Рішення № 28265196, 23.11.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-69/14351-2012 23.11.12

За позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" до Державного підприємства "Вугілля України" про стягнення 20 282,40 грн.

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Мазяр Т.М. (дов. № 82-1994 від 23.04.2012 р.)від відповідача Андрусенко Ю.С.(дов. № 30-12/130-Д від 29.12.2011 р.)

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 23 листопада 2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Західенерго" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Вугілля України" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 20 282,40 грн., а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки вугільної продукції згідно з договором № 02-11/1-3М від 30.03.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2012 року порушено провадження у справі № 5011-69/14330-2012, слухання справи призначено на 09.11.2012 року.

06.11.2012 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача в судове засідання 09.11.2012 року не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 04.10.2012 року не виконав.

Представник відповідача в судовому засіданні 09.11.2012 року не заперечив проти поданого позивачем клопотання про відкладення розгляду справи та подав клопотання про залучення до участі у справу в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ВП "Волиньвуглезбутпостач"ДП "Волиньвугілля".

В обґрунтування поданого клопотання про залучення до участі у справу в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ВП "Волиньвуглезбутпостач"ДП "Волиньвугілля" відповідач зазначив про те, що саме ВП "Волиньвуглезбутпостач"ДП "Волиньвугілля" є вугледобувним підприємством та вантажовідправником спірного вугілля та вносить дані у перевізні документи.

Суд розглянувши подане клопотання про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про його задоволення а розгляд поданого клопотання про залучення третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ВП "Волиньвуглезбутпостач" ДП "Волиньвугілля" відкладено до наступного судового засідання.

Розглянувши у судовому засіданні 23.11.2012 року клопотання відповідача про залучення до участі у справу в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ВП "Волиньвуглезбутпостач"ДП "Волиньвугілля", суд відмовляє в його задоволенні, з підстав необґрунтованості.

Представник позивача у судовому засіданні 23.11.2012 року надав усні пояснення по справі, в яких просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні 23.11.2012 року представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

30 березня 2011 року між Відкритим акціонерним товариством "Західенерго", яке було перейменовано на Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Західенерго" (зберігач) та Державним підприємством "Вугілля України" (поклажодавець/надавач) було укладено договір зберігання № 02-11/1-3М (надалі по тексту - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору починаючи з 01 квітня 2011 року, в порядку та на умовах, визначених цим договором, поклажодавець передає, а зберігач приймає на зберігання вугільну продукцію (надалі іменується майно або вугілля) з кісними показниками та у кількості, що визначена у акті приймання - передачі, що є невід'ємною частиною цього Договору.

Згідно з пунктом 2.1. Договору приймання - передача майна на\з зберігання відбувається шляхом його передачі однією стороною іншій та складанням відповідного акту приймання - передачі вказаних в додатку 1 і 2.

Якість вугілля в партії визначається на підставі даних, зазначених у посвідчені якості, складеному на партію та результатів приймання у зберігача (пункт 4.5. Договору).

У відповідності до пункту 4.6. Договору зберігач перевіряє якість вугілля у партіях та приймає вугілля за якістю таким чином:

- якщо різниця між показниками Ad, Wrt посвідчення якості та результатами хімлабораторії вантажо отримувача менша або дорівнює встановленій допустимій похибці випробування згідно з ДСТУ 4096-2002 - за показниками посвідчення про якість;

- якщо різниця між показниками Ad, Wrt поза за встановлену посвідченням якості та результатами хімлабораторії вантажоотримувача більша за встановлену за встановлену допустиму похибку випробування згідно з ДСТУ 4096-2002 вантажоотримувач, протягом 24 годин з моменту отримання результатів, направляє постачальнику та вантажовідправнику телеграму про виклик їх представників для проведення спільного опробування такого вугілля, результати якого сторонами приймаються беззаперечно.

Пунктами 4.7., 4.8. Договору сторони погодили, що представник надавача або вантажовідправника вугілля зобов'язаний протягом 12 годин з моменту отримання виклику повідомити свою згоду про приймання вугілля за показниками ТЕС вантажоотримувача або прибути на спільне приймання вугілля за кількістю та якістю протягом 24 годин з моменту отримання такого виклику або в той же строк повідомити час свого прибуття, який не повинен перевищувати 48 годин з моменту отримання виклику. Зберігач не має права розвантажувати вугілля із вагонів без представників надавача або вантажовідправника вугілля до закінчення часу, встановленого на прибуття представників надавача або вантажовідправника вугілля, або часу, повідомленого вантажовідправником вугілля або надавачем про своє прибуття для проведення спільного приймання вугілля, окрім випадків згоди надавача або вантажовідправника вугілля на розвантаження вагонів та приймання вугілля за показниками ТЕС вантажоотримувача.

Відповідно до пункту 4.8.1. Договору вартість користування вагонами за час простоювання вагонів в очікуванні представника постачальника покладається на постачальника у випадку коли результати спільного приймання вугілля на ТЕС будуть відрізнятися від даних постачальника на величину, що перевищує норму нестачі або допустиму похибку опробування.

Згідно з пунктом 4.15. Договору при постачанні надавачем неякісного вугілля, показники якого перевищують граничні показники зазначені в пункті 5.2. цього Договору, зберігач має право відмовитись від приймання цього вугілля на зберігання. При цьому, неякісне вугілля, показники якого перевищують граничні показники, повертається надавачу з компенсацією останнім зберігачу витрат пов'язаних з прийманням та поверненням неякісного вугілля.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, під час виконання умов Договору надавачем було допущено порушення умов Договору, що призвело до необхідності здійснення зі сторони Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" додаткових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору, 02.04.2011 року Державне підприємство "Вугілля України" здійснило поставку вугілля на Добротвірську ТЕС Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго", а саме, згідно залізничної накладної № 35478148 поступило чотири вагони (№ 65947186, № 60133667, № 65884280, № 65490112), згідно залізничної накладної № 35478163 поступило шість вагонів (№ 67190660, № 67149849, № 65556219, № 65524316, № 66706904,№ 67163188), згідно залізничної накладної № 35478171 поступило п'ять вагони (№ 66732215, № 68749613, № 68980960, № 60564230, № 60854254), згідно залізничної накладної № 35478189 поступив один вагон (№ 65941171).

Відповідно до посвідчення № 89 від 01.04.2011 року про якість вугілля, якісні характеристики вугілля, що поставляється, становлять: волога -8,3%, зола -35,0%.

При прийманні вугілля на Добротворський ТЕС було встановлено, що якість вугілля відрізняється від показників, зазначених у посвідченні якості, що підтверджується протоколом № 292 від 02.04.2010 року.

Виявивши, при прийманні спірного вугілля за якістю на Добротворській ТЕС, що поставлене вугілля за своїми якісними характеристиками не відповідає умовам Договору, позивач листом від 02.04.2011 року за вих. № 104-1772 повідомив відповідача та вантажовідправника вугільної продукції про поставку вугілля, якісні показники якого перевищують граничнодопустимі норми та запросив їх для участі у проведенні контрольного випробовування. Копії вказаних факсограм та докази їх направлення містяться в матеріалах справи.

Однак, відповідач та вантажовідправник не забезпечили протягом 24 годин з моменту отримання виклику прибуття своїх представників на Добротворській ТЕС для проведення спільного опробування вугілля та залишили лист від 02.04.2011 року за вих. № 104-1772 без відповіді.

Пунктом 20 Інструкції "О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по качеству", затвердженої Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 року № П-7 із змінами та доповненнями (надалі по тексту - Інструкція), передбачено, що у випадку неявки представника виробника (відправника) по виклику отримувача (покупця) у встановлений строк, перевірка якості продукції проводиться за участю компетентного представника громадськості підприємства-отримувача, призначеного керівником або заступником керівника підприємства із числа осіб, затверджених рішенням профспілкового комітету.

Таким чином, для приймання спірного вугілля за якістю було призначено компетентного представника громадськості Ващука Степана Омеляновича та видано йому посвідчення на право участі в прийманні спірного вугілля за якістю від 02.04.2011 року № 104-1772.

Результати відбору проб вугілля за якістю оформлені Актом № 292 від 02.04.2011 року та протоколом № 292 проби вугілля, відібраного на Добротвірській ТЕС з ж-д вагонів на вагоноперекидувачі від 02.04.2011 року.

Позивач, листом від 02.04.2011 року за вих. № № 104-1773 повідомив відповідача та вантажоотримувача про відмову від прийняття та оплати вугілля, асортимент якого не відповідає вимогам Договору.

У відповідь на вищезазначений лист, вантажовідправник надав згоду на повернення 16 вагонів вугілля, відвантажених на Добротвірську ТЕС, посвідчення якості № 89.

04.04.2011 року спірне вугілля було повернуто вантажовідправнику в залізних вагонах, що підтверджується квитанціями про приймання вантажу № 35483155, №35483098, № 35483122, №35483247 .

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що у зв'язку з поставкою вугілля неналежної якості позивач поніс збитки на загальну суму 20 282,40 грн., у вигляді сплати залізниці провізної плати, плати за користування вагонами, зборів за оформлення документів на повернення вагонів.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Пунктом 4.15. Договору сторони погодили, що при постачанні надавачем неякісного вугілля, показники якого перевищують граничні показники зазначені в пункті 5.2. цього Договору, зберігач має право відмовитись від приймання цього вугілля на зберігання. При цьому, неякісне вугілля, показники якого перевищують граничні показники, повертається надавачу з компенсацією останнім зберігачу витрат пов'язаних з прийманням та поверненням неякісного вугілля.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі,

а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права(реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків (частина 3 статті 225 Господарського кодексу України).

Судом враховано те, що згідно зі статтею 623 Цивільного кодексу України для застосування таких правових наслідків порушення зобов'язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. Відсутність хоча б одного з вищезазначених елементів, які створюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем надано докази оплати додаткових витрат, внаслідок неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань.

Правилами розрахунків за перевезення вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України за № 864/5085 від 24.11.2000 року, а саме підпунктом 1.3. пункту 1 передбачено, що остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюється на станціях призначення. При цьому до оформлення видачі вантажу одержувачу станція повинна перевірити правильність сплаченої перевізної плати, отримати недобори і всі платежі, які виникли на станції відправлення або при перевезенні і на станції призначення.

На підставі вищевикладеного, залізницею і були стягнуті з позивача платежі за користування вагонами.

Судом встановлено, що позивач поніс збитки на загальну суму 20 282,40 грн., зокрема сплатою залізниці:

- вартості тарифу - 15 133.00 грн.;

- плати за користування вагонами в сумі 292.80 грн., що підтверджується відомістю за користування вагонами № 02040109;

- зборів за оформлення документів на повернення вагонів в сумі 1 496,20 грн., що підтверджується накопичувальною карткою № 02040097.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Вугілля України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 32709929) на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 15, ідентифікаційний код 23269555) 20 282 (двадцять тисяч двісті вісімдесят дві) грн. 40 коп. збитків, 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного

тексту рішення 28.11.2012 року

Суддя С.В. Стасюк