Ухвала суду № 28269267, 17.07.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Дудар О.М.

Суддя-доповідач:Майор Г.І.

УХВАЛА

іменем України

"17" липня 2012 р. Справа № 2а/1770/3781/2011

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Майора Г.І.

суддів: Бучик А.Ю.

Одемчука Є.В.,

при секретарі Самченко В.М. ,

за участю сторін:

від позивача: Янчук В.В.,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "20" грудня 2011 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівневодкомплект" до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

26 серпня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівневодкомплект" звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівне про скасування податкових повідомлень-рішень форми "Р" від 18.08.2011 року №0002842342 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 19732,00 грн. (15785,50 грн. - за основним платежем, 3946,37 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) та від 18.08.2011 року №0002852342 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 15785,50 грн. (12628,40 грн. - за основним платежем, 3157,10 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року позов задоволено: визнано протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівне від 18.08.2011 року №0002842342 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 19732,00 грн. (15785,50 грн. - за основним платежем, 3946,37 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) та від 18.08.2011 року №0002852342 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 15785,50 грн. (12628,40 грн. - за основним платежем, 3157,10 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Не погоджуючись з прийнятою постановою ДПІ у м.Рівному звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову. В апеляційній скарзі відповідач посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Позивач надав суду письмові заперечення на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважає постанову суду законною та обгрунтованою, а тому просив залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в засідання суду не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Колегія суддів враховуючи те, що сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги та положення частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача.

Колегія суддів ухвалила замінити відповідача у справі - Державну податкову інспекцію у м. Рівне на належного - Державну податкову інспекцію у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу, дослідивши правильність застосування місцевим судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Судом встановлено, що ДШ у м.Рівне проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівневодкомплект" щодо дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2006р. по 31.12.2008р., за наслідками якої складено акт від 05.08.2011р. №983/23-100/30681598 (а.а.с.12-15).

У вказаному акті зафіксовано порушення позивачем:

- п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р. №283/97-ВР (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток на суму 15785,5 грн.;

- пп.7.4.1, пп.7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого завищено податковий кредит на суму 12628,40 грн.

На підставі вказаного акта перевірки ДПІ у м.Рівне прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 18.08.2011р. №0002842342 про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 19732,00грн. (15785,50грн. - за основним платежем, 3946,37грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с.10);

- від 18.08.2011р. №0002582542 про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 15785,50грн. (12628,40грн. - за основним платежем, 3157,10грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с.11).

Висновки акта перевірки, що стали підставою для донарахування податкових зобов'язань та прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, зроблені відповідачем на підставі аналізу господарських операцій з ТОВ "Торгопт-Сервіс".

Як встановлено в ході судового розгляду, ТОВ "Рівневодкомплект" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Рівненської міської ради 30.12.1999р. (а.с.37).

10.11.2008р. позивачем укладено договір поставки з ТОВ "Торгопт-сервіс" (а.с.20), відповідно до умов якого позивач придбав у вказаного контрагента будівельні матеріали та запасні частини. Відповідно до п. 2.1 вказаного договору, товар поставляється на умовах самовивозу або транспортом продавця за домовленістю.

За результатами вказаної господарської операції ТОВ "Торгопт-сервіс" виписано для позивача видаткові накладні №2-1011 від 10.11.2008р., №6-2511 від 25.11.2008р., №4-2611 від 26.11.2008р. (а.с.21-23), податкові накладні від 10.11.2008р. №2-1011 на загальну суму 23500 грн. (в т.ч. ПДВ - 3916,67грн.), №6-2511 від 25.11.2009р. на загальну суму 33370,39грн. (в т.ч. ПДВ - 5561,732грн.), №4-2611 від 26.11.2008р. на загальну суму 18900,00грн. (в т.ч. ПДВ - 3150,00грн.)(а.а.с.24-26).

Вказані податкові накладні від 10.11.2008р. №2-1011, № 6-2511 від 25.11.2009р., №4-2611 від 26.11.2008р. отримані позивачем та включені ним до реєстру отриманих податкових накладних.

Розрахунки між позивачем та ТОВ "Торгопт-сервіс" здійснені у повному обсязі у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника, що підтверджується платіжними дорученнями (а.а.с.66-68).

Придбані у ТОВ "Торгопт-сервіс" товарно-матеріальні цінності позивачем були повністю оприбутковані, що підтверджується документально.

Вартість отриманих від ТОВ "Торгопт-сервіс" товарно-матеріальних цінностей віднесена ТОВ "Рівневодкомплект" до складу валових витрат за IV квартал 2008 року, а сплачений в їх ціні податок на додану вартість - до складу податкового кредиту відповідного періоду.

Як вбачається з акта перевірки від 05.08.2011р. №983/23-100/30681598, підставою для збільшення позивачу оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість є висновки відповідача про безтоварність правочинів позивача з названим вище контрагентом у зв'язку з відсутністю товарно-транспортних накладних на переміщення товару, неподання контрагентом позивача податкової звітності з ПДВ за листопад 2008 року, наявність порушеної кримінальної справи, в ході розслідування якої встановлено факт фіктивного підприємництва ТОВ "Торгопт-сервіс".

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР, чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №168/97-ВР), визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п.п.7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР).

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (п.п.7.4.4, 7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону (п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР).

Порядок визначення валових витрат на момент виникнення спірних правовідносин було врегульовано нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334/94-ВР (далі - Закон №334/94-ВР).

Відповідно до п.5.1.ст.5 Закону №334/94-ВР під валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) розуміють - суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2. ст.5 Закону №334/94-ВР).

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР).

Під господарською діяльністю, відповідно до п.1.32 ст.1 Закону №334/94-ВР слід розуміти будь-яку діяльність особи, яка направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Стаття 11 Закону №334/94-ВР не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були б обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат. Відтак, підлягають застосуванню загальні вимоги до первинного документа, встановлені ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-ХІУ (далі - Закон №996-ХІУ). Згідно з цими вимогами документи повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР та пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за №233/2037, чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок №165), встановлено вичерпний перелік підстав для встановлення факту недійсності чи фіктивності податкової накладної. Так, відповідно до п.5 Порядку №165 податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у п.2 даного Порядку.

Пунктом 2 Порядку №165 передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як вбачається з акта перевірки, посадовими особами податкового органу не встановлено фактів скасування реєстрації платником податку на додану вартість контрагента позивача на момент вчинення правочину.

Покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі.

На момент вчинення правочинів з позивачем, ТОВ "Торгопт-сервіс" було включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та було зареєстроване як платник податку на додану вартість (а.а.с.57-60).

Ні установчі, ні статутні документи вказаного контрагента позивача не визнані в установленому порядку недійсними і доказів про зворотне відповідачем суду не надано.

Не можуть вважатися підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань дані податкової звітності його контрагента, оскільки у податковому законодавстві відсутня норма, яка надає право податковому органу виключати з валових витрат та податкового кредиту одного платника фактично понесені витрати внаслідок несплати податку іншим платником та застосовувати при цьому фінансові санкції.

Відповідно до ст.ст.9, 10 Закону України "Про систему оподаткування" №1251 -XII від 25.06.1991р., чинного на момент виникнення спірних правовідносин, норм Закону №334/94-ВР та Закону №168/97-ВР для платника податків не передбачено обов'язку й не надано права вимагати від іншого платника податків будь-яких відомостей, у тому числі щодо його зміни місцезнаходження, кількості працівників та виробничих потужностей.

За таких обставин, ТОВ "Рівневодкомплект» не може нести відповідальність ні за несплату податків, неподання звітності його контрагентом, ні за можливу недостовірність відомостей про них, вказаних в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо них.

Посилання відповідача на наявність порушеної кримінальної справи, в ході якої встановлені певні обставини, не заслуговують на увагу, так як це не впливає на податковий облік позивача та не позбавляє останнього права на формування валових витрат та податкового кредиту на підставі первинних документів - податкових накладних, виданих ТОВ "Торгопт-сервіс", а застосування до позивача фінансових санкцій за дії (бездіяльність) осіб, щодо яких порушена кримінальна справа, прямо суперечить конституційному принципу щодо індивідуалізації відповідальності.

Саме по собі порушення кримінальної справи не підтверджує фіктивності підприємницької діяльності ТОВ "Торгопт-сервіс". Фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, є діянням, відповідальність за яке передбачена ст.205 КК України. Таким чином, факт фіктивного підприємництва повинен встановлюватися в порядку кримінального судочинства.

Крім того, згідно ч.4 ст.72 КАС України обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили.

Таким чином, доказом наявності ознак фіктивності ТОВ "Торгопт-сервіс" може бути лише вирок суду у кримінальній справі. Постанова про порушення кримінальної справи за фактом створення невстановленими особами суб'єктів господарювання, зокрема, й ТОВ "Торгопт-сервіс", та й будь-які інші матеріали досудового слідства, не можуть розглядатися як належні і допустимі докази. Тому колегія суддів вважає безпідставними посилання податкового органу на вказану постанову про порушення кримінальної справи.

Що стосується висновків відповідача про непідтвердження факту придбання ТОВ "Рівневодкомплект" товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "Торгопт-сервіс" у зв'язку з ненаданням до перевірки документів, що підтверджують транспортування товару, а саме товарно-транспортних накладних, то суд зазначає, що згідно з наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" від 14.10.1997року №363, товарно-транспортна накладна - це необхідний юридичний документ для всіх учасників транспортного процесу, а учасники транспортного процесу - це вантажовідправники, вантажоодержувачі, перевізники та особи, що здійснюють вантажні і (або) складські операції з вантажем.

Вказаний нормативно-правовий акт визначає, як вантажовідправника - фізичну або юридичну особу, що подає перевізнику вантаж для перевезення, а як вантажоодержувача - фізичну або юридичну особа, що здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку.

Оскільки податковим органом в ході перевірки не було встановлено, що саме позивач повинен був здійснювати розвантаження товару, або оплачувати вартість його поставки, тобто був вантажоодержувачем за умовами відповідних правочинів, як і не було встановлено, що ТОВ "Торгопт-сервіс" передавав призначений для позивача товар будь-яким транспортним організаціям для перевезення і, відповідно, був вантажовідправником, то відсутність у документообігу позивача товарно-транспортних накладних за наявності інших документів, якими підтверджено факт приймання товарно-матеріальних цінностей, не може спростовувати факту придбання позивачем товару.

До того ж, Закон №168/97-ВР не пов'язує право покупця, платника податку, на включення податку на додану вартість, сплаченого в ціні придбаного товару чи робіт до податкового кредиту, із фактичним внесенням такого податку до бюджету продавцем товару чи виконавцем робіт, не зобов'язує покупця контролювати сплату податку до бюджету вказаною особою.

Згідно з п.7.1 ст.7 Закону №168/97-ВР покупець сплачує суму податку на додану вартість у ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в наступному якимось чином впливати на надходження чи на ненадходження цих сум податку на додану вартість до Державного бюджету.

Для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту в Законі №168/97-ВР не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету. Якщо контрагент продавець видає податкові накладні і при цьому не виконує зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що господарські операції ТОВ "Рівневодкомплект" з ТОВ "Торгопт-сервіс" мали реальний характер, а валові витрати та податковий кредит пов'язані з господарською діяльністю позивача, підтверджуються належними чином оформленими документами первинного бухгалтерського і податкового обліку й підстав для їх неврахування при проведенні перевірки у податкового органу не було.

Таким чином, доводи ДШ у м.Рівне щодо безтоварності операцій позивача з ТОВ "Торгопт-сервіс" не узгоджуються з наявними в матеріалах справи документами, як наслідок суд вважає їх необгрунтованими та безпідставними.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

ДШ у м.Рівне не було доведено правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень від 18.08.2011р. №0002842342 та від 18.08.2011р. №0002852342, у той час як позивачем спростовано належними та допустимими доказами підстави їх прийняття.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правильність прийнятого судом першої інстанції рішення.

Відповідно до ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає , що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Отже, постанова суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів залишає її без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекціії у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "20" грудня 2011 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Г.І. Майор

судді: А.Ю.Бучик Є.В.Одемчук

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівневодкомплект" вул.Кавказька,7/224,м.Рівне,33000

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби вул.Відінська , 8,м.Рівне,33023