Ухвала суду № 28275504, 18.12.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2570/3295/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Тихоненко О.М.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М

У Х В А Л А

Іменем України

"18" грудня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Приходько О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.10.2012 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАН-ТОРГ»до ДПІ у м. Чернігові ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ЛАН-ТОРГ»звернулось до суду першої інстанції із позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби № 0003592320 від 18.10.2012.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.10.2012 позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Позивач 09.08.2001 зареєстрований в якості юридичної особи виконавчим комітетом Чернігівської міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 583595 (а.с.6), 14.08.2001 зареєстрований в якості платника податку на додану вартість ДПІ у м. Чернігові, що підтверджується свідоцтвом № 100336371 (а.с.8) та взятий на облік в ДПІ у м. Чернігові, як платник податків 14.08.2001, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 10.01.2011 № 558/10/29-017 (а.с.9).

Згідно довідки Головного управління статистики у Чернігівській області № 605203 видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (а.с.7).

На підставі направлення від 05.10.2012 № 2860 посадовою особою ДПІ у м. Чернігові ДПС на підставі вимог п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст. 82 ПК України та відповідно до наказу від 05.10.2012 № 2839 проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість (далі - ПДВ) за березень 2012 року, при проведенні господарських операцій з ТОВ «Хозстройсервіс», за результатами якої складено акт від 10.10.2012 № 2003/22/31597963 (далі - акт перевірки) (а.с.26-38).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

1. п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, ст. ст.185,188, п.200.1 ст.200, п.201.1 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на суму 3 333,00 грн., в тому числі за березень 2012 року в сумі 3 333,00 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ у м. Чернігові ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.10.2012 № 0003592320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 4 166,00 грн. (за основним платежем 3 333,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 833,00 грн. (а.с.39).

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачем не доведена правомірність прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що ТОВ «Хозстройсервіс»є фіктивним підприємством та угоди між ним і позивачем є нікчемними, первинні документи, що посвідчують угоди, також є нікчемними, а тому спірне податкове повідомлення-рішення прийняте ним правомірно.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до матеріалів справи ТОВ «Хозстройсервіс» на момент складання податкових накладних було зареєстроване як платник податку на додану вартість, що не оспорюється відповідачем.

19.03.2012 між ТОВ «Хозстройсервіс»(подавець) та позивачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 1903, відповідно до якого подавець зобов'язується передати належний йому товар у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього суму, обумовлену дговором (а.с.14).

Виконання даного договору підтверджується податковою накладною від 19.03.2012 № 87 на суму з ПДВ 20 000,00 грн., видатковою накладною від 19.03.2012 № 87 на суму з ПДВ 20 000,00 грн. та довіреністю на отримання товару від 19.03.2012 № 21, а оплата проведена згідно платіжного доручення № 498 від 19.03.2012 на суму 20 000,00 грн. Також, факт оплати товару підтверджується випискою про операції позивачем за 19.03.2012 (а.с.15-22).

Крім того, позивачем укладено договір № 03/01-2012 на перевезення вантажу від 03.01.2012 з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (перевізник), відповідно до якого перевізник виділяє технічно-справні автомобілі-самоскиди для перевезення вантажів замовника (позивача), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити послуги по перевезенню вантажу у відповідності до умов даного договору (а.с.23).

Виконання договору на перевезення вантажу підтверджується актом виконаних робіт № 02-04-1 від 02.04.2012 на суму 10 000,00 грн. та товарно-транспортною накладною № 87 від 19.03.2012 (а.с.24-25).

Згідно з п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 199.1 ст.199 Податкового кодексу України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Колегія суддів вважає, що позивачем доведено факт реального виконання умов договору, що надає йому право на формування податкового кредиту.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, -нікчемним.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Виходячи із вищезазначених обставин справи, а також з того, що санкції є похідними від учинення нікчемного правочину, у даному випадку вони не можуть бути застосовані через недоведеність направленості спірного договору на досягнення мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що укладений між позивачем та ТОВ «Хозстройсервіс» договір не визнаний недійсним в судовому порядку, а тому доводи апелянта про його нікчемність є безпідставними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на суму 3 333,00 грн., в тому числі за березень 2012 року в сумі 3 333,00 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт правомірності винесення податкового повідомлення-рішення № 0003592320 від 18.10.2012.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.10.2012 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Василенко Я.М

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.