Постанова № 28264822, 19.12.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2012 р. Справа № 5011-26/1993-2012

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. -головуючий, Жукової Л.В. - доповідач, Студенця В.І.,розглянувши касаційну скаргуКиївської міської клінічної психоневрологічної лікарні № 1на рішеннягосподарського суду міста Києва від 26.04.2012 р.та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 24.07.2012 р.у справі № 5011-26/1993-2012 господарського суду міста Києваза позовомпублічного акціонерного товариства "Київенерго"доКиївської міської клінічної психоневрологічної лікарні № 1простягнення 23 290,69 грн. в судовому засіданні взяли участь представники від:

позивача: Марковська В.В. (дов. від 13.02.2012р.);

відповідача: Королькова І.А. (дов. від 07.06.2012р.), Бондарчук Ю.В. (дов. від 06.11.2012р.),

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.04.2012р. (суддя: Пінчук В.І.) у справі №5011-26/1993-2012 позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в сумі 7 704,39 грн., збитки від інфляції в сумі 3 554,17 грн. та 3 % річних в сумі 4 327,75 грн., провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 196 075,73 грн. припинено на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України. Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що матеріалами справи підтверджується факт несвоєчасного виконання відповідачем свого обов'язку по оплаті отриманої в період з січня 2011р. по січень 2012р. включно, за умовами спірного договору, активної електричної енергії. Припинення провадження по справі в частині стягнення основного боргу мотивовано тим, що під час розгляду справи в суді відповідач повністю погасив основний борг. Крім того суд першої інстанції на підставі ч.3 ст.83 ГПК України зменшив розмір пені, яка підлягає стягненню на 50%.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2012 р. (головуючий суддя: Пашкіна С.А., судді: Баранець О.М., Пономаренко Є.Ю.), апеляційну скаргу Київської міської клінічної психоневрологічної лікарні №1 залишено без задоволення. Рішення господарського суду міста Києва від 26.04.2012р. у справі №5011-26/1993-2012 змінено. Викладено резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 26.04.2012р. у справі №5011-26/1993-2012 в наступній редакції:

" 1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Київської міської клінічної психоневрологічної лікарні № 1 ( 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 103-А, ідентифікаційний код 01994072) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго"( 01061, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) 7 704 (сім тисяч сімсот чотири) грн. 39 коп. пені, 4 327 (чотири тисячі триста двадцять сім) грн. 75 коп. -3% річних, 3 554 (три тисячі п'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 17 коп. збитків від інфляції, 4 387 (чотири тисячі триста вісімдесят сім ) грн. 33 коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.".

Київська міська клінічна психоневрологічна лікарня №1 подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати рішення господарського суду м.Києва від 26.04.2012р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2012р. в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені, 3% річних, збитків від інфляції, судового збору та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що господарськими судами попередніх інстанцій належним чином не досліджені всі обставини справи, крім того неправильно застосовані норми чинного законодавства.

Заслухавши пояснення представника скаржника, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч.1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.04.2007р. позивач та відповідач уклали договір про постачання електричної енергії №50707, відповідно до умов якого позивач зобов'язується продавати електричну енергію відповідачу для забезпечення потреб електроустановок відповідача згідно з умовами Договору та Додатками до Договору, які є його невід'ємними частинами, а відповідач -оплачувати позивачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами Договору та Додатків до нього.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Пунктом 2.2.2 Договору встановлений обов'язок позивача постачати відповідачу електроенергію як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 Договору (Додаток "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу"), а пунктом 2.3.3 Договору -обов'язок відповідача оплачувати вартість електричної енергії згідно з умовами Додатків "Порядок розрахунків за електричну енергію та зняття показань електролічильників споживачів".

Так, за період з січня 2011р. по січень 2012р. включно позивач на виконання умов Договору поставив відповідачу активної теплової енергії на загальну суму 1 978 831,80 грн. Факт поставки енергії підтверджується доданими до матеріалів справи звітами про використану електроенергію, актами про використану електроенергію, актами приймання -передачі та рахунками -розшифровками.

Порядок розрахунків за електроенергію сторони погодили додатком 2.6 до Договору.

На виконання умов Договору за поставлену, протягом спірного періоду, активну теплову енергію відповідач перерахував позивачу 1 691 681,37 грн. Крім того, з розрахунку позивача слідує, що станом на дату початку спірного періоду (січень 2011р.) відповідач мав переплату в сумі 91 074,70 грн.

Отже, станом на дату звернення з позовом до суду (16.02.2012р.), сума заборгованості за активну електричну енергію, поставлену за період з січня 2011р. по січень 2012р. включно становила 196 075,73 грн. (1 978 831,80 - 1 691 681,37 -91 074,70), яку відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції погасив в повному обсязі, що підтверджується доданими до матеріалів справи копією платіжного доручення № 2937 від 20.12.2012р. та довідками позивача.

Суд першої інстанції припинив провадження у справі в частині основного боргу в сумі 196 075,73 грн., що колегія суддів вважає помилковим з огляду на те, що заявами про уточнення позовних вимог від 04.04.2011р. та від 25.04.2011р. які прийнято судом першої інстанції до розгляду, позивач зменшив заявлену до стягнення суму, виключивши з неї суму основного боргу, а отже, суд мав розглядати позовні вимоги виходячи з їх обсягів та розмірів, які заявлені позивачем, в даному випадку: пені в сумі 15 408,77 грн., збитків від інфляції в сумі 3 554,17 грн. та 3 % річних в сумі 4 327,75 грн.

Згідно п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

В силу ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої Договором відповідальності.

Пунктом 4.2.2 Договору визначено, що за внесення платежів, передбачених п. 2.3.3-2.3.4 Договору, з порушеннями термінів, визначених додатками „Порядок розрахунків та електроенергію та зняття показань електролічильників споживачів", відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у платіжному документі окремим рядком.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Однак, ст. 233 ГК України надає право суду зменшувати розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Крім того, в силу ч. 2 вказаної норми, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічне право суду визначено і ч. 3 ст. 551 ЦК України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положення наведених норм кореспондуються з п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, відповідно до якої господарському суду надано право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Враховуючи положення вказаних норм та встановлені судом апеляційної інстанції обставини, ним обґрунтовано застосовано п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України та зменшено розмір пені на 50 % - до суми 7 704,39 грн.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі 3 554,17 грн. та 3 % річних в сумі 4 327,75 грн., з огляду на що рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

В той же час, колегія суддів зауважує відповідачеві на тому, що згідно приписів чинного процесуального законодавства господарським судам не надано права на зменшення, при вирішення спору по суті, розміру збитків від інфляції та 3 % річних та на тому, що відсутність у кошторисі відповідача додаткових асигнувань, в тому числі на оплату сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, не є підставою для звільнення відповідача від їх сплати.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції, що при прийнятті рішення суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права та правомірно змінив рішення господарського суду міста Києва від 26.04.2012р. у справі №5011-26/1993-2012, а саме: позов задовольнивши частково, стягнувши з відповідача на користь позивача пеню в сумі 7 704,39 грн., збитки від інфляції в сумі 3 554,17 грн. та 3 % річних в сумі 4 327,75 грн., відмовивши у задоволенні позовних вимог.

Решта доводів скаржника, викладені у касаційній скарзі зводяться до переоцінки встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи, натомість обґрунтованих доводів про порушення судом норм процесуального права та матеріального права скаржником суду касаційної інстанції не наведено.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим ними обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни прийнятої у справі постанови.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Київської міської клінічної психоневрологічної лікарні № 1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2012 р. у справі № 5011-26/1993-2012 залишити без змін.

Головуючий Черкащенко М.М. СуддіЖукова Л.В. Студенець В.І.