Постанова № 28265005, 26.12.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2012 р. Справа № 5017/1698/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді Кузьменка М.В.,

судді Васищака І.М.,

судді Палій В.М.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення господарського суду Одеської області від 03.09.2012р. та

постанову Одеського апеляційного господарського суду

від 15.11.2012р.

у справі №5017/1698/2012

за позовом Приватного підприємства "Будівельник"

до 1) ОСОБА_1;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут"

про визнання недійсним договору купівлі-продажу, рішення загальних

зборів та змін до статуту,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача 1: не з'явився,

від відповідача 2: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Будівельник" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 і просить суд визнати недійсним укладений між сторонами та нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Добробут" від 14.09.2010р., а також визнати недійсними рішення загальних зборів ТОВ "Добробут", оформлені протоколом від 14.09.2010р., та недійсними зміни до статуту ТОВ "Добробут" від 14.09.2010р., державну реєстрацію яких проведено державним реєстратором Виконавчого комітету Одеської міської ради 14.09.2010 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладення оскаржуваного договору купівлі-продажу, відповідно до якого ПП "Будівельник" продав ОСОБА_1 належну йому у статутному капіталі ТОВ "Добробут" частку у розмірі 51% за заниженою ціною, суперечить статутним цілям діяльності позивача та позбавляє останнього будь-якого економічного сенсу і підприємницької доцільності. Окрім того, позивач стверджує, що директор підприємства позивача не мав повноважень на підписання вказаного договору, що є порушенням ст.203 ЦК України та підставою для визнання його недійсним на підставі ст.215 ЦК України. Також позивач посилається на те, що оспорювані рішення загальних зборів ТОВ "Добробут" порушують його права та інтереси, а визнання недійсним рішення загальних зборів про внесені змін до статуту ТОВ "Добробут" тягне за собою визнання недійсними і цих змін.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.08.2012р. залучено ТОВ "Добробут" до участі у справі в якості іншого відповідача (а.с.18-19 т.1).

Перший відповідач -ОСОБА_1 заперечує проти задоволення позову і просить суд припинити провадження у справі в частині вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу, оскільки даний спір не є корпоративним і за суб'єктним складом не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 03.09.2012р. (суддя Щавинська Ю.М.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.11.2012р. (головуючий, суддя Л.І.Бандура, судді Л.В.Поліщук, С.В.Таран), позов задоволено у повному обсязі.

Вказані рішення та постанова мотивові тим, що в момент укладення договору купівлі-продажу не було додержано вимог, встановлених ч.3 ст.203 ЦК України, якою передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. На загальних зборах ТОВ "Добробут" 14.09.2010р. не було прийнято рішення про продаж частки в статутному капіталі саме за ціною 1402,5 грн. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, тому зміни до статуту ТОВ "Добробут" від 14.09.2010р. щодо складу учасників ТОВ "Добробут" також є недійсними.

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішенням та постановою, перший відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та доповненнями до неї, в яких просить суд їх скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, і припинити провадження у справі в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Добробут".

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 14.09.2010р. відбулися загальні збори учасників ТОВ "Добробут", на яких був присутнім єдиний учасник товариства з часткою у статутному капіталі 100% -ПП "Будівельник" в особі директора ОСОБА_2, а також запрошена громадянка України ОСОБА_1

На вказаних зборах прийняті такі рішення з порядку денного: надати згоду на продаж ПП "Будівельник" частини його частки у статутному капіталі ТОВ "Добробут" у розмірі 51%, що складає 1 402 500,0 грн., на користь громадянки України ОСОБА_1 шляхом укладення договору купівлі-продажу; затвердити статут товариства у новій редакції; доручити директору ТОВ "Добробут" Богданову О.В. підписати всі необхідні документи та виконати всі дії, необхідні для реєстрації статуту товариства у новій редакції в органах державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності.

По всіх питаннях голосували "За" -одностайно.

Того ж дня між ПП "Будівельник" (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу за умовами якого, продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти у власність та оплатити частину належної продавцю частки (корпоративних прав) у розмірі 51% статутного капіталу ТОВ "Добробут", що складає 1402500,0 грн.

Пунктом 3 договору передбачено, що ціну продажу частини частки в статутному капіталі підприємства сторони визначили у сумі 1402,0 грн. Оплата вартості частки в статутному капіталі підприємства здійснена покупцем продавцю повністю до підписання та нотаріального посвідчення цього договору. Матеріальних претензій щодо грошових розрахунків сторони не мають.

14.09.2010р. зареєстровано нову редакцію статуту ТОВ "Добробут" в частині нового складу учасників товариства та розподілу між ними часток у статутному капіталі товариства. Зокрема, пунктом 5.2 статуту передбачено, що до складу учасників входять: ПП "Будівельник", розмір частки якого складає 1347500,0 грн., що становить 49% статутного капіталі, та ОСОБА_1, розмір частки якої складає 1402500,0 грн., що становить 51% статутного капіталу.

Відповідність договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Добробут" від 14.09.2010р, рішень загальних зборів ТОВ "Добробут", оформлених протоколом від 14.09.2010., та змін до статуту останнього від 14.09.2010р., вимогам чинного законодавства є предметом розгляду у даній справі.

Так, розглядаючи по суті заявлену вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 14.09.2010р., суди двох інстанцій виходили з того, що спір в цій частині підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки він є корпоративним.

Проте, з таким висновком суду погодитись не можна з огляду на таке.

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. При цьому, судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Відповідно до ст. 125 Конституції України, система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності і спеціалізації.

Статтею 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що система судів загальної юрисдикції відповідно до Конституції України будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

Згідно ст.22 названого Закону, місцевий суд є судом першої інстанції і розглядає справи, віднесені процесуальним законом до його підсудності. За змістом ч.3 цієї норми, місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Підвідомчість справ загальним і господарським судам визначається законодавством, а у разі відсутності прямої вказівки закону застосовується принцип розмежування підвідомчості за суб'єктним складом.

Так, відповідно до пункту 4 частини першої статті 12 ГПК України, до компетенції господарських судів віднесені справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Враховуючи положення ст.ст.144, 177 ЦК України, ст.13 Закону України "Про господарські товариства", вклади учасників до статутного капіталу є речами. Корпоративними є відносини, пов'язані з реалізацією корпоративних прав, визначених відповідною часткою у статутному фонді.

Згідно ч.3 ст.167 ГК України, корпоративними відносинами є відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав. При цьому, корпоративними правами, в силу ч.1 цієї норми, є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

За змістом ст.ст.88, 167 ГК України, ст.ст.116 ЦК України, ст.10 Закону України "Про господарські товариства", корпоративні права складаються з двох самостійних прав: майнового права, які носять економічний зміст та визначаються у грошовому еквіваленті (право на отримання частки прибутку (дивідендів), вартості належної учаснику частки майна у статутному фонді тощо), та особистого немайнового права, які не мають економічного змісту (право участі в управлінні справами товариства, одержання інформації про діяльність товариства, виходу з товариства тощо).

Відповідно до ст.147 ЦК України, ст.53 Закону України "Про господарські товариства" учасник товариства також має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі товариства.

При цьому права саме як учасника товариства у набувача частки статутного капіталу (її частини) виникають з моменту внесення відповідного запису в Державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про зміни в установчих документах товариства, які пов'язані із зміною складу учасників (засновників) юридичної особи.

Тому продана позивачем першому відповідачу згідно договору купівлі-продажу частка у статутному капіталі ТОВ "Добробут" у розмірі 51% засвідчує лише набуття першим відповідачем права власності на відповідний вклад у статутному капіталі товариства (речі, які мають грошову оцінку) та дає йому право на вступ до цього товариства. Право ж безпосередньої участі в управлінні господарською діяльністю товариства набувається тільки з моменту вступу до господарського товариства, про що свідчитимуть відповідні відомості статуту товариства.

У пункті 2.2.2. роз'яснень Президії ВГСУ від 28.12.2007р. №04-5/14 зазначено, що особа стає носієм корпоративних прав з моменту вступу до господарського товариства.

Як вбачається з матеріалів справи, спір щодо продажу позивачем своєї частки у статутному капіталі товариства ОСОБА_1 (не учаснику товариства) за своєю правовою природою є цивільно-правовим, тобто не пов'язаний із реалізацією корпоративних відносин та за своїм суб'єктним складом сторін не відповідає вимогам пункту 4 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на те, що даний спір в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Добробут" від 14.09.2010р. не підлягає розгляду в господарських судах України, оскільки він не є корпоративним, а пов'язаний з укладанням цивільно-правової угоди між фізичною особою та юридичною особою, то ухвалені у справі рішення та постанова підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, а провадження у справі в цій частині позову - припиненню на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Стосовно ухвали Малиновського районного суду м.Одеси від 31.10.2011р. у справі №2/1519/7564/2011, якою позовну заяву ПП "Будівельник" до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу повернуто з посиланням на підвідомчість цього спору господарському суду Одеської області (а.с.33 т.1), то колегія суддів зазначає, що позивач не позбавлений процесуального права на її оскарження у порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Невикористання позивачем цього права не може бути підставою для зміни визначеної процесуальним законом підвідомчості.

Посилання суду апеляційної інстанції на положення ст.35 ГПК України, у даному випадку, є помилковим, оскільки вказана вище ухвала не є тим судовим рішенням, у розумінні названої статті, яке містить факти, що мають для даної справи преюдиціальний характер.

Що ж до вимоги про визнання недійсними рішень загальних зборів ТОВ "Добробут", оформлених протоколом від 14.09.2010р., то колегія суддів вважає помилковим висновок судів про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Так, підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників та інших органів господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; учасник товариства був позбавлений можливості взяти участь у загальних зборах; рішення загальних зборів порушує права чи законні інтереси учасника товариства. При цьому, права учасника господарського товариства внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів необхідно вважати порушеними, якщо він не міг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, внести пропозиції до порядку денного, зареєструватись для участі у загальних зборах тощо.

Окрім того, для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства обов'язково необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника товариства. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду відсутні підстави для задоволення позову.

Із матеріалів справи вбачається, що вищим органом ТОВ "Добробут" -загальними зборами учасників, до складу яких входив лише ПП "Будівельник", який на момент проведення 14.09.2010р. зборів мав 100% у статутному капіталі товариства, а отже і 100% голосів, особисто приймав участь та голосував за прийняття оспорюваних ним рішень, а отже проявив власне волевиявлення з приводу позитивного вирішення поставлених на зборах питань порядку денного.

На підставі прийнятих загальними зборами ТОВ "Добробут" рішень першому відповідачу відчужено частку у статутному капіталі ТОВ "Добробут" у розмірі 51% та прийнято його до складу учасників товариства шляхом внесення відповідних змін до статуту товариства.

Позивач не вказує які саме його корпоративні права, як учасника ТОВ "Добробут", у розумінні ст.167 ГК України, ст.116 ЦК України, ст.10 Закону України "Про господарські товариства", порушують прийняті загальними зборами оскаржувані рішення, тому відсутні підстави для задоволення позову в частині визнання недійсними рішень загальних зборів ТОВ "Добробут", оформлених протоколом від 14.09.2010р. Враховуючи, що вимога про визнання недійсними змін до статуту ТОВ "Добробут" від 14.09.2010р. є похідною, то підстав для її задоволення також немає.

За таких обставин, оскаржувані рішення та постанова підлягають скасуванню у повному обсязі, а скарга -задоволенню.

Керуючись ст.ст.49, 80, 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Одеської області від 03.09.2012р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.11.2012р. у справі №5017/1698/2012 скасувати.

3. Провадження у справі в частині позову Приватного підприємства "Будівельник" до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Добробут" від 14.09.2010р. припинити.

У задоволенні позову про визнання недійсними рішень загальних зборів ТОВ "Добробут", оформлених протоколом від 14.09.2010р., та змін до статуту від 14.09.2010р., відмовити.

4. Стягнути з Приватного підприємства "Будівельник" (65026, м.Одеса, вул.Приморська, 49 код 31073058) на користь ОСОБА_1 АДРЕСА_1 код НОМЕР_1) 1825 (одна тисяча двадцять п'ять) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору з апеляційної та касаційної скарг.

5. Доручити господарському суду Одеської області видати наказ на виконання пункту 4 резолютивної частини даної постанови.

Головуючий, суддя Кузьменко М.В.

Суддя Васищак І.М.

Суддя Палій В.М.