Постанова № 28276498, 19.11.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2012 р. Справа № 2а/0470/9243/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Луніної О.С.

при секретарі судового засідання Черпак А.Ю.

за участю сторін:

від позивача -Глущенко О.О.

від відповідача -Коваленко В.Ю., Січков Д.С.

свідків -ОСОБА_1, ОСОБА_2 ОСОБА_3.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроперспектива»до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі -Дніпропетровська МДПІ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

У серпні 2012 року позивач звернувся до адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської МДПІ, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 19.11.2012, просив:

- встановити відсутність компетенції Дніпропетровської МДПІ щодо самостійного визначення нікчемними правочини, які укладені ТОВ «Агроперспектива»з суб'єктами підприємницької діяльності;

- визнати протиправними дії Дніпропетровської МДПІ щодо визнання актом №259/221/32465836 від 16.07.2012 нікчемними правочини, які укладені ТОВ «Агроперспектива»з суб'єктами підприємницької діяльності.

- визнати протиправними дії Дніпропетровської МДПІ у Дніпропетровській області Державної податкової служби щодо коригування на підставі акту перевірки № 259/221/32465836 від 16.07.2012 року автоматичної інформаційної системи бази даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які ТОВ «Агроперспектива»включило до податкових декларацій з податку на додану вартість за жовтень-грудень 2011 року та січень-травень 2012 року.

- зобов'язати Дніпропетровської МДПІ у Дніпропетровській області Державної податкової служби відновити показники податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроперспектива»(код ЄДРОПУ 32465836) за жовтень-грудень 2011 року та січень-травень 2012 року, а саме: внести до автоматичної інформаційної системи бази даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які ТОВ «Агроперспектива»включило до податкових декларацій з податку на додану вартість за жовтень-грудень 2011 року та січень-травень 2012 року.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Агроперспектива»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.05.2012 за результатами якої складено акт №259/221/32465836 від 16.07.2012. В акті перевірки податковий орган прийшов орган прийшов до висновку про те, що правочини, укладені ТОВ «Агроперспектива»з контрагентами щодо реалізації соняшника відповідно до п.п. 1, 2 ст. 215, п.п. 5 ст. 203 ЦК України є нікчемними і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю та порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб, у зв'язку з чим відповідач вважає, що позивачем завищено податкові зобов'язання з ПДВ на суму 7034199 грн. Позивач вважає такі висновки податкового органу необґрунтованими та протиправними, оскільки господарські взаємовідносини ТОВ «Агроперспектива»з контрагентами відповідають всім вимогам закону, мають реальну господарську мету та оформленні відповідними первинними документами відповідно до вимог закону, а тому податкові зобов'язання ТОВ «Агроперспектива»у сумі 7034199 грн. є підтвердженими. Також, позивач вказує і на те, що податковий орган не має права самостійно виключати з електронної бази даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України»сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, визначених позивачем у податковій декларації, однак такі дії були відповідачем вчинені в порушення норм ст. 49 Податкового кодексу України.

У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав та просив його задовольнити у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що під час проведення перевірки ТОВ «Агроперспектива»не було доведено наявності у останнього товару (соняшнику) у кількості 12201,397 т., яка реалізована покупцям за укладеними правочинами, також не встановлено виробничих потужностей у позивача, складських приміщень необхідних для збирання та зберігання такої кількості товару, дані обставини підтверджені поясненнями працівників позивача. Також, відповідач посилався на те, що позивачем не було надано під час перевірки відповідних договорів, товарно-транспортних накладних, подорожних листів, довіреностей на отримання товару покупцями, сертифікатів якості товару, що свідчить про відсутність відвантаження товару покупцям. Таким чином податковий орган прийшов до висновку щодо нікчемності правочинів щодо реалізації соняшнику у кількості 12201,397 т., укладених позивачем з контрагентами, та завищення у зв'язку з цим податкових зобов'язань з ПДВ на суму 7034199 грн.

У судовому засіданні представник відповідача адміністративний позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи позовної заяви, дослідивши письмові докази, заслухавши пояснення сторін та свідків, суд вважає за необхідне адміністративний позов задовольнити частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Агроперспектива»є юридичною особою зареєстроване 17.10.2003 Солонянською районною Державною адміністрацією Дніпропетровської області за №04052382-Ю-0010978.

ТОВ «Агроперспектива» є платником податку на додану вартість та знаходиться на знаходиться на спеціальному режимі оподаткування, як платник податків, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського господарства.

Фахівцями Дніпропетровської МДПІ на підставі направлень від 02.07.2012 №000349, №000350, №000351, виданих Дніпропетровською МДПІ, згідно із п.п. 201.4 п. 20.1 ст. 20, п. 78.1.1 ст. 78 та п.82.2 ст. 82 Податкового кодексу України, на підставі наказу Дніпропетровської МДПІ №371 від 02.07.2012 проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Агроперспектива»з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.05.2012, за результатами якої складено акт №259/221/32465836 від 16.07.2012.

Як вбачається з акту №259/221/32465836 від 16.07.2012 перевіркою встановлено порушення ТОВ «Агроперспектива»ч.5 ст. 203, ч.1, 2 ст. 215, ст. 216, ст. 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах; ст. 1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; ст. 44 Господарського кодексу України, п.п. 185.1, ст. 185, п.п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187 ПК України, а саме завищено податкові зобов'язання з ПДВ у сумі 7034199 грн. за період з 01.10.2011 по 31.05.2012.

З викладеними висновками в акті перевірки позивач не погодився та подав до Дніпропетровської МДПІ заперечення до акту. Проте, Дніпропетровська МДПІ листом від 26.07.2012 за №10381/10/221 заперечення на акт перевірки позивача залишила без задоволення.

Також, під час розгляду справи було встановлено, що на підставі акту №259/221/32465836 від 16.07.2012 відбулося коригування показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача, які на підставі декларацій з ПДВ відображаються податковим органом в централізованій електронній базі податкової звітності, а саме: в базі даних, яка має назву «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України», в тому числі в частині декларування податкового кредиту з податку на додану вартість і податкового зобов'язання за господарськими операціями, вчиненими ТОВ «Агроперспектива»з контрагентами, зазначеними у деклараціях з ПДВ за період з 01.10.2011 по 31.05.2012.

Зазначений факт був підтверджений і представником відповідача в судовому засіданні.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним діям та висновкам податкового органу, суд керується положеннями Конституції України, Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за № 34/18772 (далі -Порядок № 984).

Відповідно до п.п. 209.1, 209.2 ст. 209 ПК України, резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування. Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Положеннями п. 14.1.156 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання -сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством ( у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

У відповідності до п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові зобов'язання з ПДВ, які на думку відповідача є завищеними та безпідставними, сформовані позивачем у зв'язку з виконанням зобов'язань по правочинам щодо реалізації соняшнику, укладеними з ТОВ «Торговий Дім «Днепроагро», ТОВ «ВТК-Трейд», ТОВ «Катеринопільський елеватор», ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів», ТОВ «АТ Каргілл», ТОВ «Актив-Агро», ТОВ «Агропромислова компанія», ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД», ДП з ІІ «Сангрант Плюс», ПАТ «Пологівський олійноекстрактний завод».

Так, між ТОВ «Агроперспектива»(продавець) та ТОВ «Торговий Дім «Днепроагро»(покупець) був укладений договір купівлі-продажу товару №12-012/1 від 16.02.2012, згідно якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю товар -соняшник товарний, загальною кількістю 3000 т., по ціні 3733,60 грн. за 1 т. (в т.ч. ПДВ -622,27 грн.). Загальна сума договору складає 11200800 грн. з ПДВ. Також, відповідно до умов договору продавець зобов'язаний забезпечити відвантаження товару в наданий покупцем транспорт.

Між ТОВ «Агроперспектива» та ТОВ «ВТК-Трейд»був укладений контракт №34236 від 19.12.2011 та контракт №34306 від 21.12.2011. Відповідно до контракту №34236 від 19.12.2011 ТОВ «Агроперспектива»зобов'язується передати у власність ТОВ «ВТК-Трейд»соняшник загальною кількістю 1000 т., по ціні 3300 грн. за 1 т. (в т.ч. ПДВ -550 грн.). Загальна сума контракту складає 3300000 грн. (в т.ч. ПДВ -550000 грн.). Згідно контракту №34306 від 21.12.2011 ТОВ «Агроперспектива»зобов'язується передати у власність ТОВ «ВТК-Трейд»соняшник загальною кількістю 295,549 т., по ціні 3383,53 грн. за 1 т. (в т.ч. ПДВ -563,92 грн.)

З ТОВ «Катеринопільський елеватор»позивачем був укладений договір поставки №1045/к від 29.11.2011 згідно якого, ТОВ «Агроперспектива»зобов'язується передати у власність ТОВ «Катеринопільський елеватор»товар (соняшник). Відповідно до умов договору товар поставляється силами постачальника на об'єкт покупця. Загальна кількість товару, яка підлягає постачанню визначається фактично поставленим товаром згідно даних, вказаних у видаткових та податкових накладних. Вартість одиниці товару в гривнях вказуються у накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, всього за даним договором поставки було відвантажено соняшнику у кількості 870,5 т. на загальну суму 3173372,05 грн. (в т.ч. ПДВ -528895,39 грн.)

З ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»позивачем також був укладений договір поставки №1977 від 16.12.2011 на тих самих умовах, що й вищенаведений договір.

З матеріалів справи вбачається, що всього за даним договором поставки було відвантажено соняшнику у кількості 2449,96 т. на загальну суму 9993757,85 грн. (в т.ч. ПДВ -1665626,29 грн.)

Також, між ТОВ «Агроперспектива»та ТОВ «АТ Каргілл»були укладені наступні договори поставки: №CVP27417 від 23.02.2012, №CVP27840 від 23.02.2012, №CVP27492 від 24.02.2012, №CVP27762 від 29.02.2012, №CVP27870 від 01.03.2012, №CVP28561 від 13.03.2012, №CVP29206 від 22.03.2012, №CVP229303 від 23.03.2012, №CVP29337 від 26.03.2012, №CVP29495 від 28.03.2012, №CVP29588 від 30.03.2012. Згідно даних договорів ТОВ «Агроперспектива»зобов'язується передати у власність ТОВ «АТ Каргілл»соняшник.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «АТ Каргілл»було всього відвантажено соняшнику у кількості 852,56 т. на загальну суму 3384069,64 грн. (в т.ч. ПДВ -564011,61 грн.)

Між ТОВ «Агроперспектива»та ТОВ «Актив-Агро»був укладений договір №М/011 від 28.02.2012 згідно якого ТОВ «Агроперспектива»передало у власність ТОВ «Актив-Агро»соняшник у кількості 15,6 т. на загальну суму 61932 грн., в т.ч. ПДВ 10,322 грн.

З ТОВ «Агропромислова компанія»позивач уклав договори поставки №22/03 від 29.03.2012, №30/03 від 30.03.2012, №31/30 від 31.03.2012, №14/04 від 14.04.2012, №17/04 від 17.04.2012 та №22/05 від 22.05.2012, відповідно до яких ТОВ «Агропервспектива»передало у власність соняшник у кількості 228,616 т. на загальну суму 966490,50 грн. (в т.ч. ПДВ -161081,75 грн.).

Між позивачем та ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД»були укладені договори поставки №К1204-5202 від 09.04.2012, №К1204-5203 від 12.04.2012, №К1204-5204 від 18.04.2012, №1204-5205 від 27.04.2012, №К1205-5201 від 04.05.2012, №1205-5203 від 11.05.2012, згідно яких ТОВ «Агроперспектива»реалізувало соняшнику у загальній кількості 1069,426 т. на загальну суму 4590982,15 грн. (в т.ч. ПДВ -765163,69 грн.).

Що стосується взаємовідносин позивача з ДП з ІІ «Сангрант Плюс», то між ними був укладений договір поставки №2242с3 від 12.03.2012, відповідно до якого ТОВ «Агроперспектива»передало у власність ДП з ІІ «Сангрант Плюс»соняшник у кількості 676,791 т. на загальну суму 2900547,34 грн. (в т.ч. ПДВ -483424,56 грн.).

З ПАТ «Пологівський олійноекстрактний завод»позивачем також були укладені договори поставки соняшнику №2174О3 від 02.03.2012, №2220О3 від 07.03.2012, №2350О3 від 19.03.2012. До даних договорів сторонами були укладені додаткові угоди №1, №2 до договору №2174О3 від 02.03.2012, та акти зниження ціни за договорами №2174О3 від 02.03.2012, №2220О3 від 07.03.2012, №2350О3 від 19.03.2012. Згідно даних договорів ТОВ «Агроперспектива»реалізувало соняшнику у кількості 727951 т. на загальну суму 3115567,88 грн. ( в т.ч. 519261,31 грн.)

Отже, за вищеперелічиними правочинами ТОВ «Агроперспектива»реалізувало соняшнику у загальній кількості 12201,397 т. на загальну суму 43687518,42 грн., у т.ч. ПДВ 7281253,19 грн.

Як вбачається з акту перевірки, податковий орган за результатами перевірки прийшов до висновку, що правочини, які укладені між ТОВ «Агроперспектива»та ТОВ «Торговий Дім «Днепроагро», ТОВ «ВТК-Трейд», ТОВ «Катеринопільський елеватор», ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів», ТОВ «АТ Каргілл», ТОВ «Актив-Агро», ТОВ «Агропромислова компанія», ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД», ДП з ІІ «Сангрант Плюс», ПАТ «Пологівський олійноекстрактний завод», є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, суперечать інтересам держави та мають ознаки нікчемності.

Нереальність здійснення господарських операцій позивача з вищенаведеними контрагентами, а також нікчемність, укладених з ними правочинів, обґрунтована відповідачем тим, що соняшник в об'ємах 12201,397 т., який відповідно до первинних документів був реалізований позивачем його контрагентам за вищенаведеними правочинами, фактично у ТОВ «Агроперспектива»був відсутній.

Таке твердження податковий орган обґрунтовує тим, що в ході перевірки не встановлено наявності у ТОВ «Агроперспектива»трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів, власних, орендованих, одержаних за договорами лізингу складських, торгівельних, виробничих приміщень, достатньої площі земельних ділянок, що все суб'єкт господарювання міг би використовувати при здійсненні фінансово-господарської діяльності, а саме для вирощування та реалізації соняшнику у кількості 12201,397 т.

При цьому, відповідач зазначає, що дані обставини підтверджені поясненнями працівників ТОВ «Агроперспектива»ОСОБА_1, ОСОБА_2 ОСОБА_3., ОСОБА_4, які були відібрані під час проведення перевірки.

Також, податковий орган посилається на те, що позивач не надав під час перевірки договори, укладені з його контрагентами, документи, що підтверджують навантаження, відвантаження та транспортування соняшнику, а саме товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товару, подорожні листи тощо.

З наведеними висновками податкового органу суд не може погодитись з огляду на наступне.

Так, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Якщо є фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, тобто, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У відповідності до п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документи -це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88, який наведено вище, встановлено, що первинні документи ( на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Факт реальності здійснення господарських операцій за вказаним вище правочинами, укладеними позивачем з ТОВ «Торговий Дім «Днепроагро», ТОВ «ВТК-Трейд», ТОВ «Катеринопільський елеватор», ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів», ТОВ «АТ Каргілл», ТОВ «Актив-Агро», ТОВ «Агропромислова компанія», ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД», ДП з ІІ «Сангрант Плюс», ПАТ «Пологівський олійноекстрактний завод», підтверджується наданими суду первинними бухгалтерськими документами, які складені сторонами правочинів, а саме: оригіналами відповідних договорів поставки, купівлі-продажу, контрактів, оригіналами видаткових та податкових накладних, оригіналами товарно-транспортних накладних, оригінали реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, оригінали звітів про використання коштів на відрядження, оригінали актів приймання виконаних робіт, виписка з банку про рух коштів на рахунках, які свідчать про надходження коштів від контрагентів, оригінали квитанцій та платіжних доручень, оригінали рахунків на оплату соняшнику, оригінали та копії довіреностей видані контрагентами на отримання соняшнику, оборотно-сальдові відомості, копії складських квитанцій, оригінали рахунків-фактур, видаткових касових ордерів (а.с. 102 том 1 - а.с. 114 том 8, а.с. 200 том 8 -а.с. 173 том. 9).

Зі змісту досліджених вище первинних документів, зокрема, податкових накладних та рахунків, видно, що вони містять усі обов'язкові реквізити, підписи посадових осіб та печатки підприємств.

Отже, саме досліджені вище первинні бухгалтерські документи свідчать про реальність здійснення господарських операцій позивачем згідно до укладених договорів. Судом встановлено також і рух активів позивача у встановленому законодавством порядку, вказані первинні документи оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та не визивають будь-яких сумнівів щодо вчинення дій на виконання сторонами умов договорів, виходячи з того, що угоди, укладені позивачем містять всі істотні умови, які визначені ст.ст. 180, 181 Господарського кодексу України.

Що стосується висновків податкового органу щодо фактичної відсутності у ТОВ «Агроперспектива»соняшнику у кількості 12201,397 т., то судом встановлені наступні обставини, які свідчать про помилковість таких висновків.

Так, судом встановлено, що відповідачем раніше проводилась позапланова виїзна перевірка ТОВ «Агроперспектива»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 30.09.2011 за результатами якої було складено акт №863/233/32465436 від 05.12.2011 (копія акту №863/233/32465436 від 05.12.2011 з додатками наявна у матеріалах справи). Тобто, дана перевірка проводилась за звітний період, який передував тому періоду, що є предметом розгляду у даній справі.

Як вбачається зі змісту акту №863/233/32465436 від 05.12.2011, при перевірці податковий орган порушень з боку ТОВ «Агроперспектива»за звітний період з 01.10.2008 по 30.09.2011 не встановив.

Крім того, згідно додатку 2 «Довідка про результати проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності та рівня сплати податків ТОВ «Агроперспектива»за період з 01.10.2008 по 30.09.2011»до акту перевірки №863/233/32465436 від 05.12.2011, станом на 30.09.2011 за ТОВ «Агроперспектива»рахувались: земельні ділянки загальною площею 398,16 га; основні засоби, - автозаправка, столова, животноводська будівля, мехмастерська, механізований ток, зерновий склад №1, №2, ферма дворядна, ферма чотирирядна; машини та обладнання: 7 тракторів, 2 комбаїни, агрегат почвообробляючий, косилка, 6 сіялок, 2 борони, 4 культиватори, 2 плуга, зварювальне обладнання, холодильне обладнання, обігрівне обладнання, сепаратор, автомобіль, автомолоковоз, автобус, 2 причепи, тощо. Також, станом на 30.09.2011 у ТОВ «Агроперспектива»були наявні залишки товарно-матеріальних цінностей, а саме: соняшнику на 13190,1 тис. грн.; кукурудзи на 2931,1 тис. грн.; ріпак на суму 1648,8 тис. грн..; гречка на суму 183,2 тис. грн.; пшениця на суму 366,4 тис. грн.

Таким чином, наведене свідчить про наявність у ТОВ «Агроперспектива»промислових потужностей та можливостей вирощування великого об'єму соняшника та його реалізації у період з 01.10.2011 по 31.05.2012. Крім того, в акті перевірки №863/233/32465436 від 05.12.2011 зафіксовано, що станом на 30.09.2011 був залишок соняшнику на 13190,1 тис. грн.

Що ж стосується посилань відповідача на письмові пояснення працівників ТОВ «Агроперспектива», а саме ОСОБА_1, ОСОБА_2 ОСОБА_3., ОСОБА_4, то суд не бере їх до уваги, оскільки такі особи, окрім ОСОБА_4, були опитані у судовому засіданні, в результаті чого кожен з них пояснив, що під час проведення позапланової перевірки їх опитували двоє податківців, пояснення вони записували власноруч, також пояснили те, що ніяких відомостей щодо кількості вирощуваного соняшнику, на що звертає увагу відповідач, вони не надавали, оскільки не могли знати такої інформації.

Разом з тим, свідки підтвердили те, що у позивача наявні складські приміщення у яких зберігалась велика кількість соняшнику.

Таким чином, суд вважає висновки податкового органу щодо нереальності здійснення господарських операцій та нікчемності правочинів з контрагентами позивача, а також висновки щодо відсутності у останнього соняшнику в об'ємах, необхідних для виконання зобов'язання по таким правочинам, помилковими

Також, суд зазначає, що такі висновки відповідача не ґрунтуються на вимогах закону, виходячи з наступного.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Разом з тим, висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній частині судового рішення.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Отже, договори поставки, купівлі-продажу, контракти не віднесені до переліку тих правочинів, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, тобто такі, що порушують публічний порядок.

Акт перевірки № 259/221/32465836 від 16.07.2012 не тільки не містить посилань на вину саме позивача, яка виразилася в намірі позивача порушити публічний порядок, а й не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктивності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, суд приходить до висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Отже, відповідач, зробивши висновок у акті перевірки № 259/221/32465836 від 16.07.2012 про нікчемність правочинів, не міг керуватися лише припущеннями щодо нікчемності (фіктивності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами, а саме: рішеннями суду про визнання їх такими або вироком суду про визнання вини позивача, відповідного вироку відносно посадових осіб контрагентів позивача суду не надано.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження податкового органу передбачені ст. 20 Податкового кодексу України, з аналізу приписів якої вбачається, що відповідачу не надано право під час проведення перевірки встановлювати нікчемність правочинів, укладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності.

Отже, податковою інспекцією, з перевищенням своїх повноважень, у акті перевірки № 259/221/32465836 від 16.07.2012 зроблено висновок про те, що укладені правочини між позивачем та ТОВ «Торговий Дім «Днепроагро», ТОВ «ВТК-Трейд», ТОВ «Катеринопільський елеватор», ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів», ТОВ «АТ Каргілл», ТОВ «Актив-Агро», ТОВ «Агропромислова компанія», ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД», ДП з ІІ «Сангрант Плюс», ПАТ «Пологівський олійноекстрактний завод»згідно із ст. 203, п.1,2 ст. 215, ст. 658 ЦК України мають ознаки нікчемності.

Відповідної правової позиції дотримується і Вищий адміністративний Суд України у своїй постанові №К/9991/50772/12 від 14.11.2012.

Що стосується дій податкового органу щодо корегування показників податкової звітності ТОВ «Агроперспектива»в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України», то такі дії також є протиправними з огляду на наступне.

Так, спосіб дій органу державної податкової служби в разі виявлення факту неправильного обрахування платником податків податкового зобов'язання визначений п.54.3 ст. 54 Податкового кодексу України де закріплено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення відємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (п.п.54.3.2 п.53.3 ст. 54).

За правилами п.58.1 ст. 58 Податкового кодексу України визначено, що у разі, коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого відємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу У цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення (абз.1 п.58.1 ст. 58).

В силу абз.2 п.58.1 ст. 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення відємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи положення наведених норм закону, суд приходить до висновку, що у випадку виявлення факту заниження платником податків податкового зобов'язання, рівно як і у випадку виявлення факту завищення платником податків податкового зобов'язання, в тому числі і внаслідок декларування неіснуючого об'єкта оподаткування, податковий орган обтяжений законодавцем обов'язком прийняти відповідне податкове повідомлення-рішення. Іншого порядку дій податкового органу як суб'єкта владних повноважень у спірних правовідносинах закон не передбачає.

Разом з тим, як встановлено судом та підтверджено в судовому засіданні представником відповідача, у спірних правовідносинах відповідач податкового повідомлення-рішення не виносив, що є порушенням норм ст. 58 Податкового кодексу України.

У судовому засіданні представник відповідача посилався на те, що податкове повідомлення-рішення у даному випадку не виноситься, оскільки позивач перебуває на спеціальному режимі оподаткування та не сплачує податок до Державного бюджету України.

Проте, суд не може погодитись з таким твердженням відповідача, оскільки чинним податковим законодавством не передбачено виняткових випадків, коли податковий орган не повинен виносити податкове повідомлення-рішення при виявленні заниження або завищення податкових зобов'язань.

Факт вчинення відповідачем дій щодо коригування відповідачем в вказаній автоматизованій системі податкових зобов'язань позивача, задекларованих позивачем сум податкового кредиту з податку на додану вартість та податкових зобов'язань за жовтень-грудень 2011 року та січень-травень 2012 року без прийняття відповідного податкового повідомлення-рішення на підставі акта № 259/221/32465836 від 16.07.2012 підтверджений представником відповідача у ході судового розгляду справи.

При вирішенні питання щодо можливості оскарження таких дій в порядку адміністративного судочинства та обрання належного способу судового захисту прав позивача від наслідків таких дій, суд виходить з наступного.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно з ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Пунктами 1,2 ст. 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

З наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що дії суб'єктів владних повноважень можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства, якщо такі дії порушують права, свободи та інтереси позивача.

У частині 1 ст.2 КАС України та інших положеннях КАСУ йдеться про захист не будь-якого інтересу, а тільки того, що охороняється законом, визначення якого наведено у Рішенні Конституційного Суду від 01.12.2004р. № 18-рп/2004р.

Контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), а також контроль за поданням платниками податків податкових декларацій розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, перевірки їх достовірності є одними з основних функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій.

Порядок та механізм такого контролю визначається нормативними документами Державної податкової адміністрації України.

Наказом ДПА України від 18.04.2008р. № 266 Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі контрагентів (зі змінами і доповненнями, внесеними наказами ДПА від 08.12.2008р. № 765, від 30.12.2009р. № 742), затверджені Методичні рекомендації щодо такої взаємодії.

Згідно п.1.3 даного наказу для реалізації Методичних рекомендацій створені такі програмні продукти, а саме:

- система формування та подання до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку податкової звітності в електронному вигляді щодо ведення обліку розшифрування податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів;

- система приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності щодо проведення автоматизованого контролю податкової декларації з податку на додану вартість на районному рівні;

- система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Пункт 2.14 наказу № 266 передбачає, що інформація податкової звітності з ПДВ, надіслана до центральної бази даних податкової звітності, підлягає розподілу відповідно до вимог Методичних рекомендацій щодо порядку розподілу платників податків за категоріями уваги та співставленню засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 166 затверджена форма декларації з податку на додану вартість та порядок її заповнення і подання. До даного наказу були внесені зміни та доповнення наказом ДПА України від 17.03.2008р. № 159, яким встановлено, що одночасно з декларацією повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації, подання яких передбачено цим Порядком, а також розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої). У разі подання уточнюючих розрахунків, в яких проводиться коригування податкових зобов'язань та/або податкового кредиту, такі ж розшифровки подаються на суму уточнення.

Таким чином, Деталізована база співставлення є одним з програмних продуктів центральної бази даних податкової звітності, що введена в дію ДПА України з метою проведення перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість, в якій по податковим періодам відображаються показники податкового кредиту та податкових зобов'язань платників податків у розрізі контрагентів на підставі поданої податкової звітності з ПДВ, тобто податкових декларацій з податку на додану вартість з додатками № 5.

Відповідно до п.54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п.49.8 ст. 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України від 31.12.2008р. № 827 за відсутності зауважень до оформлення податкової звітності вона реєструється і вважається прийнятою. Обробка та занесення інформації до електронних баз виконується підрозділом ведення та захисту податкової звітності, у разі відсутності зазначеного підрозділу -підрозділами, на які покладено цю функцію. За відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником податків, несуть відповідальність підрозділи ведення та захисту податкової звітності.

Отже, з наведених нормативних актів вбачається, що обов'язок платника податків подати декларацію з ПДВ узгоджується з обов'язком податкового органу прийняти таку декларацію та, при відсутності зауважень до її оформлення, відобразити показники цієї декларації у відповідних базах податкової звітності.

Таким чином, показники податкового кредиту та податкових зобов'язань конкретного платника податків, які відображаються в Деталізованій базі співставлення, формуються на підставі показників поданих таким платником податків податкових декларацій з ПДВ з додатком № 5, і повинні їм відповідати.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що самостійна зміна відповідачем в Деталізованій базі співставлення показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача на підставі акту перевірки, без прийняття податкового повідомлення-рішення та без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків) порушує права та інтереси позивача, оскільки позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності.

Також, виходячи зі специфіки податку на додану вартість, який сплачується у складі ціни товарів (робіт, послуг), одна операція з продажу товару викликає відповідні податкові наслідки у обох сторін цієї операції, які є платниками ПДВ, - у продавця -податкові зобов'язання, а у покупця -податковий кредит на аналогічну суму.

За таких обставин суд вважає, що невідповідність показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, що задекларовані позивачем у деклараціях з ПДВ, показникам з централізованої бази даних податкової звітності, має безпосередній вплив на права та інтереси позивача, оскільки така невідповідність може мати для позивача негативні наслідки, як то: погіршення його ділової репутації, як належного платника податків, відмова його контрагентів від подальших господарських відносин з позивачем з метою уникнення негативних податкових наслідків для себе від таких операцій, тощо.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що дії податкового органу по зміні задекларованих платником податків показників податкового кредиту та податкових зобов'язань в Деталізованій базі співставлення можуть бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства, оскільки відображення таких відомостей з урахуванням того, що такі відомості повинні співпадати з показниками у податковій декларації платника податку, фактично формує податкові зобов'язання на майбутнє, а отже спричиняє реальні зміни майнового стану такого платника, а належним способом захисту прав та інтересів платника податків у випадку незаконності таких дій повинно бути відновлення в цій базі таких показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, які задекларував платник податків.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідач в ході судового розгляду справи не зміг надати жодних доказів та не навів жодних підстав, які б свідчили про законність та обґрунтованість вчинених ним дій, які полягають у коригуванні в автоматизованій системі податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача за жовтень-грудень 2011 року та січень-травень 2012 року без прийняття податкового повідомлення-рішення на підставі акту № 259/221/32465836 від 16.07.2012.

За викладеного, суд приходить до висновку, що вказані вище дії вчинені відповідачем не у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України та без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому зазначені дії податкової інспекції слід визнати протиправними, зобов'язавши, при цьому, відповідача вчинити дії щодо відновлення в автоматизованій системі показників податкових зобов'язань та податкового кредиту позивача за жовтень-грудень 2011 року та січень-травень 2012 року.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що податковим органом не доведено правомірності своїх дій щодо встановлення в акті перевірки № 259/221/32465836 від 16.07.2012 нікчемності правочинів, а також дій щодо коригування показників податкової звітності позивача за період з 01.10.2011 по 31.05.2012, а тому суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії задовольнити.

Що стосується вимоги позивача щодо встановити відсутність компетенції Дніпропетровської МДПІ щодо самостійного визначення нікчемними правочини, які укладені ТОВ «Агроперспектива»з суб'єктами підприємницької діяльності, то суд вважає за необхідне відмовити у її задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Згідно п. 6 ч. 4 ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про: встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Під компетенційними спорами розуміються спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень. Особливістю таких спорів є те, що сторонами у них - як позивачем, так і відповідачем - є суб'єкти владних повноважень.

Суд вважає, ця вимога може бути поєднана з оскарженням рішення чи дії, якими один орган втрутився в компетенцію іншого або спосіб захисту при оскарженні рішень чи дій суб'єкта владних повноважень фізичною і юридичною особою, що було б підставою для скасування рішення, визнання дій протиправними, але не встановлювати на вимогу позову наявність або відсутність компетенції за зверненням фізичних або юридичних осіб.

Таким чином вимоги позивача щодо визнання відсутність компетенції суб'єкта владних повноважень, це спосіб захисту у компетенційних спорах, тобто спорах між суб'єктами владних повноважень щодо реалізації компетенції у сфері управління та в межах заявленого позову не підлягає задоволенню.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що адміністративний позов ТОВ «Агроперспектива»підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 11, 158-163, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроперспектива» до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Дніпропетровської МДПІ у Дніпропетровській області Державної податкової служби щодо встановлення у акті № 259/221/32465836 від 16.07.2012 року недодержання ТОВ «Агроперспектива» в момент вчинення правочинів вимог, що спрямовані на реальне настання правових наслідків, які обумовлені ними по правочинах, а також встановлення порушень щодо нікчемності цих правочинів.

Визнати протиправними дії Дніпропетровської МДПІ у Дніпропетровській області Державної податкової служби щодо коригування на підставі акту перевірки № 259/221/32465836 від 16.07.2012 року автоматичної інформаційної системи бази даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які ТОВ «Агроперспектива» включило до податкових декларацій з податку на додану вартість за жовтень-грудень 2011 року та січень-травень 2012 року.

Зобов'язати Дніпропетровської МДПІ у Дніпропетровській області Державної податкової служби відновити показники податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроперспектива» (код ЄДРОПУ 32465836) за жовтень-грудень 2011 року та січень-травень 2012 року, а саме: внести до автоматичної інформаційної системи бази даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які ТОВ «Агроперспектива» включило до податкових декларацій з податку на додану вартість за жовтень-грудень 2011 року та січень-травень 2012 року.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України. Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст виготовлено 26.11.2012 року.

Суддя О.С. Луніна