Рішення № 28265671, 24.12.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.12.12 Справа № 5015/4694/12

За позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонський оптовий торговий дім-02", м. Львів

про стягнення 84 394 грн. 22 коп.

Суддя Мазовіта А.Б.

при секретарі Волошин О.Я.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2, представник (довіреність б/н від 21.12.2012 р.);

від відповідача: не з'явився

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонський оптовий торговий дім-02" про стягнення 84 394 грн. 22 коп.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 30.10.2012 р. справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонський оптовий торговий дім-02" про стягнення 84 394 грн. 22 коп. передано за підсудністю до господарського суду Львівської області.

Ухвалою від 08.11.2012 р. господарський суд Львівської області призначив розгляд справи на 26.11.2012 р. Ухвалою суду розгляд справи відкладався на 10.12.2012 р., 24.12.2012 р.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність товар. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати за отриманий товар виконав частково, на дату подання позову до суду заборгованість за товар становила 84 394 грн. 22 коп. Таким чином, просив суд стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості в розмірі 84 394 грн. 22 коп.

Відповідач в судові засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів сплати пені не надав, вимог ухвали суду від 08.11.2012 р. не виконав, повідомлення про дату, час та місце розгляду справи надсилалися на адресу, вказану в позовній заяві та по місцезнаходженню відповідача, внесеному в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, тому у відповідності до ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Представнику сторони роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В судовому засіданні 24.12.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 26.12.2012 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника сторони, суд встановив наступне.

1 грудня 2010 р. між ФОП ОСОБА_1 (постачальник) та ТзОВ "Херсонський оптовий торговий дім-02" (покупець) було укладено договір поставки №01-12/2 та додатки до нього.

За цим договором постачальник (позивач) зобов'язувався поставляти покупцеві, а покупець (відповідач) приймати і оплачувати товари партіями відповідно до замовлень покупця.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач поставив і передав у власність відповідачу товар на загальну суму 128 996 грн. 83 коп., що підтверджується видатковими накладними (оригінали накладних оглянуті в судовому засіданні, належно завірені копії долучені до матеріалів справи).

Пунктом 6.1. договору передбачено, що покупець здійснює оплату товару з відстрочкою платежу, яка вказана в додатку №1.

Згідно додатку №1 до договору, строк оплати становить 45 календарних днів.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника сторони, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати за отриманий товар виконав частково, на дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 84 394 грн. 22 коп.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 84 394 грн. 22 коп. основного боргу.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 256, 258, 267, 509, 526, 530, 599, 612, 625, 626 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонський оптовий торговий дім-02", м. Львів, вул. Кульпарківська, 93 (ідентифікаційний код 32125630) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 84 394 грн. 22 коп. боргу, 1 687 грн. 89 коп. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Мазовіта А.Б.