Ухвала суду № 28271589, 06.11.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-8047/12/0170/27

06.11.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Яковенко С.Ю.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Радуга Трейдінг"- Кульський Леонід Семенович, довіреність № 2 від 23.01.12

представник відповідача, Сімферопольської міжрайонної Державної податкової інспекція Автономної Республіки Крим Державної податкової служби- Чакал Айше Реджепівна, довіреність № 11/9/10-0 від 10.07.12

розглянувши апеляційну скаргу Сімферопольської міжрайонної Державної податкової інспекція Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Аблякимов Е.Е.) від 20.08.12 у справі № 2а-8047/12/0170/27

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Радуга Трейдінг" (вул. Центральна, 1а, селище Лікарственне, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97557)

до Сімферопольської міжрайонної Державної податкової інспекція Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. Белова, 2, селище Мирне, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97503)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.08.2012 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Радуга Трейдінг" задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0001322301 від 02.09.2011, вирішено питання про судові витрати.

На зазначене судове рішення від Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалі справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Радуга Трейдінг"(далі-позивач) звернулось до суду (з урахуванням відкликання частини позовних вимог) із адміністративним позовом до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі-відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення №0001322301 від 02.09.2011.

Позов мотивовано тим, що висновки акту документальної позапланової виїзної перевірки № 1390/23-02/33763441 від 25.08.2011, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, суперечать нормам Податкового кодексу України та фактичним даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, в акті перевірки припустився невірних висновків, які не відповідають діючому законодавству, що призвело до винесення протиправного податкового повідомлення-рішення.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме відповідач.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 02.09.2011 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001322301, яким позивачу визначено завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по Декларації за червень 2011року на 95963,00грн.

Передумовою прийняття відповідачем спірного рішення став акт №1390/23-02/33763442 від 25.08.2011 документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Мартін Бауер Крим" (правонаступником якого є ТОВ "Радуга Трейдінг"- позивач по справі) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2011 року.

Перевіркою встановлено завищення залишку від'ємного значення попереднього (податкового) періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду у червні 2011 року, на суму 95963,00грн.

Податковий кодекс України визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Згідно з Податковим кодексом України сума бюджетного відшкодування формується як від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг). При цьому необхідною умовою є фактичне отримання товару (послуги) для його використання в господарській діяльності платника податків.

Слід зазначити, що лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що позивачем дотримані вимоги законодавства щодо формування податкового кредиту за спірний період.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що Податковий кодекс України не ставить право платника на бюджетне відшкодування в залежність від результатів перевірок попередніх податкових періодів- бюджетному відшкодуванню підлягають суми податку на додану вартість, фактично сплачені постачальникам у податкових періодах, що передують місяцю його декларування, незалежно від того, чи підтвердив податковий орган заявлені суми бюджетного відшкодування по деклараціям за попередні періоди.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що віднесення до податкового кредиту ТОВ "Радуга Трейдінг" податку на додану вартість за податковими накладними постачальників, постачальниками яких були підприємства з "ознаками ризикового кредиту", є порушенням пункту 198.3 та пункту 200.4 Податкового кодексу України, суперечать цим пунктам Податкового кодексу, оскільки вони не ставлять право платника на податковий кредит в залежність від будь-якого стану його постачальників, тим більше постачальників його постачальників.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що Податковий кодекс України взагалі не містить таких термінів, як "стан платника" або "ознаки ризикового кредиту".

Як вбачається з акту перевірки у розрахунок бюджетного відшкодування за червень 2011року платником податків включена частина залишку від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 43142 грн., фактично сплачена постачальнику ТОВ "Фітосовхоз Радуга" за придбану лікарську рослинну сировину.

Перевіркою встановлено, що ТОВ "Фітосовхоз "Радуга" зареєстрований суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість як сільськогосподарський виробник. Тому відповідач вважає, що оскільки постачальник- ТОВ "Фітосовхоз "Радуга" у зв'язку із застосуванням спеціального режиму оподаткування, не сплатив до Державного бюджету податок на додану вартість, нарахований на поставку позивачу лікарської сировини, а відтак у позивача відсутнє право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у сумі 43142,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що 19.07.2012 позивачем була надана податкова декларація з податку на додану вартість за звітний період червня 2011 року, в рядку 23.1 якої підприємство відобразило, що 95963,00 грн. є сумою, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, у зв'язку з чим додало до податкової декларації також розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування.

Одним з основних постачальників позивача, формуючим заявлену суму бюджетного відшкодування у червні 2011року є ТОВ "Фітосовхоз Радуга", яке було постачальником рослинної лікарської сировини.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Позивачем від ТОВ "Фітосовхоз Радуга" була отримана податкова накладна №33/2000 від 26.06.2011 на загальну сума-256620 грн., в тому числі податок на додану вартість-42770,00 грн. Факт нарахування (уплати) такого податку позивачем підтверджений та не оскаржувався під час розгляду справи відповідачем.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що сума податку на додану вартість була сплачена позивачем, зазначена сума увійшла до складу ціни придбаних товарів та була перерахована на розрахунковій рахунок продавця -ТОВ "Фітосовхоз Радуга", Отже, не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки для віднесення відповідних сум податків, сплачених у ціні товару до податкового кредиту, в розумінні Податкового кодексу України, не передбачається умова сплати цих сум до бюджету.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Більш того, пунктом 209.5 статті 209 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку, який придбаває сільськогосподарські товари/послуги в сільськогосподарського підприємства, який обрав спеціальний режим оподаткування, має право збільшити податковий кредит на суму сплаченого (нарахованого) податку в загальному порядку.

Слід зазначити, оскільки позивач виконав усі передбачені законом умови отримання відшкодування податку на додану вартість та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, тому відповідач безпідставно зробив висновок в акті перевірки від 25.08.2011 № 1390/23-02/33763442, які стали підставою для винесення податкового повідомлення-рішення №0001322301 від 02.09.2011, яким позивачу визначено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з Декларації за червень 2011 року на суму 95963,00 грн.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що задекларований позивачем до бюджетного відшкодування в Декларації за червень 2011 року податок на додану вартість в загальній сумі 95963,00 грн. був фактично сплачений постачальникам в місяці, що передує місяцю декларування бюджетного відшкодування, в повній відповідності до законодавчих норм Податкового кодексу, отже, будь-які законні підстави для висновку про завищення заявленої суми бюджетного відшкодування у податкового органу відсутні.

Судова колегія зауважує, що пункт 102.5 Податкового кодексу України передбачає, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Тобто, цим пунктом регулюється термін подання заяв про повернення надміру сплачених грошових коштів або про їх відшкодування, а не порядок розрахунку залишку сум від'ємного значення попередніх податкових періодів. Залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів та сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість- це різні показники Декларації з податку на додану вартість.

Колегія суддів звертає увагу на те, що Додаток 2 до Декларації з податку на додану вартість має назву "Довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду", і в ньому взагалі не йдеться про бюджетне відшкодування.

Помилковими вважаються судовою колегією посилання в апеляційній скарзі на пропуск позивачем строку звернення до суду, оскільки позиція Вищого адміністративного суду України щодо строків судового оскарження податкових повідомлень-рішень викладена у листі Вищий адміністративний суд України від 01.11.2011 №1935/11/13-11, у якому вказано, що статтею 102 Податкового кодексу України врегульовано питання застосування строків давності визначення податкових зобов'язань, які становлять 1095 днів.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані грошові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення,а надані позивачем письмові пояснення щодо неправомірності винесення спірного податкового повідомлення-рішення, є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову, оскільки відповідачем не доведена правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, тому існують підстави для визнання його протиправним та скасування.

Оцінюючи дії Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0001322301 від 02.09.2011, суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, «на підставі»означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, «у межах повноважень»означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, «у спосіб»означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, діяв в не порядку статті 19 Конституції України, тобто, не підставі діючого законодавства України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Враховуючи те, що посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом першої інстанції повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивовано і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, а судове рішення - без змін.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Сімферопольської міжрайонної Державної податкової інспекція Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.08.2012 у справі № 2а-8047/12/0170/27 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 12 листопада 2012 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис С.Ю. Яковенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко