Постанова № 28264823, 19.12.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2012 р. Справа № 5015/2136/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіБожок В.С.суддівКорсака В.А., Сибіги О.М. розглянувши матеріали касаційної скаргивиконавчого комітету Бориславської міської ради Львівської області на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 17.10.2012 у справігосподарського суду Львівської області за позовомприватного підприємства "АРТ Регіон" довиконавчого комітету Бориславської міської ради Львівської області простягнення заборгованості в сумі 299 936, 40 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивачане з'явився

- відповідачаРоманів І.Б.

В С Т А Н О В И В:

В травні 2012 року приватне підприємство "АРТ Регіон" звернулось до господарського суду Львівської області з позовною заявою до виконавчого комітету Бориславської міської ради Львівської області, в якій просило стягнути з відповідача 299 936, 40 грн. заборгованості та судові витрати. Підставою позову позивач обрав ст.ст. 526, 530, 837, 839, 844, 853 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Львівської області від 12.07.2012 (суддя Синчук М.М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.10.2012 у справі № 5015/2136/12 позов задоволено повністю. Стягнуто з виконавчого комітету Бориславської міської ради на користь приватного підприємства «АРТ Регіон»299 936, 40 грн. заборгованості, 5 998, 73 грн. судового збору. Прийняті у справі судові рішення мотивовані доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, виконавчий комітет Бориславської міської ради Львівської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неповне з'ясування судами усіх обставин справи, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник посилається на те, що фактично відповідач не є замовником робіт по капітальному ремонту, акт виконаних підрядних робіт не відповідає вимогам законодавства, роботи виконані неякісно, що підтверджується дефектним актом, крім того судами не враховані етапи проведення капітального будівництва.

Позивач не скористався правом, наданим ст. 1112 ГПК України, не надіслав відзив на касаційну скаргу, що в силу положень статті 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується та не реалізував процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 27.07.2010 між виконавчим комітетом Бориславської міської ради (відповідачем) та приватним підприємством "АРТ-регіон" (позивачем) укладено договір про співпрацю, за умовами якого позивач зобов'язався виконати капітальний ремонт асфальтно-бетонного покриття по вулиці Степана Бандери у місті Борислав Львівської області на суму 299 936, 40 грн., власними силами, в борг, за кошти позивача. Даний договір укладено у письмовій формі, підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками (а. с. 9)

Сторонами була погоджена договірна ціна на виконання зазначених робіт, а також складений зведений кошторисний розрахунок вартості ремонту на суму 299 936, 40 грн. (а. с. 11-14)

На виконання умов даного договору відповідач звернувся до позивача з клопотанням виконати капітальний ремонт асфальтно-бетонного покриття по вулиці Степана Бандери у місті Борислав Львівської області на суму 299 936, 40 грн.

Обставини виконання позивачем робіт за договором на вказану суму, підтверджується довідкою про вартість виконаних підрядних робіт та актом приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2010 року (а.с. 18-21).

Вимоги позивача від 12.04.2012 та від 14.05.2012 до відповідача щодо проведення розрахунків за виконані роботи залишені останнім без належного реагування та задоволення (а.с. 25-28)

Отже, загальний борг станом на день розгляду справи місцевим господарським судом становив 299 936, 40 грн.

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться і одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суди попередніх інстанцій на підставі поданих доказів дійшли до висновку про те, що відповідач не виконав свої договірні зобов'язання в частині фінансування робіт.

Встановивши зазначені обставини, місцевий та апеляційний господарський суд правильно застосували до спірних правових відносин норми матеріального та процесуального права.

Стосовно доводів, як викладені скаржником в касаційній скарзі слід зазначити наступне:

В своїй касаційній скарзі скаржник фактично просить надати перевагу одним доказам над іншими, а також надати їм нову оцінку.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків та пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.10.2012 у справі № 5015/2136/12 залишити без змін.

Головуючий суддя В.С. Божок

Судді В.А. Корсак

О.М. Сибіга