Рішення № 28265373, 24.12.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2012 року справа № 5020-1253/2012

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дистриб'юшн компані" (99002, м. Севастополь, вул. Надії Краєвої, 15)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1)

про стягнення заборгованості у розмірі 10 464,39 грн

Суддя Плієва Н.Г.

за участю:

представника позивача - Єременка В.В., довіреність б/н від 05.09.2012

представник відповідача -не з'явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дистриб'юшн компані»звернулось до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 10422,57 грн з яких 10030,56 грн -заборгованість за поставлену продукцію, 325,41 грн -пеня, 66,60 грн -3 % річних.

Ухвалою суду від 08.11.2012 порушено провадження у справі та справу призначено до судового розгляду на 27.11.2012.

За правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 24.12.2012.

26.11.2012 від позивача надійшла заява про зміну підстави позову, відповідно до якої позивач, в якості підстави позову зазначає видаткові накладні № Дк000056604 від 30.03.2012 на суму 798,00 грн, № Дк000083851 від 02.05.2012 на суму 915,00 грн, № Дк000089981 від 08.05.2012 а суму 537,84 грн, № Дк000104091 від 22.05.2012 на суму 288,00 грн, № Дк000104103 від 22.05.2012 на суму 198,00 грн, № Дк000104108 від 22.05.2012 на суму 69,36 грн, № Дк000131094 від 15.06.2012 на суму 504,00 грн, № Дк000131217 від 15.06.2012 на суму 4230,00 грн, № Дк000140394 від 22.06.2012 на суму 602,10 грн, № Дк000144190 від 26.06.2012 на суму 836,46 грн, № Дк000149055 від 29.06.2012 на суму 1051,80 грн (а.с.31-33).

Заява прийнята судом до розгляду.

Крім того, у судовому засіданні 24.12.2012 в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України представником позивача було надано заяву про збільшення позовних вимог в частині пені та 3 % річних, відповідно до якої позивач просить стягнути на його користь основний борг у розмірі 10030,56 грн, пеню у розмірі 361,56 грн і 3 % річних у розмірі 72,27 грн, а всього 10464,39 грн.

Заяву про збільшення позовних вимог прийнято судом до розгляду.

У судовому засіданні представник позивача збільшені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на задоволенні позову з підстав, зазначених у заяві про зміну підстав позову.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку -за адресою місцезнаходження - АДРЕСА_1, яка відповідає відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців, проте ухвала суду була повернена поштовим відділенням за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до роз'яснень пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.3.9.2. зазначеної постанови).

З урахуванням наведеного, зважаючи на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних в ній доказів відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши представника позивач, дослідивши матеріали справи та оглянувши оригінали документів, суд

ВСТАНОВИВ:

В період з 30.03.2012 по 29.06.2012 Товариством з обмеженою відповідальністю «Дистриб'юшн компані»було поставлено товар фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 на загальну суму 10030,56 грн за видатковими накладними.

Як вбачається з видаткових накладних вони є договорами поставки.

У пункті 4 договорів поставки, викладеному у кожній видатковій накладній сторони узгодили, що покупець оплачує товар на умовах відстрочення платежу на строк не більше 5 банківських днів з моменту одержання товару. Оплата провадиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Несплата відповідачем вартості отриманого товару у визначений сторонами строк стала підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

В силу статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відношень повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з пунктом першим частини другої цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом статей 202, 204 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин першої та другої статті 205 Цивільного Кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 Цивільного кодексу України, стаття 180 Господарського кодексу України).

Стаття 639 Цивільного кодексу України встановлює, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з частиною першою статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем був укладено договори поставки, що регулюються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

На підставі частини першої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 Цивільного кодексу України).

До договору поставки, згідно з частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом в період з 30.03.2012 по 29.06.201, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 10030,56 грн, що підтверджується видатковими накладними № Дк000056604 від 30.03.2012 на суму 798,00 грн, № Дк000083851 від 02.05.2012 на суму 915,00 грн, № Дк000089981 від 08.05.2012 а суму 537,84 грн, № Дк000104091 від 22.05.2012 на суму 288,00 грн, № Дк000104103 від 22.05.2012 на суму 198,00 грн, № Дк000104108 від 22.05.2012 на суму 69,36 грн, № Дк000131094 від 15.06.2012 на суму 504,00 грн, № Дк000131217 від 15.06.2012 на суму 4230,00 грн, № Дк000140394 від 22.06.2012 на суму 602,10 грн, № Дк000144190 від 26.06.2012 на суму 836,46 грн, № Дк000149055 від 29.06.2012 на суму 1051,80 грн Відповідачем було отримано товар за вказаними видатковими накладними без зауважень, що підтверджується підписом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на накладних.

До теперішнього часу відповідачем зобов'язання щодо сплати вартості за поставлений товар, у визначений у пункті 4 договорів строк, не виконане, доказів у підтвердження сплати заборгованості відповідачем суду не надано.

З огляду на наведене, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 10030,56 грн обґрунтовані, заборгованість підтверджується зібраними у справі доказами, та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 361,56 грн і 3 % річних у розмірі 72,27 грн, розраховані за прострочення виконання зобов'язань за видатковими накладними (договорами) № Дк000131217 від 15.06.2012 на суму 4230,00 грн, № Дк000140394 від 22.06.2012 на суму 602,10 грн, № Дк000144190 від 26.06.2012 на суму 836,46 грн і № Дк000149055 від 29.06.2012 на суму 1051,80 грн.

Відповідно до статті 610, частини третьої статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з пункту 5 вищезазначених договорів, за недотримання термінів оплати товару згідно пункту 4 договору покупець сплачує неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми невнесеного платежу.

Судом перевірений наданий позивачем розрахунок пені і 3 % та зроблено власний розрахунок за наступною формулою:

пеня = сума боргу х подвійну облікову ставку НБУ : 366 днів х кількість днів прострочення;

3% річних = сума боргу х 3 % : 366 днів х кількість днів прострочення;

НакладнаСума/грнперіоддніПеня / грн3 % / грнДк000131217 від 15.06.20124230,0015.06.12-01.11.12134232,3046,46Дк000140394 від 22.06.2012602,1028.06.12-01.11.1212731,346,27Дк000144190 від 26.06.2012836,4602.07.12-01.11.1212342,178,43Дк000149055 від 29.06.2012105,8005.07.12-01.11.1212152,1610,43 Всього 357,9771,59

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі заборгованість у розмірі 10460,12 грн з яких: 10030,56 грн - заборгованість за поставлений товар, 357,97 грн - пеня, 71,59 грн - 3 % річних.

В решті вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову господарські витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати, пов'язані зі сплатою судового збору пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 1608,84 грн.

На підставі наведеного, керуючись статтями 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, АДРЕСА_1, відомості щодо розрахункових рахунків відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистриб'юшн компані" (ідентифікаційний код 36951480, 99002, м. Севастополь, вул. Н. Краєвої 15, 99014, м. Севастополь, Камишове шосе, 15, р/р 2600000018 СФ ВАТ «Укрексімбанк», МФО 384986, або на будь-який інший рахунок, зазначений стягувачем) заборгованість у розмірі 10460,12 грн (десять тисяч чотириста шістдесят гривень 12 коп) з яких: 10030,56 грн - заборгованість за поставлений товар, 357,97 грн - пеня, 71,59 грн - 3 % річних, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 1608,84 грн (одна тисяча шістсот вісім гривень 84 коп).

У задоволенні решти вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складене 25.12.2012.

Суддя підпис Н.Г. Плієва

Розсилка:

товариство з обмеженою відповідальністю "Дистриб'юшн компані"

(99002, м. Севастополь, вул. Надії Краєвої, 15) - нарочно

фізична особа-підприємець ОСОБА_1

(АДРЕСА_1) - рекомендованим з повідомленням