Постанова № 28264942, 25.12.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" грудня 2012 р. Справа № 5015/2725/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Овечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,за участю представників:позивача -Нагинайло В.В., відповідача -Симотюк М.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "Промінь Поділля"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 29.10.2012у справі№5015/2725/12 за позовомТОВ "Промінь Поділля"до ПАТ "Галнафтохім"про відшкодування збитків В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Львівської області від 17.09.2012 (суддя Фартушок Т.Б.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.10.2012 (судді: Давид Л.Л., Данко Л.С., Юрченко Я.О.), в позові відмовлено у зв'язку з необґрунтованістю та недоведеністю позовних вимог.

ТОВ "Промінь Поділля" в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.525,611,615,617,623,670,693 ЦК України, ст.ст.216-218,224,225 ГК України та ст.ст.33,34,43 ГПК України. Зокрема, скаржник вказує на протиправність поведінки відповідача, яка полягає у незаконній частковій односторонній відмові від прийнятого на себе зобов'язання за договором поставки від 10.11.2011 №П-14/11-6001 (щодо поставки 896 тон аміачної селітри), вираженій у листі від 25.01.2012 №25/01-6 та діях по поверненню суми передоплати, внаслідок чого позивач за договором поставки від 26.01.2012 вимушений був придбати у іншого постачальника (МППФ "Ерідон") вкрай необхідний йому обсяг селітри (аналогічний обсягу невиконаної відповідачем поставки), але вже за підвищеною ціною, зважаючи на сезонний попит на міндобрива перед проведенням весняних польових робіт. Різниця між ціною на аміачну селітру, придбану позивачем у МППФ "Ерідон", та недопоставлену відповідачем за даними договорами і становить збитки позивача у вигляді додаткових витрат, понесених для відновлення порушеного права. Заявник також вважає, що в розумінні ст.617 ЦК України та ст.218 ГК України господарські дії та рішення третіх осіб - контрагентів боржника не звільняють останнього від відповідальності за порушення зобов'язання, а відповідачем не доведено звернення до нього перевізників (Укрзалізниці, ДП "Український транспортно-логістичний центр", ТОВ "Юніверсал Карго Транс", ТОВ "Реал Карго Транс") з повідомленнями про неможливість здійснення перевезень аміачної селітри за договорами про організацію перевезень вантажів від 19.01.2012 та від 23.01.2012, які були укладені ще до направлення відповідачем на адресу позивача листа про неможливість поставки. Крім того, на думку скаржника, він, відразу після отримання від відповідача такого листа, з метою зменшення можливих збитків через постійне сезонне зростання ціни на міндобрива перед проведенням весняних польових робіт вже 26.01.2012р. уклав новий договір з МППФ "Ерідон" за мінімально можливою ринковою ціною на цей товар.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судами попередніх інстанцій, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані рішення та постанова - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Львівської області з наступних підстав.

Залишаючи без змін первісне рішення про відмову в позові, апеляційний господарський суд виходив з того, що:

10 листопада 2011р. ПАТ "Галнафтохім" (постачальник, відповідач у справі) та ТОВ "Промінь Поділля" (покупець, позивач у справі) уклали договір поставки мінеральних добрив (вагонні поставки) №П-14/11-6001 (надалі -договір, а.с.4-7; Т.1), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити (передати у власність покупця) товар -селітра аміачна в біг-бегах, 1152 тон, ціна за одиницю 3090 грн. (в т.ч. ПДВ), загальна сума з ПДВ 3559680 грн., а покупець зобов'язується своєчасно і в повному обсязі оплатити та належним чином прийняти цей товар.

Згідно п.3.2 договору товар поставляється до 10 лютого 2012р. при умові перерахування покупцем на розрахунковий рахунок постачальника попередньої оплати в розмірі 100% загальної суми договору. Покупець зобов'язаний за 5 днів до відвантаження товару підтвердити постачальнику залізничні реквізити для відправки вагонів, надавши постачальнику в письмовій формі відповідні транспортні інструкції по факсу за номером, вказаним у розділі 11 даного договору і надання телеграми про готовність прийняття вагонів від ст.призначення на ст.відвантаження (п.3.3 договору).

Пунктом 4.1 розділу 4 договору поставки визначено порядок розрахунків, згідно якого покупець (позивач) зобов'язаний перерахувати 100% попередньої оплати на розрахунковий рахунок постачальника (відповідача) в строк до 11 листопада 2011р. за 1024 тон. товару і в строк до 18 листопада 2011р. за 128 тон товару.

Пунктом 3 додаткової угоди № 1 від 17.11.2011 до договору поставки №П-14/11-6001 від 10.11.2011 сторонами змінено строки розрахунків, а саме: покупець зобов'язаний перерахувати 100% попередньої оплати на розрахунковий рахунок постачальника за 1024 тон товару в строк до 11.11.2011р., за 96 тон товару - в строк до 18.11.2011р., за 32 тон товару - в строк до 05.12.2011р.

На виконання умов договору позивач здійснив оплату за товар, що підтверджується платіжними дорученнями: №1552 від 17.11.2011 на суму 296640 грн., №1574 від 23.11.2011 на суму 98880 грн., №1524 від 10.11.2011 на суму 3164160 грн. (а.с.91; т.1).

Відповідачем поставлено селітру в кількості 253 тон, що підтверджується залізничними накладними від 09.02.2012 на 128 тон, від 13.02.2012 на 64 тон, від 11.02.2012 на 64 тон, а також видатковими накладними №ТРН-000223 від 09.02.2012 та №ТРН-000248 від 13.02.2012.

25 січня 2012р. відповідач надіслав на адресу позивача лист №25/01-6, в якому повідомив про неможливість здійснення поставки товару в кількості 896 тонн у зв'язку з тим, що Укрзалізниця в рамках програми технічного реформування змінила технологію взаємодії з вантажовідправниками та створила ДП "Український транспортно-логістичний центр", у зв'язку з чим тепер для здійснення перевезень по всій території України клієнту необхідно укласти угоду з новоствореною структурою, як посередником, та внаслідок чого суттєво ускладнилась процедура замовлення, оскільки наявність укладених договорів не забезпечує вчасне виконання замовлених послуг, невиконання своїх зобов'язань приватними структурами та новоствореним ДП спричинює порушення строків замовлених позивачем вантажів. Наведене підтверджується наказом Міністерства інфраструктури України №491 від 02.11.2011, яким внесено зміни до Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, та наявними в матеріалах справи договорами, укладеними відповідачем з перевізниками за період з 19.01.2012р. по 13.02.2012р.

Крім того, у цьому листі відповідач повідомив позивача, що ним акумульовано кошти за частково непоставлений товар, та в якому позивачу запропоновано надати реквізити рахунку для повернення таких (а.с.12; Т.1).

25 січня 2012р. позивач листом №49 просить повернути попередню оплату за аміачну селітру в сумі 2768640.00 грн. згідно договору №П-14/11-6001 від 10.11.2011 (а.с.50; Т.1).

27.01.2012р. відповідач виконав вимоги ТОВ "Промінь Поділля", здійснивши повернення коштів в сумі, вказаній у листі №49 від 25.01.2012, що підтверджується платіжним дорученням №603 (а.с.49; Т.1).

26 січня 2012р. між ТОВ "Промінь Поділля" (покупець) та МППФ "Ерідон" (постачальник) було укладено договір №260/12/86-МДО поставки селітри аміачної в кількості 884 тонни за ціною 3180 грн. з урахуванням ПДВ, тобто на 90 грн. за 1 тону дорожче, ніж згідно умов договору поставки між сторонами у даній справі. 27.01.2012 року позивач здійснив оплату за даним договором в сумі 2200560 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1856 (а.с.18-19;Т.1).

З огляду на закупівлю селітри за ціною, що є вищою від ціни за договором поставки з відповідачем, позивач розрахував ціну позову та просить стягнути з відповідача відповідні збитки, що виражаються у різниці між ціною на селітру аміачну за договором поставки між сторонами спору та за договорами поставки між позивачем і МППФ "Ерідон" (884 тон Х 90 грн. = 79560 грн.).

Виходячи з умов укладеного між сторонами договору №П-14/11-6001 від 10.11.2011, відповідач взяв на себе зобов'язання поставити позивачу мінеральні добрива у кількості 1152 тон на загальну суму 3559680 грн., однак, таке в повному обсязі не виконав, здійснивши часткову поставку товару, всього у обсязі 253 тон.

Згідно ч.1 ст.670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитись від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати проведення сплаченої за нього грошової суми.

В частині 2 ст.693 ЦК України зазначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, дана стаття передбачає правові наслідки невиконання продавцем обов'язку передати покупцеві попередньо оплачений ним товар. У цьому випадку покупець наділяється правом на свій вибір вимагати від продавця: передачі оплаченого товару (при цьому не має значення розмір попередньої оплати - в повному обсязі чи частково) або ж повернення сплаченої грошової суми.

25 січня 2012р. позивач надіслав на адресу відповідача лист № 49, в якому просить повернути попередню оплату за непоставлену аміачну селітру в сумі 2768640 грн. згідно договору №П-14/11-6001 від 10.11.2011. Відповідач здійснив повернення коштів.

Таким чином, позивач реалізував своє право на повернення сплаченої за товар грошової суми, яке передбачене чинним законодавством, як правовий наслідок - не передання продавцем повної кількості товару, що обумовлена в договорі.

Закупка позивачем товару (селітри) у МППФ "Ерідон" є його вільним волевиявленням та добровільним розпорядженням коштами і не може вважатися збитками в розумінні чинного законодавства України. Аміачна селітра реалізується на ринку за вільними цінами, отже, ціна може змінюватись залежно від волевиявлення сторін та конкретних умов поставки, обсягу партії, умов оплати та інших контрактних умов.

Крім того, згідно вимог ч.3 ст.226 ГК України сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі, якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.

Апеляційна інстанція звернула увагу на той факт, що укладення позивачем з іншим постачальником договору на поставку товару за ціною 2650 грн. (без ПДВ) за тону відбулося 26.01.2012р., тобто відразу після отримання листа відповідача від 25.01.2012, що це свідчить про невчинення позивачем дій, спрямованих на ненастання негативних наслідків, або запобігання виникнення збитків.

Відповідач, в свою чергу, діючи згідно вимог ч.2 ст.226 ГК України та напевно знаючи про неможливість поставки селітри в обумовлений договором строк з незалежних від нього підстав (внаслідок технічного реформування Укрзалізницею технології взаємодії з вантажовідправниками), невідкладно повідомив про це другу сторону, що позбавляє позивача права на стягнення збитків.

Проте, колегія не погоджується з передчасними висновками апеляційного суду з огляду на таке.

Згідно зі ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Згідно зі ст.224 та абзацом 3 ч.1 ст.225 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1)протиправної поведінки;

2)збитків;

3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками;

4)вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Промінь Поділля" посилається на те, що збитки у вигляді додаткових витрат (різниці між ціною на аміачну селітру, придбану позивачем у МППФ "Ерідон", та недопоставлену відповідачем за відповідними договорами) завдані йому протиправною поведінкою відповідача, яка полягає у незаконній частковій односторонній відмові від прийнятого на себе зобов'язання за договором поставки від 10.11.2011 №П-14/11-6001 (щодо поставки 896 тон аміачної селітри), вираженій у листі від 25.01.2012 №25/01-6 та діях по поверненню суми передоплати, внаслідок чого позивач за договором поставки від 26.01.2012 вимушений був придбати у іншого постачальника (МППФ "Ерідон") вкрай необхідний йому обсяг селітри (аналогічний обсягу невиконаної відповідачем поставки), але вже за вищою ціною, зважаючи на сезонний попит на міндобрива перед проведенням весняних польових робіт.

Судами попередніх інстанцій не враховано, що відповідно до ст.525 та ч.ч.1,3 ст.615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Обмежившись посиланням на реалізацію позивачем права на повернення передоплати, суди не з'ясували, чи є за своїм змістом лист від 25.01.2012 №25/01-6 проявом незаконної часткової односторонньої відмови відповідача від виконання договірного зобов'язання по поставці селітри (в частині поставки 896 тон аміачної селітри), та чи існували передбачені ч.1 ст.615 ЦК України або договором поставки від 10.11.2011 №П-14/11-6001 підстави для застосування відповідачем такої відмови. Адже, як встановлено судами, позивач свої зобов'язання по здійсненню передоплати в повному обсязі виконав у встановлений строк.

Водночас, апеляційним судом без врахування встановлених фактичних обставин справи передчасно застосовано до спірних правовідносин норму ч.2 ст.693 ЦК України, згідно якої у разі, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Встановлене цією нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.

Однак, передумовою виникнення у покупця вимоги про повернення передоплати законодавцем визначено невиконання продавцем (відповідачем) обов'язку по передачі товару в установлений строк, що, як встановлено судами, в даній правовій ситуації не мало місця, оскільки на момент повернення позивачу передоплати (27.01.2012р.) кінцевий строк поставки товару (10.02.2012р.) ще не настав.

Колегія також враховує, що з матеріалів справи не вбачається, судами не встановлено та сторонами не доведено припинення наприкінці січня 2012 року зобов'язання за договором поставки від 10.11.2011 №П-14/11-6001 на підставі ст.607 ЦК України, згідно якої зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

В порушення ст.ст.43,84,105 ГПК України судами попередніх інстанцій залишено поза увагою та не відхилено доводи заявника про те, що господарські дії та рішення третіх осіб - контрагентів боржника не звільняють останнього від відповідальності за порушення зобов'язання, а відповідачем не доведено звернення до нього перевізників (Укрзалізниці, ДП "Український транспортно-логістичний центр", ТОВ "Юніверсал Карго Транс", ТОВ "Реал Карго Транс") з повідомленнями про неможливість здійснення перевезень аміачної селітри за договорами про організацію перевезень вантажів від 19.01.2012 та від 23.01.2012, які були укладені ще до направлення відповідачем на адресу позивача листа про неможливість поставки.

В оскаржуваних рішенні та постанові суд належним чином не обґрунтував, як зміна Укрзалізницею технології взаємодії з вантажовідправниками могла перешкодити відповідачу чи унеможливити своєчасно (до 10.02.2012р.) виконати свої зобов'язання перед позивачем з огляду на те, що договори про організацію перевезень вантажів за новою технологією укладені відповідачем 19.01.2012р. та від 23.01.2012р., тобто ще до закінчення терміну поставки, передбаченого п.3.2 договору від 10.11.2011 №П-14/11-6001.

Натомість, виходячи зі змісту ст.617 ЦК України та ст.218 ГК України, відповідач не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання (недопоставка товару) у разі, якщо це порушення сталося через недодержання своїх обов'язків перевізниками, як контрагентами постачальника, а в листі від 25.01.2012 №25/01-6 в обґрунтування причин порушення строків поставки замовленого позивачем вантажу (896 тон аміачної селітри) відповідач вказує саме на невиконання перевізниками своїх зобов'язань.

В основу ж висновку апеляційного суду про позбавлення позивача права на відшкодування збитків покладено норми ч.ч.2,3 ст.226 ГК України, в силу яких укладення позивачем з іншим постачальником (МППФ "Ерідон") договору на поставку товару за вищою ціною, що відбулося наступного дня після отримання листа відповідача від 25.01.2012, нібито свідчить про невчинення позивачем дій, спрямованих на ненастання негативних наслідків або запобігання виникненню збитків, а відповідач, в свою чергу, напевно знаючи про неможливість поставки селітри в обумовлений договором строк з незалежних від нього підстав (внаслідок технічного реформування Укрзалізницею технології взаємодії з вантажовідправниками), невідкладно повідомив про це другу сторону.

Дійсно, згідно з ч.ч.2,3 ст.226 ГК України сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків. Сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі, якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.

Проте, оформлені листом від 25.01.2012 №25/01-6 дії відповідача хоча і спрямовані на своєчасне попередження контрагента (позивача) про можливе невиконання зобов'язання по поставці товару, але в розумінні ч.3 ст.226 ГК України ці обставини не надали позивачу можливості своїми діями запобігти виникненню збитків взагалі, так як ціна на міндобрива в силу сезонного попиту не є незмінною, однак, вплинули на зменшення розміру збитків позивача.

В свою чергу, апеляційним судом не спростовано викладені в апеляційній скарзі твердження заявника про те, що він, відразу після отримання від відповідача вищезазначеного листа, з метою зменшення можливих збитків через постійне сезонне зростання ціни на міндобрива перед проведенням весняних польових робіт, вже 26.01.2012р. уклав новий договір з МППФ "Ерідон" за мінімально можливою ринковою ціною на цей товар. Позивач не міг запобігти виникненню збитків своїми діями та придбати 26.01.2012 року аміачну селітру по ціні, за якою вона продавалася станом на момент укладення з відповідачем договору поставки від 10.11.2011 №П-14/11-6001.

Наявний же висновок апеляційного суду про те, що укладення між позивачем та МППФ "Ерідон" 26.01.2012р. договору на поставку селітри в обсязі, недопоставленому відповідачем, тобто відразу після отримання листа ПАТ "Галнафтохім" від 25.01.2012, слід розцінювати як невжиття позивачем заходів щодо запобігання виникненню збитків, касаційна інстанція визнає таким, що суперечить фактичним обставинам справи, оскільки такі вимушені оперативні дії позивача свідчать про протилежне. Вказані юридично значимі дії, навпаки, викликані необхідністю заявника якнайшвидше компенсувати собі обсяг недопоставленої відповідачем продукції (міндобрив) перед проведенням весняних польових робіт.

Крім того, як зазначено вище, зі змісту листа від 25.01.2012 №25/01-6 вбачається, що неможливість поставки селітри в обумовлений договором строк була обумовлена не незалежними від відповідача підставами (внаслідок технічного реформування Укрзалізницею технології взаємодії з вантажовідправниками), а передусім недодержанням своїх обов'язків перевізниками, як контрагентами постачальника, що згідно зі ст.617 ЦК України ст.218 ГК України не є підставою для звільнення постачальника від відповідальності за порушення зобов'язання перед покупцем.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для стягнення збитків є передчасними та не відповідають приписам ст.617 ЦК України ст.ст.218,226 ГК України.

Крім того, в разі достеменного встановлення судами обставин щодо наявності односторонньої відмови відповідача від зобов'язання за договором поставки від 10.11.2011 №П-14/11-6001, касаційна інстанція на підставі ст.11112 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне доручити суду першої інстанції при новому розгляді справи вирішити питання щодо наявності чи відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин положень ч.2 ст.615 ЦК України, згідно якої одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до п.3 ст.1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вищезазначене вимагає від суду касаційної інстанції встановлювати фактичні обставини справи, зокрема, щодо наявності чи відсутності неправомірної часткової односторонньої відмови відповідача від прийнятого на себе зобов'язання за договором поставки від 10.11.2011 №П-14/11-6001, доведеності збитків від такої відмови, що безумовно виходить за межі перегляду справи в порядку касації (ч.2 ст.1117 ГПК України) та є підставою для скасування оскаржуваних судових актів і передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції у зв'язку з неповним встановленням та з'ясуванням обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Вказані процесуальні недоліки, які були допущені судами першої та апеляційної інстанцій, неможливо усунути на стадії касаційного перегляду справи в силу недопустимості виходу касаційній інстанції за межі перегляду справи в порядку касації, оскільки відповідно до імперативних приписів ч.ч.1,2 ст.1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на вищенаведене, колегія вбачає підстави для часткового задоволення скарги.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Промінь Поділля" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Львівської області від 17.09.2012 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.10.2012 у справі №5015/2725/12 скасувати з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді: Є.Чернов

В.Цвігун