Рішення № 28276782, 27.11.2012, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2012 року Справа № 08/5026/1487/2012

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Кучеренко О.І., при секретарі судового засідання Биченку М.О., за участю представників сторін:

від позивача -Міхед С.Г. -за посадою,

від відповідача -Карпенко В.І. - представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду справу за позовною заявою

позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Мітолс»

до

відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Рувер Груп»

про стягнення 87 510,99 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мітолс» звернулось до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Рувер Груп»про стягнення 87 510,99 грн. в тому числі: 72 679,30 грн. заборгованості, 12 488,82 грн. пені, 2 342,87 грн. -3% річних згідно договору № 04.10.01 від 20.10.2011 та відшкодування судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач згідно умов договору №04.10.01 від 20.10.2011, поставив відповідачу товар, який останній прийняв, але за прийнятий товар повністю не розрахувався, внаслідок чого утворився борг з оплати за поставлений товар в сумі 72 679,30 грн.

Позивач в судовому засіданні подав до суду клопотання про зменшення розміру основної заборгованості відповідача з 72 679, 30 грн. до 51 800,00 грн., у зв'язку із сплатою останнім частини боргу.

Представник відповідача в судовому засіданні надав суду відзив на позов, в якому позовні вимоги заперечив в повному обсязі і вказав суду на те, що поставка товару позивачем здійснювалася всупереч умовам укладеного між ними договору, відповідно умови договору, в тому числі порядок проведення розрахунків на вказані правовідносини не поширюються. Оскільки позивачем не направлялась вимога про сплату заборгованості відповідачем, в останнього відсутній обов'язок по її сплаті.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача судом встановлено наступне.

29 жовтня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Мітолс»(постачальник, позивач у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю «Рувер Груп»(покупець, відповідач у справі), було укладено договір №04.10.01, за яким позивач зобов'язався поставити і передати у власність відповідача товар (гофрований картон) в кількості, асортименті та по цінам, визначеним у протоколі погодження цін, специфікаціях, рахунках-фактурах та видаткових накладних, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити поставлений товар на умовах даного договору.

На виконання умов договору, протоколів погодження цін №1, 2, Специфікацій № 2, 3, 5 - 18, позивач поставив відповідачу товар за видатковими накладними №39 від 24.10.2011, №52 від 28.11.2011, №54 від 16.12.2012, №02 від 15.01.2012, №04 від 23.01.2012, №05 від 27.01.2012, №07 від 30.01.2012, № 11 від 18.02.2012, №15 від 24.02.2012, №33 від 15.03.2012, №35 від 21.03.2012, №42 від 24.03.2012, №47 від 13.04.2012, №56 від 04.05.2012, №61 від 10.05.2012, №70 від 24.05.2012, №77 від 01.06.2012, №79 від 18.06.2012 на загальну суму 992 155, 39 грн.

За отриману продукцію відповідач розрахувався частково, заборгованість перед позивачем становить 72 679,30 грн.

У зв'язку з невиконанням умов договору, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача 72 679,30 грн. основного боргу, 2 342,87 грн. - 3% річних, та пені в сумі 12 488,82 грн.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, з огляду на наступне.

Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір поставки № 04.10.01 від 20.10.2011, зміст якого відповідає положенням ст.712 ЦК України, якою встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Належне виконання договірних зобов'язань щодо поставки товару позивачем підтверджено відповідними матеріалами справи -видатковими накладними за період часу з 24.10.2011 по 18.06.2012 (а. с. 59-76), які скріплено підписами та печатками обох сторін.

Згідно положень п. 5.8 договору, оплата за товар здійснюється на умовах, передбачених у погоджених та підписаних замовленнях чи специфікаціях на дану партію товару, які оформлюються в письмовому вигляді як додаток до даного договору і є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 4 Доповнень №1 (Протоколу погодження цін №1) від 20.10.2011, Протоколу погодження цін № 2 від 01.12.2011, Доповнень № 2, 3, 5 -20 (Специфікації № 1 - 18), умови оплати визначені таким чином: 50% вартості партії товару передоплата та 50% вартості партії товару сплатити по факту його отримання.

Таким чином, відповідач повинен оплатити повну вартість товару після його отримання, остання поставка товару відбулася 18.06.2012, відповідач повну вартість поставленого товару не провів, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість у сумі 72 679,30 грн.

Суд критично оцінює заперечення відповідача щодо позадоговірної поставки позивачем визначеного товару та відсутність обов'язку останнього щодо її оплати до пред'явлення претензії, оскільки кожна видаткова накладна містить відомості що вказана поставка здійснюється саме на виконання договору, який укладений між сторонами, і згідно умов якого остаточний розрахунок повинен бути проведений відповідачем після отримання товару.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. У даному випадку такими доказами повинні бути первинні бухгалтерські документи.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити зокрема: назва документа (форми), дата і місце складання, назва підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи з викладеного, суд прийшов до висновку, що поставка товару відповідачеві без проведення передоплати останнім (зміна умов поставки) була погоджена між сторонами оскільки вони своїми діями підтвердили таке погодження: позивач поставляючи товар, а відповідач приймаючи його та оплачуючи.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлене договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини купівлі-продажу урегульовані Главою 54 ЦК України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Порядок проведення розрахунку за проданий товар, визначений у п. 4 Доповнень №1 (Протоколу погодження цін №1) від 20.10.2011, Протоколу погодження цін № 2 від 01.12.2011, Доповнень № 2, 3, 5 -20 (Специфікації № 1 -18 та у ст.692 ЦК України, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Після звернення позивача з позовом до суду, відповідачем частково сплачена заборгованість у розмірі 20 879,30 грн. і станом на 27.11.2012 вона становить 51 800,00 грн., розмір якої представник відповідача підтвердив у судовому засіданні. Таким чином, провадження у справі в частині стягнення 20 879,30 грн. основної заборгованості підлягає до припинення у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Оскільки відповідач зобов'язувався розрахуватись за товар після його отримання і відповідачем не надано суду доказів належного виконання його зобов'язань перед позивачем щодо оплати товару, позовна вимога про стягнення заборгованості у сумі 51 800,00 грн. підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідачем не надано відповідних доказів та не доведено, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідальність за порушення строків виконання грошових зобов'язань, передбачена пунктом 8.6 договору, відповідно до якого за порушення строків оплати, погоджених в договорі, замовленнях та/або специфікаціях, відповідач зобов'язаний виплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої у строк суми за кожен день прострочення.

На підставі вказаних положень, позивач нарахував відповідачу пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 12 488,82 грн., яка є обґрунтованою та такою що підлягає до задоволення.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити, зокрема, три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаних вимог закону за прострочення оплати поставленого товару, позивачем нараховано відповідачу 2 342,87 грн. 3% річних, розрахунки позивачем зроблені вірно, відповідно вказана сума підлягає до стягнення.

Відповідачем всупереч положенням ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення повного розрахунку за поставлений товар, тому суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 51 800,00 грн. заборгованості, 12 488,82 грн. пені та 2 342,87 грн. 3% річних.

На підставі ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених вимог підлягає до стягнення 1 609,50 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «Рувер Груп»(18005, м. Черкаси, вул. Рози Люксембург, буд. 31, к. 305, код 37067673) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Мітолс», (03191, м. Київ, вул.. В. Касіяна, буд. 10А, к. 42 код 35839303) - 51 800,00 грн. заборгованості, 12 488,82 грн. пені, 2 342,87 грн. -3% річних та 1 609,50 грн. судового збору.

В частині стягнення 20 879,30 грн. основної заборгованості припинити провадження.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Мітолс»судовий збір у розмірі 140,72 грн. сплачений відповідно до платіжного доручення № 12 від 25.09.2012

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення підписано 03.12.2012

Суддя О.І. Кучеренко