Рішення № 28267903, 24.12.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2012 р.Справа № 5023/4891/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Трофименко С.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного АТ "НАК "Нафтогаз України" м. Київ до Первомайського комунального підприємства "Тепломережі", м. Первомайський про стягнення 3 450 309,74грн. за участю представників сторін:

позивача - Станішевський І.С., дов. № 14-386 від 23.04.12р.;

відповідача - Гордієнко Є.М., дов. № 739 від 07.09.11р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 2 320 169,55грн., 362 489,55грн. пені, 33 071,06грн. збитків від інфляції, 72 414,56грн. 3% річних, 662 165,02грн. 7% штрафу, а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

В судових засіданнях неодноразово оголошувались перерви для надання можливості сторонам виконати вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі. Після перерви судове засідання продовжено.

В судовому засіданні 20.12.12р. представник позивача надав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача 2 320 169,55грн. основного боргу, 33 071,06грн. збитків від інфляції, 79 037,05грн. 3% річних, 366 438,87грн. пені, 662 165,02грн. штрафу у розмірі 7%, а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

Однак в судовому засіданні 24.12.12р. представник позивача уточнив позовні вимоги, на підставі чого просить суд стягнути з відповідача 937 321,55грн. основного боргу, 33 071,06грн. збитків від інфляції, 80 562,66грн. 3% річних, 366 438,87грн. пені, 662 165,02грн. 7% штрафу, а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

Виходячи із суті наданої позивачем заяви про уточнення позовних вимог, її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, суд дійшов висновку, що заява про уточнення позовних вимог за своєю правовою природою є заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Враховуючи те, що позивач, відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України, вправі до прийняття рішення по суті спору зменшити розмір позовних вимог, ці дії не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, дана заява приймається судом до розгляду як така, що не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Представник відповідача в судовому засіданні наявність заборгованості визнає та зазначив, що основною причиною її утворення є відсутність субвенцій з державного бюджету України на погашення заборгованості в різниці в тарифах, а також несвоєчасна сплата населення за спожиту теплову енергію. Окрім того, представник відповідача надав до суду клопотання, в якому просить суд зменшити розмір пені та штрафу на 99%, обґрунтовуючи його тим, що його підприємство є комунальним, фінансування якого здійснюється за рахунок платежів від наданих послуг населенню та підприємствам, установам і організаціям, фінансується за рахунок бюджетних коштів та не є організацією, метою створення якої є отримання прибутку.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

30.09.11р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач у справі) та Первомайським комунальним підприємством "Тепломережі" (відповідач у справі) було укладено договір № 116 на купівлю-продаж природного газу (далі договір), відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання передати у власність відповідача у 4 кварталі 2011р. та у 2012р. імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а відповідач приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

Відповідно до розділу 3 договору позивач передає відповідачу газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі відповідача. Право власності на газ переходить від позивача до відповідача в пунктах приймання-передачі. Приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, відповідач зобов'язався надати позивачу підписані та скріплені печатками відповідача та газорозподільчого (газотранспортного) підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до розділу 6 оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Як вбачається судом з матеріалів справи, позивач, протягом жовтня 2011р.-квітня 2012р. поставив відповідачу 10 009,644 тис.куб м. природного газу на загальну суму 13 105 394,55грн. Факт поставки газу підтверджується актами приймання-передачі природного газу, наявними у справі.

Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором щодо сплати за отриманий природний газ виконав частково на суму 12 168 073,00грн., що підтверджується документально матеріалами справи.

Таким чином, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 937 321,55грн., яка до теперішнього часу є несплаченою.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості перед позивачем у сумі 937 321,55грн., суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення основної суми боргу підлягає задоволенню.

Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Так, відповідно до п.7.2 договору, сторони погодили, що у разі невиконання відповідачем п.6.1 умов договору, він у безспірному порядку зобов'язався сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що позивач надав обґрунтований розрахунок пені на суму 366 438,87грн. та штрафу у розмірі 7% на суму 662 165,02грн., який відповідає вимогам договору та Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Однак, розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру пені та штрафу на 99%, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.3 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

На підставі викладеного, а також враховуючи те, що підприємство відповідача є неприбутковим та фінансується виключно з Державного бюджету України, а також те, що відповідач в процесі розгляду справи частково сплатив суму боргу, що свідчить про вжиття винною стороною заходів до виконання зобов'язання, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача, та у відповідності до ст.233 ГК України, п.3 ст. 83 ГПК України зменшити розмір пені на 99%, у зв'язку з чим вимога про стягнення пені та штрафу підлягає частковому задоволенню.

Таким чином, сума пені в розмірі 3 664,39грн. та штрафу в розмірі 6 621,65грн. підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі зазначеної статті позивач нарахував відповідачу три відсотки річних в сумі 80 562,66грн. та збитки від інфляції в сумі 33 071,06грн.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач надав обґрунтований розрахунок 3% річних та збитків від інфляції, який відповідає вимогам Цивільного кодексу України, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та збитків від інфляції підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи той факт, що спір до суду доведено з вини відповідача, суд вважає за необхідне судовий збір в розмірі 64 380,00грн. покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст.526, 551, 610, 611, 612 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.7 Закону України "Про судовий збір", суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Первомайського комунального підприємства "Тепломережі", код ЄДРПОУ 31679569, (64102, Харківська область, м. Первомайський, м-н 1-2, дитячий садок № 9, р/р 26008052202480 в Первомайській філії ХГРУ ЗАТ КБ "Приватбанк", МФО 351533) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", код ЄДРПОУ 20077720, (01001, м. Київ, вул.Б. Хмельницького, 6, р/р 26001601004109 в ГОУ "Промінвест банку України", МФО 300012) - 937 321,55грн. основного боргу, 3 664,39грн. пені, 6 621,65грн. штрафу, 33 071,06грн. збитків від інфляції, 80 562,66грн. 3% річних, 64 380,00грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 24.12.2012 р.

Суддя Лавренюк Т.А.