Постанова № 28271279, 20.12.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2012 р. м. Львів № 2а-9274/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Москаля Р.М., за участю секретаря судового засідання Думич Х.М., представника позивача Кукоба Ю.М., представника відповідача Хомик К.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом комунального підприємства «Червонограджитло-комунсервіс»до державної податкової інспекції у місті Червонограді Львівської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Червонограджитлокомунсервіс»(далі -КП «Червонограджитлокомунсервіс»звернулося до суду з позовом до державної податкової інспекції у місті Червонограді Львівської області ДПС (далі -ДПІ у м. Червонограді). Позовні вимоги підприємства, з урахуванням заяви від 23.11.2012 року про уточнення позовних вимог просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000811521 від 17.10.2012 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 61140 грн. за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання;

- визнати протиправними дії податкового органу по розподілу та спрямуванню сплачених КП «Червонограджитлокомунсервіс»коштів в рахунок погашення податкового боргу попередніх періодів, а не за призначенням платежу: 1) «ПДВ за березень 2010 року»згідно платіжних доручень №1058 від 16.04.2010р., №252 від 19.04.2010р., №256 від 19.04.2010р., №265 від 20.04.2010р., №1110 від 22.04.2010р., №266 від 22.04.2010р., №274 від 23.04.2010р., №1142 від 26.04.2010р., №1149 від 27.04.2010р., №289 від 27.04.2010р., №1162 від 28.04.2010р., №299 від 29.04.2010р., №1167 від 29.04.2010р., №1169 від 30.04.2010р., №303 від 30.04.2010р.; 2) «ПДВ за квітень 2010 року»згідно платіжних доручень №1237 від 17.05.2010р., №1242 від 18.05.2010р., №1256 від 19.05.2010р., №1278 від 20.05.2010р., №347 від 25.05.2010р., №1291 від 25.05.2010р., №350 від 26.05.2010р., №1327 від 27.05.2010р., №1333 від 28.05.2010р., №370 від 31.05.2010р., №1337 від 28.05.2010р.

Ухвалою від 20.12.2012 року суд закрив провадження у справі в частині визнання протиправними дій податкового органу по розподілу та спрямуванню сплачених КП «Червонограджитлокомунсервіс»коштів в рахунок погашення податкового боргу попередніх періодів, а не за призначенням платежу, зазначеного у перелічених вище платіжних дорученнях. Тому по суті суд розглянув спір лише щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000811521 від 17.10.2012 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 61140 грн. В обґрунтування цих позовних вимог позивач зазначив, що податковий орган безпідставно застосував до нього фінансові санкції на суму 89875,60 грн. за несвоєчасну сплату зобов'язань з податку на додану вартість за березень та квітень 2010 року на загальну суму 389449,36 грн., оскільки несвоєчасно сплачено лише частину із задекларованих зобов'язань з ПДВ за вказаний вище період на загальну суму 143678 грн. Тому позивач вважає, що фінансові санкції повинні розраховуватись виходячи саме із цієї суми і відтак податкове повідомлення -рішення № 0000811521 від 17.10.2012 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 61140 грн., на думку позивача, є протиправним. Крім того, позивач зазначив про те, що спірне податкове повідомлення-рішення є наслідком того, що податковий орган неправомірно змінив призначення платежу, зазначене у платіжних дорученнях, якими протягом квітня-травня 2010 року сплачувались податкові зобов'язання з ПДВ за березень -квітень 2010 року, і спрямував ці кошти в рахунок погашення боргів інших періодів. На час виникнення спірних правовідносин щодо сплати податкових зобов'язань з ПДВ (2010 рік) норми податкового законодавства не передбачали за податковими органами права змінювати призначення платежу, яке вказав платник у платіжних документах. З урахуванням наведеного вище позивач просить задовольнити позовні вимоги повністю. Представник позивача таку позицію підтримав.

Відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву. Зокрема зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято за наслідками проведеної у жовтні 2012 року перевірки КП «Червонограджитлокомунсервіс»на предмет дотримання вимог податкового законодавства за період з 20.04.2010 року по 21.09.2012 року, про що складено акт № 1553/260/15-016/31616100 від 08.10.2012 року. Під час перевірки з'ясувалось, що протягом серпня-вересня 2012 року підприємство сплатило податку на додану вартість на загальну суму 449378,00 грн. На підставі п. 87.9 ст. 87 ПК України ці кошти були спрямовані на погашення податкового боргу, який протягом 2009 -2010 років. На сплачену суму податкового боргу нараховано штрафну санкцію згідно з підп. 126.1 статті 126 ПК України. Відповідач зазначив, що оскільки до моменту проведення перевірки зміни у призначенні платежу не визнані судом протиправними, не оскаржувались в адміністративному чи судовому порядку, то у податкового органу не було підстав, щоб не застосувати штрафні фінансові санкції. На основі наведеного відповідач вважає, що підстав для задоволення позову немає.

Суд заслухав пояснення представників сторін, з'ясував обставини, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, дослідив докази, якими вони підтверджуються та встановив такі фактичні обставини справи:

Згідно з податковими деклараціями з податку на додану вартість за березень та квітень 2010 року податкові зобов'язання КП «Червонограджитлокомунсервіс»перед бюджетом за названі вище звітні місяці становить 231947 грн. та 217431 грн. відповідно.

Протягом квітня і травня 2010 року позивач поступово сплачував задекларовані ним податкові зобов'язання з ПДВ, а саме:

- протягом квітня 2010 року підприємство сплатило зобов'язання з ПДВ на загальну суму 217719,38 грн., з яких 47019,38 грн. були спрямовані на погашення податкового боргу попередніх періодів. Кошти в сумі 170700 грн. сплачено як поточні платежі за березень 2010 року, які платник податку сплатив згідно платіжних доручень з призначенням платежу «ПДВ згідно з розрах. за березень 2010 року»: № 1058 від 16.04.2010 року -на суму 5000 грн., № 252 від 19.04.2010 року на суму 5000 грн.; № 256 від 19.04.2010 року на суму 5000 грн., № 265 від 20.04.2010 року на суму 5000 грн.; 1110 від 22.04.2010 року на суму 20000 грн.; № 266 від 22.04.2010 року на суму 5000 грн.; № 274 від 23.04.2010 року на суму 5000 грн.; № 1142 від 26.04.2010 року на суму 10000 грн.; № 1149 від 27.04.2010 року на суму 25000 грн., № 289 від 27.04.2010 року на суму 5000 грн.; № 1162 від 28.04.2010 року на суму 17000 грн.; № 299 від 29.04.2010 року на суму 4000 грн.; № 1167 від 29.04.2010 року на суму 16000 грн.; № 1169 від 30.04.2010 року на суму 39700 грн.; № 303 від 30.04.2010 року на суму 4000 грн. (а.с. 31-38);

- протягом травня 2010 року підприємство сплатило зобов'язання з ПДВ на загальну суму 171729,98 грн. З цих коштів 36729,98 грн. було отримано з каси підприємства і вони були спрямовані на погашення податкового боргу. Поточні платежі за квітень 2010 року на загальну суму 135000 грн. позивач перерахував згідно платіжних доручень зі призначенням платежу «ПДВ згідно з розрах. за квітень 2010 року»: № 1237 від 17.05.2010 року -на суму 10000 грн.; № 1242 від 18.05.2010 року на суму 10000 грн.; № 1256 від 19.05.2010 року на суму 10000 грн.; № 1278 від 20.05.2010 року на суму 10000 грн.; № 347 від 25.05.2010 року на суму 6000 грн.; № 1291 від 25.05.2010 року на суму 4000 грн.; № 350 від 26.05.2010 року на суму 20000 грн.; № 1327 від 27.05.2010 року на суму 20000 грн.; № 1333 від 28.05.2010 року на суму 20000 грн.; №370 від 31.05.2010 року на суму 5000 грн.; №1337 від 28.05.2010 року на суму 20000 грн.(а.с.25-30).

08 жовтня 2010 року ДПІ у м. Червонограді провела перевірку КП «Червонограджитлокомунсервіс»на предмет дотримання вимог ст. 57 ПК України за період з 20.04.2010 року по 21.09.2012 року, про що склала акт № 1553/260/15-016/31616100 від 08.10.2012 року. В акті зазначено про те, що перевіркою виявлено несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість», що є порушенням підп. 5.3.1 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та ст. 57 ПК України. Додатком до згаданого акта перевірки від 08.10.2012 року є розрахунок штрафних санкцій. Зміст виявленого порушення, судячи зі змісту додатка до акта перевірки, полягає у тому, що податкові зобов'язання з ПДВ за березень та квітень 2010 року на загальну суму 449378 грн. позивач сплатив у серпні та вересні 2012 року, а максимальна затримка у сплаті поточних платежів становить 861 день (більше тридцяти календарних днів). Штрафні санкції податковий орган обчислював з розрахунку 20% від суми простроченого боргу, що становить 89875,60 грн. (449378 грн.*20%).

На підставі акта перевірки від 08.10.2012 року орган ДПС прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000811521 від 17.10.2012 року, яким КП «Червонограджитлокомунсервіс»зобов'язано сплатити штраф за затримку у сплаті поточних платежів на 861 день у розмірі 20% від суми сплати, що становить 89875,60 грн.

Не погодившись з рішенням органу ДПС, платник оскаржив його до суду. Позивач наполягає на тому, що своєчасно сплатив задекларовані зобов'язання з ПДВ за березень-квітень 2010 року, а чинне на той час законодавство не передбачало права органу ДПС змінювати призначення платежу, визначене платником податку.

При вирішенні спору суд керувався наступними нормативними положеннями:

Стаття 67 Конституції України зобов'язує кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

До 01.01.2011 року (станом на дату виникнення спірних правовідносин) спеціальним законом з питань оподаткування, який установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами»№ 2181-ІІІ від 21 грудня 2000 року (далі -Закон № 2181).

Відповідно до підп. 4.1.1, 4.1.4 п. 4.1 статті 4 Закону України № 2181 платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом «г»підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті. Податкова декларація подається за базовий податковий (звітний) період, у даному випадку таким є календарний місяць (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), протягом 20 календарних, днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з пунктом 5.1, підп. 5.3.1 пункту 5.3, підп. 5.4.1 п. 5.4 статті 5 Закону № 2181, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підп. 4.1.4 п. 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків. Відповідно до підп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Відповідно до підп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 2181 активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Перелік джерел самостійної сплати податкового зобов'язання або податкового боргу, а також джерела погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення визначено у ст. 7, згідно з якою джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Податкове зобов'язання або податковий борг погашається виключно коштами, які вносяться до відповідного бюджету у гривнях. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Відповідно до підпункту 7.7 статті 7 Закону № 2181 податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України»від 20 травня 1999 року за № 679-ХIV, Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками. Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління НБУ від 21 січня 2004 року № 22, передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. Згідно з пунктом 3.8 цієї Інструкції, реквізит «призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіжні документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Отже, до набрання чинності ПК України, право визначати призначення платежу належало виключно платнику податку, а тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу, з урахуванням вимог підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону № 2181, слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, які визначив саме платник податку.

Чинним з 01 січня 2011 року Податковим кодексом України передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків (абз. 1 пункту 87.9 ст.87 ПК України). Відповідно до п. 126.1 ст.126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах, зокрема, при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

При вирішенні спору суд виходить з наступного:

Органи державної податкової служби наділені повноваженнями змінювати визначене платником податку призначення платежу після набрання чинності Податковим кодексом України -з 01.01.2011року. Оскільки спірні правовідносини (щодо декларування податкових зобов'язань з ПДВ за березень-квітень 2010 року, сплив граничних строків їх сплати, факт їх сплати) виникли до цієї дати, то підстав для застосування до них норм ст. 86, 126 Податкового кодексу України немає. Суд при оцінці спірних правовідносин застосовує закон, що діяв на момент їх виникнення, а саме - Закон № 2181.

З приводу застосування пп. 7.7. ст. 7 Закону № 2181 Вищий адміністративний суд України у листі № 358/13/13-09 від 17.03.2009 року звернув увагу адміністративних судів на те, що Законом № 2181 було визначено вичерпний перелік заходів, які може вживати контролюючий орган з метою погашення платниками податків податкового боргу, і серед яких не передбачено зарахування поточних платежів в рахунок погашення боргів минулих періодів шляхом зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків. Законом України «Про державну податкову службу»орган ДПС також не наділений таким правом. У разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків. За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

В даному випадку, підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення від 17.10.2012 року, як зазначив орган ДПС, є затримка на 861 календарний день у сплаті узгоджених податкових зобов'язань з ПДВ за березень та квітень 2010 року. З цього приводу суд встановив, що протягом квітня-травня 2010 року підприємство сплатило податкових зобов'язань на загальну суму 389449,36 грн., з яких 305700 грн. -поточні платежі з ПДВ березень та квітень 2010 року, сплачені згідно з переліченими вище платіжними дорученнями відповідно до зазначеного у них призначення платежів. Решта коштів сумі 83749,36 грн. були спрямовані в рахунок погашення податкового боргу, що виник у підприємства раніше.

Загальна сума податкового зобов'язання позивача зі сплати податку на додану вартість згідно з податковими деклараціями за березень та квітень 2010 року становить 449378 грн. Частину цього зобов'язання на суму 305700 грн. позивач сплатив своєчасно, що підтверджується вже згаданими платіжними документами. Решту податкового зобов'язання з ПДВ за березень та квітень 2010 року на суму 143678 грн. позивач сплатив із затримкою понад 30 календарних днів, і з цього приводу спору між сторонами немає. Відтак, штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за березень та квітень 2010 року орган ДПС мав би визначити виходячи з суми 143678 грн. простроченого платежу, що з урахуванням кількості днів затримки становить 28735,60 грн. (143678*20%).

Спірне податкове повідомлення-рішення від 17.10.2012 року зобов'язує підприємство сплатити штрафні санкції на суму 89875,60 грн., проте на думку суду обґрунтованим є застосування до позивача санкцій лише на суму 28735,60 грн. Щодо решти штрафних санкцій на суму 61140 грн., то суд погоджується з доводами позивача про неправомірність рішення органу ДПС в цій частині.

Слід зазначити, що дослідженими у справі доказами суд встановив, що висновки акта перевірки від 08.10.2012 року щодо несвоєчасної сплати податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 305700 грн. не відповідають дійсності і є наслідком неправомірної зміни в 2012 році податковим органом призначення платежу, визначеного платником податку у банківських платіжних дорученнях, що суперечить чинним на час виникнення спірних правовідносин нормам права.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів.

Висновки про затримку КП «Червонограджитлокомунсервіс»у сплаті податкових зобов'язань з ПДВ за березень-квітень 2010 року ґрунтуються на неправомірному зарахуванні податковим органом в 2010 році коштів платника податку у рахунок погашення боргів минулих періодів без належних на те законних підстав. З огляду на це, прийняте на підставі акта перевірки від 08.10.2012 року податкове повідомлення рішення № 0000811521 від 17.10.2012 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 61140 грн. не відповідає встановленим частиною третьої статті 2 КАС України критеріям, а тому є неправомірним та підлягає скасуванню в цій частині.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, понесені позивачем судові витрати у виді судового збору підлягають стягненню з Державного бюджету на його користь.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення ДПІ у м. Червонограді Львівської області ДПС від 17 жовтня 2012 року № 0000811521 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 61140 грн. за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Стягнути з державного бюджету України на користь КП «Червонограджитлокомунсервіс»судові витрати у формі судового збору в сумі 611 (шістсот одинадцять) гривень 40 копійок.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 25 грудня 2012 року.

Суддя Москаль Р.М.