугілля до позивача. Разом з тим, спірні податкові повідомлення-рішення винесені передчасно, оскільки відповідачем при їх винесенні не враховано вимоги п. 86.9 ст. 86 ПК України, а тому такі слід визнати протиправними та скасувати саме з вищенаведених підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, рішення відповідачем прийняті передчасно, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 6-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94, 122, 138, 158-163, 167 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області Державної податкової служби від 17.08.2012 року № 0000202200, № 0000212200.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Мегалюкс»(Львівська обл., м. Червоноград, вул. Стуса, 25/65; ЄДРПОУ 36153546) судові витрати у виді судового збору в сумі 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень).

Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено 24.12.2012 року о 17 год. 30 хв.

Суддя Кравців О.Р.