Постанова № 28271524, 21.12.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 грудня 2012 року Справа № 2а/1270/9303/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Прудника С.В.

за участі секретаря Семціва О.В.

за участю представників сторін:

позивача: Кулигіної О.М.

відповідача: не з'явився

розглянувши в відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Слов?яносербському районі Луганської області Державної податкової служби до Державного підприємства «Шахта «Слов?яносербська» про стягнення коштів з рахунків у банках у розмірі 30144,73 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

26 листопада 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державної податкової інспекції у Слов?яносербському районі Луганської області Державної податкової служби до Державного підприємства «Шахта «Слов?яносербська» про стягнення коштів з рахунків у банках у розмірі 30144,73 грн.

В обґрунтування позову, позивачем зазначено, що ДП «Шахта «Слов?яносербська» засноване на державній власності згідно наказу Мінпаливенерго України від 02.02.2004 року №62 належить до сфери управління Міністерства палива і енергетики, про що свідчить Статут відповідача. Дата проведення державної реєстрації 29.04.2004 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб 1 375 120 0000 000 255.

Відповідач як платник податків перебуває на обліку в ДПІ в Слов?яносербському районі від 28.09.2005 року, номер 358.

Станом на 19.11.2012 за відповідачем обліковується податковий борг на загальну суму 30144,73 грн. по земельному податку та податку на додану вартість. По закінченню встановленого боргу термін сплати податків вказана сума не перерахована до бюджету. Дата виникнення податкового боргу 27.09.2012р.

Позивачем застосовані заходи щодо стягнення податкового боргу, а саме: відповідачу були вручені перша податкова вимога від 28.01.2002 року №1/185, та друга податкова вимога від 05.03.2002 року №2/275, які були направлені на юридичну адресу відповідача. Майно боржника знаходиться в податковій заставі згідно Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №16604648 від 23.01.2008 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні, надав суду аналогічні позовній заяві пояснення.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про час, місце та дату розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Дослідивши всі документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ДП «Шахта «Слов?яносербська» зареєстроване Слов»яносербською районною державною адміністрацією Луганської області 17.02.1998 за №1155 (а.с.11).

Згідно довідки про взяття на облік платника податків відповідач перебуває на обліку в ДПІ у Слов»язносербському районі з 15.11.1996 за №8/1996 (а.с.12) та є платником податку на додану вартість з 06.10.2004 року (а.с.13).

Відповідно до ст.96 Цивільного Кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, установлених законом.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п.41.1.1. п.41.1. ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами, зокрема, є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Пунктом 41.5. ст.41 Податкового кодексу України органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

Підпунктами 87.1 та 87.2 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

У відповідності зі статтею 14 Податкового кодексу України:

- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);

- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);

- штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.265 пункту 14.1);

пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки (підпункт 14.1.162 пункту 14.1);

- податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункту 14.1.175 пункту 14.1).

Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2 пункту 16.1 статті 16); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16).

Відповідно до ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право визначати у визначених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків (підпункт 20.1.27 пункту 20.1); застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 20.1.28 пункту 20.1); звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини (пункт 20.1.18 пункту 20.1).

Відповідно до п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що відповідачем подано до податкового органу звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2012 року в якій він самостійно зазначив суму податкового зобов'язання в розмірі 10046,00грн. (а.с.17).

Розділом ХІІІ Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку за землю.

Пунктом 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до п. 286.3 ст. 286 Податкового кодексу України платник плати за землю має право подавати щомісяця нову звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

Згідно з п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 07.09.2012 складений акт про результати невиїзної документальної перевірки подання податкової звітності з земельного податку № 33/15-00176839, яким встановлено, що заборгованість відповідача по земельному податку складає 29191,12 грн. (а.с.18-19).

На підставі акту перевірки №33/15-00176839 від 07.09.2012 позивачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 07.09.2012 року:

- № 0000461500 на суму 2886,48 грн. (1924,32грн. - основний платіж, 962,16грн. - штрафні санкції) (а.с.21- зворотній бік);

- №0000451500 на суму 170,00грн.( 170,00грн. - штрафні санкції) (а.с.21);

- № 0000471500 на суму 25964,64 грн. (17309,76 грн. - основний платіж, 8654,88грн. - штрафні санкції) (а.с.22);

- №0000481500 на суму 170,00грн. (170,00грн. - штрафні санкції) (а.с.22-зворотній бік).

Усі вищезазначені податкові повідомлення рішення були отримані особисто головою ліквідаційної комісії, про що свідчать підписи на корінцях податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Підпунктами 87.1 та 87.2 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

У відповідності із статтями 6, 10 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (який був чинним до 01.01.2011) та з метою погашення податкового боргу, позивачем були вручені відповідачу перша податкова вимога №1/185 від 28.01.2002 на суму 2327719,39 грн. та друга податкова вимога №2/275 від 05.03.2002 на суму 6712,46 грн., однак зазначені заходи до погашення податкового боргу не призвели (а.с.15-16).

З матеріалів справи вбачається, що станом на 19.11.2012 за відповідачем числиться податковий борг у сумі 30144,73 грн., що підтверджується розрахунком частки податкового боргу (а.с.14) та обліковою карткою платника податків (а.с.23-34).

Внаслідок того, що відповідач станом на дату розгляду адміністративного позову податкового органу про стягнення коштів за податковим боргом, у добровільному порядку у розмірі 30144,73 грн., не сплатив, вимоги податкового органу про стягнення коштів в сумі 30144,73 грн. визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Слов?яносербському районі Луганської області Державної податкової служби до Державного підприємства «Шахта «Слов?яносербська» про стягнення коштів з рахунків у банках у розмірі 30144,73 грн. задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Шахта «Слов?яносербська» (ЄДРПОУ 00176839) кошти в сумі 30144,73 грн. (тридцять тисяч сто сорок чотири гривні 73 коп.) з усіх рахунків платника податків відкритих в установах банків на суму податкового боргу по податку на додану вартість у розмірі 953,61 грн. (дев'ятсот п'ятдесят три гривні 61 коп.) код платежу 14010100 на р/р № 31118029700298, одержувач УДКСУ у Слов»яносербському районі, код 37969169, банк ГУДКСУ в Луганській області, МФО 804013, по земельному податку у розмірі 3056,48 грн. (три тисячі п'ятдесят шість гривень 48 коп.) на р/р №33211811700301, код платежу 13050105, одержувач УДКСУ у Слов»яносербському районі Луганської області, банк одержувач ГУДКСУ в Луганській області, код казначейства 37969169, МФО 804013, по земельному податку у розмірі 26134,64 грн. (двадцять шість тисяч сто тридцять чотири гривні 64 коп.) на р/р №332158117005299, код платежу 13050101, одержувач УДКСУ у Слов»яносербському районі Луганської області, банк одержувач ГУДКСУ в Луганській області, код казначейства 37969169, МФО 804013.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено 26 грудня 2012 року.

СуддяС.В. Прудник