Ухвала суду № 28275876, 13.12.2012, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 213/1405/2012 Провадження № 22-ц/0290/3380/2012Головуючий в суді першої інстанції:Пороховий Г.І.Категорія: 44Доповідач: Копаничук С. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2012 м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючої : Копаничук С.Г.

Суддів: Сороки Л.А., Нікушина В.П.

при секретарі: Маняк О.П.

за участю представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_4 -ОСОБА_2 на рішення Липовецького районного суду від 18 жовтня 2012 року, -

В с т а н о в и л а :

В липні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання його таким, що втратив право користуватись житловим будинком АДРЕСА_1, посилаючись на те, що відповідач, який є її сином, зареєстрований за вказаною адресою, проте більше року там не проживає і не бажає добровільно виписатись. Вважає, що такими діями ОСОБА_4 порушує її права, так як вона, у зв'язку з цим, не може оформити субсидію на комунальні послуги.

Рішенням Липовецького районного суду від 18.10.2012 року визнано ОСОБА_4 втратившим право користування житловим будинком по АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_5 просить зазначене рішення суду скасувати, через порушення судом норм матеріального права, а провадження по справі закрити. Зазначив, що суд не врахував, що акт про відсутність ОСОБА_4 за вищевказаною адресою, затверджений міським головою від 23.07.2012 року, не містить належних ознак документа та викликає сумніви у його дійсності, у зв'язку з цим на даний час він оскаржується у встановленому законом порядку. Суд не взяв до уваги матеріали про відмову в порушенні кримінальної справи, які є доказом користування відповідачем житлом в травні 2011 року, пояснення сторін, які вказали, що ОСОБА_4 приходить до помешкання, ремонтує його та особисто оплатив чистку криниці. Крім того, суд порушив норми матеріального права, а саме ст.ст.156, 157 ЖК України, де вказані підстави виселення та п.11 постанови Пленуму ВС України №2 від 12.04.1985 р. «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами ЖК України», яким передбачено, що суд може визнати особу такою, що втратила право користування жилим приміщенням, лише з однієї вказаної позивачем підстави, передбаченої ст. 71 або ст. 107 ЖК України. Змінити підставу позову суд вправі тільки за згодою позивача. Тобто суд ухвалив рішення, посилаючись на норми ЖК України, які в позовній заяві були відсутні, чим змінив підставу позову і згоди позивача не отримав. Суд обмежив право відповідача, як батька неповнолітньої дитини, яка зареєстрована у цьому ж будинку, у виконанні його батьківського обов'язку, що порушує ст.ст.4, 151 СК України.

Заслухавши доповідача, осіб, що беруть участь в справі, перевіривши матеріали справи, рішення суду та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Суд встановив, що позивачка є власником житлового будинку розташованого в АДРЕСА_1 (а.с.5). Відповідач ОСОБА_4, який є членом сім'ї позивачки, зареєстрований за вказаною адресою, проте, згідно акту Липовецької міської ради від 23.07.2012 року, фактично не проживає у даному будинку з 15.04.2011 року по даний час.

Згідно п.п. 3, 4 ч.1 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ст.ст. 317, 319 ЦК України передбачено, що власник здійснює право власності шляхом володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст.405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Ухвалюючи рішення про визнання ОСОБА_4 таким, що втратив право на користування житловим будинком АДРЕСА_1, суд першої інстанції виходив з того, що останній не проживає у даному будинку з 15.04.2011 року, понад один рік, докази про поважність причин його відсутності у ньому не надав, а тому позов підлягає до задоволення.

Суд вірно встановив обставини по справі ,належним чином перевірив їх доказами, які оцінив в порядку ст.212 ЦПК України , правильно застосував норми матеріального права, зокрема ст.405 ЦК України та дійшов правильного висновку про визнання відповідача таким, що втратив право на користування житловим будинком в м.Липовець, так як він відсутній у ньому без поважних причин понад один рік.

Доводи скарги про порушення судом норм матеріального права, а саме ст.ст.156, 157 ЖК України та п.11 постанови Пленуму ВС України №2 від 12.04.1985 р. «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами ЖК України», яким передбачено, що суд може визнати особу такою, що втратила право користування жилим приміщенням, лише з однієї вказаної позивачем підстави, передбаченої ст. 71 або ст. 107 ЖК України, є необґрунтованими.

Так, згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Позивачка, як на підставу позову, послалась на обставини, зазначені в ст.405 ЦК України, а суд, відповідно до ст.ст.11, 31 ЦПК України, не вправі самостійно змінювати підстави позову та застосувати інші норми, зокрема житлового законодавства.

Доводи апеляційної скарги про неправомірну зміну судом підстав позову з норм ЦК на ЖК України, а саме ст.ст.150, 155 ЖК, є також необґрунтованими, так як зазначені статті не є підставами, за якими суд визнав відповідача таким, що втратив право на користування житлом. Вони лише повторюють відповідні положення норм ЦК України, на які посилався суд і якими регулюються права власника щодо свого майна у вигляді житлового будинку.

Доводи скарги щодо неврахування судом того, що ОСОБА_4 приходить до помешкання, ремонтує його та особисто оплатив чистку криниці, його дочка зареєстрована у даному будинку, є безпідставними, оскільки докази цьому в матеріалах справи відсутні.

Інші доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують

Враховуючи викладене і керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, -

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Липовецького районного суду від 18 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом вірно: