Ухвала суду № 28268726, 19.12.2012, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №1490/4872/12 19.12.2012 19.12.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц/1490/3193/12 Головуючий у суді 1 інстанції Вуїв О.В.

Категорія 53 Суддя-доповідач апеляційного суду Леванчук О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

19 грудня 2012 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Леванчука О.М.,

суддів: Буренкової К.О., Кушнірової Т.Б.

при секретарі судового засідання Богуславській О.М.

за участю:

позивача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та приватного підприємства «Укрінтерпостача» на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 05 жовтня 2012 року за позовами ОСОБА_3 до приватного підприємства «Укрінтерпостача», третя особа ОСОБА_4 про визнання незаконним зменшення розміру оплати праці, стягнення недонарахованої та невиплаченої заробітної плати, визнання незаконним не донарахування та стягнення недорахованої та невиплаченої компенсації за невикористану щорічну основну та додаткову соціальну відпустки, стягнення вихідної допомоги, середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

03 травня 2012 року ОСОБА_3 пред'явила до приватного підприємства «Укрінтерпостача» (далі - ПП «Укрінтерпостача») зазначений позов, який обґрунтовувала наступним.

З 14 березня 2011 року по 13 лютого 2012 року вона працювала в ПП «Укрінтерпостача» на посаді юриста з посадовим окладом 2 500 гривень.

З листопада 2011 року роботодавець став незаконно зменшувати посадовий оклад у зв'язку з чим заробітна плата нараховувалась та виплачувалась в меншому, ніж передбачено трудовим договором, розмірі.

13 лютого 2012 року була звільнена з роботи за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України, у зв'язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю.

17 лютого 2012 року відповідачем був проведений з нею розрахунок, але як вважає не в повному обсязі.

Також, при звільненні не донараховано та не в повному обсязі виплачено їй компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової соціальної відпусток, а також не проведено виплата передбаченої законом вихідної допомоги.

Крім того, незаконними діями відповідача їй завдано моральних страждань, що виразилися в погіршені стану здоров'я, необхідності пошуку засобів забезпечення сім'ї, які оцінює в 4 000 гривень.

Посилаючись на вказане, просила суд визнати зменшення розміру оплати праці незаконним, стягнути недонараховану та невиплачену заробітну плату в розмірі 3 709 гривень 20 копійок, визнати незаконним не донарахування та стягнути недораховану та невиплачену компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової соціальної відпусток, що

складає 831 гривню 35 копійок, стягнути 6 172 гривні 74 копійок вихідної допомоги, середню заробітну плати за час затримки розрахунку при звільненні за період з 14 березня 2012 року по 04 травня 2012 року в розмірі 5 565 гривень 59 копійок та відшкодувати моральну шкоду в розмірі 4 000 гривень.

В подальшому ОСОБА_3 уточнила позовні вимоги та збільшила їх в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені по день розгляду справи та просила стягнути з відповідача 15 381 гривню 26 копійок. Крім того, відмовилась від позову в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за листопада 2011 рік.

20 червня 2012 року ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області до участі у справі залучено третю особу без самостійних вимог щодо предмета позову - ОСОБА_4

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 вересня 2012 року провадження в справі в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за листопад 2011 року закрито.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 05 жовтня 2012 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПП «Укрінтерпостача» на користь ОСОБА_3 недонараховану та невиплачену заробітну плату за період з грудня 2011 року по лютий 2012 року включно 638 гривень 57 копійок, недонараховану та невиплачену компенсацію за невикористані дні відпусток - 835 гривень 39 копійок, 3 300 гривень вихідної допомоги, 2 000 гривень середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а також 200 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

ОСОБА_3 та ПП «Укрінтерпостач» подали на це рішення апеляційні скарги, в яких просили його скасувати і ухвалити нове рішення - перша - про задоволення позову у повному обсязі, друге - про відмову у позові в повному обсязі.

ОСОБА_3 скаргу обґрунтовує невідповідністю висновків суду обставинам справи, а саме, ігнорування судом доказів того, що її посадовий оклад становить 2 500 гривень на місяць, а не 1 100 гривень, як вважав суд.

ПП «Укрінтерпостач» в обґрунтування скарги посилається на те, що суд першої інстанції, ухвалюючи судове рішення, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, вважав встановленими недоведені обставини, та порушив і неправильно застосував норми матеріального права.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивача, обговоривши доводи апеляційних скарг та з'ясувавши обставини справи і перевірку їх доказами, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційні скарги до задоволення не підлягають з таких підстав.

Згідно ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч.3 ст.38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

За правилами ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору в наслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку. Визначення середньої заробітної плати слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (з наступними змінами і доповненнями) )п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»).

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому

разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи мають право на відпустки (додаткові, соціальні та інші). Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору (ст.ст. 74, 75 КЗпП України, ст. 2, 4 ЗУ «Про відпустки»).

Нормами ст. 182-1 КЗпП України та ст.ст. 19, 24 ЗУ «Про відпустки» передбачено, що при звільненні працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані щорічні відпустки, а також додаткові відпустки працівникам, які мають дітей (одинокій матері) .

Вирішуючи спори названої категорії, суди повинні дотримуватися норм, виписаних у статтях 59, 60, 213 ЦПК України, постанові Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № "Про судове рішення у цивільній справі".

Згідно них, рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Рішення визнається законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд оцінює докази з урахуванням вимог статей 58 і 59 ЦПК України про їх належність та допустимість. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, згідно із статтею 60 ЦПК України, обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність позову є підставою для відмови у його задоволенні.

Оскаржуване рішення місцевого суду ухвалено у повній відповідності з виписаним.

З матеріалів справи вбачається і це встановлено судом першої інстанції, що 14 березня 2011 року ОСОБА_3 була прийнята на посаду юриста ПП «Укрінтерпостача» з посадовим окладом 1 100 гривень. ( а.с.5, 57-62) . Іншого вона належними та допустимими доказами не довела, хоча за викладеними вище нормами, то є її обов'язком.

Наказом № 18-к від 13 лютого 2012 року позивачка звільнена з роботи за власним бажанням з підстав, передбачених ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв'язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю.(а.с.6)

За час роботи на підприємстві до грудня 2011 року її нараховувалась та виплачувалась заробітна плата в належному розмірі, а починаючи з грудня 2011 року і по день звільнення - в меншому ніж це передбачено трудовим договором розмірі, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 638 грн. 57 коп., яку, через відмову відповідача сплатити добровільно, слід стягнути за судовим рішенням.

Оскільки цього ж, з таких же мотивів дійшов і місцевий суд, то рішення в зазначеній частині є вірним і не підлягає скасуванню

Обґрунтованим та вірним є воно і в іншій частині, оскільки доказів протилежному сторони не надали.

Так, міськрайонним судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що підприємство мало борг перед позивачем із заробітної плати та не виплатило тій вихідної допомоги, а тому, крім заборгованих грошових сум, повинно було сплатити ще і середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.

Посилання ОСОБА_3 на те, що посадовий оклад юриста підприємства складав 2 500 гривень не заслуговують на увагу, оскільки в матеріалах справи відсутні докази цього, натомість містяться докази, що посадовий оклад юриста підприємства згідно штатного розпису з 01 квітня 2011 року та з 01 січня 2012 року складав 1 100 гривень ( а.с. 57-62)

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання в апеляційній скарзі ПП «Укрінтерпостача» на те, що ОСОБА_3 в грудні 2011 року не належним чином виконувала свої посадові обов'язки і з цих підстав правомірно їй було зменшено розмір заробітної плати до 500 грн., оскільки в матеріалах справи відсутні будь-яки докази на підтвердження зазначених відповідачем обставин.

З урахуванням встановленого суд першої інстанції правомірно провір розрахунки щодо недонарахованої та невиплаченої заробітної плати, недонарахованої та невиплаченої компенсації невикористаних днів відпусток, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Також, колегія суддів погоджується з розміром відшкодування моральної шкоди, визначеним судом першої інстанції, оскільки при його визначенні суд першої інстанції виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості - вірно врахував ступінь та глибину моральних страждань позивача, характер протиправних дій роботодавця, їх тривалість та обсяг завданих страждань, та вважав достатньою сумою відшкодування 200 грн.

Інші доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, а зводяться до переоцінки наданих доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку відповідно до вимог ст.212 ЦПК України.

З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що рішення судом першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують правильність висновків суду, а тому апеляційні скарги не підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Укрінтерпостача» відхилити.

Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 05 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий Судді